...
Структурна схема комп‘ютера. Призначення і функції основних пристроїв. Поняття про мікропроцесор. PDF Печать E-mail

1. Структурна схема комп‘ютера. Призначення і функції основних пристроїв. Поняття про мікропроцесор.
Персональні комп'ютери, робота яких грунтується на принципі програмного управління, мають схожу структуру. Вони включають такі апаратні-засоби: центральний мікропроцесор, внутрішню і зовнішню пам'ять, системну шину, пристрої введення-виведення інформації.

Далі розглядатимемо апаратне забезпечення комп'ютерів архітектури IBM PC. Центральний мікропроцесор, внутрішня пам'ять і системна шина конструк¬тивно розташовані в окремому блоці, який називають системним. Пристрої зовнішньої пам'яті звичайно також розміщують у системному блоці, хоч інколи і розміщують в окремих блоках. Усі пристрої введення-виведення, а також пристрої внутрішньої пам'яті підмикають до системної шини через відповідні спеціальні плати, які називають адаптерами та контролерами. Центральний мікропроцесор, внутрішню пам'ять, системну шину, адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською.
Зовнішня пам'ять — це, як правило, накопичувачі на магнітних та оптич¬них дисках.
Усі пристрої введення-виведення з точки зору порядку їх використання можна розділити на дві групи: стандартні — пристрої введення-виведення та нестандартні. Останні ще називають периферійними пристроями. Стандартні пристрої — це пристрої за замовчуванням, тобто ті, з яких ком¬п'ютер чекає введення-виведення, якщо спеціально не обумовлені інші при¬строї. Такими пристроями є дисплей та клавіатура.
До нестандартних пристроїв можна віднести такі:
1. Накопичувачі на магнітних та оптичних дисках.
2. Пристрої виведення символьної та графічної інформації (принтери та плоттери).
3. Пристрої введення інформації (миша, сканер).
4. Пристрої зв'язку комп'ютера з телефонною мережею (модем). Системна шина виконує функцію зв'язку між мікропроцесором, внут¬рішньою пам'яттю, стандартними та периферійними пристроями введення-виведення. У системній шині виділяють адресну шину та шину даних. Адресну шину використовують для зв'язку мікропроцесора з пам'яттю, а шину даних для зв'язку з пристроями введення-виведення.
Центральний мікропроцесор — це основний пристрій ПК. Він виконує програму, яка зберігається у внутрішній пам'яті, керує спільною роботою всіх інших пристроїв і виконує різноманітні операції над даними.
Найважливішою його характеристикою є продуктивність (швидкодія). Про¬дуктивність, в першу чергу, залежить від тактової частоти, яку вимірюють у мегагерцах. За допомогою сигналів тактової частоти синхронізується робота всіх пристроїв ПК.
Крім тактової частоти до найважливіших характеристик мікропроцесора відносять такі:
1. Розрядність. Це кількість внутрішніх двійкових розрядів, яка суттєво впливає на його продуктивність.
2. Кількість розрядів, пов'язаних з системною адресною шиною, та кіль¬кість розрядів, пов'язаних з системною шиною даних.
Адресна шина визначає кількість адресних чарунок пам'яті, причому за довжину чарунки взято довжину в 1 байт. Кількість адресованої пам'яті дорівнює числу 2 в степені, що дорівнює кількості адресних шин.
З 1993 p. розпочато виробництво мікропроцесора Pentium, який на сьогодні є основним в IBM комп'ютерах. Перспективна модель — мікропроцесор Pentium Pro.
Слід звернути увагу на те, що всі мікропроцесори до моделі 486 не виконували арифметичних операцій з числами в нормальній формі (з плаваю¬чою комою). Для їх виконання вони комплектувалися окремими мікропроце¬сорами, названими математичними співпроцесорами.
Починаючи з моделі Intel 486 DX, мікропроцесори обладнані вбудованими блоками для виконання операцій з плаваючою комою.

2. Об‘єкти. Побудова діаграм в EXCEL.
Excel дозволяє вставити в робочий лист об'єкти, створені іншими програмами (документи Word, малюнки графічного редактора Paint та ін.). Для вставки такого об'єкта слід запустити програму, яка працює з цим об'єктом. Це можна зробити як із середовища Windows-95, так і з середовища Excel. Для запуску програми з середовища Excel слід виконати команду Вставка/ Объект. При цьому відкривається вікно Вставка объекта. Вкладка Создание цього вікна дозволяє вибрати тип об'єкта. Після вибору типу запускається відповідна програма, яка працює з об'єктом вибрано¬го типу. Програма, запущена в середовищі Windows, може переслати об'єкт у буфер обміну або записати його у файл. Для вставки об'єкта з буфера обміну слід виконати команду Правка/ Вставить.
Вкладка Создание из файла вікна діалогу Вставка объекта дозволяє вказати файл, в якому знаходиться об'єкт, що вставляється. При вставці графіки з графічного файла зручніше користуватись командою Вставка/Ри¬сунок. У вікні Вставка рисунка, яке при цьому відкривається, можна вказати графічний файл, а в полі Рисунок вікна — бачити сам малюнок, який міститься у файлі.
В Excel є панель інструментів Рисование, за допомогою якої можна створювати нескладні малюнки. Про призначення кнопок цієї панелі можна дізнатися з довідкової системи.
Для виділення об'єкта слід клацнути по ньому мишею. Виділений об'єкт можна перемістити, вилучити, очистити, скопіювати так само, як і виділений діапазон чарунок. Якщо об'єкт розміщено на листі, то для запуску програми, яка працює з ним, слід двічі клацнути мишею над об'єктом.
Excel володіє широкими можливостями для побудови діаграм 15 різних типів. Кожен тип діаграми має декілька видів. Розглянемо основні елементи діаграм, а також основні поняття, які використовуються при побудові діаграм. Діаграма завжди будується для якогось діапазону чарунок.
Як правило, на діаграмі відображається послідовність значень якого-небудь параметра залежно від значень аргументів. Послідовність значень параметра в Excel називають рядом даних, а послідовність значень аргументів — категорією.
Побудова діаграми. Діаграма може будуватись на активному листі або на новому.
Для побудови діаграми на активному листі слід скористатися майстром діаграм, натиснувши кнопку Мастер диаграмм на панелі інструментів Стан¬дартная. Курсор при цьому перетворюється в мініатюрну діаграму. Натис¬нувши ліву кнопку миші, слід тягнути курсор доти, поки рамка під діаграму не набере потрібного розміру. При відпусканні кнопки миші на екрані з'явить¬ся вікно діалогу Мастер диаграмм — шаг 1 из 5. Майстер діаграм створює діаграму в загальному випадку за п'ять кроків (для деяких типів діаграм кількість кроків може бути меншою).
Для створення діаграми на новому листі слід виконати команду Вставка/Диаграмма/На новом листе. В книзі створюється новий лист діаграм з іменем Диаграмма .... у верхньому рядку якого виводиться панель інстру¬ментів Диаграмма, в якій є кнопка Мастер диаграмм. При натискуванні цієї кнопки на екран виводиться вікно діалогу Мастер диаграмм — шаг 1 из 5. Для кожного кроку виводиться своє вікно діалогу, в якому можна задати параметри для побудови діаграми.
У вікні діалогу Мастер диаграмм — шаг 1 из 5 у полі Диапазон задається діапазон чарунок, значення в яких використовуються для побудови діаграм. Якщо перед викликом майстра було виділено діапазон чарунок, то в полі Диапазон будуть відображені координати цього діапазону. Користувач може змінити значення цього поля або безпосередньо редагуванням або виділенням іншого діапазону. Для виділення іншого діапазону слід клацнути мишею по ярлику листа і виділити діапазон на цьому листі. Можна виділити не суміжний діапазон. Координати виділеного діапазону записуються у поле Диапазон.
Після вказання діапазону слід натиснути кнопку Далее ..., і на екран виведеться вікно діалогу Мастер диаграмм — шаг 2 из 5. У цьому вікні слід вибрати одну з 15 типів діаграм (вибрана діаграма зображується інверсним кольором). У вікні діалогу Мастер диаграмм — шаг 3 из 5 вибирається вид діаграми даного типу.
У вікні діалогу Мастер диаграмм — шаг 4 из 5 виводиться зразок діаграми. На основі аналізу виділеного діапазону майстер сам визначає, як розміщені ряди даних. Якщо діапазон містить колонку текстових значень, то майстер сприймає, що ряди даних розміщені по рядках діапазону. Якщо діапазон містить рядок текстових значень, то майстер сприймає, що ряди даних розміщені по колонках діапазону. Якщо ж діапазон містить і колонку, і рядок текстових значень або зовсім не містить текстових значень, то майстер визначає ряд даних за кількістю чарунок у рядку і колонці виділеного діапазону (якщо рядок діапазону містить більше чарунок, ніж колонка, то ряди даних розмі¬щуються по рядках, а якщо менше — то по колонках).
Вікно діалогу Мастер диаграмм — шаг 5 из 5 дозволяє включати в діаграму легенду, встановити назву діаграми, назви осей Х і У. Після натискан¬ня кнопки Готово цього вікна діаграма переноситься на лист.
На кожному кроці роботи майстра можна повернутися на крок назад (кнопка Назад) або припинити побудову діаграми (кнопка Отмена).
Excel має засоби для редагування елементів побудо¬ваних діаграм. Для редагування діаграм цей елемент необхідно виділити. Для виділення елемента діаграми слід активізувати діаграму, клацнувши мишею по полю діаграми, а потім клацнути по елементу. Переміщуватись між елемен¬тами діаграми можна також за допомогою клавіш [?] і [?]. Коли виділено ряд даних, за допомогою клавіш [?] ] і [?] можна вибрати окремі точки ряду.
Ім'я виділеного об'єкта з'являється в полі імені (ліва частина рядка формул). Виділені елементи можна редагувати (переміщувати, міняти розміри, вилучати, форматувати). Список операцій редагування індивідуальний для кожного елемента діаграми. Для редагування виділеного елемента діаграми зручно користуватись контекстним меню, яке викликається натискуванням правої кнопки миші. Це меню містить ті операції, які доступні для виділеного елемента.

3. Команди ОС для роботи з файлами.
Для копіювання файлів використовують команду COPY, яка є інструментом створення копій файлів на дискетах або жорсткому диску.
Основна структура команди передбачає зазначення джерела, де розміщено початковий файл, і місця, де створюється копія файла. Очевидно, що при цьому потрібно указати повні імена файла і копії (імена із визначенням шляху). Якщо копіювання відбувається на поточному дисководові (або у поточному каталозі), то шлях до файла може бути не обумовлений. Імена початкового файла і копії можуть бути різними або, якщо використовуються два дисководи, однаковими.
Приклад. Потрібно копіювати файл з дискети, яка є у дисководі А, на дискету, що установлена в дисковод В. Ім'я файла і копії збігаються.
A>COPY a:keyb.com b:
Ім'я початкового файла (у даному випадку a:keyb.com) завжди стоїть на першому місці.
В цьому прикладі вказівка на дисковод а: може бути опущена, оскільки він є поточним:
A>COPY keyb.com b:
Якщо поточним зробити дисковод b:, To команда набуває такого вигляду:
B>COPY a:keyb.com
Після закінчення операції копіювання на екран дисплея виводиться пові¬домлення про кількість скопійованих файлів. Наприклад:
4 File(s) copied
(скопійовано чотири файли).
Ім'я копії може відрізнятися від імені початкового файла.
Приклад. Скопіювати файл keyb.com з дисковода А на дисковод В. Ім'я копії— keybl.com.
A>COPY a:keyb.com b:keybl.com
Для створення копії файла на тій самій дискеті (або у тому ж каталозі) імена файла і копії мають бути різними.
Приклади.
A>COPY abc.txt kam.txt
A>COPY TXT\abc.txt TXT\kam.txt
A:\TXT>COPY abc.txt kam.txt
Якщо потрібно копіювати багато файлів, то в іменах використовують символи ? і *.
A>COPY *.* b:
Ця команда забезпечує копіювання всіх файлів дисковода А: на дисковод b:.
Якщо потрібно копіювати файли, що мають тільки однакові імена або тільки однакові розширення, то слід використовувати команди такого вигляду:
A>COPY abc.* b:, або
A>COPY *.txt b:
Використання ключа /V в команді забезпечує копіювання файлів з одно¬часним контролем правильності копіювання. В цьому випадку, після копію¬вання відбувається порівняння копії з початковим файлом на їх ідентичність.
Приклад.
F>COPY mod.exe b:/V

За допомогою команди COPY можна створювати нові файли. Для цього як джерело указується клавіатура (CON), а як другий параметр команди (куди) — ім'я створюваного файла:
COPY CON <ім'я файла>
Приклад. Створити новий файл nov.txt у кореневому каталозі дисковода А.
A:\COPY CON nov.txt
Після виконання цієї команди можна вводити з клавіатури будь-який текст у файл nov.txt. Для закінчення роботи з командою потрібно натиснути клавіші Ctrl/Z і Enter.
Для знищення файлів використовують команду DEL.
Формат цієї команди:
EL[шлях\]<файл>[/Р]
За наявності в команді ключа /Р операційна система робить запит, щоб підтвердити знищення файла після введення команди.
В імені файла дозволяється використання символів " *".
Приклад. Знищити файл help.txt у каталозі TEMP диска А.
C:\>DEL A:TEMP\help.txt/P
Після натискання клавіші Enter на екрані монітора з'явиться повідомлення:
Are you sure (Y/N)? — Ви впевнені (Так/Ні)?
Для підтвердження знищення файла треба натиснути Y та Enter.

Часто виникає потреба змінювати імена файлів. Для цього існує команда RENAME (скорочено REN).
Команда має формат:
RЕN[шлях\]<ім'я файла><нове ім'я файла>
Можна використовувати символи "*" та "?" в іменах файлів, якщо опера¬ція виконується над групами файлів.
Приклад. Змінити ім'я файла red.txt на ім'я red.doc. Файл розміщується на дискові С у підкаталозі DOC.
A:\>C:\DOC\red.txt red.doc ]

Для перегляду вмісту файлів на екрані монітора можна використовувати команду TYPE.
Формат команди:
ТУРЕ[шлях\]<ім'я файла>
Однак файл, який треба переглянути, має підходити для цього. Він повинен мати символи, що відображаються. Краще, коли це текстовий файл, інакше на екрані з'явиться нісенітниця. Як правило, файли з розширеннями ТХТ, DOC, ВАТ при виведенні на екран мають зрозумілу інформацію.
Приклад.
C:\TYPE A:\DOC\help.txt
Вміст будь-якого файла можна вивести на пристрій для друкування (прин¬тер). Якщо файл був спеціально підготовлений для друкування або якщо це текстовий файл, то найпростіший спосіб виведення його на друкування — це використати команду COPY.
Формат команди виведення файла на друкування:
СОРУ[шлях\]<ім'я фaйлa>PRN
Як правило, такий спосіб виведення файлів на принтер використовують рідко. Взагалі ж виведення інформації на друкування здійснюється за допомогою спеціальних програм або режим друкування передбачається в конкретних прикладних програмах.

 

Яндекс.Метрика >