...
Дошкільний вік - першооснова суспільного статевого виховання PDF Печать E-mail

Дошкільний вік - першооснова суспільного статевого виховання

Дошкільний період дуже важливий для виховання чоловічої та жіночої ідентичності. У цьому процесі значну роль відіграє уявлення про чоловічу і жіночу ролі. При статевому вихованні разом з формуванням статевої ідентичності дитина засвоює і статеву роль. Практично від самого народження хлопчики та дівчата виховуються згідно утвердженій традиційній схемі статевих ролей. Зі статевою роллю пов’язані очікування, що відповідають статевій приналежності дитини. У певній мірі під час спілкуванні з хлопчиками чи дівчатками дорослі допомагають їм зрозуміти щодо статевих ролей. Проте оволодіння статевою роллю є не спонтанним, а поетапним процесом. За К. Шау (Р.Дж. Корсіні, 1998) розвиток статевої ролі вивчається у п’ятьох основних напрямах:
•    Розвиток статевої ідентичності, що називається статевою орієнтацією та відображає особисті перцепції людей до себе по відношенню до їх статі.
•    Розвиток статевої константності (усвідомлення постійності й незмінності статі), що діти розуміють у дошкільному віці.
•    Знання про статеві ролі, оволодіння якими починається у дошкільному віці і збагачується з віком.
•    Акцентування на статевих ролях, а також статеворолевих нормах, атрибутах, що включають оціночний компонент, пов’язаний з правильністю чи справедливістю існуючих стереотипів
•    Статево-ролева поведінка.
Статеве виховання у дошкільному віці – процес цілеспрямованих впливів на дітей, спрямованих на формування у них статевої ідентичності та засвоєння статевих ролей, на позитивне ставлення до власної статевої належності та встановлення гармонічних відносин з дітьми своєї та протилежної статі.
Статеве виховання у дошкільному віці повинно забезпечувати початкове оволодіння уміннями культури поведінки та спілкування між двома статтями, орієнтувати дітей на адекватну модель поведінки, допомагати розібратися у чоловічих та жіночих ролях у суспільстві, усвідомлення майбутньої проекції на власну статеву роль.
Цілі та завдання статевого виховання у дошкільному віці
•    збагачення уявлень про «чоловіка» та «жінку» через види діяльності та пов’язані з ними професійні та особистісні якості;
•    створення педагогічних умов та ситуацій для опосередкованої реалізації еталонних занять, «чоловічої» та «жіночої» поведінки в іграх та реальних взаємовідносинах з однолітками;
•    формування гуманного відношення з однолітками своєї та протилежної статі, що виражено взаєморозумінням та співучастю;
•    виховання потреб та розвиток умінь турбуватися про здоров’я свого організму, через підтримку чистоти та зовнішнього вигляду.
У дітей 3-7 років розвивається індивідуальність яка проявляється через формування ідентичності, що сприяє появі новоутворювань: осмислення свого «Я» ? образу дівчини чи хлопця, первинне осмислені своїх переживань залежно від стадії статевої ідентичності.
Задачі статевого виховання спрямовані на формування індивідуальності дітей 3-7 років, в основі якої міститься статева ідентичність (О.Л. Кононко):
•    допомогти дитині усвідомити свою « Я-ідентичність » яка вміщає типові характеристики статі – анатомічні особливості людського тіла та формування особистого «Я-образу», який пристосовується до соціальних умов та проявляється в них;
•    сформувати уявлення про етапність у розвитку людини: зародження, народження, дорослішання, старість, закінчення життєвого шляху, у ході яких дитина отримує відповіді на питання, стосовно продовження людського роду, життєвих цінностей;
•    формувати готовність для виявлення щирості, поваги, партнерських відносин з однолітками обох статей;
•    розвивати комунікативні уміння для реалізації різних статеворольових репертуарів в ігрових ситуаціях та реальній життєвій діяльності у дошкільних навчальних закладах;
•    формувати уявлення про поведінку з незнайомими людьми та навички особистої безпеки.
Згідно до сформульованої мети статевого виховання та задач, що походять з неї, критерії статевого виховання дівчат та хлопців у дошкільному віці зводяться до формування статевої ідентичності, в основному у спосіб статевої диференціації та статевого самовизначення. Зробити зрозумілим для дитини незворотність статі.
Ефективність виховної взаємодії, спрямована на формування статевої ідентичності дитини в дошкільному віці, що прямо обумовлено методами статевого виховання. Вони являються інструментами, які працюють для досягнення цілей та задач статевого виховання.
При визначені методів статевого виховання у дошкільному віці слід спиратися на педагогічні вимоги до методів виховання:
•    показати норми поведінки, які необхідні збагатити соціальним досвідом людини;
•    поставити конкретну задачу;
•    мати стимулюючу та «обмежену» функції, види яких вказують на початок та завершеність дії, на надання допомоги, на припинення дії;
•    допомогти вихованцям розібрати зміст, користь та необхідності дії, вчинку.
Дитяча індивідуальність проявляється через статеворольовi прояви. Тому, враховуючи складність та делікатність статевого виховання у дошкільному віці визначимо деякі методи виховання, які сприяють реалізації цілей та задач статевого виховання. Одним з методів педагогічної взаємодії в дошкільному віці, який часто використовується є приклад. Він також підходить для статевого виховання дітей, його застосування витікає з вікових та індивідуальних особливостей ? невеликий життєвий та соціальний досвід; гнучкість особистісної моделі поведінки; сильно виражені наслідування та емоційний відгук, які проявляються при статевому вихованні. Якою би маленькою не була дитина, наслідування оточуючим її людьми має вирішальну роль для засвоєння нею статевої поведінки. Дитина орієнтується на їхню модель поведінки та поступово окреслює власну лінію статевої поведінки. У різні періоди дитинства, індивідуальні зразки для наслідування підкріплюються наслідуванням референтній групі. Ось чому при статевому вихованні дитини дошкільного віку дуже важливим є вибір прикладів. Важливим є варіаційне використання прикладів: старшокласник-старшокласники; одноліток-однолітки; старшого віку дитина-діти однієї статі. У результаті різноманітних прикладів дитина усвідомлює свою статеву ідентичність і формує інтегральну модель статевої поведінки.
Дуже слушним є використання прикладів художньої літератури і народної творчості. Літературні і казкові герої чоловічої та жіночої статі, кіно і телевізійні фільми для дітей, мультиплікаційні фільми. Спостерігаються взаємовідносини і культура спілкування між статями. Приклад впливає на почуття і поведінку дитини, яка через наслідування швидко і звичайно, природно наблизиться до суспільства. Наслідування, виражене в перші роки дошкільного дитинства, продовжується і в наступні, але ніколи не є прямим копіюванням прикладу, а виступає інтеріоризованою поведінкою, в якій проявляються якісь дії нового типу, схожі спільними рисами з прикладом, так і оригінальні дії. Велику роль при виборі прикладу і закріпленні типових статевих стереотипів відіграє вплив, роз’яснення і поради батьків і вчителів.
Другий метод статевого виховання дитини дошкільного віку – вправа. Вона тісно пов’язана з прикладом, так як через вправу сприйняті зразки стають саме поведінкою дітей. Цей метод спрямований на оволодіння культурою спілкування дитини, через формування позитивних взаємовідносин дітей, як однакової статі, так і різної. У повсякденному спілкуванні дитина оволодіває, проявляє і відстоює певні взаємовідносини з ровесниками, найважливішими є повага і толерантне, добре ставлення, яке вимагає спеціального педагогічного середовища. Тому педагог провокує ситуації в яких діти проявляють повагу один до одного. В ігрових ситуаціях (рольові ігри – сюжетні, театралізовані) та у проблемних ситуаціях: хлопці тренуються чоловічим манерам – уступати місце, відчиняти двері, подавати руку, надавати першу допомогу; а дівчата – помічати кавалерські вчинки хлопців і дякувати їм. Взаємні компліменти, взаємодопомога, чуйність формують у дітей дошкільного віку культуру поведінки. Через вправи в різних ситуаціях діти проявляють і спостерігають різні моделі поведінки, основа якої формує власну статеворольову модель.
Метод вправи ефективний у поєднанні з методом заохочення. Воно належить до емоційної сфери дитини. Позитивне оцінювання якостей особистості, які проявляється у вчинках, заохочує дитину і вона відчуває задоволення від зробленого. У дошкільному віці, коли у дитини оцінюється і формується модель статеворольової поведінки, заохочення з боку старших (батьків, вчителів) допоможе статевому усвідомленню. Заохочення стимулюють певну поведінку і дитина починає поступово засвоювати уміння контролювати свою поведінку. Через обмірковану систему заохочень у спілкуванні діти проявляють ґендерну ідентичність. Відомо, що зі стимулами, які виконують мотиваційну функцію, не потрібно зловживати як з позитивними, так із негативними оцінками. Тому потрібно утриматися від заохочення тоді, коли не потрібно. Їхня ефективність визначається умінням використовувати різноманітні прийоми. Так як радить нам Я. Корчак «сердитий погляд вихователя, жарт, порада, поцілунок, слово в якості нагороди, словесні заохочення» – це лікувальні процедури, які потрібно призначати великими та малими дозами. Часто або рідко, залежно від нагоди і від особливості організму. Заохочення повинно бути індивідуальним. Враховуючи психологічні особливості дитини, її розумовий і емоційний стан, певну ситуацію.
Найсприятливіші умови розвитку індивідуальності дитини утворюють ігри і діяльність за вибором. Ось чому ігрові методи підходять для вирішення цілей і завдань статевого виховання дітей дошкільного віку. Ігрове завдання у сюжетно-рольовій грі – виявлення уваги, стурбованості, доброти – дає стимул хлопчикам і дівчатам до партнерських проявів з добрими намірами. Поряд з типажем персонажів виховання мужності та жіночості у театральних іграх діти переживають разом і висловлюють різний стан – захоплення, впевненість, прояв довіри доповнює їх особисту характеристику як представників певної статі. В іграх, які розвивають пізнавальну сферу та розумові здібності, хлопці та дівчата виконують задачі і досягають результату спільними зусиллями, переживають радість чи смуток від досягнутого успіху чи невдачі. Так поряд з  ґендерними формуються андрогінні якості. Рухливі естафетні ігри розвивають швидкість, спритність, кмітливість, тому елемент змагання необхідний для дітей різної статі. Педагог застосовує ігрові методи як для формування статевої ідентичності, так і для коректування нетипових проявів.
Засвоєння адекватної моделі поведінки, яка базується на ідентичності статевої ролі та міжстатевих взаємовідносинах; розвиток індивідуальності дитини у процесі статевої ідентичності. Статева вихованість проявляється у культурі взаємовідношень між двома статями через гнучкість та мобільність статеворольової поведінки, з характерними віковими вміннями.
Статеве виховання спрямовано на виховання розумного ставлення до статі, забезпечує фізичне та психічне здоров’я підростаючих дітей, сприяє їх гармонічному розвитку та повноцінному формуванню статевої поведінки.
Батькам слід не впустити формування навичок статевої гігієни у дітей цього віку. Чи вміє дитина мити все тіло теплою водою, обтирати тіло і мити ноги холодною, стежити за нігтями, самостійно зачісуватися? Розвинуті з дитячих років навички гігієни тіла важко переоцінити. В дошкільному віці батьки повинні допомагати малюкові засвоїти гігієнічні правила, які допоможуть у зрілі роки зберегти здоров’я, працездатність, можливість народжувати й виховувати повноцінне потомство. Все це безпосередньо стосується засвоєння дитиною статевої ролі. Через порушення гігієнічних норм у догляді за дитиною батьки можуть ненароком спровокувати її ранні статеві відчуття, які в майбутньому принесуть підлітку небажані статеві потяги – онанізм (мастурбацію).

Література

1.    Відверта розмова про «це» / Пер. з ісп. О. Юдіної. – К.: Країна Мрій, 2006. – 208 с. (29)
2.    Гончаренко А.М. Особливості виховання гуманних взаємин хлопчиків і дівчаток дошкільного віку // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – К.: Наук. думка, 1999.
3.    Єремєєва В., Хрізман Т. Хлопчики та дівчатка: два різних світи. – К.: Редакція загально-педагогічних газет, 2003. – 112 с. (Бібліотека „Шкільного світу”).
4.    Єфименко М. Хлопці – козаки, а дівчата – квіточки. Статева культура у фізичному вихованні дошкільнят // Дошкільне виховання, 2000. – № 9. – C. 14-15.
5.    Кікінежді О. Ґендерне виховання змалку // Дошкільне виховання, 2006, № 2. – С. 3-6.
6.    Коломинский Я.Л. Полоролевое развитие ребенка в дошкольном возрасте // Генетические проблемы социальной психологии / Под ред. Я.Л. Коломинского, М.И. Лисиной. – Минск, 1985. – С. 176-190.

 

Яндекс.Метрика >