...
Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій PDF Печать E-mail

- визначення надзвичайних ситуацій (НС) та їх значення у сучасному світі;
- причини виникнення нс, стадії розвитку та осередки ураження;
- класифікація та загальна характеристика НС;
- екологічна обстановка на Україні та можливий характер катастроф.
- Визначення надзвичайних ситуацій (НС) та їх значення у сучасному світі

- Стихійні лиха, промислові аварії і катастрофи у транспорті, використання у випадку війни різних видів зброї створюють ситуації, небезпечні для життя і здоров’я значної частини груп населення. Всі лиха об’єднуються поняттям надзвичайної ситуації. В загальному випадку під НС розуміють зовнішнє несподівану, раптово виникаючу обстановку, яка характеризується різним порушенням сталого процесу або явища і чинить значну негативну дію на життєдіяльність населення, функціонування економіки, соціальну сферу і природне середовище.
БЖД у НС можна розглядати як дисципліну, становлення якої іде корінням в глибоку стародавність і зв’язана з проблемами рятування людей, які опинились в зоні лиха, захисту їх від дії несприятливих факторів зовнішнього середовища та подавання медичної допомоги постраждавшим.
На Землі у всі періоди її існування виникали природні катаклізми величезної руйнівної сили, що називаються стихійним лихом (виверження вулканів, землетрус, повінь, засуха і т.д.). Вони мали місце у всі епохи існування людей на Землі, виникають в наш час і будуть у майбутньому. Сумна статистика багаточисельних жертв надзвичайних природних явищ, часті їх повторення винудили людей шукати їх причини, вивчати можливості своєчасного прийняття заходів по врятуванню.
Інтенсивний розвиток у XIX столітті хімії, ріст хімічного виробництва, використання хімічних речовин в промисловості, військовій справі, а потім в сільському господарстві і побуті, створили передумови для виникнення аварій на хімічних підприємствах, забруднення хімікатами навколишнього середовища, їх негативного впливу на здоров’я людей. На початку XX століття створюється хімічна зброя. Цей варварський засіб масового знищення людей використовувався в першій світовій війні, внаслідок чого більше 1,3 млн. чоловік отримали ураження, значна кількість постраждавших загинуло. Приблизно з середини XX століття в зв’язку з інтенсивним зростом хімічних виробництв для населення розвинутих країн світу, у тому числі і Україні, виникла загроза хімічного забруднення навколишнього середовища, а хімічні аварії на виробництві, в місцях зберігання хімікатів, при їх перевезеннях настільки часті, що наслідки їх дії стали небезпечними для мільйонів людей. Прикладом може бути аварія на хімічному заводі в Індії у 1984 році. В результаті аварії загинуло більше 2000 чоловік, десятки тисяч людей були уражені, у багатьох потерпілих були тяжкі травми.
Народне господарство України характеризується великим насиченням хімічно небезпечних об’єктів. В зоні цих об’єктів живе більше 22 млн. людей. Хімічні аварії являють реальну загрозу для здоров’я людей. Забруднення хімікатами навколишнього середовища (повітря, грунту, води) роблять малопридатними для життя багато міст і районів держави. Екологічна ситуація стає національною трагедією.
В XX ст. успіхи у фізиці і хімії дали можливість розробити багато технологій, в основі яких лежать хімічні і ядерні процеси. Створення крупних енерго-технологічних комплексів, шкідливих для здоров’я виробництв, періодичні аварії на них є причиною негативного впливу на середовище мешкання всього живого - рослин, тварин, людей. Населення розвинутих в виробничому відношенні країн, в тому числі і України, виявилось непідготовленим до такого сильного впливу хімічного і радіаційного факторів. Токсичні навантаження на людину виросли в сотні разів. Чорнобильська катастрофа посилила ситуацію.
Дослідження останніх років установили, що в різних екологічних системах виникли серйозні порушення. Намітилось скорочення видів рослин і диких тварин. Так, на Україні, на території Канівського заповідника виявлена масова загибель молодняку рудої миші і кротів, сірий щур перейшов з лісу на відкриту рівнину. За даними комплексної радіологічної експедиції (1990 р.) в 30 км зоні Чорнобильської АЕС у деяких рослин спостерігаються багаточисельні метаморфози: зміна розмірів і форми листя, кольору і форми пелюсток квітів, створення паростків у вигляді мітли; у малих тварин відмічено порушення репродуктивної функції у вигляді збільшення загибелі ембріонів на різних стадіях їх розвитку, зміни формули і біологічного стану крові, відхилення у клітинній побудові печінки і селезінки. Все це - наслідок якісних змін середовища мешкання. За даними М.Я. Вартаняна (1993 р.) вперше серед частини населення найбільш забруднених міст Росії і України зафіксована дегенерація нейрогенома - еволюційно дуже стабільної структури, яка контролює діяльність мозку і інтелект людини. На території України кожного року 40 тис. жінок не доношують вагітність, на 1000 новонароджених народжується 20 уродів, в забруднених містах (Запоріжжі, Кривому Розі та ін.) частота натуральних абортів в 5 разів більша, ніж в Сімферополі, а у кожного другого новонародженого є відхилення у стані здоров’я, які виникають внаслідок порушень екосистем. Все це - нові проблеми для медичної науки і практики, нові і для БЖД. В найближчому майбутньому їх кількість буде зростати.
Великою проблемою у другій половині XX ст. для багатьох країн стали транспортні катастрофи (автомобільні, авіаційні, залізничні, морських і річкових судів). Залізничні катастрофи останніх років (Арзамас, Уфа, Бологоє і ін.) забрали сотні людських життів. Перелік авіакатастроф в світі за останні роки включає десятки найменувань. Дорожньо-транспортні наслідки, автомобільні катастрофи на дорогах України на останні роки набули надзвичайний характер: кожного року травмується більше 50 тис. чоловік, більше 10 тис. при цьому гинуть. Кожного року в автокатастрофах гине до 30 чоловік і до 170 чоловік отримують тяжкі травми і термічні опіки.
На межі XX-XXI ст. на людство спрямовано великих масштабів соціальні і культурні метаморфози, зміни ієрархії цінностей, прискорення темпу життя. Все це стало за рамками нормального існування людини і чинить згубну дію на психіку та фактично перетворює повсякденні умови існування у катастрофічні.
Аналіз і правильна оцінка процесів, які проходять у природі і суспільстві, свідчать про зростаючу роль БЖД в НС в загальній системі знань і практичній діяльності людей.

- Причини виникнення НС, стадії розвитку та осередки ураження
Надзвичайні ситуації виникають в результаті:
- швидких природних процесів, які обумовлюються дією гравітації, земного обертання або різницею температур;
- дії зовнішніх природних факторів, які приводять до старіння або корозії матеріалів конструкцій, споруд і зниженню фізико-механічних показників;
- проектно-виробничих дефектів споруд (помилки при проектуванні; низька якість матеріалів; порушення правил техніки безпеки при ремонті та інших видах робіт);
- вплив технологічних процесів промислового виробництва та матеріали споруд (навантаження, що більше припустимого; високі температури, вібрації, дія агресивного середовища);
- порушення правил експлуатації споруд і технологічних процесів виробництва, що викликають вибух котлів, хімічних речовин та ін.;
- воєнна діяльність у різних видах її проявлення.
Незалежно від походження та типу в розвитку НС можна виділити чотири характерних стадії (фази): зародження, ініціювання, кульмінаційну та затухання (ліквідація наслідків).
На стадії зародження складаються умови, передумови майбутньої НС: активізуються несприятливі природні процеси; накопичуються проектно-виробничі дефекти споруд, багаточисельні технічні невиправлення; виникають збої в роботі обладнання та ін.
Виявити довготривалість стадії зародження, при тому приблизно, можна тільки за допомогою регулярної статистики відмов, збоїв, «локальних» аварій, спостережень сейсмічних, метеорологічних, протиселевих та інших станцій.
На стадії ініціювання надзвичайної події найбільш суттєвий вплив людського фактора. Так, статистика свідчить, що більше 60% аварій виникає із-за помилок персоналу.
На кульмінаційній стадії виникає звільнення енергії або речовини, які чинять несприятливу дію на населення та навколишнє середовище, тобто виникає надзвичайна подія. Особливість надзвичайної події - ланцюговий характер протікання, коли руйнівна дія ініціюючої події багато разів збільшується внаслідок залучення в процес енергонасичених, токсичних, біологічно активних компонентів. Це ланцюговий процес руйнуючого звільнення енергії та речовин. Стадія затухання НС по часу охоплює період від перекриття джерела небезпеки - локалізації НС, до повної ліквідації її наслідків, включаючи весь ланцюг вторинних, третинних та ін. наслідків. Тривалість даної стадії може складати роки, а то і десятиріччя.
Знання ланцюга формування НС в конкретних умовах дає можливість зменшити ризик виникнення такої ситуації, - забезпечити готовність до надзвичайної обстановки.
Територія, на які діють небезпечні та шкідливі фактори НС, з розташованими населенням, тваринами, спорудами, комунікаціями називають осередком ураження. Вони бувають простими та складними.
Простий осередок ураження - той, що виник під впливом одного вражаючого фактора, наприклад, руйнування від вибуху, пожежі, тільки хімічне або бактеріальне зараження.
Складні осередки ураження виникають внаслідок дії декількох вражаючих факторів НС. Наприклад, вибух на хімічному підприємстві веде за собою руйнування, пожежі, хімічне зараження навколишньої місцевості; землетрус і ураган крім руйнування споруд можуть викликати затоплення, пожежі від пошкодження електричної мережі та ін.
Форма осередків ураження в залежності від природи джерела небезпечних факторів може бути круглою - при землетрусах, вибухах; смуговою - при ураганах, затопленнях, селевих потоках; неправильної форми - при пожежах, цунамі та ін.
Наслідки не можуть бути різноманітними. Вони залежать від виду, характеру НС та масштабу її розповсюдження.
Основними видами наслідків НС є: загибель, захворювання людей, руйнування, радіоактивне забруднення, хімічне зараження, бактеріальне зараження. На людей, які знаходяться в екстремальних умовах НС діють також психотравмуючі обставини, які викликають порушення психічної діяльності у вигляді так названих реактивних (психогенних) станів. Реактивна дія екстремальних умов складається не тільки з прямої загрози життю людини, але й зв’язана з чеканням її реалізації за межами осередків ураження.
Якщо радіуси дії небезпечних та шкідливих факторів НС можна визначити заздалегідь розрахунковими методами, то радіус психологічної дії в реальній дійсності може бути самим різним. В деяких випадках він може бути в багато разів більшим, ніж радіуси дії інших вражаючих факторів.

- Класифікація та загальна характеристика НС
Кожна НС має свою фізичну суть, свої причини виникнення, руйнуючі сили, характер розвитку, свої особливості дії на людину, на середовище, її мешкання. Тому класифікаційна структура НС збудована за характером їх генезису (причинам виникнення), за темпом розвитку (швидкості розповсюдження небезпеки), масштабом розповсюдження вражаючих факторів з врахуванням наслідків, а також за кількістю потерпілих.
За причинами виникнення НС ділять на: стихійні лиха, техногенні катастрофи, антропогенні та екологічні катастрофи, соціально-політичні конфлікти.
Стихійні лиха - небезпечне природне явище або процеси, які мають надзвичайний характер і приводять до порушення повсякденного життя людей, а також до знищення матеріальних цінностей. До них відносяться землетруси, повіні, цунамі, урагани, лісні та торфяні пожежі та ін. До стихійного лиха відносяться також посухи, сильні стійкі морози, довгі дощі, епідемії, розповсюдження шкідників лісного і сільського господарства.
Класифікація стихійного лиха. Виділяють 3 групи природних катастроф:
- тектонічні катастрофи (землетруси, виверження вулканів);
- топологічні катастрофи (повіні, снігові лавини);
- метеорологічні катастрофи (урагани, тайфуни, морози та ін.).
Внаслідок стихійних лих страждає економіка країни, знижуються матеріальні цінності, і головне, виникають втрати серед людей, гинуть їх житло та майно. Крім того, стихійні лиха можуть стати причиною масових інфекційних захворювань. Більше всього людей страждає від повінів (40%), ураганів (20%), землетрусів і посух (15%). Біля 10% - це решта видів стихійного лиха.
Дамо характеристику деяким природнім катастрофам.
Землетрус - це сильні коливання земної кори, які викликані тектонічними або вулканічними причинами, та приводить до руйнування споруд, пожежам і загибелі людей.
Основні характеристики землетрусу - глибина осередку, магнітуда, інтенсивність енергії на поверхні Землі. Глибина осередку землетрусу - 10...30 км, іноді значно більше.
Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу і являє собою логарифм максимальної амплітуди зміщення грунту в мікронах, яка вимірюється за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру.
Магнітуда (М) за Ріхтером вимірюється від 0 до 9 (самий сильний землетрус).
Інтенсивність енергії на поверхні землі вимірюється в балах. Вона залежить від глибини осередку, магнітуди, відстані від епіцентру, геологічної структури грунту. Для вимірювання інтенсивності енергії землетрусу в нашій країні прийнята 12-бальна шкала Ріхтера.
Деякі дані про землетруси:
Магнітуда за Ріхтером Середня кількість землетрусів в світі за 1 рік Тривалість землетрусу, сек Радіус района захваченого сильним землетрусом, км
8,0...8,9 1 30...90 80...160
7,0...7,9 15 20...50 50...120
6,0...6,9 140 10...30 20...80
5,0...5,9 900 2...15 5...30
4,0...4,9 8000 0...5 0...15

Землетруси приносять великі матеріальні збитки та знищують тисячі людей. Наприклад, під час землетрусу інтенсивністю 8 балів за шкалою Ріхтера 21.06.1990 р. на півночі Уралу в провінції Шлян загинуло більше 50 тисяч людей і біля 1 млн. людей отримали травми і залишались без житла.
Самі крупні землетруси XX століття.
Рік Місце Кількість жертв, тис. чол.
1920 Ганьсу (Китай) 180
1923 Фокто (Японія) більше 100
1960 Агадир (Марокко) 12
1970 Чимботе (Перу) 66
1976 Таншань (Китай) 243
1978 Іран 15
1988 Арменія 25
1990 Північний Іран

Для захисту від землетрусів заздалегідь виявляють сейсмічно небезпечні зони в різних регіонах країни, тобто проводять сейсмічне районування. На картах сейсмічного районування виділяють райони, де можуть виникнути землетруси інтенсивністю вище 7...8 балів за Ріхтером. В таких районах проводять різні засоби захисту, не будують хімічні заводи, АЕС та ін.
Повені - це значні затоплення місцевості внаслідок підвищення рівня води в річці, озері, які викликані різними причинами (дощі, затори на льоду на ріках, прорив греблі та ін.). Повені приводять до матеріальних збитків і людських жертв.
Внаслідок злив, що були у Забайкаллі на початку липня 1990 р. виникли небувалі в тих місцях паводки. Було знищено 400 мостів, нанесено збитків в 400 млн. крб. Тисячі людей залишилось без житла, загинули люди.
Повені можуть привести до пожеж внаслідок короткого замикання електрокабеля, а також до розриву труб, електричних, телевізійних і телеграфних мереж.
Основний напрямок боротьби з повінню - це зменшення максимальних витрат води в річці шляхом перерозподілу стоку у часі (збереження рослинності біля води, посадка лісозахисних полос та ін.). Для захисту від повені використовують влаштування дамб.
Зсув - це зміщення мас гірських порід вниз по схилу, яке виникає із-за порушення рівноваги внаслідок різних причин (підмив грунту водою, нерозумною господарською діяльністю людини і ін.).
Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з крутизною 200 і більше і в любий час року. Вони відрізняються не тільки швидкістю зміщення порід (повільні, середні і швидкі), але й своїми масштабами. Швидкість повільних зміщень складає декілька десятків сантиметрів в рік, середніх - декілька метрів в годину або добу, швидких - десятки кілометрів в годину і більше. Тільки швидкі зсуви можуть стати причиною катастроф з людськими жертвами. Наприклад, у 1911 р. на Памірі сильний землетрус (М = 7,4) викликав гігантський зсув. Зсунулось біля 2,5 млрд.м3 сипучого матеріалу. Був завалений кишлак Усой з 54 мешканцями. Зсув перегородив долину ріки Мургай і утворив завальне озеро, яке затопило кишлак Сараз. Висота цієї природної греблі була 300 м, глибина озера - 284 м, довжина - 53 км.
Попереджувальні заходи - штучне перетворення рельєфу, фіксація схилу за допомогою свай, будівництво підпірок.
Снігові лавини відносяться також до зсувів і виникають також як зсувні зміщення. Гравітація викликає зміщення снігових мас по схилу. Снігова лавина - це суміш кристалів снігу і повітря. Крупні лавини виникають на схилах 25...600. Наприклад, 13 липня 1990 р. на Памірі внаслідок землетрусу і сходу снігової лавини був знесений табір альпіністів, який був розташований на висоті 5300 м. Загинуло 40 чоловік.
Захист від лавин може бути пасивним і активним. При пасивному захисті використовуються загороджуючі щити. При активному захисті проводять обстріл лавинобезпечних схилів.
Селі - це паводки з дуже великою концентрацією мінеральних частинок, каменів, шматків гірських порід (від 10...15 до 75% об’єму потоку), які виникають в басейнах невеликих гірських рік і викликаються дощами, іноді інтенсивним розтаванням снігів. Небезпека селей не тільки в їх руйнуючій силі, але й в раптовості їх виникнення. Селі можуть бути грязевими (суміш води з мілкоземом), грязекамінними (суміш води, гальки, гравію, невеликого каміння), водокамінними (суміш води з великим камінням). Швидкість селевого потоку досягає 2,5...4,0 м/с, а іноді до 8...10 м/с. Наслідки селей бувають катастрофічними. Так, 8 липня 1921 р. на м. Алма-Ату зі сторони гір обрушилась маса землі, каміння, снігу, піску, підгоняєма потоком води. Цим потоком було знесено споруди, людей, тварин. Будинки зривало з фундаментом і разом з людьми несло у бурхливому потоці.
Сель було викликано зливами в басейні р. Мала Алмаатинка. Загальний об’єм грязєкамінної маси складав біля 2 млн. м3. Потік перерізав місто 200-метровою смугою.
Засоби боротьби з селями різноманітні. Це будова різних гребель, каскаду заторів, підпорок, канав та ін.
Урагани - це вітри силою 12 балів за шкалою Боффта, тобто вітри, швідкість яких більше 32,6 м/с (117,3 км/год). Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані близько Центральної Америки; на Далекому Сході та в Індійському океані урагани називають тайфунами. Під час ураганів швидкість повітря складає більше 50 м/с. Вони супроводжуються інтенсивними зливами.
Так, в грудні 1944 р. недалеко від Філіппін кораблі 3-го флоту США опинились біля центру тайфуна. Три есмінця затонуло, 28 інших кораблів отримали пошкодження, 146 літаків і 19 гідролітаків були розбиті і опинились за бортом, загинуло більше 800 чоловік.
Урагани і штормові вітри (швидкість їх за шкалою Боффта від 20,8 до 32,6 м/с) взимку можуть підіймати в повітря велику кількість снігу і викликати снігові бурі. Так, від ураганного вітру та великих хвиль 13 листопада 1970 р. у Східному Пакістані постраждало біля 10 млн. чоловік, в тому числі приблизно 0,5 млн. чоловік загинуло.
Сучасні методи прогнозу погоди дають можливість за декілька годин, а то і за добу, попередити населення про наступаючий ураган. Найбільш надійним захистом населення від ураганів є використання захисних споруд (метро, підвали будинків, підземні переходи та ін.).
Техногенні катастрофи - це раптовий вихід із строю машин, механізмів і агрегатів під час їх експлуатації, що супроводжується серйозними порушеннями виробничого процесу, вибухами, утворенням осередків пожеж, радіоактивним, хімічним, біологічним зараженням великих територій, загибеллю людей.
До техногенних катастроф відносять аварії на промислових об’єктах, будівництві, а також на залізничному, повітряному, автомобільному, трубопроводному транспортах, внаслідок яких виникають пожежі, руйнуються цивільні та промислові споруди, створюється небезпека радіаційного забруднення, хімічного і бактеріального ураження місцевості, виникають і інші наслідки, які являють загрозу населенню і навколишньому середовищу.
Характер наслідків техногенних катастроф залежить від виду аварії, її масштабів і особливостей підприємств, на якому виникла аварія.
Техногенні катастрофи можуть бути слідством дії зовнішніх природних факторів, в тому числі стихійних лих, проектно-виробничих споруд, порушення технологічних процесів виробництва, правил експлуатації транспорту, машин і т.д. Але найбільш частою причиною є порушення технологічного процесу виробництва і правил техніки безпеки.
Антропогенні катастрофи - якісні зміни біосфери, які викликані дією антропогенних факторів, що виникли під час господарської діяльності людини і впливають шкідливо на людей, тварин і рослин, навколишнє середовище в цілому.
Деградація навколишнього середовища є наслідком розвитку урбанізації, розширення масштабів господарської діяльності людства, бездумного відношення до природи.
До надзвичайних ситуацій екологічного характеру відносяться: інтенсивна деградація грунту і її забруднення важкими металами (кадмій, ртуть, свинець, хром); забруднення атмосфери шкідливими хімічними речовинами, шумом, електромагнітними полями і іонізуючими випромінюваннями; кислотними дощами; руйнування озонового шару; смоги; забруднення води.
Соціально-політичні конфлікти - дуже гостра форма розв’язування суперечності між державами з використанням сучасних засобів враження (воєнно-політичні конфлікти), а також міжнаціональні кризи, які супроводжуються насильством.
За швидкістю розповсюдження небезпечності НС класифікуються на: раптові (землетруси, вибухи, транспортні аварії); стрімкі (пожежі, гідродинамічні аварії з утворенням хвилі прориву); помірні (паводки, аварії з викидом радіоактивних речовин); плавні - з повільним розповсюдженням небезпеки (посухи, епідемії, забруднення грунту і води шкідливими хімічними речовинами).
За комплексними ознаками НС ділять на 5 типів: локальні, місцеві, регіональні, національні і глобальні. При локальних НС наслідки обмежуються межами об’єкту народного господарства і можуть бути ліквідовані за рахунок його сил і ресурсів.
Місцеві НС мають масштаби розповсюдження в межах населеного пункту і можуть бути ліквідовані за рахунок сил і ресурсів області. В регіональних НС наслідки обмежуються межами декількох областей або економічного району і можуть бути ліквідовані за рахунок сил і ресурсів країни.
Національні НС мають наслідки, які охоплюють декілька економічних районів, але не виходять за межі країни. Ліквідація таких НС проводиться силами і ресурсами держави, часто за допомогою інших країн.
При глобальній НС її наслідки виходять за межі країни і розповсюджуються на інші країни. Ці наслідки ліквідуються як силами кожної держави на своїй території, так і силами міжнародної спілки.
За кількістю постраждалих НС бувають: малі (25...100 чол. постраждалих, 10...15 чол. госпіталізованих); середні (101...1000 чол. постраждалих, 51...200 чол. госпіталізованих); великі (більше 1000 чол. постраждалих, більше 200 чол. госпіталізованих).

- Екологічна обстановка на Україні та можливий характер катастроф
В останнє десятиріччя відмічалось погіршення екологічної обстановки на території України і до цього часу вона оцінюється як несприятлива. Інтенсивний розвиток енерго- і хіміко-технологічних центрів привело до того, що значна частина міст віднесена до категорій несприятливих, а окремі міста (Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг) - надзвичайно несприятливі для мешкання населення.
Положення посилюється наслідками Чорнобильської катастрофи (1986 р.). періодично виникаючими аваріями на підприємствах хімічної промисловості і хімічно небезпечних підприємствах, на яких виробляються або використовуються великі кількості сильно діючих отруйних речовин (СДОР). На території України прокладено аміакопровід Тольятті - Одеса, а також декілька нафтопроводів. Автотранспортом і залізницею кожного дня перевозять сотні тон СДОР, а при цьому виникає постійна небезпека аварій.
Створення на Україні хіміко-технологічних центрів привело до того, що в атмосферу кожного року викидається до 45 млн. тон твердих речовин (сажа) і не менша кількість шкідливих газів (аміак, вуглець та ін.). Викид стічних вод складає до 180 млн. тон агресивних і неочищених стоків. В перерахунку на 1 га викиди стічних вод складають до 95 м3. Це привело до забруднення хімікатами практично всіх рік України. На території України є 5 діючих АЕС, більше 3 тис. підприємств використовують в виробництві, наукових дослідах, медичній практиці радіоактивні речовини.
Внаслідок Чорнобильської катастрофи значна частина територій України (3420 км2) стала забрудненою радіонуклідами, на частині якої (640 км2) мешкати людям заборонено.
Значна частина території України (27000 км2) сейсмогенна. У Криму можливі землетруси до 9 балів, Південно-Західному районі - 7 балів, у Києві - 4...6 балів.
На Україні можливі смерчі і циклони. Так, 20 липня 1987 року смерч в Волинській області знищив 2500 га землі, збитки склали 5 млн. крб.
На ріках України створено каскад гідровузлів (біля 2000 гребель). При їх руйнуванні в зоні затоплення може опинитись декілька сотень населених пунктів. Тільки в межах Києва зона затоплення може складати 42 км2, де мешкає 400 тис. чоловік.
При несприятливій екологічній обстановці на території України можливі в майбутньому аварії і катастрофи в виробництві, транспорті, а також і природні катаклізми (землетруси, повені, циклони, пожежі), які називаються стихійним лихом. Все це створює НС, ліквідація яких вимагає вкладення значних матеріальних коштів.

 

Яндекс.Метрика >