загрузка...
-->
ВИДИ СКЛАДІВ ТА ОСНОВНИХ МЕХАНІЗМІВ PDF Печать E-mail

ВИДИ СКЛАДІВ ТА ОСНОВНИХ МЕХАНІЗМІВ
Оскільки склади використовують у різних сферах логісти-ки (заготівельній, виробничій, розподільчій), вони мають своє при-значення та спеціалізацію. Склади заготівельної логістики спеціалі-зуються на збереженні сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та іншої продукції виробничого призначення. Ці склади виконують функцію забезпечення виробничих підприємств. Враховуючи орієн-тацію на особливості переробки вантажопотоків, господарську при-належність (постачальника-виробни¬ка, посередника, виробника-спо¬живача) вони можуть бути умовно розподілені на такі групи:
•    склади сировинних матеріалів. Для них характерна перероб-ка однорідних вантажів, котрі постачаються великими партіями, інтенсивними вантажопотоками за ритмічним графіком поста-чання споживачу; відносно постійна обертаність дає змогу вести автоматизовану складську переробку вантажів;
•    склади продукції виробничого призначення влаштовують, як пра¬вило, з тарними вантажами з відносно однорідною номенклатурою.
Великі обсяги переробки дають змогу використовувати механі-зацію і автоматизацію складських робіт на вищому рівні. Склади виробничої логістики входять до складу організаційної системи виробництва і призначені для забезпечення технологічних проце-сів. На цих складах зберігаються залишки незавершеного вироб-ництва, прибори, інструменти, запасні частини та ін. Робота пов’я¬зана з відносно постійною номенклатурою вантажу, який постачають з визначеною періодичністю і невеликим терміном збереження, що і дає змогу автоматизувати обробку вантажу або більше механізувати виконувані операції.
Склади розподільчої логістики призначені для підтримання безперервності руху товарів зі сфери виробництва у сферу спо-живання. Основне їх призначення — безперервне забезпечення споживачів, у тому числі роздрібної мережі. Вони можуть нале-жати як виробникам (склади торговельної продукції, розподільчі склади виробників), так і підприємствам торгівлі.
Склади готової продукції і розподільчі склади виробників у різних регіонах збуту (центральні і регіональні склади) оброб-ляють тарні та штучні вантажі відносно однорідної продукції
у межах асортиментного переліку одного виробника із швид-
ким обігом реалізації великими партіями. Це дає можливість здійснювати автоматизовану і високомеханізовану переробку
вантажу.
Склади оптової торгівлі товарами народного споживання в основному забезпечують дрібних споживачів і роздрібну мережу. Відповідно до свого призначення такі склади концентрують за-лишки вантажу широкої номенклатури і нерівномірним обігом (іноді сезон¬ного попиту) товару, що реалізується різними партія-ми. Це робить недоцільною автоматизовану обробку вантажів на цих складах і надає перевагу високомеханізованій і механізованій обробці.
Склади роздрібної торгівлі забезпечують роздрібні торговель-ні мережі, об’єднані зі складом в організаційно-господарську одиницю. Як і на оптових складах, там зберігається товар з дуже великим асортиментом партій, щоб постійно підтримувати в ма-газинах широкий асортимент товару. Реалізація зі складу здійс-нюється дрібними партіями з частим постачанням. Такі склади, як правило, невеликі, тому на них раціональніше використовува-ти як механізовану, так і ручну обробку вантажів.
Склади транспортних організацій створюються для тимчасового складування. Це склади залізничних станцій, вантажні термінали автотранспорту, морських і річкових портів, термінали повітряного транспорту. За характером виконуваних операцій вантажоперероб-ки їх відносять до транзитно-перевалювальних. Термін зберігання вантажів зведений до мінімуму, адже цей склад призначений для ефективного і своєчасного забезпечення клієнтів шляхом заміни од-ного виду доставки (або транспортного засобу) на інший. Вантажі постачаються і відправляються великими партіями, при цьому ван-тажна одиниця, що постачається (піддон або контейнер), на складі не розформовується. На таких складах доцільний високий рівень механізації. Група цих складів може перебувати як у межах заготі-вельної, так і розподільчої логістики.
Для вивчення складського господарства, аналізу стану його розвитку необхідна класифікація складів. Це дає змогу охаракте-ризувати мережу складів, окремі їх види, дає уявлення про те, як створюються ці види, яка їхня роль у процесі товароруху. Склад є спеціальним стаціонарним чи пересувним приміщенням або ін-шим місцем зосередження матеріальних цінностей. Він забезпе-чує необхідний ступінь їх збереження, як правило, обладнаний власними чи обслуговується залученими засобами механізації (автоматизації) робіт. Складську мережу класифікують за різни-ми ознаками. Основні класифікаційні ознаки та відповідні види товарних складів подані у табл. 3.
Таблиця 3
КЛАСИФІКАЦІЯ СКЛАДІВ
Ознака класифікації    Види товарних складів
Характер виконуваних
функцій    Сортувально-розподільчі, транзитно-перева¬лочні, накопичувальні
Товарна спеціалізація    Універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалі-зовані, комбіновані, неспеціалізовані, зміша¬ного зберігання
Технічна будова, яка визначає режим зберігання товарів    Загальнотоварні, спеціальні
Розмір корисної складської площі (складського об’єму),
місткості    Малі — до 5 тис. м2 (30 тис. м3), до 1 тис. т;
середні — від 5 до 10 тис. м2 (від 30 до 60 тис. м3), від 1 до 6 тис. т;
великі — понад 10 тис. м2 (понад 60 тис. м3), понад 6 тис. т
Рівень механізації вантажо-
переробки    Немеханізовані, механізовані, комплексно-механізовані, автоматичні
Поверхова висота приміщень    Одноповерхові (низьковисотні, середньови-сотні, висотні)
Транспортні умови    Прирейкові, портові, при пристанях, непри-рейкові (внутрішньоміські)
Конструктивні особливості    Закриті, напівзакриті, відкриті
Температурний режим    Утеплені, неутеплені, опалювані, неопалю-вані, склади-холодильники
Форма користування    Індивідуального користування, спільного користування, загального користування
Форма власності    Державні, колективні, приватні, спільні
Однією з основних ознак класифікації складів є характер ви-конуваних ними функцій. Залежно від цього склади поділяють-
ся на сортувально-розподільчі, транзитно-перевалочні, накопи-
чувальні. Найпоширенішим видом складів є сортувально-розпо¬дільчі, які мають значну питому вагу у складському товаро-
обороті. На таких складах здійснюється приймання товарів від місцевих та позамісцевих постачальників, а також їх сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень роздріб-них торговельних організацій. На сортувально-розпо¬дільчих скла¬дах, як пра¬вило, зосереджуються поточні товарні запаси, які збері-гаються відносно недовгий час. Тому функція зберігання товарів для цих складів не є характерною.
Транзитно-перевалочні склади в основному призначені для переправлення товарів з районів виробництва до пунктів спожи-вання різними видами транспорту. Ці склади виконують роль пе-ревалочних пунктів, забезпечуючи вивантаження товарів, що прибули на одному з видів транспорту, приймання їх за масою та кількістю місць, сортування згідно з місцем призначення та наван-таження на інший вид транспорту.
Накопичувальні склади існують для сезонного та тривалого зберігання товарів. Оскільки вони забезпечують накопичення та відносно тривале зберігання товарів, великого значення набуває також контроль за якістю зберігання товарів. Накопичувальні склади зосереджені здебільшого в оптовій ланці. Разом з основни-ми функціями накопичення та зберігання товарів ці склади вико-нують допоміжні технологічні операції, пов’язані з прийманням та відпуском товарів оптовим покупцям. Ідеться про їх перепакуван-ня, сортування тощо. Залежно від товарної специфікації, обумов-леної асортиментом товарів, які підлягають зберіганню, розрізня-ють універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіно¬вані, неспеціалізовані склади та склади змішаного зберігання.
Універсальні склади використовуються для зберігання й склад¬ської обробки однієї з груп товарів.
Вузькоспеціалізовані склади використовують для зберігання товарів одного виду, як правило, простого асортименту, але та-ких, які вимагають особливого режиму зберігання на комбінова-них складах.
Неспеціалізовані склади на відміну від попередніх видів при-значені для зберігання й проведення різних технологічних опера-цій з кількома групами товарів, не пов’язаних між собою єдністю споживчого призначення (склади гастрономічних, м’ясних, риб-них та інших товарів).
На складах змішаного зберігання складські операції виконують з основними видами продовольчих та непродовольчих товарів.
Важливою ознакою класифікації складів є їх технічна побудо-ва, що визначає режим зберігання товарів. За цією ознакою скла-ди поділяються на загальнотоварні та спеціальні.
Загальнотоварні склади призначені для зберігання й складсь-кої обробки товарів, які не потребують дотримання спеціальних умов зберігання.
Спеціальні склади призначені для зберігання товарів, фізико-хімічні особливості яких потребують створення спеціальних конс-трукцій будівель чи технологічних пристроїв. Як правило, спеціалі-зовані склади поділяються на такі основні типи: немеханізовані, ме-ханізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані, автоматичні.
Немеханізованими є склади з ручною вантажопереробкою, механізовані ж є складами, що мають дільниці з локально механі-зованими технологічними операціями за умов ручного укладання та комплектування продукції.
Комплексно-механізованими є склади з механізованою вантажо-переробкою, що відбувається протягом усього технологічного циклу.
Автоматизованими є комплексно-механізовані склади чи їх діль-ниці, що мають автоматизовану систему пошуку та розміщення ван¬тажів (АСПРВ), програмно-керований працетехнічний чи автоопе-ративний комплекс (ПКРАК), експлуатований у максимальному ре¬жимі, чи комплекс устаткування з локальними системами автоматизованого управління, оснащений електронною автомати-кою.
Автоматичні склади є програмно керованими автоматизова-ними складами, що експлуатуються в автоматизованій системі управління технологічним процесом (АСУПТ) за допомогою ЕОМ без безпосередньої участі людини, тобто склади-автомати з техно-логією, що не потребує участі людини.
Важливим елементом класифікації складів є їх поверхневість та висота приміщень. Відповідно до цього розрізняють одно-
поверхові низьковисотні склади (їх робоча висота сягає 7,2 м), середньовисотні (їх висота становить від 7,2 до 12,6 м), висотні (їх висота — понад 12,6 м) та багатоповерхові склади. Залежно від транспортних умов, зокрема, враховуючи розміщення по-близу залізничних чи водних шляхів, склади відповідно назива-ють прирейковими (розташовані біля магістральних залізничних шляхів або мають під’їзні шляхи), склади при пристанях (розта-шовані на річкових пристанях, які мають причали), портові (роз-ташовані у морських портах), неприрейкові (внутрішньоміські) склади (безпосередньо не зв’язані з транспортними шляхами).
Залежно від конструктивних особливостей складські будівлі бувають закритими, напівзакритими, відкритими. Закриті склади є основним видом складських будівель. Вони, як правило, розпо-діляються у певній послідовності на окремі приміщення, призна-чені для виконання різних видів робіт (приймання, зберігання, фасування, комплектування партій товару тощо).
Закриті склади розрізняють за утепленістю, кількістю поверхів, матеріалів стін, за ступенем вогнестійкості (неспалимі, важко-
спалимі, спалимі).
До напівзакритих належать різного типу навіси. За конструкці-єю вони можуть бути або зовсім без стін, або мати одну, дві, три стіни. Висота їх досягає 4—6 м. Довжина може бути різною, але не більше 180 м. Фундаменти навісів асфальтують чи бетонують.
Відкриті склади є рівними майданчиками з незначним схилом до країв для стоку дощової та талої води. На них зберігаються матеріальні цінності, яким не загрожує температурний чи атмос-ферний вплив.
Залежно від температурного режиму чи утепленості закриті склади поділяються на неутеплені (неопалювані), утеплені (опа-лювані) та склади-холодильники.
Неутеплені (неопалювані) склади використовують в основному для зберігання товарів у скляній, м’якій чи іншій тарі. Ці склади будують без горищного покриття, утепленої підлоги та дверних тамбурів.
Утеплені (опалювані) склади мають горище чи з’єднані з уте-пленим дахом, а також мають дверні тамбури, утеплені підлоги. На таких складах створюються умови для захисту товарів від зов-нішньотемпературних перепадів та вологості повітря.
Склади-холодильники обладнані пристроями для підтримання від’ємного рівня температури у камерах зберігання швидкопсув-них товарів.
Залежно від форми використання розрізняють склади індиві-дуального, спільного та загального користування.
Склад індивідуального користування є власністю однієї тор-говельної організації чи підприємства, які використовують його площу для обладнання за власним розсудом, однак він може бути й орендованим приміщенням.
Серед складів спільного користування виділяють два різно-
види: кооперативні та об’єднані.
Кооперативні склади належать торговельним організаціям, які об’єднали капітал для будівництва великого складського комплек-су й користуються ним спільно.
Об’єднані склади належать одній торговельній організації, але використовують їх декілька установ чи підприємств.
До складів загального користування належать спеціально спо-руджені складські будівлі, приміщення яких здаються у тимчасо-ву експлуатацію будь-якій торговельній організації, яка потребує складської площі. Такі склади перебувають у власності транспорт-но-експедиційних та контейнерних служб залізничного транспорту, а також автотранспортних підприємств.
Важливою ознакою класифікації складів є форма власності, яка в Україні визначається Законом «Про власність» від 7.02.1991. Згідно з цим Законом склади можуть бути державними, колективними, при-ватними та спільними. Зараз склади в основному є державною та ко-лективною власністю підприємств та організацій. Основу оптової торгівлі у перспективі становитимуть склади, що є власністю трудо-вого колективу. Певну їх частку мають становити приватні складські підприємства, що є невеликими складами, викупленими здебільшого зі складського фонду роздрібної торгівлі чи збудовані на власні кош-ти приватних осіб. Набули розвитку і спільні складські підприємст-ва, основою яких є змішана форма власності — державна, колектив-на, приватна юридичних і фізичних осіб України та інших держав. Поступово, з втіленням Програми приватизації у життя, питома вага державної складської мережі буде зменшуватися.
Кількісне та якісне зберігання має убезпечувати матеріали від механічних ушкоджень, забруднення, зміни фізико-хімічних вла-стивостей, шкідливого впливу один на одного. Все це потребує відповідних умов та техніки збереження.
Під умовами зберігання матеріалів розуміють зовнішнє сере-довище (температура, вологість та освітлення). Під технікою збе-рігання — порядок і способи розміщення матеріалів на складі.
Дуже важливе значення в організації складських процесів має розміщення та збереження матеріальних ресурсів. При роз-міщенні матеріалів враховують їх розміри, сорти, місця збері-гання, рівномірність оберненості кожного виду матеріалу, за-безпечення поточного переміщення. Чіткий порядок розміщен¬ня дає можливість швидко знаходити необхідні матеріали при відпуску їх споживачам або вільне місце для розміщення зно-
ву отриманих партій. Він покращує їх облік, сприяє втіленню
автоматизації управління складським процесом, спрощує склад-ську переробку вантажів.
Розрізняють декілька способів розміщення матеріалів у склад-ському приміщенні. Частіше використовують сортовий (номен-
клатурний) порядок розміщення матеріальних ресурсів на місцях зберігання. При такому розміщенні кожному найменуванню, ма-рці, сорту, розміру товару відводиться певне місце збереження. Потрібно, щоб кожне місце збереження було забезпечене спеціа-льним паспортом (ярликом), в якому вказувалось би наймену-вання товару, марка, сорт, розмір. На складах з великим асор-
тиментом матеріалів місця збереження маркірують привласнен-ням номера або літери. Індекси, котрими позначені місця збері-гання, привласнюють розміщеним на цих місцях матеріалам і вказують їх у картках складського обліку. За ознаками виробни-чого виготовлення або споживання розміщують згідно з партій-ністю і комплектністю.
При партійному розміщенні вантажі зберігаються окремо пар-тіями, що постачаються, з окремим оформленням кожної партії, котра складається з матеріалів з індивідуальними відмінностями якості (метали різних плавок, цемент різних марок та ін.).
При комплектному способі зберігання зберігаються в одному місці або в суміжних осередках вантажі різних найменувань, роз¬мірів, сортів, що складають комплект одночасно споживуваних
у виробництві матеріалів.
За характером заповнення складського об’єму розрізняють підлоговий, підвісний та комбінований спосіб зберігання.
Вибір того чи іншого способу розміщення вантажів при зберіганні здійснюється з урахуванням окремих факторів, най-важливішими з котрих є фізико-хімічні параметри, ступінь ма-совості вантажів і механізованої її переробки, вимоги до техні-ки безпеки.
Штабельне зберігання здійснюється, коли потрібно зберігати затарені або штучні товари. При цьому формують штабель з ура-хуванням тиску, котре створюють верхні матеріали. Цей спосіб оптимальний при зберіганні вантажів великих кількостей і неве-ликої номенклатури. Перевага штабельного зберігання в макси-мальному використанні площ та об’ємів. Крім цього, цей вид зберігання спрощує облік матеріалів та контроль за їх рухом.
Недолік у тому, що він може використовуватись тільки при об-меженні номенклатури вантажів, а також у незручності виймання їх зі штабеля і неможливості автоматизації складських процесів. Стелажне зберігання — найбільш часто використовуваний спосіб для багатономенклатурних вантажів. Він забезпечує механізацію та автоматизацію складських процесів. Його недоліком можна вважати недостатнє використання складських площ та об’ємів складу, потреба у стелажах та в більш складному підйомно-транспортному обладнанні.

Як видно з рис. 48, у складських приміщеннях широко викорис-товується обладнання, що дає змогу зберігати різні матеріали (това-ри) за видами, типами, призначенням. Таке обладнання підвищує ефективність використання площі та об’єму сховища, сприяє най-більш раціональному використанню вантажно-розвантажувальних та транс¬портних засобів. Обладнання для зберігання різних матеріа-льних цінностей залежно від їх фізико-хімічних властивостей можна розподілити на три основні групи: обладнання для зберігання штуч-них та затарених матеріалів (металу, інструменту, різних виробів), обладнання для зберігання сипких матеріалів (цементу, вугілля, але-бастру), обладнання для зберігання нафтопродуктів та інших рідин (бензину, керосину, дизельного палива). Обладнання для зберігання штучних й затарених матеріалів та виробів включає різні типи уні-версальних і спеціалізованих стелажів.
Стелажі являють собою металоконструкцію із сортового про-кату чи гнучких профілів різного перетину, що створюють осеред-ки для зберігання вантажу. Стелажі можуть виготовлятися з де-рева, з великорозмірних, схожих на літери Г та Т, залізобетонних елементів. Залежно від конструкції опірних поверхонь для ван-тажу розрізняють стелажі поличні та безполичні, каркасні, кон-сольні, пірамідальні, стоякові.
На поличних стелажах вантаж зберігається у пакетованому вигляді, як правило, на пласких стандартних піддонах.
Безполичні та каркасні стелажі експлуатуються у комплекті зі спеціальною складською ящиковою тарою, в яку спочатку вкла-дається продукція, що надійшла до складу. Ці види стелажів ви-користовуються для зберігання широкої номенклатури продукції виробничо-технічного призначення.
Стоякові стелажі використовуються для зберігання сортового металу, труб одного таромаркорозміру, круглого лісу. Для збері-гання металопрокату та труб використовуються також консольні стелажі (однобічні та двобічні), на яких продукція укладається в спеціальних металевих піддонах (касетах) довжиною до 6 м.
Для зберігання продукції спеціального виду, наприклад, бара-банів з кабелем, використовуються пірамідальні стелажі.
Значного поширення набули автоматизовані елеваторні сте-лажі, призначені для зберігання та зручності комплектування дрібноштучних вантажів широкої номенклатури.
На складах використовуються вантажні піддони різних конс-трукцій (розбірні та нерозбірні).
Залежно від будови піддони поділяються на три групи: плас-кі — без надбудов над верхньою площиною настилу, стоякові — з постійними чи зйомними стояками, ящикові — з постійними, зйомними чи відкидними стояками. Виготовляються піддони з дерева, металу, пластмаси, пресованого паперу. Існують також комбіновані піддони (дерев’яно-металеві).
Для зберігання різних сипких матеріалів використовують бун-кери, засіки, траншеї, естакади.
Бункери — ємкості різної форми: круглі, прямокутні, конічні, які зверху мають завантажувальний, а знизу розвантажувальний отвори з механічним затвором. Затвор може бути зв’язаний з ав-томатичним дозатвором та ваговим пристроєм, що дає змогу від-пускати споживачеві ту чи іншу порцію металу. Бункери можуть бути металевими, залізобетонними та вироблятися з інших мате-ріалів (дерев’яні з металевим каркасом), а за видом установки — надземні, підземні та напівзаземлені.
Для зберігання нафтопродуктів на складах використовуються резервуари та дрібна тара (бочки, бідони тощо).
Резервуари бувають металеві та неметалеві (залізобетонні, бетон-ні, цегляні). За формою металеві резервуари бувають циліндричними (вертикальними та горизонтальними), квадратними, прямокутними, краплевидними, сферичними та ін. За способом встановлення резер-вуари поділяються на наземні, напівпідземні та підземні.
Обладнання, котре використовують у складських комплексах, поділяється на окремі категорії і види, поєднується в групи за продуктивністю, напрямом і характером переміщення вантажів, видом рухомої сили і типом конструкції (рис. 49).
Обираючи підйомно-транспортне обладнання, слід враховува-ти такі умови:
•    усе обладнання має бути надійним, необхідної міцності та стійкості, великого кпд, бути безпечним для обслуговуючого пер-соналу, а також мати незначну вагу;
•    виробнича потужність машин і пристроїв має відповідати умовам і обсягам робіт, сприяти скороченню простою рухомого складу на вантажних операціях;
•    машини для вантажно-розвантажувальних і складських ро-біт за змогою мають бути однотипні, щоб у разі необхідності бу-ла можливість замінювати одна одну і забезпечувати комплексну механізацію робіт;
•    обладнання для виконання складських робіт має забезпечу-вати якісне і кількісне збереження перероблюваних матеріалів;
•    при обранні машин, необхідно, щоб їх привод відповідав міс-цевим енергоресурсам;
•    тип підйомно-транспортних машин обирається, виходячи з виду габаритних розмірів та ваги перероблюваних матеріалів;
•    машини та пристрої мають бути економічними.
Згідно зі схемою, підйомно-транспортні машини поділяються на машини періодичної і безперервної дії. Крім, того існують ще і спеціальні допоміжні пристрої і машини, котрі використовують тільки для виробництва вантажних або розвантажувальних робіт.
Машини періодичної дії використовують при переміщенні різ-них видів матеріалів, як правило, окремими порціями. Для них характерна циклічність процесу. Крім того, за характером роботи, машини періодичної і безперервної дії поділяються також залеж-но від напрямків переміщення по спеціальних допоміжних при-строях, які використовуються при вантажно-розвантажувальних роботах, слід віднести розвантажувальні склади, напівбункери і бункерні пристрої, вагоноперекидачі та ін.

Для горизонтального і ледь нахиленого переміщення різних матеріалів і виробів на складах використовують ручні та механі-чні візки, різні конвеєри та ін.
Ручні візки можуть бути різних типів. Їх застосовують для пе-реміщення різних матеріалів. Так, одноколісні і двоколісні візки використовують для перевезення матеріалів малої ваги. Їх най-більш раціонально використовувати на складах невеликих розмі-рів при переміщенні між стелажами і штабелями. Недоліком є те, що значна частина навантаження припадає на руки робітників. Три- чи чотириколісні візки більш зручні при перевезенні мате-
ріалів на великих відстанях в середині складу. На практиці най-
частіше використовують багажні візки, причіпні візки, вагонетки
та ін.
Для переміщення матеріалів на складі застосовують спеціаль-ний вантажний візок, котрий складається з вантажної рами, вісі, двох колес. Його вантажопідйомність — 250 кг, власна вага — 30 кг. Зручні для використання на складах вантажні візки з вилоч-ним захватом, котрі виробляють разом з піддоном або іншою ви-робничою тарою. Захвати скорочують час вантажно-розванта¬жувальних робіт і знижують їх трудомісткість.
Для вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт на скла¬дах і базах можуть бути застосовані візки з краковим обладнан-ням. Переміщення цього візка може здійснюватись як вручну, так і за допомогою тягача з буксирним пристроєм. Вантажопідйом-ність візка-крана — 500—1000 кг, власна вага — 170—250 кг.
Крім перелічених видів візків, увагу привертають самохідні візки. Існує два їх типи: електровізки та автовізки.
Вирізняють електровізки чотирьох груп: а) з підйомною плат-формою або з підйомними вилами; б) з підйомною платформою або вилами, котрими управляють з візка; в) з підйомною платфор-мою; г) великовантажні спеціальні.
Електровізки з підйомною платформою або вилами викорис-товують при транспортуванні вантажів на піддонах або в контей-нерах, а з непідйомною платформою — тільки для транспорту-вання вантажу. Вони зручні в експлуатації, придатні для вико¬ристання у приміщенні і на відкритому просторі, мають хорошу прохідність, невеликі габарити. Недоліком їх є невеликий радіус дії. Вантажопідйомність складає від 0,75 т.
Автовізки можна використовувати без обмеження часу, вони мають велику прохідність, невеликі габарити. Недолік: забруд-нює приміщення газом, тому в закритих складах їх не використо-вують. Вантажопідйомність візка — 1—5 т.
Окрім візків, на складах широко використовують різні види конвеєрів.
Стрічкові конвеєри призначені для переміщення сипких та штучних матеріалів по горизонтальних та нахилених площинах. Серед них вирізняють стаціонарні і рухомі.
Пластинчасті конвеєри використовуються для переміщення сип-ких і штучних матеріалів за умови, що вони великих розмірів і ма-ють значну вагу, а також гострогранних матеріалів і різних гарячих виробів (відливок, паковок та ін.). Найчастіше ці конвеєри прохо-дять крізь сушильні камери і печі, де вироби на ходу відповідно об-робляють. Рухомі пластинчасті конвеєри широко використовують на складах для переміщення штучних і затарених матеріалів.
Гвинтові конвеєри призначені для горизонтального та нахиле-ного переміщення різних сипких матеріалів. Вони мають невеликі розміри, безпечні в обслуговуванні. Їх недолік — можливе дріб-нення переміщуваних матеріалів та великі витрати електроенергії.
Ланцюжкові конвеєри використовують при горизонтальних та нахилених переміщеннях в основному для довгомірних лісомате-ріалів, а також при штабелюванні.
Для вертикального переміщення матеріалів на складі застосо-вують штабелеукладальники, котрі дають змогу механізувати й автоматизувати роботи з переміщення матеріалів, а також різні види підйомників.
Електроштабелери — машини наземного транспорту, які слу-жать в основному для укладання або виїмки тарно-штучних ван-тажів з штабелів та стелажів у складах з невеликими проходами
та проїздами. Незначна вага штабелерів дає можливість викорис-товувати їх на роботах у багатоповерхових складах.
Вантажні підйомники-ліфти призначені для вертикального пере-міщення вантажів у багатоповерхових складах. Ковшові підйомни-
ки — це вантажопідйомні машини для переміщення сипких мате-
ріалів та грудками по вертикальному і нахиленому напрямах у спеці-
альному саморозвантажуючому ковші, котрий називається «скип».
Вони можуть бути стаціонарними і рухомими. Широко використову-ються на складах вугілля, різних будівельних матеріалів та ін. Їх мож-на рекомендувати при під’ємі грудкових і сипких матеріалів на велику висоту, при необхідності одночасного піднімання двох (і більше) різ-них сортів матеріалів у визначених пропорціях, при підніманні груд-кових та сипких матеріалів з підвищеною температурою. Для вер-
тикального і різко нахиленого переміщення різного виду сипких, штучних та затарених матеріалів використовують ковшові, поличні
та люлечні елеватори. Вони можуть бути стаціонарними та рухомими.
До машин та пристроїв, призначених для змішаного перемі-щення палива і різного роду матеріалів та виробів, відносять ле-бідки, різного виду електро- та автонавантажувачі, крани та під-вісні дороги.
Лебідки призначені для піднімання, опускання та переміщення різних вантажів. Вони можуть бути ручні та механічні, а також закріплені на фундаменті, переносні, закріплені на стіні і рухомі пристрої.
Для підйомно-транспортних машин розрізняють технічну нор-му продуктивності, виробничу норму вироблення і фактичне ви-роблення. Технічна норма вказує на проектну (транспортну) про-дуктивність машини при її повному завантаженні і правильній організації робіт. З удосконаленням техніки і методів організації робіт технічна норма перевіряється та підвищується.
Виробнича норма характеризує продуктивність механізму в даних конкретних виробничих умовах роботи з урахуванням ча-су його використання та завантаження упродовж виробничої зміни з перероблення визначених видів матеріалів. Виходячи з виробничої норми, встановлюється виробниче завдання на за-планований період часу. Фактичним виробітком машини нази-вають кількість матеріалів (т, м3, шт.), перероблюваних у серед-ньому за годину або зміну роботи протягом установленого пе¬ріоду часу.
Продуктивність машини Q (T/г) періодичної дії визначається за формулою:
Q = qв • n • а = p • n ,
де qв — вантажопідйомність машини Т;
а — коефіцієнт використання машини по вантажопідйомності;
n — кількість зроблених за годину циклів;
р — кількість вантажу, перероблюваного машиною за один цикл (Т).
Під повним циклом слід розуміти операції, котрі машині не-обхідно виконати при переміщенні матеріалу з одного місця на інше. Коли всі операції виконуються послідовно, час повного ци-клу визначається за формулою:
Т = tн + tp + Eдоп. ,
де Т —повний цикл (г);
tн — час, потрібний для навантаження матеріалів;
tp — час, необхідний для розвантажування матеріалів;
Eдоп. — час, необхідний для виконання допоміжних робіт.
Для деяких машин, зайнятих на вантажно-розвантажувальних роботах (різних видів кранів та ін.), необхідно передбачити мож-ливе сполучення руху роботи машин. Тоді повний цикл розрахо-вується як: Т = Т • φ (φ — коефіцієнт сполучення руху або опера-цій, котрі приймаються для мостових кранів — 0,8 для рухомих стрілкових — 0,7).
Продуктивність підйомно-транспортних машин (Т/г) безперерв-ної дії визначається за формулою:
Q = 3,6 • q • v ,
де q — середнє навантаження, припадає на 1 поч. м — довжини завантаженої частини машини, Т;
v — швидкість, м/с.
При переміщенні сипких матеріалів потоком на будь-якому конвеєрі інтенсивність навантаження буде:
q1 = 1000F • γ ,
де F — площа поперечного січення матеріалу, м2;
γ — насипна вага, т/м3.
Таким чином:
Q = 3,6 • 1000F • γ • v .
Кількість одиниць підйомно-транспортного обладнання можна визначити за формулою:

де N — кількість одиниць обладнання;
Р — кількість перероблюваного вантажу;
Kн — коефіцієнт нерівномірності вантажу, що постачається;
Q — продуктивність машин та механізмів.

 

Яндекс.Метрика >