...
Тероризм і деякі аспекти забезпечення безпеки населення PDF Печать E-mail


Останніми десятиліттями міжнародна спільнота зазнає зрос-таючого тиску тероризму. Здійснюються замахи на життя й здо-ров’я людей, зростає масштаб терористичних актів, для яких ха-рактерні великі людські жертви, посилюється жорстокість дій терористів. Розширюється також інформаційна, тактична, взаєм-на ресурсна підтримка терористичних груп як в окремо взятій країні, так і в міжнародному масштабі. Відбувається зрощування політичного й кримінального тероризму на тлі злиття й співпраці нелегальних і легальних структур екстремістської спрямованості з націоналістичними, релігійно-сектантськими, фундаменталіст-ськими та іншими угроповуваннями на основі взаємовигідних ін-тересів. Тероризм поширюється як страшна, невідворотна епіде-мія XXІ століття.
Однак майже в жодній країні світу на державному рівні не ви-роблено ефективної системи заходів захисту держави, суспільст-ва й особистості від терористичних актів.
Сьогодні немає чіткого визначення тероризму як соціально-правового явища. В якості елементів, що характеризують це явище, виділяють: мету; мотив; зміст дій; передбачувані й реальні наслідки.
Тероризм може бути орієнтований на зміну політичного ладу, скинення керівництва країни (регіону), порушення територіаль-ної цілісності, нав’язування певними соціальними, релігійними, етнічними групами своїх ідеології та стандартів як офіційних, іс-тотна зміна політики держави, звільнення арештованих терорис-тів, «розхитування» стабільності суспільства й залякування окремих груп населення, погіршання міждержавних відносин і провокування бойових дій (війни).
Використовуючи для характеристики тероризму такі елемен-ти, як мету і наслідки дій терористів, варто вказати на обов’язкову наявність насильства чи його погрози; заподіяння або по-грозу заподіяння шкоди (людському життю, здоров’ю) або завдання матеріальних і моральних збитків, чи того й іншого з метою викликати широкий резонанс, вплинути на психіку населення, підірвати атмосферу безпеки, спокою, стабільності в сус-пільстві, сформувати почуття беззахисності перед терористами. Водночас дії терористів спрямовані на ускладнення нормальної діяльності державного апарата, його важливих ланок або функці-онування системи життєзабезпечення населення.
Чітка характеристика тероризму як соціально-правового яви-ща не є самоціллю. Вона слугуватиме орієнтиром для визначення завдань, правових, організаційних і ресурсних аспектів боротьби з ним у структурі розробки й здійснення великомасштабних за-ходів, що належать до будь-якої сфери внутрішньої та зовнішньої політики країни. Інакше кажучи, доцільно встановити й законо-давчо закріпити порядок, за якого кожне політичне, ідеологічне, економічне рішення піддавалося б експертизі на антитерористичний ефект. Такий підхід відповідав би положенню про те, що бо-ротьба з тероризмом стає одним з пріоритетних завдань держави й суспільства.
Щодо інформаційного забезпечення цих завдань, то доціль-но було б здійснити моніторинг тероризму й антитерористич-ної діяльності: уніфікувати відомчі й міждержавні підходи до статистичного обліку; розширити статистичні дані про учасни-ків і посібників тероризму, а також потерпілих; створити єди-ний банк інформації, зокрема накопичити дані про результати судових розглядів й режиму інформаційного обміну; узгодити статистичну звітність про терористичні злочини й суміжні кримінальні дії; розробити й упровадити методики оцінювання наслідків терористичних злочинів, зокрема й шкоду від зазі-хань на життя, здоров’я й спокій населення, та екологічні збитки від них.
Щодо правового забезпечення, то доцільно ухвалити комплек-сний закон з боротьби з тероризмом, який містив би пакет додат-ків та в який би ввійшли укази Президента, постанови Уряду, програмні документи, міжвідомчі та відомчі нормативні акти.
Упродовж останніх 200 років основним засобом терору є застосування вибухових речовин (ВР) і вибухових пристроїв (ВП). На сьогодні відомо більше ста типів ВР, але широко застосову-ють лише тридцять. З військовою метою використовують тротил, тетрил, гексоген, сплави тротилу з гексогеном, різні суміші на їх основі. Агрегатні стани ВР різні — тверді, рідкі, газоподібні. За-уважимо, що навіть професіоналу складно візуально відрізнити ВР від будь-якого схожого інертного матеріалу, тому ідентифіка-цію не можна зробити швидко й без застосування спеціальних за-собів.
Вибухові пристрої — це сукупність вибухових речовин, засо-бів їх вибухового ініціювання, системи управління вибуховим ініціюванням, а також уражаючих елементів. У процесі дії ВП утворюються уражаючі фактори.
Системи управління дією ВП різноманітні й постійно вдоско-налюються. У 1977 р. в СРСР було відкрито нову сторінку в за-стосуванні вибухових пристроїв як засобу терору. 8 січня 1977 р. у Москві прогриміли три вибухи, при цьому найстрашніший — у метро. Терористи використали спосіб ініціювання вибуху після закінчення заданого часу вповільнення. Як вибухач уповільненої дії був застосований звичайний механічний годинник. Для реалі-зації цього способу використовують також електронні схеми й прилади, що мають таймер.
Управляти вибухом за радіосигналом терорист може за допо-могою радіокерованої іграшки, мобільного телефону, пейджера, радіостанції та інших пристроїв.
Вибух можна також ініціювати шляхом подачі імпульсу стру-му на електродетонатор через провід. Типовий приклад — теракт на Котляковському цвинтарі у Москві. Спосіб найпростіший і застосовується для підриву ВП з безпечної відстані, коли терорист візуально спостерігає за жертвою.
Доволі поширені ВП, що спрацьовують у разі підключення споживачів енергії (телевізорів, радіоприймачів) до мережі, або вмикання споживача електроенергії в автомобілі (фар, стоп-сигналу, звукового сигналу тощо). Вибух може також статися від безпосереднього контакту людини з транспортним засобом.
Зауважимо, що питома вага терактів з використанням ВП ду-же висока й оцінюється сотнями випадків на рік.
Під час підготовки вибухового теракту можна помітити демаскуючі ознаки. Найпоширеніші з них такі: припаркований у нена-лежному місці й близько до будинку автомобіль; залишений при-чіп або предмет з наявними на ньому джерелами живлення; про-тягнуті дроти або мотузки; шум, цокання, що доносяться із залишеного пакета; незвичне розташування урн, контейнерів для сміття тощо.
Якщо виникла підозра закладання ВП або виявлені підозрілі предмети, слід негайно повідомити про це міліцію, органи влади, ізолювати місце з потенційним ВП, у жодному разі не підходити до нього й не торкатися сумнівних предметів. Якщо ВП виявлено в приміщенні, слід евакуювати людей, по можливості відкрити всі вікна й двері для розосередження ударної хвилі, вимкнути мобільні телефони, радіозв’язок, інакше може спрацювати систе-ма управління вибухом.
Ліквідацію наслідків терористичних актів вибухового хара-ктеру здійснюють за єдиною схемою як у мирний так і у воєн-ний час. Однак слід пам’ятати, що мінно-вибухова травма на-лежить до найважчих видів бойової патології й травм мирного часу.
Для таких поранень характери крайні ступені травматичного шоку і сильна втрата крові. Особливими механізмами її виник-нення є великі поранення органів грудей, живота, голови, м’яких тканин, кісток, суглобів, часто з повним ушкодженням і навіть відривом одного чи навіть кількох сегментів кінцівок.
Важливо пам’ятати: іноді людину можна врятувати, якщо їй негайно надати першу допомогу.
Дані фізіологічних і лабораторних обстежень свідчать: якщо впродовж першої години після одержання мінно-вибухової трав-ми потерпілому не надати невідкладну допомогу (накласти джут, зупинити кровотечу, ввести протишокові препарати), то ймовір-ність смерті збільшується на 80 %. Таким чином, надання невід-кладної медичної допомоги є принциповим, життєво необхідним фактором.

 

Яндекс.Метрика >