...
ОРГАНІЗАЦІЯ ДОЗВІЛЛЄВИХ ОБ’ЄДНАНЬ PDF Печать E-mail

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОЗВІЛЛЄВИХ ОБ’ЄДНАНЬ

1. Поняття про дозвіллєву спільність.
2. Шляхи утворення дозвіллєвих об’єднань.
3. Різновиди учасників культурно-дозвіллєвої діяльності.
4. Особливості організації дозвіллєвої діяльності з різновіковими аудиторіями.

- 1.Поняття про дозвіллєву спільність.
Найбільший педагогічний ефект досягається там, де дозвіллєва діяльність має груповий, спільний характер. Тому основні методи педагогіки дозвілля, основні шляхи і засоби досягнення нею виховних цілей полягають в організації групової дозвіллєвої діяльності.
Дозвіллєва спільність – поняття багатозначне, оза клубні в себе різноманітні за мотивами й організацією об’єднання на дозвіллі. Найпоширенішою спільнотою є приятельська компанія, що виникає на основі потреби в спілкуванні і емпатії. Інший вид спільності – це об’єднання на основі загального захоплення і реалізуючої його предметної дозвіллєвої діяльності.  Обидва ці види спільності – наслідок самоорганізації, самодіяльності їхніх учасників.
Ще одним видом дозвіллєвих спільностей є об’єднання, які утворюються і формуються різноманітними соціальними інститутами дозвілля – державними, суспільними, комерційними. Їх називають клубами, гуртками, аматорськими об’єднаннями, самодіяльними колективами тощо. Зміст дозвіллєвої діяльності цих об’єднань різноманітний – від пізнання і набуття навичок та умінь прикладного характеру, до занять технічною, науковою, художньою творчістю.
При всіх розходженнях дозвіллєвих об’єднань їх можна розділити усього на дві групи – ті, що виникли і функціонують самостійно й ті, що організовані соціальними інститутами.
Форми групової дозвіллєвої діяльності, організовані на базі соціальних інститутів, називаються “клубні об’єднання”. Визначення “клубне” несе в собі інформацію про характер самої спільності, про її культурне призначення, добровільність, спільність інтересів, певний склад учасників, визначений соціальний статус і, що найістотніше, про включеність у сферу педагогічного впливу. Усі інші дозвіллєві спільності називаються “оза клубні об’єднання”

2. Шляхи утворення дозвіллєвих об’єднань.
Виходячи із структурних компонентів методики педагогічної організації групової дозвіллєвої діяльності, її можна зобразити трьома етапами:
І – виявлення і залучення учасників групової дозвіллєвої діяльності в сферу впливу соціального інституту дозвілля.
ІІ – оформлення групової дозвіллєвої діяльності на базі соціального інституту дозвілля, надання її статусу клубного об’єднання.
ІІІ – безпосереднє здійснення обраної дозвіллєвої діяльності під цілеспрямованим методичним керівництвом.
Всі три етапи є реалізацією певної педагогічної програми. Мета педагогічної програми – сприяти всебічному і гармонійному розвитку особистості в сфері дозвілля; модель результату – така соціальна спільність, функцією якої в суспільному поділі праці є формування соціально цінних якостей особистості в сфері дозвілля, спільність, в якій оза клубні відносини у високому ступені опосередковані змістом спільної дозвіллєвої діяльності. Як у теорії, так і у практиці, І і ІІ етапи здебільшого не розчленовуються, а розглядаються як єдиний процес. Частіше за все цей процес здійснюється як запрошення аматорів-одиночок у створюване клубне об’єднання (як правило, за допомогою оголошень) або шляхом добору кількох людей, авторитетних у своєму оточенні і здатних захопити інших, які, підключившись до роботи майбутнього керівника, зуміють допомогти організувати і налагодити планомірну діяльність об’єднання.
Масові форми дозвіллєвої діяльності сприяють інтеграції її учасників і можуть привести до формування групової дозвіллєвої діяльності і виникнення на її основі клубного об’єднання. Особливу гостроту набуває рішення такого завдання, як залучення у сферу впливу дозвіллєвого заснування оза клубні об’єднань. Саме оза клубні об’єднання є потенційною основою клубних об’єднань, тому що:

- позаклубні об’єднання – найпоширеніша форма групової дозвіллєвої діяльності;

- групи, що виникають у процесі масової дозвіллєвої діяльності поза педагогічною організацією також є об’єднаннями позаклубними;

- клубні об’єднання, що сформовані на основі учасників, які включилися індивідуально в його діяльність, у якості свого ядра все одно мають групу, що виникла на основі спільних інтересів до якогось виду діяльності, або на основі самої діяльності.
Дослідження доводять, що основу клубних об’єднань, створених з ініціативи закладу дозвілля, складає група ентузіастів, групова дозвіллєва діяльність яких склалася ще до її оформлення на його базі.
Таким чином, створення клубних об’єднань є наслідком двох взаємопов’язаних процесів. Один з них здійснюється з ініціативи соціального інституту дозвілля. Другий – з ініціативи членів позаклубних об’єднань, що відчувають потребу у суспільному статусі, професійному керівництві, визначеній матеріальній базі тощо. Процес виявлення групових форм дозвіллєвої діяльності може спиратися на вже відомі в практиці прийоми і способи збору необхідної інформації: анкетування, усні опитування, бесіди, спостереження тощо.
Організація діяльності позаклубних об’єднань на базі соціального інституту вирішує декілька завдань.

- 1.Створення можливостей для широкої соціальної віддачі тих об’єднань, котрі відчувають у ній потребу. На базі будь-якого навчального закладу, установи, підприємства таких можливостей багато. Це виставки аматорської творчості, концерти самодіяльних колективів, дискотеки, ігрові вечори тощо.

- 2.Перехід позаклубних об’єднань на рівень клубних, широка соціальна віддача їх дозвіллєвої діяльності дозволяє змінити методику підготовки і проведення масової дозвіллєвої діяльності в навчальних закладах або установах. Вона може стати не тільки і не стільки результатом діяльності педагогів, профспілки, активістів, але, насамперед, результатом ініціативи самих учасників цієї діяльності.

3.Організація на базі соціального інституту ряду клубних об’єднань з різним рівнем дозвіллєвої діяльності створює педагогічну ситуацію, за якої підвищений рівень дозвіллєвої діяльності тих, кого об’єднує на дозвіллі пасивне споживання. Стимулом для подібного підвищення рівня є сам факт співіснування з об’єднаннями більш високого рівня.
Включаючи позаклубні об’єднання у сферу педагогічного впливу соціальних інститутів дозвілля, формуючи з них клубні об’єднання завжди варто пам’ятати про те, що існує загроза їхньої надмірної заорганізованості, підміни власної дозвіллєвої діяльності діяльністю професійних керівників тощо. Важливою умовою формування і розвитку клубного об’єднання є врахування тієї стадії, на якій воно знаходиться у момент залучення до сфери педагогічного впливу. В кожному конкретному випадку її характер і спрямованість визначають характер і спрямованість виховних дій. Оскільки стадія розвитку об’єднання зумовлена рівнем розвитку його дозвіллєвої діяльності, її діагностику можна здійснювати за допомогою тестування, анкетування та інших методів, що дозволяють встановити цей рівень.

- 3. Різновиди учасників культурно-дозвіллєвої діяльності.
Клубні установи відвідують різні категорії населення. Всіх потенційних учасників культурно-дозвіллєвої діяльності можна умовно поділити на групи: за місцем проживання, віком, професією, за соціальним станом, уподобаннями (інтересами) тощо.
За місцем проживання – це найбільш масова аудиторія клубу, для якої характерний нестабільний склад, що змінюється від заходу до заходу і включає людей різних за віком, професією, соціальним станом і уподобаннями.
За віком можна поділити всіх учасників на такі групи: молодші школярі (6 – 10 років), підлітки (11 – 15 років), старшокласники (15 – 18 років), молодь (19 – 35 років), люди середнього віку (35 – 55(60) років), старше покоління (60 – 75 років), люди похилого віку (старші 75 років). Кожна з названих вікових груп має свої вікові особливості, інтереси й уподобання, цінності, які необхідно враховувати при організації дозвіллєвих заходів.
За професією – це категорія учасників, яка відрізняється тим, що їх об’єднує  певна професійна діяльність, професійні знання, уміння, навички. Це можуть бути люди різні за віком, але специфіка їх відпочинку може деякою мірою визначатися специфікою їх професії.
За соціальним станом розрізняють робітників, службовців, інтелігенцію, людей, які займаються сільським господарством, підприємницькою діяльністю. Соціальний стан людини також має вплив на особливості її відпочинку, на види і форми дозвілля, яким віддається перевага.
За уподобаннями та інтересами – це специфічна й найбільш активна й діяльна категорія учасників культурно-дозвіллєвої діяльності. На ній досить часто базується діяльність клубного працівника.
Важливою умовою ефективної організації культурно-дозвіллєвої діяльності є знання особливостей дозвіллєвої аудиторії.
Поняття “аудиторія” походить від лат. “audio”, що дослівно означає – “слухати”. Клубна аудиторія – це всі люди, які живуть в зоні діяльності клубу і здатні відвідувати його. Реальна аудиторія – це люди, які відвідують клубну установу й охоплені її роботою. Потенційна аудиторія – це люди, які можуть входити до клубної аудиторією, але не відвідують клубну установу з тих чи інших причин.
Завдання організатора дозвіллєвої діяльності – розширити реальну аудиторію клубу за рахунок потенційної. Всі люди в свідомому активному віці можуть бути залучені до різноманітних видів клубної діяльності. Ця потреба виявляється у кожної людини індивідуально. Допомогти людині визначитись, включитись у дозвіллєву діяльність відповідно до своїх інтересів, уподобань і здібностей – це завдання працівників клубної установи. Клубна діяльність впливає на загальну структуру і зміст вільного часу людини. Будь-який клубний працівник повинен постійно вивчати аудиторію, збирати побажання, пропозиції щодо плану роботи, організації заходів, відгуки про їх проведення тощо. З цією метою можуть бути застосовані такі методи вивчення клубної аудиторії як обстеження, анкетування, бесіди, наукове спостереження, метод вивчення документації, експеримент тощо.
4.Особливості організації дозвіллєвої діяльності з різновіковими аудиторіями.
Молодший шкільний вік (6 – 10 років). Для цієї групи дітей характерна рухливість, емоційність, зацікавленість, велика вразливість, конкретність мислення, нестійкість уваги, невміння концентрувати увагу тривалий час на чомусь одному, бажання наслідувати старших. Старші за віком мають великий авторитет у молодших школярів. Всі їх пропозиції приймаються і виконуються з великим бажанням. Міркування й оцінки старших легко стають міркуваннями й оцінками самих дітей.
З метою ефективної організації дозвіллєвої діяльності дітей молодшого шкільного віку до школи, сім’ї, дозвіллєвих установ висуваються спільні виховні вимоги:
§ через яскраві емоційні заходи сприяти формуванню моральних якостей, таких як взаємоповага, взаємовиручка, взаємодопомога, товариськість, доброзичливість, ввічливість, відповідальність тощо;
§ сприяти розвитку творчих здібностей, мислення, допитливості, уважності, спостережливості;
§ розширювати кругозір, розвивати лозвіллєві інтереси, культурні потреб дітей;
§ формувати вольові якості: наполегливість, ініціативність, стриманість, відповідальність, дисциплінованість тощо.
Організаторам дозвіллєвої діяльності з молодшими школярами необхідно пам’ятати і враховувати те, у них дуже швидко наступає перевтома від надлишку спілкування, вражень, активної діяльності. Тому дозвіллєві заходи повинні бути короткими (до 1 години), а через кожні 10 – 15 хвилин необхідно вводити спокійні ігри, музичні паузи, мультзбірники та інше. Оскільки діти цього віку краще сприймають все в кольорах, то і масові заходи слід готувати для них образні, костюмовані, яскраві. Доцільно вводити у заходи казкових персонажів, улюблених героїх. Використання загадок, шарад, колективне повторювання віршів, пісень, різноманітні ігри сприяють розвитку пам’яті, уваги, фантазії, кмітливості, спритності. Діти цієї вікової групи охоче беруть участь в різноманітних дозвіллєвих заходах, є дуже активними, чесними учасниками.
Найбільш поширеними формами дозвіллєвої діяльності з молодшими школярами є дитячі ранки до свят календаря (8 Березня, Нового року); тижні дитячої творчості, дитячої книги, пісні, казки тощо; свято Букваря (зустріч і прощання з букварем); сімейні свята (“Веселі старти”, “Свято сімейного вогнища”). Також працюють дитячі клуби “Чомучки”, “Умілі руки” та інші. Пополярними є дитячі шоу-програми “Ранкова зірка”, “Шукаю таланти”, різні дитячі фестивалі.
Середній шкільний вік (11 – 15 років).
Це період становлення характеру, так званий перехідний, важкий вік, коли відбувається духовний, фізичний розвиток особистості, формується абстрактне мислення. В цей час різко зростає значення колективних дій, міжособистісних стосунків. Найбільш авторитетною є компанія товаришів, її очікування; підлітки прагнуть бути дорослішими, тому дуже швидко реагують на різні зовнішні впливи, вони надзвичайно вразливі й емоційні. Всі негаразди вони сприймають як особисту трагедію; у них дуже часті депресії, проявляється агресивність у поведінці, їм бракує толерантності, терплячості.
Найбільш поширені форми виховної роботи з підлітками такі:

1. Здійснювати патріотичне виховання:

- ігри, подорожі, походи, екскурсії по рідному краю;

- вечори патріотичної пісні;

- пошукові клуби (телефоністів, стрілків, слідопитів та ін.)

- конкурсні програми “Ну-мо козачата!”, “Ну-мо хлопці!”.

2. Розвивати технічну та художню творчість через:

- підліткові клуби “Квант”, “Азбука Морзе”, клуби моделювання “Яхт-клуб” та інші;

- комп’ютерні клуби, клуби програмного управління, радіоелектроніки  тощо.

3. Здійснювати естетичне виховання через гуртки художньої самодіяльності (театр ляльок, студії бальних танців, хорового мистецтва, танцювальні клуби, клуби друзів природи, квітникарів та ін.).

4. 4. Спортивно-оздоровчу роботу в цьому віці доцільно здійснювати через роботу клубів “Юний спартанець”, Шкіряний м’яч”, “Золота шайба”, “Рицарські клуби” тощо.

5. Правове виховання здійснюється через бесіди, зустрічі з працівниками правоохоронних органів, ток-шоу, круглі столи, вечори-зустрічі.

6. Трудове виховання – вечори трудової слави, вечори-зустрічі на тему “Професії наших батьків”, виставки, концерти, присвячені односельцям, трудові десанти та ін.
Доцільно проводити з підлітками різні масові заходи, з метою закріплення у них знань, отриманих у школі: вечори, вікторини, конкурси, змагання, ігри-мандрівки по країнах, планетах тощо.

 

Яндекс.Метрика >