загрузка...
-->
Пожежа як антропогенна катастрофа. Організація протипожежного захисту. PDF Печать E-mail

- пожежі та причини їх виникнення;
- організація протипожежного захисту на виробництві;
- засоби пожежегасіння;
- пожежний зв’язок та сигналізація.
- Пожежі та причини їх виникнення


Пожежа - це неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає моральні і матеріальні збитки, а іноді призводить до загибелі людей.
Причини виникнення пожеж:
- недотримання правил пожежної безпеки;
- необережна поведінка з вогнем;
- несправність електрообладнання;
- аварії, катастрофи;
- природні явища.
Процес горіння можливий при наявності:
- горючої речовини;
- джерела запалювання;
- окислювача.
Горюча речовина - тверда, рідка або газоподібна речовина, здатна окислюватись з виділенням тепла та випромінюванням світла.
Окислювач - кисень, хлор, фтор, сірка та інші речовини, які при нагрівання або ударі мають здатність розкладатися з виділенням кисню.
Джерело запалювання - вплив на горючу речовину та окислювач, що може викликати загорання. Джерела запалювання діляться на відкриті і приховані.
При відсутності одного з трьох факторів горіння не виникає.
Пожежонебезпечні матеріали - це матеріали і речовини, які за своїми властивостями сприяють виникненню або розвитку пожежі.
Загорання - виникнення горіння під дією джерела запалювання.
Спалах - швидке згорання горючої суміші, що не супроводжується утворенням стислих газів.
Самозагорання - явище різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій, що приводить до виникнення горіння речовини.
Займання - загорання, що супроводжується появою полум’я.
Самозаймання - самозагорання, що супроводжується появою полум’я.
Вибух - швидке перетворення речовини, що супроводжується виділенням енергії та утворенням фронту стислих газів.
Температура займання - найменша температура речовини, при якій виникає стійке горіння.
За горючими властивостями речовини і матеріали поділяють на три групи:
1. Горючі, які мають властивість самозагоратися чи загоратися від джерела запалювання та самостійно горіти після видалення джерела запалювання.
2. Важкогорючі, які можуть загоратися у повітрі від джерела запалювання, але не горять при відсутності джерела запалювання.
3. Негорючі, які не можуть горіти в повітрі.
Вогнестійкість будівельних конструкцій - властивість зберігати несучу і відгороджувальну функцію в умовах пожежі (в годинах). Вогнестійкість споруд визначається межею вогнестійкості основних будівельних конструкцій. Згораємі частини будівель не мають межі вогнестійкості.
За пожежонебезпекою та вибухонебезпекою виробництва та приміщення поділяються на 5 категорій:
А - вибухо - і пожежонебезпечні;
Б - вибухо - і пожежонебезпечні;
В - пожежонезпечні;
Г - у виробництві яких є розжарені негорючі матеріали або тверді, рідкі чи газоподібні речовини, що спалюються при утилізації як паливо.
Д - виробництва, де є незгораємі речовини у холодному стані.
Простір приміщення або його частина, де можуть утворитися вибухонебезпечні суміші, або знаходитись горючі матеріали, називаються вибухо- або пожежонебезпечною зоною.
Вибухонебезпечні зони діляться на 6 класів: ВI, ВIа, Вiб, ВIг, ВII, ВIIа; пожежонебезпечні - на 4 класи: П-I, П-II, П-IIа, П-III.

- Організація протипожежного захисту на виробництві
Відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» забезпечення безпеки підприємств, установ покладено на керівників або уповноважених ними осіб; їх обов’язки щодо забезпечення пожежної безпеки обумовлені статтею 5 цього ж Закону.
Керівники підприємств та посадові особи зобов’язані щодо пожежної безпеки:
1. Розробляти комплекс заходів щодо забезпечення пожежної безпеки на підприємстві, в установі, організації.
2. Відповідно до державних нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні документи, що діють в межах підприємства; здійснювати контроль за їх виконанням.
3. Організовувати навчання працівників щодо пожежної безпеки.
4. Утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не використовувати його не за призначенням.
5. Проводити службове розслідування випадків пожеж.
Загальні вимоги пожежної безпеки:
- Кожний працівник повинен знати правила поведінки при пожежі, шляхи евакуації, вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння, знати місце їх знаходження.
- Легкозаймисті та горючі рідини необхідно зберігати у спеціально відведених місцях окремо від інших матеріалів.
- У разі виникнення пожежі працівники повинні негайно повідомити про це пожежну охорону телефоном 01 та керівництво підприємства і негайно розпочати ліквідацію пожежі всіма наявними засобами.
Комплекс технічних, експлуатаційних, організаційних і режимних заходів по відверненню пожеж розробляє і проводить Державний пожежний нагляд. Представники органів Державного пожежного нагляду мають право перевіряти стан протипожежного захисту будівель, споруд, складів, вимагати відповідні документи та інформацію, притягувати до відповідальності осіб, винних у порушенні постанов, правил, норм, інструкцій з пожежної охорони, частково чи повністю забороняти роботу підприємства при наявності небезпеки виникнення пожежі.
Протипожежна профілактика - комплекс організаційних і технічних заходів, направлених на забезпечення пожежної безпеки працівників, відвернення пожежі, створення умов для швидкого та ефективного гасіння пожежі.
Пожежно-профілактичні заходи можуть бути конструктивними, роз’яснювальними та режимними.
Пожежна безпека - стан об’єкту, при якому з встановленою вірогідністю виключається можливість виникнення і розвиток пожежі; дія на людей небезпечних факторів пожежі; забезпечується захист матеріальних цінностей.
Пожежна безпека забезпечується:
1. Системою попередження та відверненням пожежі.
2. Системою протипожежного захисту.
3. Організаційно-технічними заходами.
Протипожежна профілактика будівель та споруд складається з протипожежних розривів та протипожежних перепонів.
Евакуація людей при виникненні пожежі. Показником ефективності процесу евакуації є період часу, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будинок загалом.
Безпека евакуації досягається за умови, коли тривалість евакуації людей з окремих приміщень і будинку в цілому менша критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людини.
Критична тривалість пожежі - час досягнення небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі.
Правила поведінки людей при виникненні пожежі на об’єктах:
- У випадку виникнення пожежі необхідно викликати спеціалізовану пожежну частину за телефоном 01 та повідомити керівництво і персонал.
- Прийняти необхідні заходи щодо гасіння пожежі власними силами.
- Евакуювати людей і майно. В першу чергу евакуюють найбільш цінні та пожежонебезпечні матеріали.
- У випадку, якщо неможливо погасити пожежу власними силами, потрібно якнайшвидше залишити приміщення через основні та запасні виходи.
- Виходячи з приміщення, де виникла пожежа, потрібно щільно зачинити двері, щоб зменшити надходження кисню до приміщення.
Головна небезпека, від якої гинуть люди на пожежі - дим і гаряче повітря, тому у задимленому приміщенні дихати потрібно тільки через мокру щільну тканину, пам’ятаючи, що поблизу підлоги концентрація диму найменша.
5.3. Засоби пожежогасіння.
Первинні засоби пожежогасіння:
- шанцевий інструмент;
- вогнегасники;
- ручний пожежний інвентар.
Первинні засоби пожежогасіння розміщують на спеціальних щитах. Щити встановлюють з таким розрахунком, щоб до найдальшої будівлі було не більше 100 м, а від сховищ з вогненебезпечними матеріалами - не більше 50 м, або з розрахунку - один щит на 5000 м2.
Засоби пожежогасіння фарбують у сигнальний червоний колір, а надписи на них та на щитах роблять контрастними білим кольором.
Вогнегасні засоби.
Вода. Основний ефект гасіння - охолодження горючих предметів нижче температури горіння. Недоліки гасіння водою: замерзання води при від’ємних температурах; вода не гасить горючі рідини з температурою кипіння нижче 80 0С; спричиняє значні збитки для обладнання та будівель; при гасінні електрообладнання можливе враження електричним струмом; погано змочує деякі волокнисті і тверді речовини, тому при їх гасінні водою ефект відсутній.
Піна буває хімічна та повітряно-механічна. Хімічна піна складається з бульбашок вуглекислого газу, повітряно-механічна містить бульбашки повітря. Вогнегасна дія піни - охолодження верхнього шару та ізоляція горючих предметів від атмосферного повітря. Піна не застосовується для гасіння електрообладнання під напругою та таких активних речовин як калій, натрій, сірковуглець, з якими вона вступає в реакцію.
Вуглекислота (СО2) використовується, в основному, для гасіння електроустановок. Вуглекислотою не можна гасити етиловий спирт, в якому вона розчиняється, а також целулоїд, терміт, що горять без доступу повітря. При гасінні вуглекислотою у закритих приміщеннях концентрація СО2 зростає, що небезпечно для життя.
Порошки. Порошкова хмара створює захист від теплового випромінювання, тому пожежу можна гасити без спеціальної захисної одежі. При потраплянні порошків на розжарені предмети відбувається розклад солей та виділення негорючих газів, що підсилює вогнегасну дію порошку. Проте, в закритих приміщеннях при гасінні порошками створюється висока запиленість повітря, порошки також мають слабкий охолоджуючий ефект, що може призвести до повторного загорання.

- Пожежний зв’язок та сигналізація
Для зв’язку при пожежі використовують телефон, радіо, радіотелефон, установки автоматичного і напівавтоматичного зв’язку. Для попередження людей в приміщеннях може використовуватися спеціальна система зв’язку, внутрішня радіотрансляційна мережа, а також звукові сигнали оповіщення.
Автоматична система сигналізації. Основними складовими систем автоматичної сигналізації є: датчики, що монтуються в будинках або на території об’єктів і служать для подачі сигналу при пожежі; приймальні апарати (станції), що забезпечують прийом сигналів від датчиків; лінії комунікацій, що з’єднують датчики з приймальними апаратами; джерела електропостачання.
За принципом дії датчики поділяються на теплові, димові, світлові, комбіновані.
Теплові датчики - реагують на підвищення температури довкілля та поділяються на максимальні, що спрацьовують при підвищенні температури до встановленого критичного значення; диференційні, що спрацьовують при підвищенні температури довкілля з певною швидкістю; максимально-диференційні.
Димові датчики - поділяються на іонізаційні і фотоелектричні. Димові датчики не можна встановлювати в приміщеннях з температурою повітря нижче - 30 0С і вище 60 0С, відносною вологістю вище 80%, а також в дуже запилених приміщеннях і місцях, де можуть бути пари кислот.
Світлові датчики - реагують на ультрафіолетове чи інфрачервоне випромінювання.
Комбіновані датчики - завновані на принципах спрацьовування теплових і димових датчиків.
Сигнали від датчиків надходять до:
- прийомних станцій пожежної сигналізації;
- автоматичних засобів пожежогасіння.

 

Яндекс.Метрика >