загрузка...
-->
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ САНКЦІЇ PDF Печать E-mail

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ САНКЦІЇ

15.1. Поняття і характерні особливості міжнародно-правових санкцій
Міжнародно-правові    санкції    (МПС)    –    це    правомірні    примусові    заходи,    які застосовують суб’єкти міжнародного права для припинення міжнародного правопорушення, відновлення прав потерпілих суб’єктів і виконання правопорушником зобов’язань внаслідок відповідальності, яка виникла у відповідь на правопорушення.


МПС не є лише формою міжнародно-правової відповідальності, адже міжнародно-правова відповідальність –  це  обов’язок  відновлення  порушених  прав  та  відшкодування,  а  міжнародно- правові  санкції  -  це  засіб,  з  допомогою  якого  відновлюють  порушені  права  та  домагаються відшкодування.


МПС  є  формою  дозволеного  примусу  в  міждержавних  стосунках.  Примусові  заходи можуть бути санкціоновані і несанкціоновані.
Несанкціоновані  примусові  заходи  застосовуються  до  виникнення  міжнародно-правової відповідальності  як  реакція  на  недружні  акти,  ситуації,  неподолану  силу,  конфліктні  ситуації. Більшість  таких  правомірних  заходів  із  виникненням  міжнародно-правової  відповідальності набувають характеру МПС


Право  на  примусові  заходи  належить  кожному  суб’єкту  міжнародного  права.  Держави реалізовують це право індивідуально, колективно і за допомогою міжнародних організацій.
Застосування санкцій - односторонній процес. Суб’єкт, який застосовує санкцію не може бути стороною-правопорушницею.


МПС можуть бути застосовані лише у відповідь на правопорушення. В цьому їх різниця від неправомірного застосування сили в міжнародних відносинах і від правомірних превентивних примусових заходів.


Підставою  для  застосування  санкцій  є  не  стільки  факт  міжнародного  правопорушення, скільки    відмова    виконати    міжнародні    зобов’язання    по    ліквідації    наслідків    такого правопорушення.

Схема застосування МПС:

міжнародне правопорушення

міжнародно-правова відповідальність

відмова правопорушника добровільно виконати зобов’язання по ліквідації наслідків правопорушення

міжнародно-правова санкція

В  сучасному  МП  сформувався  особливий  інститут  застосування  міжнародно-правові санкції.  Норми  цього  інституту  забезпечують  порядок  примусового  відновлення  первинних
(тобто таких, що функціонували до правопорушення) правових відносин, а якщо це неможливо, то заміни їх на адекватні. Вони забезпечують відшкодування збитків, які наступила в результаті правопорушення  і  відмови  добровільно  виконати  зобов’язання  щодо  відшкодування.  Кінцева мета    міжнародно-правових    санкцій    відновлення    безперебійно    функціонуючого    механізму міжнародно-правового регулювання.


15.2. Типи і види міжнародно-правових санкцій

Типи МПС:

1)   міжнародно-правові санкції, які здійснюються державами в порядку самодопомоги;
2)   міжнародно-правові  санкції,  які  здійснюються  державами  з  допомогою  міжнародних організацій.
Кожному  із  типів  властиві  свої  види  міжнародно-правових  санкцій,  форми  і  способи  їх застосування.

Санкцій, які здійснюються державами в порядку самодопомоги:

а) самооборона;

б) репресалії;

в) реторсії;

г) розрив дипломатичних і консульських відносин;

д) невизнання.

Реторсії  –  примусові  заходи  у  відповідь,  які  ведуть  до  обмеження  таких  інтересів держави-порушниці; які не охороняються міжнародним правом. Реторсії можуть застосовуватися у  відповідь  на  недружній  акт,  несправедливу,  упереджену  поведінку  іншого  суб’єкта,  але  в межах, допустимих міжнародним правом.
Реторсіями   є:   заборона   дипломатичним   представникам   або   громадянам   іноземної держави  вільно  відвідувати  певні  райони  країни  їхнього  перебування  у  відповідь  на  подібні  ж обмеження  щодо  своїх  дипломатів  і  громадян  в  тій  державі (інші  обмеження);  відкликання посла  з  держави,  яка  вчинила  недружній  акт  або  правопорушення;  висилка  з  країни  рівної кількості  дипломатів  держави,  яка  раніше  вислала  з  країни  дипломатів  першої  держави; оголошення дипломатів persona non grata; заборона в'їзду в країну або відміна візиту делегацій тощо.


Репресалії  –   це   правомірні   примусові   заходи,   які   чиняться   з   метою   відновлення порушених прав і направлені на обмеження або ліквідацію прав іншої держави у відповідь на її неправомірну поведінку.
Репресалії   не   можуть   застосовуватись   у   відповідь   на   акти,   які   не   є   міжнародним правопорушенням. Репресалії повинні відповідати нанесеним збиткам із застосуванням примусу, необхідного для їх відшкодування.
Правомірними    є    лише    політичні    і    економічні    репресалії:    позбавлення    обмеження дипломатичних  привілеїв  і  імунітету  офіційних  представників  держави-порушниці;  ембарго; бойкот; секвестр майна тощо. Найбільш відчутними формами репресалій є розрив торгівельно- економічних відносин з державою-порушницею і її повна економічна ізоляція.

Розрив дипломатичних і консульських відносин є самостійним видом МПС.
Розрив  дипломатичних  відносин  може  відбуватись  окремо  або  одночасно  з  розривом консульських   відносин.   Крім   того   можливе   призупинення   дипломатичних   і   консульських відносин як більш м'яка форма впливу на державу-порушницю.

Застосування цієї форми можливе і при недружніх актах, але в такому разі вона не є МПС,

бо застосовується не у відповідь на міжнародне правопорушення.


Самооборона –  це  дії  по  відношенню до держави-правопорушниці, які мають збройний примусовий характер. Виділяють дві форми самооборони:

-    необхідна оборона;

-    самооборона від агресії.

Необхідною обороною є захист збройними силами від зазіхань іноземної держави на недоторканність державного кордону, її воєнним вилазкам, які ще не можна кваліфікувати як акт агресії    (заслання    військово-розвідувального    літака    на    територію    держави-жертви,    захід військових суден у територіальні води такої держави тощо).
При  необхідній  обороні  бажане  попередження  про  можливість  її  застосування,  якщо держави-порушник    не    припинить    порушення.    Попередження    необхідне    тому,    що правопорушення може бути ще об’єктивно відсутнім (підготовка до вторгнення) або вимушеним
(порушення  територіальної  недоторканності  із-за  аварії  чи  помилки).  Застосування  збройної сили в таких випадках не є правомірним.
Право  на  самооборону  від  агресії  –  суверене  право  кожної  держави,  адже  агресія  є найтяжчим міжнародним правопорушенням. Але й при його реалізації необхідно дотримуватись принципу пропорційності.


Невизнання  може  стосуватись  результатів,  ситуацій  викликаних  неправомірними  діями держави-порушниці. Форми невизнання:
-    відмова держави визнати дійсність міжнародного договору укладеного під тиском чи з іншими порушеннями передбаченими нормами міжнародного права;

-    невизнання неправомірних територіальних змін;
-    невизнання  фашистського,  расистського  чи  колоніального  режиму держави,  яке  веде до ізоляції такої держави тощо.



Санкції, які здійснюються з допомогою міжнародних організацій:

-    призупинення прав і привілеїв, що випливають з членства в міжнародній організації;

-    відмова в членстві;
-    позбавлення    можливості    міжнародного    співробітництва     з    іншими    суб’єктами міжнародного        права    (повний    або    частковий    розрив    економічних        відносин, призупинення засобів зв’язку);
-    колективні    збройні    заходи    (демонстрації,    блокади,    застосування    збройних    сил організацій).


Призупинення прав і привілеїв, що випливають з членства в міжнародній організацій, може   бути   добровільним   або   у  формі   санкції.   При   добровільному  призупиненні   членства держави, вона не пориває міжнародною організацією юридичного зв’язку.

При   призупиненні   прав   і   привілеїв,   що   випливають   з   членства   в   міжнародній організації  у  формі  санкції  активна  діяльність  держави  в  міжнародній  організації  примусово припиняється. Воно можливе у формі позбавлення голосу за такі дії:

-    несплату внесків;

-    несплату внесків в одному з головних органів організації;

-    несплату внесків лише в головних органах організації;

-    несплату внесків в усіх органах організації;

-    за порушення міжнародних не фінансових зобов’язань;

-    за порушення статутних не фінансових зобов’язань.

формі:


Позбавлення права на представництво в органах міжнародної організації може бути у



-    недопущення держави-правопорушниці до роботи в цих органах;

-    не обрання її представників в такі органи;

-    не запрошення на їх засідання, наради, конференції.

Позбавлення права на отримання допомоги може бути у формі припинення фінансової,


технічної, гуманітарної, економічної, культурної, медичної та іншої допомоги.


Відмова  у  членстві  в  певній  міжнародній  організації  може  бути  у  формі  заборони  на прийняття в організацію або виключення з неї.



Виключення з міжнародного спілкування тягне за собою:

-    розрив економічних зносин;

-    розрив  військового  співробітництва,  транспортного  зв’язку (морського,  повітряного,

залізничного, телефонного, телеграфного, радіозв’язку і т.д.);

-    розрив можливих політичних зносин та ін.


Колективні  збройні  заходи  здійснюються  на  універсальній  основі  (в  рамках  ООН)  і регіональними міжнародними організаціями (наприклад, НАТО, ЛАД, ОАЕ).


15.3. Умови правомірності застосування міжнародно-правових санкцій
В  МП  функціонує  комплекс  норм,  що  визначають  умови  правомірності  застосування санкцій. В цілому їх можна розподілити на такі групи:

І.  Норми,  що  визначають  правомірний  початок  застосування  міжнародно-правових санкцій.


Діючі  норми  міжнародного  права  вимагають,  щоб  застосуванню  міжнародно-правових санкцій  передували  спроби  мирного  врегулювання  конфлікту.  Лише  при  порушенні  миру, актах  агресії інших  збройних нападах дозволяється негайне застосування міжнародно-правових санкцій.
Важливою вимогою для застосування міжнародно-правових санкцій є попередження про можливість    такого    застосування.    Попередження    повинно    бути    у    формі,    прийнятній    в дипломатичній практиці (нота, заява, виступ державного представника і т.п.).



Практика застосування міжнародно-правових санкцій визнає такі форми початку МПС:
1. З моменту здійснення правопорушення, якщо йдеться про збройний напад чи інший акт агресії.

2. Коли вичерпані спроби мирного врегулювання конфлікту.
3.    Якщо    правопорушення    припинено,    але    правопорушник    відмовляється    виконати обов’язки,   що   випливають   з   міжнародно-правової   відповідальності   по   рішенню   потерпілої сторони, але після застосування мирних засобів вирішення спорів.
4.   В  разі   застосування   міжнародно-правових   санкцій   міжнародними  організаціями   у відповідності  з  їх  Статутами  і  спеціальними  постановами,  які  вступили  в  силу.  Такі  постанови можуть передбачати:

а) негайне застосування санкцій;

б) застосування санкцій з певної дати;

в) негайне застосування частини санкцій і, у разі опору, застосування санкцій в повному об’ємі;

г) застосування санкцій при певних обставинах тощо.

5.   На   випадок   застосування   міжнародно-правових   санкцій   в   порядку  самодопомоги, держава-жертва правопорушення визначає початок такого застосування.

ІІ. Норми, що визначають компетенцію по застосуванню санкцій.
Якщо    санкції    здійснюються    в    рамках    міжнародної    організації,    то    слід    діяти    у відповідності   з   її   статутом   з   дотриманням  вимог   як   матеріальних   норм,   так   і   процедури застосування санкцій.
Компетенція  держав  щодо  застосування  МПС  визначається  в  міжнародних  договорах універсального, регіонального і партикулярного характеру.

ІІІ. Норми, що визначають об’єкт застосування санкцій.

Об’єктом   застосування   санкцій   можуть   бути   лише   правопорушники:   суб’єкт,   який здійснив правопорушення, його співучасники і його посібники. Застосування санкцій не повинно зашкодити третім суб’єктам, не учасникам міжнародного правопорушення.
В межах  міжнародної організації можна застосовувати санкції лише щодо держав-членів цієї організації. Винятком з цього правила є ситуація, коли держава-не член організації порушує імперативну норму, обов’язкову для всіх суб’єктів, не залежно від їх членства в організації.

Всі суб’єкти міжнародного права мають право застосовувати санкції щодо агресора.


ІV. Норми, що визначають умови пропорційності міжнародно-правових санкцій.
Принцип пропорційності вимагає щоб інтенсивність, об’єм і характер застосування МПС відповідали   об’єму  і  характеру  нанесеної  правопорушенням  шкоди,  були  необхідними  для ліквідації негативних наслідків.


V. Норми, які визначають умови, припинення застосування санкцій.

Застосування санкцій припиняється із досягненням певної мети:

-    зупинення правопорушення,

-    визначення міра відповідальності правопорушника,

-    отримана згода на добровільне відшкодування шкоди,

-    виконання інших зобов’язань.


Якщо застосування санкцій визначається, певним строком, їх здійснення припиняється по закінченні визначеного строку.



15.4. Механізм застосування міжнародно-правових санкцій

Механізм застосування МПС складається з двох компонентів:

-    міжнародно-правового (конвенційного) механізму;

-    міжнародного організаційного (інституційного) механізму.



Міжнародно-правовий механізм застосування МПС складають:

-    договірні норми;

-    звичаєві норми;

-    рішення міжнародних органів і організацій.


Інституційний механізм застосування МПС включає:

-    держави,

-    організації,

-    органи (комітети, комісії, судові органи).



При   самостійних   діях   держава,   крім   норм   міжнародного   права,   реалізує   комплекс національно-правових    норм.    Як    правило,    національне    законодавство    більшості    держав передбачає порядок реалізації примусових заходів щодо інших суб’єктів міжнародного права.


Діяльність,  групи  держав  по  застосуванню  санкцій,  крім  загальних  принципів  і  норм міжнародного права, регулюється спеціальною угодою між ними.

Застосування    інституційного    механізму   міжнародних    органів    і    організацій    може обмежуватись   лише   міжнародним   рівнем   або   реалізація   МПС   поєднується   з   національно- правовою.

 

Яндекс.Метрика >