загрузка...
-->
ВИДИ ПОСЕРЕДНИКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ PDF Печать E-mail

ВИДИ ПОСЕРЕДНИКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ
Оскільки логістичні посередники, крім надання транс-портно-експедиційних послуг, також впливають на господарські зв’язки між виробниками і споживачами, здійснюючи закупівлі й розподіл продукції, до них можна віднести посередників у каналах розподілу. Завдяки їм відбувається рух матеріального потоку від виробника до споживача, тобто кожний комерційний посередник, крім функцій, пов’язаних з комерцією, виконує дуже важливі логі-стичні функції. Розглядаючи посередників, котрі діють у каналах розподілу, а також тих, котрі самостійно займаються оптовою чи роздрібною торгівлею, можна говорити про логістику торгівлі.
Як уже зазначалося, процес товароруху неможливий без оптово-посередницьких фірм з логістичним підходом до своєї діяльності (при організації транспортування, збереження, складування та ін.).
З точки зору логістики, посередницька діяльність цих підпри-ємств являє собою надання сукупних послуг контрагентам поста-чання для забезпечення ефективного руху товарів з пункту їх вироб-ництва до пунктів споживання, виходячи з потреби у них. Оскільки між процесами виробництва і споживання виникає необхідність у таких процесах, як пакування, маркування, комплектування, наван-таження, розвантаження, транспортування, перевалка, скла¬дування або підготовка до виробничого споживання, економічна цілеспрямо-вана торговельна логістика не викликає сумніву. Для забезпечення безперервності виробництва синхронний рух потоку і координація
за місцем, часом і структурою надходження від виробника продук-ції, з потребами в ній, мають бути чітко організовані. Управління мо¬же здійснюватись учасниками виробництва з дорученням частини цих операцій посереднику, котрий буде виконувати логістичні функ¬ції. Логістичні функції залежать від завдань і структури торговельно-посередницьких організацій. Ці завдання пов’язані із:
1) значними відмінностями інтересів клієнтів за номенклату-рою і обсягом продукції, що споживається;
2) різним географічним розташуванням підприємств;
3) індивідуалізацією чи спеціалізацією окремих замовлень;
4) збільшенням потреби в додаткових послугах.
Оптовий посередник може спеціалізуватися на торгівлі окремими видами продукції, що спрощує логістичні процеси. Використання оп-тових посередників з урахуванням основних логістич¬них принципів дозволяє зменшити розмір замовлення, скоротити час його виконан-ня, збільшити кількість споживачів, скоротити шлях продукції до споживача. Класифікація посередників подана на рис. 40.

Основними логістичними функціями торговельних посеред-ників є:
•    вивчення товарних ринків, а також ринків посередницьких послуг;
•    організація господарських зв’язків між виробниками і спо-живачами продукції;
•    організація закупівлі і доставки продукції на склади посеред-ницьких організацій;
•    складування, збереження продукції;
•    сортування, доукомплектування товару відповідно до вимог споживача;
•    транспортно-експедиційне обслуговування клієнтів;
•    надання консалтингових та інформаційних послуг клієнтам;
•    вивчення можливостей використання логістичних методів для раціоналізації матеріальних, інформаційних та грошових потоків;
•    допродажне і післяпродажне обслуговування споживачів.
Японські дослідники вважають, що оптові посередники ви-конують дві основні функції — функцію торговельного оберту (тобто поєднують вивчення попиту і пропозиції) і функції мате-ріального оберту. Остання включає діяльність торговельних по-середників, пов’язану з перевезенням сировини і матеріалів, розвантаженням, пакуванням, збереженням, регулюванням за-пасів. Як уже було зазначено, ця функція є логістичною.
Структурні ланки виробників і постачальників зі збуту і мате-
ріально-технічного постачання належать до структурних елементів зовнішнього середовища в товарорусі по відношенню до торговель-них посередників. Це означає, що формування економічних відно-син з ними базується на використанні методології як маркетингу, так і логістики. Отже, до товаропровідної мережі висувають такі вимоги:
•    відмова від шаблонів і використання індивідуального підхо-ду до кожного клієнта;
•    скорочення чисельності посередників і створення крупних посередницьких фірм, котрі виконували б комплекс логістичних операцій.
Широко відомі у світовому бізнесі великі транспортно-експе¬диційні і логістичні фірми: «ASG AB» і «Bilspedition» (Швеція), «Ryder», «Federal Express», «Leasnay», «American Express» (США), «TNT» (Данія, Голландія), «Welchelt» (Німеччина), «Sped-Bertraud Faure», «Carlberson» (Франція), котрі мають великі вантажні тер-мінали і термінальні комплекси, виконують інтеграцію переваж-ної частки логістичних активностей у фізичному розподілі, ефек-тивно обслуговують потреби збуту сотень виробників.
Фірми, котрі здійснюють комплексне обслуговування вироб-ників або власників продукції на заході, називають логістичними фірмами, або компаніями фізичного розподілу (КФР).
Особливістю діяльності КФР є те, що вони звичайно обслугову-ють або визначену територію (зону, регіон, область та ін.), або транспортні коридори (наприклад, у термінальних перевезеннях), або визначену групу клієнтів. КФР, як правило, зацікавлені у транс-портуванні, так і в інших операціях фізичного розподілу впродовж можливо більшої частки логістичних каналів фірм-ви¬робників (вла-сників) товарів. Вони можуть працювати з декількома видами това-рів або товарних складів. Виступаючи як менеджери, вони вирішу-ють питання розподілу, пакування і передпродажного сервісу.
Всі суто логістичні, або виконуючі логістичні операції фірми посередника прагнуть захопити якомога більший контроль над матеріальними потоками, забезпечивши собі за рахунок цього максимальний прибуток. Це може виявлятись у контролі всієї дистриб’юційної сітки за окремим видом продукції або захоп-ленні ринку транспортних послуг з руху визначеної номенклату-ри вантажів у територіальній зоні. При цьому вони не прагнуть бути власниками товарів і приймають на себе тільки частку фі-нансового ризику, пов’язаного з рухом, збереженням і обробкою товарів дистриб’юційного каналу.
Для того щоб зберегти контроль над потоками товарів і захи-стити свій прибуток, виробник має враховувати витрати і фі-нансовий ризик, фіксувати ціну на кожному етапі товароруху. Контракт на транспортування і фізичний розподіл має бути ук-
ладено тільки після визначення остаточної ціни продажу і вста-
новлення відповідної розцінки на кожному етапі товароруху.
Для логістичних посередників, котрі працюють у каналах роз-поділу, важливе значення має узгодження дій, пов’язаних з ви-вченням центру тяжіння в дистриб’юції. В цьому разі головним є рівень якості сервісу, котрий завжди має дотримуватись у фі-зичному розподілі.
Як відзначають окремі вчені-економісти, коли продукт дося-гає кінцевої точки в ланцюзі внутрішньовиробничої логістики, тобто є придатним для фізичного розподілу в дистриб’юційній сітці і кінцевого споживання, він буде проходити крізь так звані центри консолідації. Вважається, що в цих центрах товари гру-пуються або розподіляються на частки, або в них виконуються операції з групування або розподілу.

Як правило, великі незалежні оптовики купують точний обсяг товару, котрий консолідують на своїх базах і складах, зберігаючи, здійснюючи вантажопереробку, доукомплектування, сортування для продажу, а також виконують кредитно-фінансові операції, страхування ризиків, передпродажний і післяпродажний сервіс. Така фірма є переважно джерелом поповнення торговельних за-пасів для товарів масового попиту.
Промислові дистриб’ютори, дилери різняться за товарними групами і сервісом, що його вони надають, в основному для про-мислових споживачів. Як правило, промислові дистриб’ютори працюють з визначеними підприємствами, здійснюючи для них закупівлю асортованих груп компонентів, деталей, зіркових оди-ниць. Індустріальні дистриб’ютори спеціалізуються на сервісних послугах для вузького промислового сегменту ринку. Оптовик з граничними посередницькими функціями рідко приймає на себе функцію фізичного володіння товаром, закупівля здійснюється під майбутні замовлення. Він, як правило, самостійно доставляє продукцію споживачам (вагонами, суднами). Знайшовши покупця, оптовик передає йому право власності і відповідальність за комер-ційні ризики. Оптовий посередник з граничними функціями пра-цює за готівковим розрахунком з прямою доставкою товарів.
Як зазначалося, операції фізичного розподілу виконують структурні підрозділи збуту підприємців. У дистриб’юції об’єд¬нуються для перевезення, експедирування, складування, збере-ження вантажу, вантажопереробки та ін. Тобто при кожній пе-редачі вантажу буде здійснюватись або групування товару для зниження витрат на збереження, вантажно-розвантажувальні роботи і перевезення, або роздрібнення товару, щоб отримана одиниця виміру продукту в кінці логістичного ланцюжка була придатна для споживання. Головним у логістиці при дистри¬б’юції є транспортування як можна далі і частіше значних ви-
робничих або транспортних одиниць. Для цього необхідно кон-солідувати можливу продукцію матеріального потоку, котра пря¬мує до кінцевої точки цього ланцюжка. Такою консолідацією можна вважати транспортні термінали. У цій логістичній мере-жі зовнішньої або інтегрованої логістичної системи слід забез-печити зв’язок і безперервність матеріального потоку незалежно від одиниць виміру продукту або транспортних одиниць, котрі переміщають.
Транспортні одиниці, що беруть участь у перевезеннях, у за-хідній літературі з логістики мають назву обліково-договірних одиниць (ОДО). Їх розмір узгоджується між учасниками дис-триб’юційного каналу, тобто встановлюється їх висота, ширина, довжина, вага, кліматична стійкість, вага тари та ін. Усі показ-ники необхідно постійно узгоджувати в логістичних каналах
товароруху. Найбільш оптимальним є розробка стандартів на ОДО, котрі розробляють при проектуванні товару, виходячи з його відповідності технічним характеристикам транспортних засобів.
Іншим важливим моментом у логістиці є процес контейне-ризації і пакетизації. Стандартизація контейнерів з вантажоміст¬кості згідно з ISO призвела до появи нової ОДО продукції. Кон¬тейнер перетворився на стандарт, котрий потрібно інтегрувати на всі види транспорту. Завдання фізичного розподілу мають бути орієнтовані на ті цілі, котрі оптимізує результат інтегро-ваної логістики. В цьому плані сучасні тенденції фізичного розподілу пов’язані з концепцією контейнеризації. У країнах
Європейської співдружності розроблені програми, що передба-чають створення міжнаціональних логістичних центрів переве-зень на основі використання контейнерів у змішаних переве-зеннях. В сучасних умовах актуальним є використання контей¬нерів у процесах фізичного розподілу макрологістичних систем (регіональних, республіканських, міжнаціональних), які потре-бують використання декількох видів транспорту. Однак і для мікрологістичних систем майбутнє належить фізичному розпо-ділу контейнеризації.
Для дистриб’юційних мереж є важливим знаходження опти-мального місця розміщення центрів обробки вантажів, котрі змо-гли б використовувати автоматизоване обладнання як для пакет-них, так і для конкретних перевезень. Якщо виробничі центри працюють без складів, між ними і дистриб’юційною платформою необхідний контейнер. Дистриб’юційні платформи в цьому разі утримують високомеханізоване обладнання для обробки багато-масштабних запасів.
При обробці пакетів і палетів може бути створений складсь-кий консолідований центр, працюючий з різними типами вироб-ників і вантажоотримувачів.
У будь-якому разі створюють сортувальну лінію з облад-нанням, що дає змогу завантажувати пакети і палети в контей-
нери.
Найбільш оптимальним буде той варіант, коли увесь логіс-
тичний ланцюжок побудований таким чином, щоб виконувати обробку і збереження вантажів на рівні ОДО (обліково-дого¬вірних одиниць).
Слід пам’ятати, що для задоволення потреб споживачів, посе-редники з дистриб’юційної мережі повинні вирішити питання пов’язане з розробкою цієї мережі, оскільки час перевезень пре-валює над пройденою відстанню, а надійність і якість — над швидкістю транспортування. Вантажні одиниці розглядаються з точки зору перевезень різними видами транспорту, тобто викори-стання їх максимальної місткості.
За всіх умов більш ефективними будуть перевезення, котрі дають змогу транспортувати велику кількість вантажу за рахунок мінімальної кількості рухомого складу.
Логістичний склад має бути розташований якомога наближе-ним до споживачів при фізичному розподілі під час транспорту-вання і якнайближче до виробника при сортуванні, комплекту-ванні, пакуванні готової продукції.
Крім посередників, котрі виступають у дистриб’юційних ка-налах логістичним посередником, є транспортно-експедиційна або експедиторська фірма, котра надає експедиційні послуги. Згідно з угодою транспортно-експедиційна фірма може здійснити перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, що їх обрав експедитор, або клієнт. Експедитор від власного імені або від імені клієнта зобов’язаний укласти угоду перевезення вантажу, забезпечити відправку і отримати угоду на перевезення вантажу, виконавши інші зобов’язання з перевезень. Допоміжними послу-гами, надаваними експедитором клієнту, як правило, є:
•    отримання документів для експортно-імпортних вантажів;
•    виконання різних митних операцій;
•    вантажно-розвантажувальні роботи;
•    сплата митних зборів;
•    перевірка кількості і якості вантажу;
•    збереження, сортування, комплектування;
•    інформаційні послуги.
За рубежем великі транспортно-експедиційні фірми, виконуючи значну кількість різних видів логістичних послуг, прагнуть захопити якомога більшу кількість або протяжність логістичних каналів вироб¬ників, інтегрує логістичні послуги в територіальній зоні або за озна-кою продуктової орієнтації. Як показує досвід США, до 70 % підпри-ємств передають функції з виконання розрахунків транспортно-експедиційним фірмам. Цей вибір сприяє найбільш вигідній дого-
вірній доставці. Узгодження з перевізником застосованих тарифів ви-
конується для 22 % клієнтів. Створення інформаційних систем
для збереження і обробки логістичних даних виконується для 13 %,
а організація електронного обліку даними між партнерами — для 12 % підприємств. Перелік послуг постійно розширюється як за обсягом так і за якістю. Окремі фірми, котрі є власниками великих вантажних терміналів, здійснюють довгострокове складське збе-реження вантажів виробників, а іноді викупають продукцію, вико¬нуючи функції великих оптових торговельних посередників. Інте-груючи логістичні послуги, пов’язані з транспортуванням, збереженням, складуванням, вантажопереробкою і продажем про-дукції, транспортно-експедиційні фірми, по суті, перетворюються у логістичні фірми. Забезпечуючи стійкі ринки збуту послуг, дов-гостроковий прибуток, а також скорочуючи логістичні витрати виробників продукції поліпшує якість логістичного сервісу.
Транспортно-експедиційні фірми за кордоном пропонують своїм клієнтам такі логістичні послуги:
•    розробка і управління логістичними ланцюжками;
•    різні види складських приміщень і послуг з укомплектуван-ня, сортування, вантажопереробки;
•    надання допродажного і післяпродажного сервісу;
•    контроль і поповнення виробничих запасів;
•    надання послуг із закупівлі товарів і матеріально-технічному забезпеченню;
•    ремонт обладнання і транспортних засобів;
•    заміна неякісних товарів на якісні.
Безумовно, головним у роботі логістичних фірм є якість сер-вісних послуг. Транспортно-експедиційне обслуговування кліє-нтів здійснюється в основному для дрібнопартійних, тарно-штучних вантажів, а також контейнерів і пакетів. Крупногаба-ритні промислові, будівельні вантажі, сировинні матеріали до-ставляють, як правило, за прямими угодами вантажовласника з перевізником.

 

Яндекс.Метрика >