загрузка...
-->
Конспект уроку: Зв’язне мовлення. Контрольне аудіювання. Аналіз переказу PDF Печать E-mail

Мета: з’ясувати рівень сформованості комунікативних умінь, зокрема вміння слухати-розуміти; проаналізувати допущені учнями в переказі типові помилки; удосконалювати вміння шклярів застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці, вміння самостійно мислити; удосконалювати навички колективної та самостійної роботи.

Тип уроку: комбінований урок (перевірка й облік сформованих умінь; аналіз письмової творчої роботи).

Хід уроку

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Проведення контрольного аудіювання. Відповіді вчителя на запитання учнів щодо аудіювання (після того, як тестові завдання виконано).

 

ІІІ. Підбиття підсумків  письмового переказу.

Загальна оцінка вчителем виконаної роботи.

Аналіз  двох-трьох  учнівських робіт.

Схема аналізу письмового переказу

1. Чи розкрито в переказі тему тексту.

2. Чи передано головну думку переказуваного тексту.

3. Чи в правильній послідовності переказано зміст.

4. Чи не пропущено чогось, чи не додано того, чого немає в тексті.

5. Чи відповідає текст переказу типовому значенню переказуваного тексту-зразка (чи правильно побудовано речення розповіді або опису, чи правильно передано роздум).

6. Чи збережено в переказі стиль  тексту-зразка.

7. Грамотність. Графічне оформлення.

ІVПовернення учням зошитів. Оголошення оцінок за роботу. Бесіда про характер помилок.

 

V. Колективне опрацювання допущених учнями типових помилок.

VІ. Самостійна робота над допущеними в  переказі помилками.

VІІ. Підведення підсумків уроку.

 

VІІ. Домашнє завдання.

Завершити роботу над помилками, допущеними  в переказі.

Тексти  для контрольного  аудіювання

1. Микола Чудотворець

Є такий святий – Касіян. За дванадцятьма замками він тримає усі, які є на світі, вітри та ними порядкує. Нашле один вітер – недорід буде, пошле інший – тяжка пошесть на людей нападе, пустить третій вітер – впаде мор на  худобу, пошле четвертий – землю спалить посухою. Свято преподобного Касіяна  раз на чотири роки – 29 лютого. У Касіянів день не сварилися, бо до кінця року Касіян у землю забере. Як не нагодуєш цього дня худобу – червяк в тобі до року заведеться і тебе знищить. Як зневажиш старовинні звичаї – Касіян зробить калікою. На Касіянів рік (високосний) не будували нових  хат, не справляли весіль, не купували землі.

Пішов якось той Касіян до Господа скаржитись:  його чомусь народ  не любить, а Святому Миколаєві усе дякує та церкви вибудовує.

Послав Пан-Біг по Святого Миколая ангела. Лiтає ангел туди, літає сюди – шукає. А Святий Миколай, поки Касіян на небі відпочиває, на Чорному морі кораблі спасає.

- Почекай трохи, - говорить Касіянові Господь. – Впорається, то прийде, тоді розберемося.

Ждуть та ждуть, а Миколая нема. Знову Господь ангела  посилає, а той:

- Він вогонь на землі гасить, людей із пожежі рятує.

Знову чекають – і знову нема.

- Від турків козаків звільняє, кайдани їм на руках розбиває, - ангел пояснює.

Нарешті став перед Господом Миколай. У болото  забруднений, увесь обмазаний, лише очі ясним сонечком з-під кошлатих брів горять.

- Де ти пропадаєш, Миколаю? – роздивляється його Бог, - і чому такий брудний?

- Та віз в мужика в болото перекинувся, то помагав витягати.

- Тепер зрозумів, Касіяне, чому  Миколі  люди церкви зводять? – каже Господь. – Роби і ти так, то й тебе любитимуть…

Святий Миколай  був єпископом у місті Мирі в країні Лікії. Тому святого називають Миколою Мирлікійським. Із самого народження хлопчик творив чудеса. Під час свого охрещення три години на ніжках простояв, щоб ушанувати  Пресвяту Трійцю.

Коли багаті батьки залишили Миколі  спадщину, він усе те добро роздав бідним. Якось настав у Лікійській країні голод. Один італійський купець мав корабель. Вантажений хлібом. Святий Миколай явився йому у сні й говорить: “Ось тобі три золоті монети, вези свій хліб  туди і туди”. Прокидається купець, а в руці три золоті… Брали голодні той хліб тремтячими руками, ноги купцеві цілували. А він: “Святому Миколаєві дякуйте!”

Свято Миколая  відзначають двічі на рік. Перше свято Миколая відзначають у грудні, в день його народження. Це зимовий Микола.

День Миколая намагалися відзначати не пишнотами, а добрими справами. Хизуватися доброчинністю було цього дня не прийнято, адже Святий Миколай і сам творив дива не на показ, а на людську радість і користь. На  свято Миколая сиротам збирали й подавали на прожиття, стареньким вибілювали хату,  біднякам заготовляли дров. Дітлашня чекала вечора: найслухняніші й найкмітливіші одержували від Миколая подарунки. Співали, гралися, а під кінець  робили своєрідні гірлянди з горішків та яблучок, чіпляли їх до сволока, щоб Святий Миколай  через рік до цієї хати завітав та всіх застав тут живими-здоровими.

І після смерті вершив Святий Миколай доброчинні свої чудеса. Друге Миколине свято – 22 травня. Цього дня мощі святого було перевезено до міста Бар і поставлено у церкві Святого Стефана.

На весняного Миколая серед молоді були ігри. Дівчині завязували очі, хлопці ставали у гурт. “Шукай Миколая!” – гукали їй подруги, і вона вказувала на когось, хто траплявся під руку. Вибраний нею хлопець мав звітуватися, кому протягом року зробив добрo.

Молебні цього дня правились біля води. Не дай Боже, щоб водоймище було занехаяне! Це значить, що з тим, хто насмілився занехаяти кров землі, зробиться так само. (За Г. Маковій;  555 сл.).

 

На кожне  із  запитань  вибрати правильну  відповідь

1. За народними переказами, усі, які є на світі,  вітри тримає за дванадцятьма замками

а) Святий  Стефан;

б) Святий Маркіян;

в) Святий Касіян.

2. Святий Миколай рятував людей

а) від застуди та  заразних хвороб;

б) від потопання у воді,  спалення у вогні,  негараздів у дорозі;

в) від заздрісного ока і злого слова.

3. Чудотворець Миколай був єпископом

а) у  місті Мирі в країні Лікії;

б) у Віфлеємі в країні Палестині;

в) у Константинополі.

4. Залишену багатими батьками спадщину Святий Микола

а) віддав монастирям;

б) роздав бідним;

а) пожертвував на будівництво храмів.

5. Свято Миколая  відзначають

а) один раз на рік;

б) двічі на рік:  влітку і восени;

в) двічі на рік: взимку і весною.

6. День Миколая відзначали

а) урочистими церемоніями на вулицях і площах;

б) не пишнотами, а добрими справами;

в) плануванням доброчинних справ на наступний рік.

7. З-поміж дітей подарунки від Миколая одержували

а) найрозумніші та найосвіченіші;

б) найнещасніші і найзнедоленіші;

в) найслухняніші й найкмітливіші.

8. Хату прикрашали гірляндами з яблук і горіхів для того, щоб

а) ними пригостився Святий Миколай із ангелами;

б) Святий Миколай через рік знов прийшов і всіх застав живими-здоровими;

в) переконати Святого Миколая у щедрості господарів хати.

9. Весняне свято Миколая відзначають

а) у березні;

б) у квітні;

в) у травні.

10. Вибраний дівчиною у грі на весняного Миколя хлопець мусив

а) заспівати пісню;

б) розповісти, що вчинив поганого;

в) звітуватися за добрі справи.

11. Молебні на весняного Миколая правилися

а) на узліссях;

б) на галявинах;

в) біля водойм.

12. Святий Миколай є уособленням

а) справедливості;

б) доброчинності;

в) саможертовності.

 

2. Соловейко

Дуже прикро було Івасикові, що його соловейко не співав. Купив він його за власні гроші, що подаровані були йому на іменинах, посадив у гарну клітку, оздоблену візерунками. Соловейко  ж  мовчав, немов занімів.

-  Соловї співають тільки навесні, - розважала хлопчика мама.

Та соловейко й весною мовчав. Тому дивно й досадно було Івасикові, і злість брала на соловейка.

Соловейком цікавився не тільки Івасик, а й сірий смугастий кіт. Але йому було байдуже до соловейкових пісень чудових: він любив той спів тільки тоді,  як соловей співав на вітті, і, співаючи, заплющував очиці, весь переймаючись своїм тьохканням. Те співання було таке любе, що кіт тихесенько, припадаючи до гілки, щоб не перебити, підкрадався до маленького співця й хапав його в свої міцні обійми. Та не вдячним поцілунком обдаровував кіт соловейка; чіпкі пазурі цупко тримали птаха, гострі, як голка, дрібні котові зубенята перегризали співцеві горло...  Та тепер котові було байдуже до соловейкових пісень: хоча б соловейко й затьохкав,  однаково його не дістанеш у клітці, що висіла під стелею над вікном.

А соловейко нудьгував. У кімнаті було тепло, їжі було доволі. І хоч ночами  й блимали  з темряви  страшенні хижацькі очі кота, до цього можна було звикнути. У соловейковім серці була така нудьга, така безпосвітна туга за волею, за сонцем, за повітрям, що він бився крильцями в rратки, мов божевільний, і падав непритомний. Тільки в клітці соловейко пізнав, що то є на світі воля. Тепер вона часто йому снилася – дивна, чарівна, як казка. Воля!.. Це слово  він уперше почув  від наймички, котра відповіла Івасикові на його запитання – чому соловейко навіть весною мовчав.

-  Пустіть, паничу, його на волю, тоді він заспіває.

Якось був чудовий сонячний день за вікном. Дерева в саду завмерли,  немов задубіли від морозу; чистенький сніжок іскорками виблискував на сонці.

У кімнату ввійшла наймичка, відчинила кватирку й почала прибирати. Соловейко з тугою дивився у вікно, не помічаючи навіть, як  гострий холод проймав його до кісточок.

Коли це раптом скочив у кватирку кіт, стрибнув звідтіль на клітку й повис на дверцятах.  Дверцята одірвались під його вагою, але й кіт не втримався і впав. Наймичка потягнула його щіткою по спині, і він кулею вилетів  із кімнати.

Соловейко пурхнув і вилетів у садок. Холодне повітря обхопило його всього, та він не зважав, рвався у височінь, до сонця: воно пригріє й приголубить! Високо-високо піднявся соловейко, але жаданого тепла не було, бо над ним сяяло зимове сонце. Зате була воля!

Як любо!.. Але ж як холодно!.. Він почував, що ще мить – і він замерзне. Там, унизу, відчинена кватирка, і в кімнаті так тепло, так привітно. Туди!.. О, ні!.. Краще смерть, ніж життя у клітці!  Холод дужчав, соловейко замерзав, ледве ворушачи крильцями. У кімнату, в клітку?.. Ні, краще смерть! Сіренькою грудочкою упав він з високості на білий, блискучий сніг. (За С. Черкасенком; 448 сл.)

 

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. Івасик журився, бо куплений ним соловейко

а) виявився хворим;

б) не хотів дзьобати зерно;

в) не співав, боячись кота;

г) не співав з невідомої причини.

2. Соловейко опинився в клітці через те, що

а) Івасик підібрав його з підбитим крилом;

б) Івасикові подарували його батьки;

в) Івасик купив його за власні гроші;

г) Івасик виміняв його в товариша на ножик.

3. Крім Івасика, соловейком зацікавився

а) Івасиків товариш;

б) Івасиків сусід;

в) рудий смугастий кіт;

г) сірий смугастий кіт.

4. Соловейко жив у клітці, що

а) стояла на вікні;

б) стояла на столі;

в) висіла під стелею над вікном;

г) висіла під стелею над ліжком.

5. Соловейко тужив за

а) своєю соловїхою;

б) рідним гніздечком;

в) рідним гаєм;

г) волею.

6. Воля, що снилася соловейкові, була

а) ваблива, але небезпечна;

б) духмяна, як весняна ніч;

в) ніжна, як найкраща пісня;

г) дивна, чарівна, як казка.

7. На запитання хлопчика, чому соловейко мовчить, наймичка відповіла:

а) “Він не вміє співати, бо надто молодий”;

б) “Він не співатиме, розлучений із соловїхою”;

в) “Купіть ще одного солов”я, то співатимуть удвох”;

г) “Пустіть його на волю, тоді заспіває”.

8. Дверцята клітки були випадково відірвані

а) наймичкою;

б) Івасиком;

в) Івасиковою матірю;

г) котом.

9. Вилетівши через кватирку, соловейко рвався

а) у даль, до рідного гаю;

б) у небо, до інших пташок;

в) за місто, до лісів і гаїв;

г) у височінь, до сонця.

10. Соловейкові довелося вибирати

а) між життям у зимовому місті й мандрівкою у вирій;

б) між поверненням до рідного гаю і життям у клітці;

в) між загибеллю на волі й життям у клітці;

г) між загибеллю від котячих пазурів і життям у клітці.

11. Прослуханий текст належить до

а) художнього стилю;

б) наукового стилю;

в) ділового стилю;

г) розмовно-побутового стилю.

12. Головна думка прослуханого тексту така:

а) за пташками у клітці потрібно добре доглядати;

б) головне для живої істоти – смачна їжа й тепло;

в) головне для живої істоти – воля;

г) головне для живої істоти – гарний догляд і безпека.

 

Яндекс.Метрика >