...
МЕТОДИКА ПОЗАУРОЧНОЇ ДОЗВІЛЛЄВОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ PDF Печать E-mail

МЕТОДИКА  ПОЗАУРОЧНОЇ  ДОЗВІЛЛЄВОЇ
РОБОТИ  В  ШКОЛІ


1 Значення позаурочної виховної роботи.
2. Просвітницько-виховні години.
3. Читацька конференція.

1. Тематичні вечори.

2. Вечори запитань та відповідей.

3. Усний журнал

4. Екскурсії та походи.
1 Значення позаурочної виховної роботи.
У законі України «Про освіту» йдеться про позашкільне виховання як невід'ємну частину системи освіти й спрямовується воно на розвиток здібностей і талантів учнівської та студентської молоді, задоволення її інтересів і духовних запитів.
Мета позаурочної виховної роботи — поглиблення й розширення знань, формування практичних навиків і світоглядних переконань. Цілеспрямована позаурочна робота сприяє виробленню звичок поведінки, що відповідають нормам загальнолюдської культури й моралі.
Педагогічною наукою передбачено систему методів, що доповнюють і збагачують процес виховання в позаурочний час.
Позаурочна виховна робота має масовий, груповий та індивідуальний характер. У процесі масових форм позакласної виховної роботи педагоги залучають широку аудиторію учнів до участі і інформаційних повідомлень, у процесі групових форм роботи – до взаємного спілкування, а індивідуальні форми мають свої особливості відповідно до поставленої мети.
У педагогічній літературі під формою організації виховного процесу розуміють спосіб виховного впливу, що відображає внутрішній взаємозв’язок різних елементів і стосунки педагогів та учнів.
Масові форми організації дозвілля є цінними тому, що завдяки їм вдається залучити до участі у виховних заходах значну частину учнів, ці форми мають великі можливості для активізації вихованців у процесі їх підготовки і проведення.
2. Просвітницько-виховні години.
Найпоширенішою формою виховної роботи є просвітницько-виховні години. Вона є важливим засобом формування національного світогляду і моральних якостей учнів.
Виховні години можна проводити у формі бесіди-дискусії, етичної бесіди, лекції, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми. До підготовки просвітницько-виховних годин доцільно залучати учнів, враховуючи їхні здібності, нахили, бажання. Активізація учнівського колективу є обов’язковим елементом виховного заходу.
Тему виховної години учням повідомляють заздалегідь, розподіляють завдання щодо збирання та підготовки наочності, пропонується прочитати літературу, підготувати запитання, які цікавлять аудиторію. Щоб провести цікаву, емоційно-змістовну виховну годину, необхідна ретельна підготовка, зокрема, розробка плану-конспекту (вступне слово, основна частина, заключна частина). Не менш важливим моментом є збирання матеріалів і унаочнення, запрошення гостей, використання технічних засобів навчання, підготовка емоційних засобів впливу.
У вступному слові рекомендується розкрити в загальних рисах суть теми і психологічно підготувати учнів до її сприйняття.
Основною частиною можуть бути попередньо підготовлені виступи учнів, перегляд і аналіз відео матеріалів, творів образотворчого мистецтва, обговорення прочитаної літератури, газетної чи журнальної статті, виступи гостей тощо.
У заключній частині керівник групи або запрошений ведучий робить висновки на основі обговореної теми, спонукаючи учнів до й освіти і самовдосконалення, формування в собі тих позитивних рис, про які йшла мова в процесі виховного заходу.
Досвід переконує, що учні з великим інтересом слухають розповіді про героїчну долю борців за волю і незалежність, захоплюються витворами народних умільців України та готові відроджувати і примножувати славне минуле.
Результативність просвітницько-виховної години, в якій би формі її не проводили, визначається її емоційністю та якістю змісту, а це вимагає всебічної і творчої підготовки. Невелика кількість учнів, однорідність аудиторії, об'єднаної спільними інтересами та завданнями, дозволяють педагогу краще психологічно розпізнати вихованців, знайти до них індивідуальний підхід, вивчити їх інтереси і ставлення до життєвих проблем, з'ясувати проблеми, що хвилюють. Цього досягають за умови, коли просвітницько-виховна година побудована на невимушеному доброзичливому взаємному обмінові думками.
3. Читацька конференція.
Однією з ефективних форм виховної роботи є читацька конференція. Водночас вона є важливим засобом пропаганди науково-популярної, історичної та художньої літератури серед учнів. Конференція допомагає їм глибше зрозуміти зміст та образи літературного твору, мотиви і дії історичних героїв, особливості мови й стилю, прищеплює літературно-етичні смаки, сприяє бажанню наслідувати позитивних героїв.
У період відродження педагоги звертають особливу увагу на літературні та історичні твори національно свідомих письменників, які замовчувались, оскільки їх погляди не співпадали з комуністичною ідеологією. Через нестачу часу і дефіцитність видань, педагоги не можуть під час уроків всебічно висвітлити суть і значення творів українознавчої тематики, зокрема, Ліни Костенко, Романа Іваничука. Це можна зробити на учнівсько-читацьких конференціях. 3 виходом у світ роману Ліни Костенко «Маруся Чурай» у багатьох навчальних закладах проведено читацькі конференції на тему «Велич української нації». Учні із захопленням читають твір Романа Іваничука «Орда». Проведення конференцій за творами згаданих письменників залишає глибокий слід у серцях учнів, формує в учнів національні почуття, вихованці захоплюються мужністю та стійкістю, відданістю національній ідеї України.
Види і тематика читацьких конференцій різноманітні, їх можна проводити на матеріалі одного або кількох творів на одну тему, з окремою літературною або науковою проблемами. Вибір теми визначають з урахуванням завдань національного виховання, навчального матеріалу, а також вікових особливостей учнів.
Мета читацької конференції буде досягнута, якщо виступи знайдуть живий відгук у присутніх, викличуть у них інтерес до обговорюваної книги чи проблеми.
Конференція пройде успішно, якщо вона буде належно підготовлена. В ході її підготовки необхідно з'ясувати інтереси учнів, проаналізувати їх читацькі картки в бібліотеці. Після цього визначити тему конференції. Доцільно створити комісії з підготовки й проведення конференції.·
Педагог ретельно вивчає літературу, мотиви написання твору, біографічні дані письменника й готується до заходу. План конференції художньо оформляють і вивішують для ознайомлення учням, які за бажанням обирають питання для виступу. При підготовці конференції необхідно залучати учнів різного загальноосвітнього розвитку, адже сама підготовка виступу формує навики вдумливого читання й аналізу прочитаного. Необхідно домогтися, щоб більшість учнів прочитала твір, зрозуміла його зміст, ідейні та художні особливості. 3 цією метою доцільно провести бесіди, консультації для виступаючих, допомогти вникнути в суть твору й поділитися враженням від нього. Не слід допускати, щоб учні під час виступів користувалися текстами, які написав учитель.
При підготовці конференції необхідно звернути увагу й на розвиток художньо-естетичного почуття учнів, у бесідах з ними розкривати особливості мови, стилю, форми твору, працювати над навиками виразного читання і т.д.
Для залучення якомога більше учнів до підготовки конференції потрібно охопити їх різноманітною діяльністю через доручення: художнє оформлення альбомів, фотовітрин, фотомонтажів, випуск спеціальних номерів стінних і радіогазет, організація виставок, підготовка цитат і висловів з метою ілюстрації матеріалів, підготовка інсценівок, добір запитань для вікторин, організація виставки літератури.
Залежно від типу конференції і з урахуванням індивідуальних особливостей читацького колективу визначають структуру її проведення. Учні професійно-технічних навчальних закладів можуть виступати з доповідями, повідомленнями, оцінювати моральні риси і вчинки героїв книг, аналізувати художні особливості й недоліки твору, робити висновки про його пізнавальне й виховне значення.
Зал для конференції оформляють у відповідності до тематики. Доцільно розмістити портрет автора з висловлюваннями про нього, літературну газету, альбоми, малюнки, враження про книги й оформити книжкову виставку. На конференцію бажано запросити автора, його друзів, батьків, прототипів героїв. До ведення конференції залучати ерудованих учнів.
Конференцію слід почати вступним словом про зміст книги, мотиви написання, основну ідею. Після вступного слова обговорюють твір — обмін думками, ,виступи учнів з доповідями, повідомленнями. Конференція може перерости в доброзичливу емоційну дискусію. У _вступному слові автор книги або педагог підбиває підсумки, аналізує міркування учасників, в тактовній формі вказує на недоліки й висловлює вдячність організаторам заходу.
Читацька конференція може закінчуватися літературною вікториною, виконанням музичних творів на тему конференції, фрагментами вистави і т.п.
4. Тематичні вечори.
Тематичні вечори займають важливе місце серед форм позакласної виховної роботи. Їх проводять на різноманітні теми і присвячують історичним пам'ятним датам у житті українського народу; військовим діячам українського війська різного періоду визвольних діяльності міжнародних прогресивних організацій; патріотам, які загинули від рук НКВС; жертвам голодомору; морально-правовим, морально-етичним проблемам; науковим, технічним, виробничо-економічним проблемам; питанням літератури, мистецтва, діяльності визначних, письменників, художників і композиторів; висвітленню взаємовідносин держави та церкви і ролі священнослужителів у духовному відродженні нації і т.п.
На тематичних вечорах використовують різні методи і засоби виховного впливу на майбутніх спеціалістів, виступи представників громадських організацій, бізнесових і державних структур, прогресивної і національно свідомої інтелігенції. В канву тематичних вечорів включають пісні, вірші, фрагменти кінофільмів тощо. Все це дає змогу зробити їх емоційно насиченими, цікавими, а виховну інформацію — дієвою і переконливою.
Цінність тематичного вечора в тому, що у підготовці і проведенні його беруть участь учні. Вони мають нагоду проявити ініціативу, самостійність, ерудованість у доборі теми, запрошенні гостей, оформленні приміщення, підготовці книжкової виставки, номерів художньої самодіяльності, вихованці мають змогу працювати творчо й самостійно.
Тема вечора повинна бути захоплюючою і дохідливою. Ось деякі з них: «Людина і закон», «Суспільна думка про душу людини», «Покрова —свято народне, свято козацьке», «Українська державність 1917-1921 рр.», «Декларація та Акт про державну суверенність України», «Робітник і форми підприємництва», «Військові діячі України».
Рекомендуємо проводити цикли тематичних вечорів, присвячених важливій проблемі. Наприклад, до річниці незалежності Української держави, маючи на меті розкрити історію боротьби українського народу за незалежність і державність, бажано так спланувати цикл вечорів, щоб висвітлити теми: «Український народ — нація, яка має право на свою державність», «Київська Русь — перша українська державність», «Галицько-Волинське князівство —держава українського народу», «Козацька республіка — перша у світі демократична держава», «УНР — волевиявлення українського народу», «30 червня — проголошення Української держави (1941 рік)», «Державність України —визнана світом».
Готуючи ;тематичний вечір, потрібно чітко уявити його структуру та зміст, методику підготовки та проведення. До вечора на тему: «Від пияцтва до злочину — один крок» епіграфом можна взяти крилаті слова: «Одурманена алкоголем людина перебуває під владою найнижчих інстинктів, поза моральними нормами». На даному вечорі можна розглянути такі питання: «Вживання алкоголю не є традицією українського народу», «Пияцтво — це сором для українця», «Алкоголь і творчість несумісні», «Пияцтво — шлях до деградації нації».
При підготовці до вечора бажано виготовити плакати із зображеннями уражених алкоголем внутрішніх органів, карикатурами на п'яниць, крилатими висловами про пияцтво як ганебне явище. Плакати і книжкову виставку розміщують у залі, де проходить вечір. Не завадять плакати, що по-сатиричному показують порушення норм моралі нетверезою людиною. Учні готують виступи про шкідливість алкоголю й ілюструють їх наочністю. Як свідчить досвід, вихованці з цікавістю слухають виступи-повідомлення лікарів-наркологів та працівників правоохоронних органів, які на конкретних прикладах доводять шкідливість алкоголю. Тематичний вечір бажано закінчити переглядом науково-популярних фільмів або фрагментами сатиричних виступів.
5. Вечори запитань і відповідей.
Вечори запитань і відповідей — одна з ефективних форм організації виховання учнів.
Ця форма зарекомендувала себе цікавим і життєвим засобом роз'яснення учням різноманітних питань діяльності Української держави, зокрема, з галузей виробництва, науки, техніки, культури, спорту, ту, тощо.
Визначаючи тематику вечора запитань і відповідей, необхідно враховувати рівень підготовленості лекторів-просвітителів, склад учнівської аудиторії, її готовність до сприйняття матеріалу, інтереси і запити учнів. Визначивши тему, на видному місці вивішують оголошення про час і місце його проведення та скриньку для запитань. Крім скриньки, можна зібрати запитання, використовуючи різноманітні доступні методи.
Зібрані запитання групують і доручають спеціалістам готувати відповіді-роз'яснення. Незалежно від кількості запитань, відкривають вечір, присутнім оголошують про можливість задавати запитання і безпосередньо в ході вечора. Якщо їх багато і на них неможливо відповісти у процесі запланованого заходу, то слід оголосити про продовження вечора найближчим часом.
Успіх заходу великою мірою залежить від того, наскільки спеціалісти обізнані з матеріалом у певній галузі, від їхньої лекторської майстерності, вміння дохідливо відповідати на запитання з урахуванням рівня розвитку учнів та їхньої ерудиції.
На запитання слід відповідати спокійно, тактовно і разом з тим переконливо, не уникаючи «гострих» проблем — з метою подолання неправильних уявлень окремих учнів про явища економічного, політичного і суспільного життя.
Для визначення тематики вечорів, які необхідно включати в роботу навчального закладу, доцільно вивчити інтереси учнів у ході анкетного опитування і бесід, виявити ті проблеми, які їх хвилюють, щодо яких вони відчувають інтерес.
Якщо з якихось причин важко відповісти на запитання, що виникли безпосередньо на вечорі, то учні зможуть отримати на них відповідь через спеціальні випуски стінних газет, внутрішнє радіомовлення, книгу відповідей на запитання, яку доцільно вести у кабінетах суспільних дисциплін та просвітницьких центрах.
Вечір, як правило, завершується підбиттям підсумків. Корисно провести опитування, в процесі якого з'ясувати, що учням сподобалось, що б вони хотіли ще послухати, наскільки їх задовольнили відповіді, запитання, якій темі вони пропонують присвятити наступний вечір і що необхідно врахувати під час підготовки до нього.
6. Усний журнал.
Усний журнал як форма організації виховної роботи поєднує в собі живе слово з художніми й образними засобами. Вони є різноманітними за тематикою і змістом: “Віхи історії українського народу” «Україна в цікавих фактах», «Етапи визвольних змагань», «Від Кия до Кравчука».
Усним журналам притаманний інформаційно-пізнавальний характер. Вони можуть бути практичними або оглядовими, тобто розкривати одне запитання або комплекс проблем. 3 їх допомогою пропагують передовий досвід, життя і діяльність знатних людей, державотворчі процеси, новини і досягнення науки, техніки й культури. Журнал за структурою складається з кількох сторінок, кожна з яких є коротким усним повідомленням. Сторінки ілюструють екпонатами, дослідами, поетизованим словом, народною піснею і т.п.
Основні вимоги до журналу: актуальність, різноманітність форм і методів, творчість організаторів, новизна матеріалу, емоційність, задоволення запитів учнівської аудиторії.
Роботу з підготовки й проведення усного журналу очолює редакційна колегія. Редактором може бути педагог або запрошений спеціаліст з широким обсягом знань у певній галузі. До редколегії доцільно залучати найбільш ерудованих і активних учнів. У їх обов'язки входить запросити виступаючих, організувати номери художньої самодіяльності, виставку літератури за тематикою сторінок і т.д.
Ведучий — редактор або член редколегії — оголошує назву сторінки журналу, знайомить із запрошеними і виступаючими, розкриває мету виховного заходу. Після кожної сторінки бажано подискутувати з учнями, зробити підсумок і рекомендувати літературу для поглиблення і розширення знань учнів з обговореної проблеми. У канву усного журналу бажано вплести повідомлення учнів і гостей з тієї чи іншої галузі знань, цікаві факти, поетичне слово, пісню, фрагменти фільмів і діафільмів.
Наприкінці усного журналу дають відповіді на запитання, які виникли в учнів і роблять оголошення, що редколегія журналу збирає відгуки про рівень його проведення й готує спеціальний випуск стінної газети.
7. Екскурсії і походи.
Ефективною формою виховної роботи є екскурсії й походи. Екскурсія може бути проведена на промислові підприємства, приватну фірму, виставку чи музей, кожна з яких повинна мати велике пізнавальне і виховне значення. Щоб досягти мети, слід подбати про добру підготовку екскурсії та її організацію.
Спочатку учням повідомляють мету, місце і час проведення ознайомлюють з маршрутом, правилами поведінки і техніки безпеки.
Екскурсію проводять за погодженим планом. У вступній частині (якщо вона на підприємство) учням дають історичну довідку про заснування і розвиток заводу, його традиції, технологічний процес, організацію й оплату праці та якість продукції. Під час екскурсії учні ознайомлюються з цехами заводу, оглядають обладнання, робочі місця, процес виготовлення продукції та її якість. У заключній бесіді екскурсовод роз'яснює вимоги до сучасного спеціаліста, значення отриманих у навчальному закладі знань і практичних навиків для майбутньої професії, існуючі форми оплати праці.
Під час екскурсії педагог дотримується її плану і маршруту, стежить за поведінкою учнів, виконанням завдань, які вони отримали, і відповідає на запитання.
Після екскурсії весь зібраний матеріал обговорюють, систематизують і відповідно оформляють в альбомі у вигляді колекції чи рефератів.
Виробничі екскурсії — ефективна форма розширення й поглиблення знань з обраної професії.
Особливе виховне значення мають походи. Вони бувають пізнавальні та пошукові. Завдяки їм розкривають історичні події і факти, знайомлять із забутими героями національно-визвольних змагань. Учні спілкуються з учасниками національно-визвольної боротьби, слухають розповіді, спогади, вивчають історію краю, вшановують пам'ять загиблих героїв, збирають матеріали для поповнення просвітницьких центрів і музеїв історії України.
Під час походів формуються національна свідомість, громадська зрілість, висока моральність і патріотичні почуття.

 

Яндекс.Метрика >