...
Формування адекватних статевих уявлень у дітей. PDF Печать E-mail

Формування адекватних статевих уявлень у дітей.

Особлива роль у формуванні статевої самосвідомості належить статеворольовим уявленням, які виступають не тільки одним з механізмів становлення психологічної статі, але i способом фіксації на су6’ективному рівні значимих для дитини відношень до навколишніх людей, речей, явищ, діяльності, які закріплюються у внутрішньому світі й стають цінностями. Таким чином, статеворольовi уявлення слід розглядати як один з факторів, що безпосередньо, чи опосередковано, впливають на когнітивну, афективну i регулятивну сфери конкретного індивіда.
Сама думка про те, що всі діти набувають певного статевого досвіду, багатьма сприймається як аморальна. Всього лише одне покоління назад люди визнавали малюків у сексуальному сенсі абсолютно безневинними створіннями. Сьогодні так вважає обмаль людей, та все ж, оскільки цих небагато існує, питання підлягає обговоренню.
Перерахуємо з чого складається статевий досвід дітей:
•    Гігієнічні процедури. Першого і самого звичайного статевого досвіду діти набувають у віці немовляти, коли дорослі, які здійснюють догляд за ними, торкаються їхніх генiталій – статевих органів. Навіть у 2-3-місячного хлопчика можлива ерекція пенісу – статевого члену, коли здійснюються його гігієнічні процедури, і це абсолютно фізіологічно-здорова статева реакція організму.
•    Мастурбація. Діти і самі торкаються своїх статевих органів перш за все для того, щоб дізнатися, що це таке, і дуже скоро розуміють, що дотики ці приємні. Якщо стосунки дорослого з малюком настільки відверті, що є можливість запитати його, чому він так робить, він зі всією щирістю відповість: «Тому що мені це приємно». Існує ще одна ймовірність, коли провокуванням подразнення статевих органів дитини стають гельмінти. От чому всі діти, у той чи іншій мірі, займаються мастурбацією – подразненням статевих органів, і це є абсолютно нормальний статевий досвід.
•    Пізнавальний інтерес. Всі діти рано чи пізно виявляють певну цікавість до статевих органів, звертаючи увагу на анатомічні відмінності у представників протилежної статі. Цілком логічно, що діти замислюються над цим і ставлять з цього приводу запитання. Все це цілком природно. Ненормально, якщо згодом, «навчені життям» діти засвоюють «урок», що це заборонена для обговорення тема, і, намагаючись самотужки знайти відповіді на питання, які їх хвилюють, роблять власні найфантастичніші умовиводи. Діти звертаються з інтимними питаннями лише до тих, кому вони довіряють, й, нажаль, не завжди цими людьми стають батьки.
•    Дитинонародження. У малюка нерідко з’являється братик або сестричка. Але навіть якщо він єдина дитина в сім’ї, у нього є друзі, у сім’ях яких можуть бути малюки. Дорослі певним чином готують дитину до появи новонародженого наперед, дитина сама також ставить немало питань і прислухається до того, що говорять із цього приводу батьки та інші люди. У здорових сучасних сім’ях дітям зазвичай відверто пояснюють звідки беруться малюки, і це теж є статевий досвід.
•    Батьківський приклад. Неминучий досвід, що залишає глибокий слід у свідомості дитини, полягає у повсякденному спостереженні за своїми батьками. Діти бачать, коли мати займається сугубо жіночими справами, а тато своїми – чоловічими. Все це, зрозуміло, допомагає хлопчику або дівчинці зрозуміти власну статеву роль у житті. Йдеться, таким чином, про досвід першочергової важливості у формуванні статеворольових уявлень та статеворольової поведінки. Якщо малюк живе у благополучній, спокійній сім’ї, він непомітно сам навчиться нормально сприймати стосунки статей, тому що батьки подають йому добрий приклад. Хлопчик наслідує мужності батька, дівчинка – жіночності матері, і роблять вони це без будь-яких особливих повчань. Крім того, спостерігаючи повсякденне життя своїх батьків, діти вчаться, як поводитися з людьми протилежної статі. Якщо у сім’ї панує сердечна атмосфера, у дитини не виникатиме таємного бажання віддати перевагу одному з батьків. А у стосунках з іншими людьми вона не потребуватиме нездорового сурогату того, чого їй бракує удома. Здорова сімейна обстановка зміцнює її нормальні уявлення про взаємини статей значно більше, ніж цикл лекцій або десяток книг на цю тему. Статево виховані батьки розуміють, що коли дитина висловлює власні міркування та ставить питання на статеву тему, не слід кепкувати з неї та одурювати її. Відповіді на всі дитячі запитання, включно й статевого характеру повинні бути точними, стислими і правдивими. Навіть, якщо малий нічого не зрозуміє, важливо, що він побачить та відчує бажання дорослої людини пояснити йому те, що його цікавить. Підростаючи та набуваючи власного статевого досвіду, дитина розумітиме все більше і більше, а готовність дорослого із розумінням поставитися до неї, задовольнити її інтерес, зіграє свою роль у встановленні довірчих стосунків між ними.
•    Епізоди статевих стосунків дорослих. Ще один досвід – навіть якщо це буває і не дуже часто – набувається тоді, коли дитина стає свідком статевої близькості батьків, або бачить статевий акт на відео чи телебаченні, або, ненароком, чує дорослі розмови про статеву близькість. Чи треба говорити, що рекомендується категорично не допускати подібного. Одначе не можна ігнорувати випадковість набуття такого досвіду.
Ось такого статевого досвіду набувають дошкільники, і в цілому, це не так вже й мало. Проблеми статі ще не відкрилися перед ними у всій повноті. У них ще не «працюють», не дають про себе знати залози внутрішньої секреції. Свою статеву приналежність дитина відчуває поки що смутно і швидше свідомістю, ніж фізіологічно. Проте, дитину дошкільного віку не можна вважати подібною до янгола. Вона може бути нетямущою у питаннях статі, але ж неодмінно набуває власного статевого досвіду і блискавично продукує із «інформаційних краплинок» власні певні уявлення. Природно, у більшості випадків вони помилкові.
Помилкові статеві уявлення дітей.
Те, що відбувається на ранній стадії статевої соціалізації дітей, нічим не відрізняється від того, що трапляється в інших сферах їхнього розвитку. Тут теж важко виправити помилки, якщо вони були допущені із самого початку. Якщо не скоректувати дитячі помилкові статеві уявлення, є ризик порушень у майбутньому дорослому статевому житті нинішніх дітей. Щоб не допустити небажаних наслідків, до яких можуть привести помилкові статеві уявлення дошкільнят, дорослим важливо знати, які з них можуть виникнути у дітей у перші шість років життя. Ось найпоширеніші з них:
•    Хлопчики нерідко упевнені, що у жінок теж є пеніс, а коли виявляють його відсутність, замислюються, чому ж він не виріс, можливо, трапилося яке-небудь нещастя. Дівчаток часто турбує відкриття, коли вони дізнаються, що влаштовані не так, як хлопчики. Вони вважають, ніби якась біда позбавила їх того, що є у інших. Іноді вони навіть вбачають у цьому покарання.
•    Одне з найчастіших помилкових уявлень виникає з приводу народження дітей, якщо замість того, щоб правдиво пояснити походження малюків, батьки вигадують «казочки» про капусту, лелеку або магазини для купівлі немовлят. Іноді дорослі стверджують, ніби діти з’являються від великої любові між чоловіком та жінкою, провокуючи дитину піддавати сумніву щирість стосунків власних батьків, на кшталт – чому ж тоді у них лише одна дитина або дві, вони що більше не кохають один одного?
•    Як правило, всі діти, яким пощастило дізнатися, що дітей народжують матусі думають, ніби мати щось проковтнула до того: пігулку, спеціальну цукерку або навіть манюсіньку дитинку і носить її у шлунку. Лікарі, щоб дістати її розтинають жінці живіт, інше розповсюджене дитяче судження, що дитина виходить з материнського живота через анальний отвір. Більшість дошкільнят залишається у непорозумінні, стосовно функціонального призначення статевих органів.
•    Якщо діти випадково стають свідками статевої близькості батьків, вони сприймають те, що відбувається, як справжнісіньке насильство; не як прояв любові, а як деспотизм батька над матір’ю, чоловіка над жінкою.
•    Діти, яким були викладені дуже суворі уроки сорому або ж їм добряче дісталося, коли їх застали на самоті за грою зі своїми статевими органами, починають відчувати неприязнь, огиду до власних генiталій, пов’язуючи з ними щось погане, брудне, бридке.
Неважко зрозуміти, яку шкоду принесуть дітям подібні помилкові уявлення, якщо дозволити їм розвиватися надалі. Вони можуть призвести до сприйняття статевої функції як чогось непристойного, агресивного, страшного і тривожного.
Жодна дитина не в змозі розібратися самостійно у всьому цьому у дошкільні роки життя. Навпаки, цілком природно, що у її свідомості будуть закладені перекручені статеві уявлення. От чому так важливо, щоб дитина мала змогу вільно задавати питання, які у неї виникають та турбують її, коментувати якісь поняття. Дорослих повинна насторожувати не велика кількість запитань від дошкільника на статеві теми, а їхня відсутність. Адже краще всього, якщо саме батьки або педагоги допоможуть дитині виправити помилкові уявлення. І чим раніше це буде зроблено, тим менше у дитини залишиться часу для хворобливих роздумів та фантазування.
Педагоги дошкільних закладів, які мають великий стаж роботи одноголосно відмічають той факт, що сучасні діти дуже відрізняються від тих, з якими вони працювали 10-20 років тому, зростанням таких особистісних якостей як допитливість, незалежність, ініціативність. Що ж, цьому можна тільки радіти, адже перераховані якості стають на допомогу дітям у їхньому загальному розвитку й дорослішанні! Одночасно, дорослим, від яких залежить майбутнє сучасних малюків, необхідно усвідомити, що прагнення дошкільників збагнути питання статі абсолютно ординарна річ.
Статева культура дорослих
Інформація, яку батьки або педагоги надають дітям, відповідаючи на їх питання, що стосуються статей та взаємин між ними, має значення лише в тому випадку, якщо дитина відчуває, що дорослі сприймають її як особистість з почуттям власної гідності, не іронізують і не лицемірять з нею. На таке спроможна лише статево вихована доросла людина, яка реалістично сприймає всі деталі власного статевого життя і чесно, у межах малечого розуміння, пояснює їх дітям. На думку спадає перефразована стара сентенція: «Дорослий, перш ніж здійснювати статеве виховання дитини, статево виховай себе!» Адже не має потреби статево культурним батькам доводити, що ТРЕБА здійснювати статеве виховання дітей та пояснювати ЯК це робити. Чи треба говорити, що дорослі можуть допомогти дітям сформувати правильне ставлення до питань статі, адекватні уявлення про призначення статей тільки у тому випадку, якщо самі не помиляються із цього приводу. А що є нормою у питаннях статі? Кожен розуміє це по-своєму. Ось де буде доречним судження: «Скільки людей – стільки й Світів».
Тоді цілком закономірно постає питання: що мається на увазі, коли йдеться про культурну у статевому відношенні дорослу людину? Якщо не відповісти на нього точно, то спроби статевого виховання дітей неодмінно зазнають фіаско. Дорослим спочатку слід уважніше проаналізувати самих себе, або, ще краще, постаратися самим стати статево культурними, а вже потім плекати сподівання, що вони зможуть ефективно допомогти дітям у процесі статевої соціалізації.
Наведемо деякі найважливіші позиції, які, на наш погляд, відрізняють статево культурну дорослу людину:
•    Вона розуміє значення статевої функції у власному житті. Хоча кожний чоловік має якісь жіночі риси, а в кожній жінці є чоловічі, добре адаптована до життя людина відрізняється своєю яскраво вираженою статевою приналежністю і не змінює її. Вона не нарікає на те, що народилася жінкою або чоловіком, і у неї не розвиваються пристрасті, характерні для протилежної статі.
•    Статева адаптація, як відомо, – істотна частина загальної адаптації, пристосованості до умов життя. Не можна вважати людину статево вихованою, якщо вона не дотримується найважливішої заповіді: «Полюби ближнього свого». Проте, вона по-різному спілкується з чоловіками і жінками: не поводиться з чоловіками як з жінками і навпаки.
•    Їй не потрібно специфічних відомостей про біологічний устрій статевих органів, навіть якщо вона достатньо обізнана у цій глузді. Теоретичні уявлення про статеве життя або практичний досвід не настільки істотні задля статевої культури, набагато важливіше те, що людина уявляє про статеву культуру і як відноситься до цієї сторони життя.
•    Сексуальні стосунки займають важливе місце у ряді інших бажань і потреб статево культурної людини, проте не домінують в її житті. Маючи романтичні уявленнями та ніжні відчуття до близької людини, вона здатна сексуально-тілесно виразити свою любов.
•    Статеве життя вона сприймає як абсолютно природне явище, як прояв здорової життєдіяльності.
Досить просто описати ознаки статево культурної дорослої людини, але зовсім непросто визначити, які з них притаманні конкретній людини. Як же ж важко зрозуміти, чи правильно розвивається у цьому сенсі маленька дитина та яким буде згодом, коли вона стане дорослою людиною, її ставлення до цього питання.

Статеве виховання. Навчальний посібник з питань здійснення статевого виховання дітей від народження до юнацького віку.  Миколаїв «Прінт-Експрес», 2010. - 112 с., ілюстр. © Л.М. Олійник, 2010 Всі інші матеріали по статевому вихованню належать даному автору.

Література
1.    Абрагам К.А. Нотатки про статеве виховання дітей у сім’ї // Айболить – 1993. – № 3. – С. 58-60.
2.    Абраменкова В.В. Половая дифференциация и межличностные отношения в детской группе // Вопросы психологии. – 1987. – № 5. – С. 70-77.
3.    Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Пер. с англ. – М.: Прогpecc, 1986. – 422с.
4.    Богатир О.П. Статева позиція, як складова життєвої компетенції дошкільника // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – Збірник наукових праць – Київ, 2002. Кн. 1. С. 219-225.
5.    Вейнингер О. Пол и характер. – М.: Латард, 1997. – 358 с.
6.    Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник / за ред. Т.В. Говорун. – К.: Інститут змісту та методів навчання, 1996. – 168 с.
7.    Каган В.Е. Воспитателю о сексологи. – М.: Педагогика, 1991. – 256 с.
8.    Колесов Д.В. Пол и секс в современном обществе. – М.: УРАО, 2000. – 286 с.
9.    Кон И.С. Психология половых различий // Вопросы психологии. – 1981. – № 2. – С. 47-57.
10.    Кон И.С. Ребенок и общество. – М.: Наука, 1988. – 270с.

 

Яндекс.Метрика >