...
ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ ФАКТОРІВ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ МИРНОГО ТА ВОЄННОГО ЧАСІВ PDF Печать E-mail



Вступ
1. Засоби колективного захисту населення
2. Засоби індивідуального захисту населення
3. Засоби медичного захисту

Захист населення у надзвичайних ситуаціях — це комплекс заходів, що проводяться з метою недопущення або максимального зниження ступеня впливу на людей уражаючих факторів.
Одним з найважливіших принципів захисту населення у надзвичайних ситуаціях є застосування засобів індивідуального захисту від небезпечних, шкідливих й уражаючих факторів, підтримка їх у готовності для використання, організація та здійснен¬ня евакуації населення з небезпечних зон, використання засобів колективного захисту населенням.
Основними способами захисту населення у надзвичайних ситуаціях є:
-    укриття людей у захисних спорудах;
-    використання засобів індивідуального та медичного захисту;
-    розосередження та евакуація населення з небезпечної зони.
1. Засоби колективного захисту населення
До засобів колективного захисту населення належать захисні споруди: сховища, протирадіаційні та простіші укриття. Схови-
ща — це захисні споруди герметичного типу, що захищають від усіх уражаючих факторів, що виникають під час НС мирного та воєнного часу. Люди, які укриваються у сховищах, не використовують засобів індивідуального захисту.
Протирадіаційні укриття — це споруди, призначені для захисту людей від іонізуючого випромінювання, зараження їх радіо¬активними речовинами, краплями НХР та аерозолями біологіч¬них засобів.
Укриття простішого типу — це щілини, траншеї, землянки. Їх зведення не вимагає багато часу, але вони можуть ефективно захищати людей від багатьох уражаючих факторів.
Захисні споруди класифікують за призначенням, місцем розташування, часом зведення, захисними властивостям, місткістю.
За призначенням захисні споруди поділяють на загальні й спеціальні. Перші використовуються населенням або персоналом; другі — обладнуються для розміщення органів управління, систем оповіщення та зв’язку, лікувальних закладів.
За місцем розташування захисні споруди поділяють на вбудовані та окремо розташовані. Вбудовані захисні споруди обладнують у підвальних і цокольних поверхах будинків. Окремо розташовані захисні споруди створюють поза будівлями.
За часом будівництва захисні споруди поділяються на збудовані завчасно (це капітальні сховища з довговічних пожежобезпечних матеріалів) і такі, що зроблені нашвидкоруч. Останні споруджуються в особливий період у разі загрози виникнення надзвичайної ситуації, при цьому застосовують зазвичай підручні матеріали.
Згідно із захисним властивостям сховища поділяють на п’ять класів. Зауважимо, що ці властивості визначаються здатністю кон¬струкції споруд витримувати певну величину надлишкового тиску повітряної ударної хвилі ядерного вибуху.
За місткістю сховища поділяють на малі (на 600 людей), середні (600—2000 осіб) і великі, розраховані більш як на 2000 людей.
До захисних властивостей сховищ пред’являють певні вимоги, зокрема, суворе дотримання виконання правил будівництва та експлуатації. Тільки в цьому разі захисні споруди можуть бути застосовані за своїм прямим призначенням. Назвемо ці вимоги:
-    сховища мають забезпечувати надійний захист від усіх ура¬жаючих факторів НС;
-    конструкції, що використовуються під час їх будівництва, не повинні втрачати свої механічні властивості в умовах дії високих температур;
-    сховища повинні бути відповідно обладнані для перебування в них людей — не менше двох діб;
-    перекриття має забезпечувати розрахункову кратність ослаб¬лення іонізуючого випромінювання;
-    простіші укриття створюють таким чином, щоб вони могли захистити людей від світлового випромінювання, проникаючої радіації та дії повітряної ударної хвилі ядерного вибуху.
2. Засоби індивідуального захисту населення
Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) людини призначені для захисту її шкіри, обличчя, очей та органів дихання від дії радіоактивних, отруйних речовин і біологічних засобів (РР, ОР і БЗ), а також для профілактики та зниження тяжкості ураження організму.
Відповідно до цього, засоби індивідуального захисту класифікують за призначенням на засоби захисту шкіри, очей, органів дихання та медичні засоби захисту.
Залежно від принципу дії, усі ЗІЗ поділяють на ізолюючі, що цілком ізолюють людину від факторів навколишнього середовища, й фільтруючі, які поглинають з повітря шкідливі домішки. За способами виготовлення ЗІЗ поділяють на промислові (виго¬товлені заздалегідь) і підручні (виготовлені населенням з підручних матеріалів).
До засобів захисту органів дихання належать фільтруючі засоби:
-    протигази цивільні (ГП-5, ГП-7), загальновійськові РШ-4, ПМГ-2, ПМК), дитячі (ДП-6, ДП-6М, ПДФ-Ш);
-    респіратори для дорослих Р-2, для дітей Р-2Д, промислові РПГ-67, РУ-60м, «Лепесток».
-    найпростіші засоби захисту — ватно-марлеві пов’язки, протипилові тканинні маски.
Ізолюючими засобами захисту є ИП-4, ИП-5, КИП-5, КИП-7 та ін.
Засоби захисту шкіри призначені для захисту відкритих ділянок тіла, одягу, взуття від зараження РР, ОР і БЗ.
Фільтруючий засіб захисту шкіри — це захисний фільтруючий одяг — ЗФО-58 — бавовняний комбінезон, просякнутим хемосор¬бованими хімічними речовинами.
З цією самою метою можуть застосовуватися підручні засоби — звичайний повсякденний одяг (спортивні костюми, плащі, рукавиці, чоботи). Щоб підвищити захисні властивості одягу, його заздалегідь просочують мильно-олійною емульсією (для приготування емульсії беруть брусок господарського мила, подрібнюють його на тертці й розчиняють у 0,5 л теплої рослинної олії).
Як ізолюючі засоби захисту шкіри застосовують загальновійськовий захисний комплект ОЗК і легкий ізолюючий костюм Л-1, які виготовляються з прогумованої тканини. Ними оснащують формування, що ліквідують наслідки НС.
3. Засоби медичного захисту
Засоби медичного захисту призначені для профілактики або зменшення впливу уражаючих факторів надзвичайних ситуацій, а також надання першої медичної допомоги потерпілим. До них належать радіозахисні засоби, антидоти (протиотрути), антибактеріальні препарати, засоби часткової санітарної обробки.
У цьому посібнику автори не ставлять за мету дати докладну характеристику зазначених засобів. Добором необхідних препаратів, поясненням населенню правил їх прийому займаються спе¬ціальні підрозділи медичної служби. Ми ж наводимо лише їх перелік і даємо найпростішу класифікацію.
Радіозахисні засоби — це препарати, що сприяють підвищенню опірності організму дії іонізуючих променів. Їх поділяють на такі групи:
-    засоби профілактики ураження у разі зовнішнього опромінення (радіопротектори);
-    засоби ослаблення первинної реакції організму на опромінення (переважно протиблювотні засоби);
-    засоби профілактики радіаційного ураження РР, що потрапили в організм (препарати, які сприяють якнайшвидшому виведенню РР з організму);
-    засобу профілактики ураження шкіри у разі забруднення її РР (засоби часткової санітарної обробки).
Антидотами (протиотрутами) називають речовини чи препарати, що сприяють руйнуванню або нейтралізації ОР. Їх поділяють на неспецифічні (адсорбенти) та специфічні, що діють вибірково щодо певних отрут.
Протибактеріальні засоби вживають у мить застосування чи погрози застосування біологічних засобів. Їх поділяють на засоби специфічної та неспецифічної профілактики.
Засоби неспецифічної профілактики застосовують під час погрози зараження довколишнього середовища бактеріальними засобами чи після неї, якщо вид збудника невідомий. До них належать антибіотики, інтерферони. З миті визначення хвороби про¬водять специфічну профілактику препаратами, для яких достеменно відома чутливість певного виду збудника.
До табельних засобів медичного захисту належать: аптечка ін¬дивідуальна, у комплект якої входять засобу первинної профілактики шоку, а також антидоти, радіопротектори та антибактеріальні засоби; індивідуальний протихімічний пакет різних модифікацій, призначений для часткової санітарної обробки; пакет пере¬в’язний індивідуальний.
Санітарна обробка — це комплекс заходів щодо часткового чи повного видалення з поверхні шкіри й слизових оболонок РР, ОР і БЗ. Розрізняють часткову й повну санітарну обробку.
Часткову санітарну обробку проводять в осередку ураження як само- і взаємодопомогу з використанням індивідуального протихімічного пакета.
Повну санітарну обробку проводять після виходу з осередку ураження, вона полягає у митті усього тіла водою із застосуванням миючих засобів. Повна спеціальна обробка передбачає обов’язкову зміну одягу.

 

Яндекс.Метрика >