...
Реферат на тему: “Класифікація автоматизованих інформаційних систем” PDF Печать E-mail


План
1. Вступ    3
2. Поняття систем    4
3. Класифікація автоматизованих інформаційних систем    5
4. Інформаційні системи в аграрному менеджменті     8
5. Висновок    11
6. Список використаної літератури    12

Вступ
Комп'ютерні інформаційні системи відіграють значну роль на сучасних підприємствах. Вони безпосередньо впливають на планування і прийняття управлінських рішень, номенклатуру і технологію виготовлення та реалізації товарів і послуг.
Діяльність господарського суб'єкта базується на трьох компонентах: системі управління підприємством; його економічній системі і інформаційних технологіях, що використовуються як інструментарій двох попередніх компонентів. Центральною ланкою комп'ютерної інформаційної системи підприємства є бухгалтерська інформаційна система, де хронологічно і систематично накопичуються і оброблюються дані, пов'язані з обліком, контролем, плануванням, аналізом і регулюванням. На основі цих даних формується інформація про роботу підприємства, порівнюються фактичні показники і нормативні, формулюються глобальні і локальні напрями діяльності, розроблюються пропозиції по встановленню причин відхилень і коригуванню результатів, здійснюється прогнозування ефективності політики управління підприємством.
Більшість інформаційних систем почала з'являтися в Україні на рубежі 90-х років, коли з отриманням більшої свободи в веденні бізнесу підприємства і фірми почали замислюватися про комп'ютеризацію. З об'єктивних причин ринкової економіки першими змогли виділити необхідні фінансові кошти підприємства торгівлі і сфери послуг.
Саме тому практично всі системи почали розвиватися як облікові. Багато з них продовжують залишатися суто обліковими, дозволяючи автоматизувати одну або декілька функцій підприємства, але не даючи цілісної картини для управління підприємством.

1. Поняття систем
Під системою розуміють множину взаємопов’язаних елементів, що становлять відповідну цілісність. Так, народне господарство країни, як система, складається з виробничо-технологічної та інформаційної систем. Перша система — об’єкт управління, друга — засіб для управління. Обидві системи перебувають у постійній взаємодії і взаємозалежності. Механізація та автоматизація кожної з них впливає на їх спільну ефективність. Взаємозв’язок між системами здійснюється з допомогою відповідних інформаційних комунікацій, від досконалості яких також значною мірою залежить дієвість обох систем. Реалізація функцій систем і їх коригування здійснюється через управління, що теж являє собою відповідну систему [1;59].
Оскільки в народному господарстві, у тому числі й в аграрному менеджменті, є багато об’єктів управління, то існує багато й управлінських та інформаційних систем для них. Вони можуть класифікуватися за різними ознаками.
З погляду рівня механізації управлінські системи можуть бути не механізовані, механізовані, автоматизовані і автоматичні. Для економічних об’єктів важко створити автоматичні системи управління (тобто такі, які б функціонували без участі людини), тому протягом останніх 30 років основна увага приділялась організації автоматизованих систем управління (АСУ).
АСУ — система «людина—машина», що забезпечує ефективне функціонування об’єкта, в якій збір і переробка інформації, необхідної для реалізації функцій управління, здійснюється із застосуванням засобів автоматизації і обчислювальної техніки. Технологічною основою АСУ є автоматизована інформаційна система (АІС). За аналогією з визначенням АСУ, АІС — це система «людина — машина», яка для реалізації функцій управління та ефективного функціонування об’єкта забезпечує збір, переробку та видачу інформації із застосуванням засобів автоматизації та обчислювальної техніки.
Зауважимо, що за наявної в попередні роки технічної бази розробляти й упроваджувати АСУ було надзвичайно складно, а створювані АСУ були далекими від ідеалу. Тому останнім часом помітна тенденція відмови від цього терміна. Звичайно, процес автоматизації управління не припиняється. Він триває з використанням ЕОМ на робочих місцях та створенням мереж на основі ПК. Водночас постійно розширюється арсенал технічних засобів, удосконалюються технології та методи розв’язання задач. За таких умов перевага надається термінам «інформаційна система» (ІС), «автоматизована інформаційна система» (АІС), просто «автоматизована система» (АС).

2. Класифікація автоматизованих інформаційних систем

Управлінські та інформаційні системи можуть також класифікуватися за сферою, видом і рівнем управління та функціонування[6;75].
За сферою функціонування вирізняють: державні, галузеві (сільське господарство), територіальні та інші системи. Державні АС — це автоматизована система державної статистики (АСДС), автоматизована система планових розрахунків (АСПР), автоматизована система фінансових розрахунків (АСФР), система управління національним банком (АСУ банк) та інші.
Державні АС забезпечують формування характерної для них інформації і її використання як внутрішнє, так і в інших державних АС та АС нижчих рівнів. Особливо всеохопленою є статистична інформація, яка збирається і використовується на всіх рівнях. Галузеві АС забезпечують управління підвідомчими структурними підрозділами і галуззю в цілому. Часто державні АС одночасно є і галузевими, оскільки функціонують у межах певного міністерства.
За видом управлінського процесу (організаційний, економічний, технологічний) системи класифікуються так: організаційно-економічні, організаційно-технічні і технологічні.
Типовим прикладом організаційно-економічних систем є автоматизовані системи управління підприємствами (АСУП) та об’єднаннями (АСУПО) і їх інформаційні системи. Саме з АСУП починалися перші спроби автоматизувати економічні системи (перша АСУ «Львів» почала працювати уже в 1967 році на Львівському телевізійному заводі, тепер ВО «Електрон»). Організаційно-економічні АС забезпечують ефективне функціонування економічних об’єктів (підприємств, організацій, об’єднань і т. ін.), являючи собою сукупність адміністративних, економіко-математичних, технічних та інших засобів. Такі системи ще називають управлінськими.
Представником організаційно-технічних систем є системи автоматизованого проектування (САПР), що створюються на основі ЕОМ, графопобудовувачів (плоттерів) та інших периферійних засобів. Вони дають змогу значно прискорити і поліпшити якість проектних робіт, автоматизувати створення проектної документації та скоротити термін упровадження проектів. Так, САПР в автомобілебудуванні дозволяють скоротити термін проектування автомобілів у 3 – 4 рази.
Першими за часом створення і найпоширенішими протягом усіх років є автоматизовані та автоматичні системи управління технологічними процесами (АСУТП), які належать до технологічних систем. Вони призначені для управління технологічними процесами чи проведення експериментальних досліджень. АСУТП дозволяють замінити людей на шкідливих для їх здоров’я операціях (фарбування, нікелювання, зварювальні роботи та пов’язані з хімічними реакціями тощо), підвищують продуктивність праці, за заданими параметрами оптимізують виробництво, підвищують якість продукції, мають швидку окупність. Різновиди АСУТП такі:
•    гнучкі виробничі модулі (ГВМ) — виробництво виробів довільної номенклатури у визначених межах їх характеристик на обладнанні, керованому ЕОМ;
•    робототехнічні комплекси (РТК) — ГВМ з промисловими роботами;
•    гнучкі виробничі системи (ГВС) і гнучкі автоматизовані виробництва (ГАВ) — сукупність РТК, ГВМ, складських та інших систем, що забезпечують швидку перебудову виробництва на нову продукцію, а також високий рівень автоматизації виробництва.
У класифікації автоматизованих систем на основі рівня управління враховуються вертикальний (виробничий) і горизонтальний (територіальний) управлінські рівні.
На основі вертикального рівня управління виокремлюють:
-    галузеві АС ( АС Міненерго, АС сільського господарства і т. ін.);
-    АС об’єднань, підприємств, організацій ( АСУВО, АСУП);
-    АС структурних підрозділів ( АС відділку, цеху).
Останнім часом з використанням ПК певною автоматизованою структурною одиницею в управлінській системі стало автоматизоване робоче місце спеціаліста (АРМ), тобто робоче місце персоналу АС, обладнане засобами, що забезпечують участь людини в реалізації функції АС.
На основі горизонтального рівня управління можна розрізняти АС:
-    області (автономної республіки);
-    міського господарства (АСУМГ);
-    району (РАСУ).
За функціональним призначенням і рівнем автоматизації процесів управління серед традиційних управлінських автоматизованих систем розглядають інформаційно-пошукові (ІПС), системи підтримки прийняття рішень (СППР), інтелектуальні (ІнС).
Інформаційно-пошукові системи призначені для пошуку в своїх сховищах необхідних документів і даних. До їх класу можна віднести також інформаційно-довідкові системи.
Інтелектуальні системи — це системи, що здатні самостійно виконувати роботу, притаманну складній розумовій діяльності людини.
СППР — інтерактивні комп’ютерні системи, що призначені для полегшення, прискорення і поліпшення обґрунтування різних видів управлінських рішень, що приймаються у слабоструктурованих і неструктурованих системах.
Автоматизовані інформаційні системи можна класифікувати також, поділяючи їх на покоління. Розрізняють три покоління ІС.
До інформаційних систем першого покоління належать системи з позадачним підходом до обробки даних.
Інформаційні системи другого покоління використовують концепцію, згідно з якою розглядаються спільні для всіх задач бази даних, а для зв’язку баз даних з прикладними програмами спеціальних програм — системи управління базами даних (СУБД).
Інформаційні системи третього покоління — це СППР, в яких спільні не тільки бази даних, а й бази моделей (математичне забезпечення).

3. Інформаційні системи в аграрному менеджменті .
Автоматизовані управлінські та їх інформаційні системи, як складні системи, структурно складаються з певних частин. На верхньому рівні структуризації складові частини систем називають підсистемами. Підсистема АС — це система, що є частиною АС, виокремленої за відповідним принципом поділу. Частину підсистем згідно з підтримуваними ними функціями управлінського процесу, що спрямовані на досягнення певних цілей всієї системи, називають функціональними [5;125].
Іншу частину підсистем, які надають відповідні ресурси для функціонування системи, називають забезпечуючими (або підримуючими).
В АС економічного характеру вирізняють такі функціональні підсистеми: нормування, планування та прогнозування (оперативного, поточного, перспективного), обліку і контролю, аналізу, регулювання. Забезпечуючі підсистеми такі: інформаційного, технічного, математичного, програмного, правового, організаційного, лінгвістичного забезпечення.
Інформаційне забезпечення — сукупність реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення і форм організації інформації, яка циркулює в системі.
Технічне чи програмне забезпечення — сукупність технічних чи програмних засобів, що використовуються при функціонуванні системи.
Математичне забезпечення — сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів обробки інформації, використовуваних при створенні системи.
Організаційне забезпечення — сукупність документів, що регламентують діяльність персоналу при функціонуванні системи.
Лінгвістичне забезпечення — сукупність мовних засобів для формалізації природної мови, побудови та поєднання інформаційних одиниць при спілкуванні персоналу із засобами обчислювальної техніки.
Правове забезпечення — сукупність правових норм, що регламентують правостосунки при функціонуванні системи і юридичний статус результатів її функціонування.
На практиці виокремлюють і такі підсистеми: кадрового, технологічного і ергономічного забезпечення, управління збутом продукції, управління матеріально-технічним постачанням і т. ін.
У межах підсистем згідно з їх функціями розв’язуються задачі автоматизованої системи. Під задачею АС розуміють частину автоматизованої функції АС, що характеризується кінцевим або проміжним результатом у конкретній формі. Наприклад, задачею може бути автоматизоване складання технологічної карти, нарахування заробітної плати і тому подібне. За характером виконання задачі поділяють на задачі прямого розрахунку, оптимізаційні, пошукові і т. ін.
Розглянуту структуру АС можна подати у вигляді двовимірної таблиці, де по горизонталі перераховуються функціональні підсистеми, а по вертикалі забезпечуючі, чи навпаки.
Структурну модель системи можна зобразити у вигляді піраміди, куба. Наприклад, на одній грані куба вмістити наведену щойно таблицю, на іншій назвати рівні управління (об’єднання, господарство, відділок), ще на одній — стадії виробництва (підготовка виробництва, основне і допоміжне виробництво, реалізація продукції) і т. ін.
Структурні моделі АІС у принципі можуть бути такими самими, як і моделі відповідних їм АСУ. При цьому функціональні підсистеми можуть називатися інформаційними підсистемами нормування, перспективного планування і т. ін. І хоч АІС відносно АСУ сама є забезпечуючою, усі види забезпечення (технічне, програмне і т. ін.) лишаються щодо неї зебезпечуючими підсистемами. Тому такі підсистеми правомірно називати ще підтримуючими. До того ж в окремі підтримуючі підсистеми може групуватися забезпечення класифікаторами та уніфікованою документацією, нормативно-довідковою інформацією. Водночас кожна підсистема щодо виконуваного нею комплексу функцій та видів підтримки може розглядатися також як окрема система: ІС нормування, ІС планування і т.д.
Інформаційні системи мають багато спільних характеристик, які регламентуються відповідними стандартами ще під час створення систем . При цьому додержуються наступних основних принципів [5;129].
Принцип системності. Полягає в необхідності встановлювати й зберігати зв’язки між структурними елементами АС, які у процесі створення та функціонування цієї системи забезпечують її цілісність.
Принцип розвитку. АС має створюватися з урахуванням можливості поповнення й поновлення функцій системи та видів її забезпечення доопрацюванням програмних і технічних засобів або налагодження наявних засобів.
Принцип сумісності. Забезпечує здатність автоматизованих систем різних видів і рівнів взаємодіяти у процесі їх спільного функціонування.
Принцип стандартизації та уніфікації. Полягає в раціональному застосуванні типових, уніфікованих і стандартизованих елементів у процесі створення й розвитку автоматизованих систем.
Принцип ефективності. Полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на створення автоматизованої системи і цільовими ефектами, що їх дістають при її функціонуванні.
У літературі розглядаються й інші принципи, серед яких слід згадати принцип першого керівника і особливо принцип орієнтації на відхилення. Річ у тім, що в умовах автоматизованих інформаційних систем управлінський персонал може бути завалений різною інформацією, але управління від цього не поліпшиться, оскільки персонал не зможе впоратися з таким обсягом інформації. Проте в кожній конкретній ситуації управлінцям потрібна лише інформація про відхилення, причому не всі, а ті, що виходять за певні межі.

Висновок:

Впровадження в дію автоматизованих інформаційних систем на підприємстві, організаціях та установах дає змогу швидко складати необхідні фінансово – правові та бухгалтерські документи, знаходити необхідні дані в автоматизованій системі.
Автоматизація системи певної організації дає змогу:
-    забезпечувати повну відповідність номенклатури об'єктів обліку необхідному рівню узагальнення інформації;
-    автоматизувати процес відображення господарських операцій на машинних носіях;
-    підвищити оперативність обліку;
-    зменшити трудомісткість алгоритму складання балансу та звітності;
-    автоматизувати процес розрахунків показників;
-    здійснювати введення інформації на місці її виникнення;
-    спрощувати схему документообігу на підприємстві;
-    безпомилково формувати бухгалтерські проведення;
-    раціоналізувати працю персоналу.
Узагальнюючи вищенаведене, можна визначити, що автоматизовані інформаційні системи мають дві основні оцінки ефективності - кількісну та якісну.
Кількісна оцінка полягає в скороченні трудомісткості і водночас сприяє скороченню персоналу.
Якісна сторона характеризує покращення культури фінансово-господарської діяльності на підприємстві.

Список використаної літератури:

1.    Ананьєв, О.М. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності [Текст] : підручник / О. М. Ананьєв, В. М. Білик, Я. А. Гончарук. - Львів : Новий Світ-2000, 2006. - 584 с.
2.    Антонов, В.М. Фінансовий менеджмент: сучасні інформаційні технології [Текст] : навчальний посібник / В. М. Антонов, Г. К. Яловий ; ред. В. М. Антонов ; Мін-во освіти і науки України, КНУ ім.Т.Г.Шевченка. - К. : ЦНЛ, 2005. - 432 с.
3.    Гужва, В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах [Текст] : навчальний посібник / В. М. Гужва ; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К. : КНЕУ, 2001. - 400 с.
4.    Гуржій, А.М. Інформатика та інформаційні технології [Текст] : підручник / А. М. Гуржій, Н. І. Поворознюк, В. В. Самсонов. - Х. : Компанія СМІТ, 2003. - 352 с.
5.    Інформаційні системи в менеджменті: підручник / В. О. Новак, Ю. Г. Симоненко, В. П. Бондар, В. В. Матвєєв. - К. : Каравела : Піча Ю.В., 2008. –616с.
6.    Писаревська, Т.А. Інформаційні системи в управлінні персоналом та економіки праці [Текст] : навчально-методичний посібник для самост. вивч.дисц. / Т. А. Писаревська, О. В. Городній ; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т ім.Вадима Гетьмана. - К. : КНЕУ, 2006. - 284 с.

 

Яндекс.Метрика >