...
ЗАМОВЛЕННЯ І СКЛАДУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ PDF Печать E-mail

ЗАМОВЛЕННЯ І СКЛАДУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ
Переміщення матеріального потоку починається з от¬римання замовлень від клієнта. Одна з функцій потоку — розроб¬ка та обробка замовлень сприяє просуванню продукції до місця
виробництва, тобто потреби виробничої лінії переводяться в по-треби замовлення.
Частка цієї функції в загальних витратах логістики значно мен¬ша за частку на транспортування і збереження запасу. Однак її значущість визначається тим, що вона забезпечує ефективне про-сування продукції.
Агент із закупівель вибирає постачальників, які задовольня-ють фірму за багатьма параметрами (ціни, доставка, якість про-дукції). Належно оформлене замовлення на доставку надсилаєть-ся фірмі-постачальнику. У ньому зазначають обсяг, дату та спо¬сіб доставки. Приватний постачальник обробляє замовлення і готує товар до відвантаження.
Ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу логістики. Замовлення визначає кількість продук¬ції та можливі методи її доставки, з нього починається рух товару каналами розподілу. Контроль за виконанням замовлення здійс-нюється за даними про кількість одержаної та складованої в будь-який час продукції.
Рух товару, як уже зазначалося, починається з отримання за-мовлень від клієнтів. Відділ замовлень готує рахунки-фактури та надсилає їх різним підрозділам фірми. Замовлені вироби, яких на той час немає в наявності, записують у графу «заборго-ваність». На відвантажені вироби виписують відвантажуваль-
ну та платіжну документацію. Копії документів залишаються у відповідних підрозділах фірми. І фірма, і споживач мають виго-ду, якщо все це виконується швидко і сповна. В ідеалі торгові представники надсилають замовлення щовечора, інколи пере-дають по телефону. Відділ замовлень швидко обробляє їх. Товар відвантажують зі скла¬дів у найкоротші строки. У мінімальні тер¬міни також оформляються і виставляються рахунки. Для при-скорення циклу «замовлення — відвантаження — оформлення рахунку» використовують комп’ютер. Деякі фірми, одержавши замовлення, перевіряють кредитоспроможність клієнта та наяв-ність або відсутність необхідних товарів на складі. Комп’ю¬тер менш як за 15 секунд видає розпорядження на відвантаження, оформляє рахунок замовника, коригує облікові дані про товарні запаси, оформляє замовлення на виготовлення продукції для поповнення запасів, повідомляє торгового представника про те, що його замовлення виконане і перебуває в дорозі.
При обробці замовлення слід враховувати основні фактори, котрі впливають на обслуговування споживачів. До них слід від-нести доступність запасів, швидкість обробки замовлення, гнуч-кість та якість обслуговування.
Під доступністю запасів слід розуміти ступінь відповідності попиту споживачів обсягам товарних запасів. Фірми, котрі об-слуговують споживача з власного складу, потребують постійного поповнення товарного запасу. Продукція може постачатись на склад від виробництва або з інших джерел. Наявність продукції на складі дає можливість оцінювати, наскільки добре задоволь-няються сподівання споживачів за операційний період. Доступ-ність товару може бути визначена у такий спосіб:
1. Частка коштів на складі або коштів, недостатніх на скла-ді, показує, яка кількість запланованої до збереження на складі продукції може бути відвантажена споживачеві. Щоб зістави-
ти товарні запаси і очікування споживачів, більшість фірм ви-користовує коефіцієнт поповнення запасу, котрий показує від-
вантажених споживачу товарів до кількості замовлених ним.
2. Ще один показник досяжності товарних запасів — відсоток виконання замовлень.
Швидкість обслуговування — це період часу, необхідний для певного виконання замовлення .
Під гнучкістю обслуговування розуміють спроможність фір-ми пристосуватися до вимог споживачів. Залежно від цих вимог постачальник може прийняти рішення стосовно використання нестандартних методів обслуговування. Фірма-постачальник пла¬нує гнучкий розподіл для задоволення особливих потреб спо-живача.
Одним з важливих показників є стійкість у виконанні циклу замовлення. Стійкість, зафіксована на великій кількості циклів, дає можливість порівняти реальне виконання із запланованим.
Швидкість обслуговування важлива, однак стійкість у часі — найбільш важливий показник. Фірми залежать від своїх постача-льників у питанні зниження товарних запасів і водночас встанов-люють вищий рівень доступності продукції для своїх споживачів. Це означає, що операційна стійкість є вельми суттєвою. Щоб до-могтися максимальної віддачі від логістики, окремі організації проявляють потенційну гнучкість у виконанні своїх операцій. Якість обслуговування — це спроможність фірми здійснити ви-конання замовлень без помилок. При обробці і виконанні замов-лень підприємства та організації мають враховувати усі зазначені вище показники.
Будь-якій фірмі чи будь-якому підприємству доводиться збе-рігати товар до моменту його продажу. Організовувати збері-гання необхідно тому, що цикли виробництва і споживання рід-ко збігаються. Виробництво багатьох сільськогосподарських то¬варів є сезонним, хоч попит на них існує постійно. Організація складського зберігання продукції дає змогу уникнути цих супе-речностей. Раціональна організація складського господарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки втра¬ти матеріалів під час зберігання, витрати на вантажно-розван¬тажувальні роботи та складські операції підвищують собівартість продукції.
Потреба у зберіганні товару до моменту його продажу зумов-лена: а) наявністю широкого кола споживачів, витратами бага-тьох видів матеріальних ресурсів; б) недостатністю складського товарообігу деяких видів продукції виробничо-технічного при-значення; в) зростанням мінімальних норм транзитного відван-
таження, що призводить до збільшення запасів засобів виробницт-ва у суспільному господарстві; г) подальшим розвитком засобів виробництва; д) впровадженням прогресивних форм обслугову-вання споживачів з боку постачальницько-збутових організацій; е) підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням завдяки цьому собівартості складських переробок ван¬тажу, що створює реальні можливості для зниження складських націнок та скорочення розриву між транзитними та складськими формами зберігання. Чим більше таких пунктів, тим швидше мож-на доставити товар споживачам, однак при цьому зростають ви-трати. Рішення щодо кількості пунктів зберігання треба прийма-ти, пов’язуючи проблеми сервісу та витрат на розподіл. Одні фірми зберігають частину товарного запасу на самому підприєм-стві або недалеко від нього, а інші — на складах у різних части-нах країни. Фірма може мати власні склади або орендувати місця на складах громадського користування. Можливості контролю значно вищі, коли фірма має власні склади. Однак при цьому склади зв’язують капітал, а на потребу змінити місця зберігання фірма не може реагувати достатньо гнучко. З іншого боку, склади громадського користування не тільки стягують платню за орен¬довані фірмою площі, а й надають додаткові (платні) послуги (огляд, пакування, відвантаження товару, оформлення рахунків-фактур). Користуючись послугами складів громадського корис-тування, фірма має широкий вибір як місць зберігання, так і типів складських приміщень.
Фірми користуються складами тривалого зберігання і транзит¬ними. На складах тривалого зберігання товар перебуває протягом середнього або тривалого відрізку часу. На транзитні склади надходять товари від різних підприємств та постачальників, і їх якомога швидше відвантажують до місць призначення.
Технічна політика в умовах ринкової економіки має бути спрямована на підвищення рівня механізації та автоматизації складських процесів і приведення їх у відповідність до рівня розвитку основного виробництва промислових підприємств. Старі багатоповерхові склади з тихохідними вантажопідйом-никами та неефективною системою вантажно-розвантажуваль¬них робіт не можуть конкурувати з новими одноповерховими автоматизованими складами, що обладнані сучасними систе-мами вантажопереробки і працюють під контролем централь-ної ЕОМ. Поряд з автоматизацією складських операцій потріб-но: впроваджувати нові види машин та обладнання підвищеної потужності; використовувати прогресивні будівельні матеріа-ли й конструкції при зведенні об’єктів; удосконалювати об’єкти з урахуванням досягнень вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування.
Рішення щодо кількості товарно-матеріальних запасів — ще одна проблема у сфері логістики, яка впливає на задоволення по-треб споживачів. Тому тим, хто діє на ринку, хотілося б, щоб фірма мала запаси товару, достатні для негайного виконання усіх замов¬лень клієнтів. Однак зберігання таких великих запасів для фірми є нерентабельним. З підвищенням сервісу для клієнтів витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів стрімко зростають. Ке-рівництво має бути обізнаним у тому, достатньо чи недостатньо зростають збут і прибутки, щоб виправдати збільшення кількості товарних запасів. Тільки після цього воно може прийняти рішен-ня щодо доцільності замовлення додаткових партій товару і ви-значити їх кількість.
Система логістики розрізняє страхові та сезонні запаси у ви-робництві. Запаси у виробництві поділяються на запаси, необхід-ні безпосередньо для виробництва, і транспортні, тобто ті, що створюються при транспортуванні ресурсів. Їх обсяг визначають за формулою:
I = ST,
де І — транзитні запаси;
S — середній рівень продажу;
Т — транзитний час (середній).
Страхові запаси необхідні для того, щоб вирівняти коливан-ня попиту. Вони виконують буферну функцію, а поповнюються тоді, коли рівень їх спадає до або нижче тих обсягів, які визна-чають необхідність поновлення замовлень ресурсу відповідно до встановлених норм. Сезонні запаси потрібні для задоволення попиту, що виникає в обумовлений період. У міжсезонний пері-од у такому разі спостерігається зменшення запасів, а при під-вищенні попиту — збільшення. Обсяг запасів при використан-
ні концепції логістики залежить від часу їх поповнення, транс-портної моделі надійності обслуговування, витрат на складську обробку запасів.
Складська мережа, через котру здійснюється розподіл матері-ального потоку, є суттєвим елементом логістики. Вибір місця збереження матеріалів та кількості складських приміщень суттє-во впливають на витрати, котрі виникають у процесі доведення товару до споживача, а значить — і на кінцеву вартість продук-ції, що реалізовується.
Розглянемо три варіанти збереження матеріалів:

де  N    — склад підприємства;
K, L, M    — склади посередників;
A, B, C, D    — споживачі.
Рис. 26. Схеми збереження матеріалів на складах
Як бачимо, у І варіанті витрати на транспортування найбільші, у ІІ — вони зменшуються, так само як і в ІІІ варіанті, однак в пер¬ших двох варіантах виникають додаткові витрати, пов’язані з до-ставкою матеріалів на склади посередників, а також зі зберіган-ням їх на цих складах. Щоб знайти оптимальну кількість складів, можна використати графічний метод вирішення цього завдання.


де С — витрати, пов’язані з доставкою товарів на склади посередників;
N — кількість складів.
Рис. 27. Залежність витрат,
пов’язаних з доставкою товарів
на склади посередників,
від кількості складів    Рис. 28. Залежність витрат, пов’я¬заних з доставкою товару зі складів посередників до споживачів,
від кількості складів

Як незалежну змінну оберемо величину N — кількість складів, через котрі здійснюється забезпечення споживачів. Залежними змінними будемо вважати такі види витрат:
•    транспортні;
•    на утримання запасів;
•    на експлуатацію складського господарства;
•    на управління складською си¬стемою.
Загальний обсяг транспортної роботи з постачання продукції спо-живачам, відповідно і транспортні витрати поділяють на дві групи:
•    витрати, пов’язані з доставкою товарів споживачам;
•    витрати на доставку товарів на склади посередників.
Залежність витрат на транспортування від кількості складів розглянемо для кожної групи:
При збільшенні кількості складів у системі розподілу вартість доставки зростає, оскільки збільшується кількість перевезень.
Друга частка транспортних витрат, пов’язана з доставкою продук-ції зі складів посередників на склади споживачів, зменшується залеж-но від кількості складів. Це пов’язане з тим, що склади посередників обирають, виходячи з їх максимального наближення до споживачів.
Загальний графік залежності транспортних витрат від кількос-ті складів, що використовуються наведений на рис. 29.
Так само можна графічно показати залежність витрат на збережен-ня запасів від кількості складів, а також витрат, пов’язаних з експлуата¬цією складського господарства та управління розподільчою системою.

Залежність загальних витрат на функціонування системи збе-реження від кількості складів можна визначити склавши усі гра-фіки. Абсциса мінімуму кривої загальних витрат дає оптимальне значення кількості складів.

 

Яндекс.Метрика >