...
Дослідження ґендерного насильства у школі PDF Печать E-mail

Дослідження ґендерного насильства у школі

Саме у школі у повну силу виявляють своє практичне значення ґендерні стереотипи, остаточно визначаються ґендерні ролі, відпрацьовуються і закріплюються уміння стосунків із протилежною статтю. Характер ґендерних відносин у школі може запрограмувати людину на подібні відносини в її дорослому житті, визначити удачі або невдачі у спілкуванні з протилежною статтю і навіть вплинути на відносини у власній сім’ї.
Одним із самих негативних складових ґендерних відносин є насильство.
Насильство - фізичний або психологічний вплив однієї людини на іншу, що порушує конституційне право людини на особистісну недоторканість. Фізичне насильство ? безпосередній вплив не організм людини (тілесні ушкодження, різноманітні мордування). Психологічне насильство ? вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз, щоб зламати волю до опору, відстоювання своїх прав та інтересів. Ґендерне насильство ? насильницький вплив однієї статі на іншу, тобто насильницькі стосунки між хлопцями та дівчатами. Ця область соціальних стосунків досліджується і розробляється зовсім недавно, особливо в Україні.
Проблемі ґендерного насильства по відношенню до підлітків присвячений ряд наукових досліджень: Н.О. Зинов’євої, Н.Ф. Михайлової, Л.М. Семенюк, Т.В. Драгунової, К.В. Сельченок, Н.Г. Солдатенко, Н.Д. Щербак, В.М. Оржеховської, В.І. Туташинського, С.Т. Тадіян, М.Д. Асанової, П.П. Блонського, Р. Соонетс, А. Мічерліха, К. Бютнера, А. Бандури. Довгий час насильство в сім’ї, насильство чоловіків над жінкою, батьків над дітьми було заборонною темою, але зараз ця область активно розвивається. Особливою турботою зараз стає проблема запобігання ґендерного насильства, як у сім’ї і школі, так і в цілому в суспільстві.
Профілактика ґендерного насильства в школі між хлопцями і дівчатами вимагає вивчення його причин і джерел. Необхідно визначити, чи існує асиметрія в насильницькій поведінці школярів залежно від статі.
Дослідження В.І. Ролінського показало, що ґендерне насильство в школі існує. Кількість дівчат, скривджених хлопчиками ? 65% у початкових класах, 56% у середніх класах і 45% у старших. «Фонове» значення кількості дівчат, скривджених дівчатами, хлопців, скривджених хлопцями і хлопців ? дівчатами складає близько 35%. Таким чином, у школі найбільш виражене насильство хлопців проти дівчат.
Головні мотиви ґендерного насильства проти дівчат, виявлені в ході дослідження, це бажання побігати, пограти для хлопців 1-2 класів, починаючи з другого класу ? бажання влади, прояв сили, починаючи з третього класу ? це прагнення привернути увагу, прояв любові. Хлопці усіх віків думають, що дівчата самі винуваті в тому, що хлопці їх кривдять, і до дев’ятого класу дівчата з цим починають погоджуватися. Мотиви ґендерного насильства з боку дівчат в основному зводяться до бажання помститися хлопцям за нанесені образи.
Розходження у ставленні вчителів до учнів залежно від статі визначали запитаннями: «До кого краще ставляться вчителі?» і «Кого більше критикують ? хлопців чи дівчат?». На ці запитання майже всі опитані незалежно від стати віку відповіли однаково: учителі краще ставляться до дівчат, тому що вони краще вчаться, більш акуратні і дисципліновані, а критикують учителі більше хлопців, тому що вони гірше поводяться та вчаться, часто б’ються, лінуються. Групове інтерв’ю із шестикласниками показало, що хлопці ображаються на дівчат за те, що їх вчителі люблять більше і хлопцям хочеться побити дівчаті «щоб не підлизувалися до вчительки, не вискакували на уроках з відповідями». Хлопці сказали, що дівчат частіше запитують на уроках, ставлять більш високі оцінки, тому що вони розумніші хлопців, швидше міркують. Таким чином, різне відношення вчителів до учнів залежно від статі може вважатися однією з причин ґендерного насильства в школі.
З іншого боку, учителі люблять дівчат як зручний об’єкт для педагогічного впливу і заохочують у них ці якості. Авторитарний стиль викладання ? характерна риса всієї системи освіти в Україні. У школі перевага віддається дисциплінованим учням, що слухняно засвоюють знання відповідно до програми, а не творчим й активним, що не вписуються в стандарти і норми. Таким чином, школа зміцнює ґендерний стереотип стосовно дівчини як пасивного об’єкта навчання, експлуатуючи такі її якості як акуратність і дисциплінованість. Водночас у хлопців впродовж усього періоду навчання формується почуття неповноцінності, неуспішності, оскільки його більш низько оцінюють учителі, частіше критикують. Це викликає у хлопців бажання компенсувати свою неповноцінність за допомогою ґендерного насильства над дівчатами. Такий механізм компенсації комплексу неповноцінності В.І. Ролінський називає комплексом переваги та наводить приклади ґендерного насильства у середній школі. П’ятикласник Андрій вирішив оголосити війну дівчатам свого класу. Протягом усіх років навчання він постійно піддавався докорам, зауваженням, навіть образам з боку вчительки. Йому робилося по 10-12 публічних критичних зауважень за день, учився посередньо. Водночас у хлопчика високий рівень інтелекту. Він добре поводився вдома, у нього прекрасні стосунки з усіма членами сім’ї. Учительці ж не подобалося розкуте поводження хлопчика, його прагнення до незалежності, сміливість у висловленні своєї точки зору. Андрій вдома нічого не розповідав про свої проблеми з учителькою. Очевидно весь свій негативний емоційний заряд, отриманий від учителя, Андрій розряджав на дівчатах.
Вплив сімейних стосунків на формування ґендерних ролей виявлявся в процесі індивідуального інтерв’ю зі школярами. Шестикласник Сашко, на якого скаржилися майже усі дівчата в класі, на запитання: «Чому хлопці кривдять дівчат?» відповів: «Тому що дівчата погано поводяться. Я хочу навести порядок у класі, а вони не хочуть прибирати. Я їх змушую по-гарному, вони не слухаються. А тільки покажу їм кулак або дам потиличник, швидко починають вибирати». На запитання: «Чому чоловіки кривдять жінок?» він відповів: «Тому що жінки неправильно поводяться. Мій батько ледве не задушив маму, коли вона прийшла додому пізно ввечері, Вона ж повинна приходити додому вчасно». На запитання: «Як тебе вдома карають?» він відповів: «Мій батько б’є мене ременем, але рідко, тільки раз на день. А мого брата Колю п’ять разів на день, особливо за те, що він мочиться в ліжко вночі». Цей приклад показує прямий зв’язок сімейних стосунків з ґендерним насильством у школі.
Загальна риса всіх випадків ? це те, що хлопці нікому не розповідали про свої негативні почуття, їхня агресія шукає вихід у виді ґендерного насильства в школі. У першому з зазначених випадків дитина піддавалася ґендерному насильству з боку вчительки, у другому випадку ? спостерігалось ґендерне насильство вдома, вона піддавалася фізичному насильству з боку батька. У всіх випадках повертається насильство в ґендерному виді проти дівчат, як більш слабких і беззахисних.
Крім зазначених причин ґендерного насильства, існує ще одна, котра не вивчалася спеціальними дослідженнями, але проявилася в процесі спостереження за поведінкою дітей. Це засоби масової інформації. В сучасних зразках відео- і кіно- продукції стереотип маскулінності (перевага чоловіка) звичайно містить риси сили і влади, тому що саме такі якості дозволяють домогтися успіху в житті. Один зі шляхів закріплення ґендерних стереотипів це комп’ютерні ігри, повні агресії, боротьби, насильства й убивств. Діючи агресивно на екрані комп’ютера, дитина досягає успіху, переходить на наступний, більш високий «рівень», застосовуючи всю агресію і насильство на уроках.
Хлопці, що виховуються в ситуації насильства з боку дорослих і пріоритету маскулінності (чоловічої сили) не здатні виражати свої позитивні емоції радості, любові адекватно. Ніхто не вчив їх бути ласкавими, терпимими, ввічливими. Відсутність в їхньому поведінковому репертуарі шляхів вираження любові і симпатії призводить до ґендерного насильства.
Мотиви насильства мають під собою реальні причини.
Перший з мотивів - це бажання хлопців побігати і пограти з дівчатами. Намагаючись пограти, хлопчик починає штовхати, смикати, що-небудь відбирати в дівчини. Причина такого насильства криється у невмінні соціально-адекватними способами організувати гру, у недостатньо розвинутих комунікативних навичках, що не дає можливість хлопцю підійти до дівчини і запропонувати їй пограти.
Другий мотив - це почуття помсти, у відповідь на те, що дівчата самі пристають до хлопців. Причина цього, може бути у відсутності взаєморозуміння між дівчатами і хлопцями внаслідок різних ґендерних чекань. Дівчата розглядають хлопців як суб’єктів спілкування, а хлопці самі себе сприймають як суб’єктів боротьби. Водночас дівчина розглядається хлопцями як об’єкт, оскільки перевага віддається її зовнішнім якостям. Друга причина, що пояснює цей мотив ? це нерозвиненість комунікативних навичок у дівчат. Дівчата, як і хлопці, хочуть пограти, але не можуть своє бажання виразити соціально-прийнятними засобами.
Третій з виявлених мотивів - бажання влади ? відбувається, відповідно до дослідження, за наступними причинами.
Перша з них - ґендерні стереотипи, що існують в культурі здавна. Дівчина розглядається як пасивний об’єкт із самого раннього віку їй кажуть, що, насамперед, вона повинна бути привітною і вміти господарювати, тобто мати ті якості, що необхідні, щоб вийти заміж і якнайкраще задовольняти потреби чоловіка, щоб удержати його. Пасивність і терпіння ? доля жінок, а активність, лідерство, влада ? прерогатива чоловіків.
Друга причина - це насильство вдома у відносинах між членами сім’ї, у школі з боку вчителів. Основні важелі виховання й у школі і вдома ? це почуття провини, сорому, страху. У сполученні з ґендерними стереотипами це формує у дівчини роль жертви. Вчителі і батьки розглядають дівчину як більші зручний об’єкт для виховання і навчання, чим хлопців. Експлуатуючи якості дисциплінованості, більшої, ніж у хлопців нормативності поведінки, дорослі заохочують ці якості, таким чином, підсилюючи в її особистості роль пасивного об’єкта. Батьки і вчителі хотіли б це зробити і з хлопцями теж, але хлопці більш стійкі, вони менш дисципліновані, більш сильні й активні фізично. Дорослі, вчителі і батьки, усе-таки перемагають хлопців завдяки своєму статусові. Хлопці компенсують свою поразку, перемагаючи дівчат, як більш слабких.
Третя причина - це розходження у відношенні до хлопців і дівчат з боку вчителів. Усі діти, незалежно від статі і віку, відповіли у своїх анкетах, що вчителі краще відносяться до дівчат, більше їх запитують і ставлять більш високі оцінки, а лають і карають більше хлопців. У початкових класах усі вважають, що дівчата розумніше хлопців. Це викликає у хлопців бажання помститися дівчатам. А у жінок, напевне, з’являється тенденція сховати свої розумові здібності і прикинутися нерозумною перед чоловіками.
Четверта причина ? це засоби масової інформації і комп’ютерні ігри, що зміцнюють стереотип сильного, агресивного чоловіка як більш успішного в житті, таким чином, формуючи спрямованість на боротьбу і насильство в хлопців.
Четвертий з виділених школярами мотивів ґендерного насильства ? потреба виразити почуття симпатії і любові ? має причину в нездатності виразити позитивні почуття, тому що ніхто не учить дітей робити це, а також, тому що соціальні стереотипи не дозволяють бути хлопцям ласкавими і м’якими.
Для запобігання ґендерного насильства в школі вчителям і батькам насамперед необхідно виключити насильницькі методи виховання, засновані на почуттях страху, сорому і провини. Особливо це стосується дітей молодшого шкільного віку. Альтернативою насильству у вихованні може служити позитивна педагогіка, заснована на заохоченні, конструктивному вирішенні конфліктів, а також створення умов для самоактуалізації особистості дитини і демократичних відносин між вчителями й учнями. Такі умови важливі для всіх дітей незалежно від статі, оскільки вони сприяють гармонізації міжособистісних відносин. Гармонійні відносини зі значимими людьми, батьками і вчителями, не створюють негативних емоційних зарядів, які необхідно розряджати в середовищі однолітків.
Вчителям і батькам необхідно усвідомити, а потім і змінити різні установки у ставленні до хлопців і дівчат з погляду виховання відповідальності, заохочень і покарань. Необхідно змінити асиметрію в розподілі доручень і вимог відповідальності. У початкових класах учителям необхідно підкреслювати, що хлопці не уступають дівчатам у розумових здібностях і створювати умови для того, щоб хлопці могли виявити себе в навчанні не гірше дівчат.
І вчителям і батькам можна дати рекомендацію виховувати самосвідомість дівчини як активного суб’єкта відносин, у тому числі ґендерних; суб’єкта, здатного до творчої самореалізації і самоактуалізації особистості не тільки в рамках домашнього господарства, а й у перспективі визначення власної долі.
Необхідно учити хлопців виражати свої позитивні почуття, включаючи симпатію до дівчат, адекватно, а також учити способам саморегуляції і релаксації, що дозволили б зняти агресивність без насильства над більш слабкими. Учителям необхідно вести роботу і з дітьми і з батьками по зміні ригідних ґендерних стереотипів. Усім дорослим слід захистити дітей від агресивності комп’ютерних ігор і кінопродукції.

Статеве виховання. Навчальний посібник з питань здійснення статевого виховання дітей від народження до юнацького віку.  Миколаїв «Прінт-Експрес», 2010. - 112 с., ілюстр. © Л.М. Олійник, 2010 Всі інші матеріали по статевому вихованню належать даному автору.

Література

1.    Бондар Г.П. Основи статевого виховання // Позакласний час, 2004. № 7-8. – С. 130-133.
2.    Борисова Л.М. Конспекти занять на статеві теми // Психологічна газета, 2004. – № 11. Хто я. – С. 2-13; Вчимося товаришувати. – С. 14-21; Поговоримо без хлопчиків. – 22-29; № 14 Тобі, хлопчику… – С. 4-9.
3.    Василенко Н. Статевому вихованню – педагогічне спрямування // Освіта України. – 1997. – 26 грудня. – С. 9.

 

Яндекс.Метрика >