...
ГЕНЕАЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ЛІТЕРАТУРНА МОВА PDF Печать E-mail

Мова - найважливіший засіб спілкування людей між собою. За допомогою мови люди спілкуються між собою, передають свої думки, почуття та бажання.
Як засіб спілкування, мова тісно пов'язана з життям суспільства, з народом - носієм цієї мови.
Суспільство не може існувати без мови, як і мова без суспільства. Разом з суспільством розвивається і сама мова. Зміни в суспільному житті завжди знаходять своє відображення в мові, відображаючись в словах, словосполученнях і реченнях.
Мова виникла в глибоку давнину в процесі спільної діяльності людей, допомагаючи їм розуміти одне одного, працювати, обмінюватися накопиченими досвідом і знаннями, передаючи їх від покоління поколінню.

ГЕНЕАЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Найбільш вивченою є індоєвропейська сім'я, до якої входять у т.ч. слов'янська, романська, германська, балтійська, кельтська, індійська та ін. групи мов.
Слов'янська група мов складається із трьох підгруп: східнослов'янської, західнослов'янської і південнослов'янської.

Українська мова спільно з російською і білоруською мовами складає східнослов'янську підгрупу слов'янської групи мов (до західнослов'янської підгрупи належать словацька, чеська, польська, кашубська, верхньо- і нижньолужицька мови (Німеччина), до південнослов'янської- словенська, македонська, болгарська, сербохорватська і старослов'янська мови).

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Українська мова має фонетичні, граматичні і лексичні особливості, спільні з російською та білоруською мовами. Серед них найпомітніші:
однакові форми дієслів;
близькі системи суфіксів і префіксів;
однакове означення деяких слів та понять, напр.:
родинних стосунків (сестра, брат);
органів і частин людського тіла (нога, рука);
назв місцевості і рельєфу (ріка, земля, море);
ряд фонетичних особливостей:
протиставлення приголосних за твердістю- м'якістю,
повноголосся та ін.

Разом з тим українська мова має і своєрідні фонетичні, граматичні і лексичні особливості:
перехід о, е в закритому складі в ї: осінь; ніс;
втрата м'якості приголосного перед е, и: веселка, дитина;
збереження м'якості ц: вулиця, місяць;
закінчення -ою, -ею в іменниках на -а: весна- весною, пісня- піснею;
закінчення -мо у дієсловах в 1-ій особі множини: ходимо, ходімо; пишемо та ін.

ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Основу української національної мови складає літературна мова - мова книг, газет, журналів, театра, кіно, радіо і телебачення, мова державних установ і учбових закладів.
Саме літературна мова вивчається в школах і інститутах.
Літратурна мова має усну і писемну форми.
Усна мова - це мова, що вимовляється, звучить, що існує навколо нас. В усній мові важливо дотримуватися вірної інтонації і наголосу, правильно вимовляти звуки, слова і речення. Для усної мови характерні прості короткі речення ("Привіт! Як справи?"- "Привіт! Та нічого. Ось тільки уроків багато на завтра").

Писемна мова пов'язана з написанням. Писемна мова оформлюється вірно і точно з точки зору орфографії і пунктуації. У писемній мові використовуються складні і ускладнені речення (Його від'їзд був таким несподіваним, що здався мені майже нечемним).

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ
Культура мовлення - це розділ науки про мову, що розглядає питання додержання мовних норм і доречності вживання виразових засобів мови в мовленні.

В культурі мовлення виділяють:
правильне мовлення;
мовна майстерність.
НОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Українська мова - нормована.

Норми (від лат. norma- правило, взірець) - це сукупність визначених правил, яким підпорядковуються вимова і вибір слів в мові, використання граматичних форм, складання речень та ін.

Норми сучасної літературної мови поділяються на фонетичні, лексико- фразеологічні, словоскладальні, морфологічні, синтаксичні і стилістичні.

Вони устанавлюють:
фонетичні - правила вимовляння звуків і ставлення наголосу (вивчаються в фонетиці і орфіоепії);
лексико-фразеологічні - норми вживання слів і фразеологізмів у властивих їм значеннях (вивчаються в лексиці і фразеології);
слово-складальні- правила складання слів і способів їх творення (вивчаються в словотворенні);
морфологічні - норми вживання слів у випадку їх видозмінювання (відмінювання іменних частин мови, займенника, дієприкметника і дієслова - вивчаються в морфології);
синтаксичні - правила побудування так званих синтаксичних конструкцій - словосполучень і речень (вивчаються в синтаксисі);
стилістичні - норми використання різними мовними стилями властивих їм мовних засобів (вивчаються в стилістиці).

МОВНА МАЙСТЕРНІСТЬ

Мовна майстерність - це здатність, використовуючи мовні норми, обирати з них найбільш вдалу для викладення своїх думок.

Яскравими прикладами мовної майстерності можуть служити художні твори видатних українських письменників.

Доречність та недоречність вибору тих чи інших мовних засобів для створення більшої виразності вивчається в стилістиці та культурі мовлення.
ПРАВИЛЬНЕ МОВЛЕННЯ

Правильне мовлення - це додержання усталених мовних норм української літературної мови.

З цієї точки зору мова може розцінюватися як правильна (норма), так і неправильна (помилка).

 

Яндекс.Метрика >