...
Класифікація негативних факторів у системі «людина — середовище її існування» PDF Печать E-mail


Людина живе, постійно обмінюючись енергією з оточуючим її середовищем, беручи участь у кругообігу речовини в біосфері.
У процесі еволюції людський організм пристосувався до екстре-мальних кліматичних умов — низьких температур півночі, висо-ких температур екваторіальної зони, до життя в сухій пустелі й на вологих болотах. У природних умовах людина стикається з енергі-єю сонячної радіації, рухом повітря, зсувами земної кори. Енерге-тичний вплив на незахищену людину, яка потрапила в шторм чи смерч, зону землетрусу, діючого вулкана або грозу, може переви-щити допустимий для людського організму рівень і загрожувати її життю. Рівні енергії природного походження залишаються майже незмінними. Сучасні технології й технічні засоби дають змогу пев¬ною мірою знизити їх небезпечний вплив, однак складність прог¬нозування природних процесів і змін у біосфері, брак знань про їх природу створюють труднощі в забезпеченні нормальної життєді-яльності людини в системі «людина — природне середовище».
Поява техногенних джерел теплової та електричної енергії, вивільнення ядерної енергії, освоєння родовищ нафти й газу та спорудженням протяжних комунікацій створили небезпеку різ-номанітних негативних впливів на людину й середовище її існу-вання. Енергетичний рівень техногенних негативних впливів зро-стає, так само, як зростає й неконтрольований вихід енергії в тех¬ногенному середовищі, що є причиною збільшення кількості травм, професійних захворювань і загибелі людей.
Негативні фактори, що впливають на людей, поділяють на природні й антропогенні — викликані діяльністю людини. Нап¬риклад, пил у повітрі з’являється в результаті виверження вулка-нів, вітрової ерозії ґрунту, водночас величезна кількість шкідли-вих домішок викидається промисловими підприємствами.
Своєю чергою, небезпечні, шкідливі й уражаючи фактори за при¬родою дії поділяють на фізичні, хімічні, біологічні й психофізичні.
До фізичних небезпечних, шкідливих та уражаючих факторів належать:
- машини та механізми, що рухаються, рухливі частини устат¬кування, хиткі конструкції та природні утворення;
- гострі й падаючі предмети;
- підвищення та зниження температури повітря й оточуючих поверхонь;
- підвищена запиленість і загазованість повітря;
- високий рівень шуму, інфразвуку, ультразвуку, вібрації;
- підвищений або знижений барометричний тиск;
- підвищений рівень іонізуючого випромінювання;
- надто висока напруга в мережі, що може замкнутися на тіло людини;
- підвищений рівень електромагнітного випромінювання, ультрафіолетової та інфрачервоної радіації;
- недостатність і зниження контрастності освітлення;
- підвищена яскравість, пульсація світлового потоку.
До хімічних небезпечних, шкідливих та уражаючих факторів належать: агресивні речовини, що використовуються в техноло-гічних процесах; промислові отрути та отруйні речовини (силь-нодіючі отруйні речовини — СДОР), отрутохімікати; засоби за-хисту рослин; мінеральні добрива; лікарські засоби, що застосо¬вуються не за призначенням; бойові отруйні речовини.
Хімічно небезпечні, шкідливі та уражаючи фактори поділяють за характером впливу на організм людини й шляхами проник-нення в організм.
Біологічно небезпечними й шкідливими факторами є:
- патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, особливі види мікроорганізмів: спірохети й рикетсії, гриби), а також продукти їх життєдіяльності — токсини;
- рослини, що містять небезпечні речовини;
- заражені патогенними мікроорганізмами та хворі тварини.
Біологічне забруднення довкілля виникає в результаті ава-рій на підприємствах біотехнології, очисних спорудах, недос¬татньо очищеного устаткування промислових і побутових стоків.
Психофізіологічні небезпечні фактори — це фактори, зумов¬лені особливостями характеру та організації праці, параметрів устаткування, яким обладнане робоче місце. Вони можуть впливати на функціональний стан організму людини, її само-почуття, емоційну та інтелектуальну сфери й призводити до стійкого зниження працездатності й порушення стану здо-ров’я.
За характером дії психофізіологічні небезпечні й шкідливі ви-робничі фактори поділяють на фізичні (статичні й динамічні) та нервово-психічні перевантаження: розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні пе-ревантаження.
Небезпечні й шкідливі фактори за природою своєї дії водно-час можуть належати до різних груп.
Назвемо принципи нормування небезпечних, шкідливих та уражаючих факторів.
Нормування — це визначення кількісних показників факторів оточуючого середовища, що характеризують безпечні рівні їх впливу на стан здоров’я й умови життя населення. Нормативи не можна встановити довільно, їх розробляють на основі докладного й всебічного вивчення взаємодії організму з відповідними чинни-ками навколишнього середовища. Дотримання на практиці нор¬мативів сприяє створенню комфортних умов праці, побуту й від-починку, зниженню захворюваності, збільшенню довголіття та працездатності всіх членів суспільства.
В основу нормування покладено принципи збереження стало-сті внутрішнього середовища організму (гомеостазу) й забезпе-чення його єдності з довкіллям, залежності реакцій організму від інтенсивності та тривалості впливу факторів навколишнього се-редовища, пороговості проявів несприятливих дій.
Під час обґрунтування нормативів використовується ком-плекс фізіологічних, біохімічних, фізико-математичних та ін-ших методів дослідження для виявлення початкових ознак шкідливого впливу факторів на організм. Особливу увагу приді¬ляють вивченню віддалених ефектів: онкогенного, мутагенно-го, алергенного впливу на статеві залози, ембріони й потомст-во, що розвивається. Остаточну апробацію нормативів здійс¬нюють під час їх використання на практиці шляхом вивчення стану здоров’я людей, які контактують з нормованим факто-ром. Існують методи обліку комбінованої дії комплексу шкід-ливих факторів. Залежно від нормованого фактора навколиш-нього середовища розрізняють: гранично допустимі концент¬рації (ГДК); допустимі залишкові кількості (ДЗК); гранично допустимі рівні (ГДР); орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ); гранично допустимі викиди (ГДВ); гранично допус-тимі скиди (ГДС) тощо.
Гранично допустимий рівень фактора (ГДР) — це той макси-мальний рівень впливу, який за постійної дії впродовж усього робочого стажу не викликає біологічних змін адаптаційно-ком¬пенсаторних можливостей, психологічних порушень у людини та її потомства.
Нормативи є складовою частиною санітарного законодавства та основою попереджувального й поточного санітарного нагляду, а також служать критерієм ефективності оздоровчих заходів, що розробляються й здійснюються з метою створення безпечного середовища існування.

 

Яндекс.Метрика >