загрузка...
-->
ВИБІР ШЛЯХІВ ПЕРЕМІЩЕННЯ ВАНТАЖОПОТОКІВ PDF Печать E-mail

ВИБІР ШЛЯХІВ ПЕРЕМІЩЕННЯ ВАНТАЖОПОТОКІВ
Вибір шляхів переміщення вантажопотоку одне з най-важливіших завдань транспортної логістики, оскільки організація руху має забезпечити найбільшу продуктивність перевізного сос-тава і найменшу собівартість перевезень. Рух транспорту здійс-нюється за маршрутами. Маршрут — шлях переміщення перевіз-ного состава при виконанні перевезень.
Для оптимізації руху вантажопотоку на транспорті використо-вують транспортні методи, які дають змогу обрати найкращий варіант перевезення вантажів з декількох пунктів постачання в декілька пунктів призначення (споживання), забезпечуючи най-менші сумарні витрати, пов’язані з виробництвом і транспорту-ванням виробів. Для цього вивчається потужність кожного з клі-єнтів (постачальників і споживачів).
Обираючи методи вирішення транспортних завдань, почина-ють з визначення допустимого початкового рішення, оптимізую-чи його з часом. При аналізі транспортної проблеми визначають потужність кожного постачальника і потреби кожного споживача, а також витрати на перевезення від кожного відправника до кож-ного отримувача. Використовують правило «північно-західного кута», дотримуючись таких вимог:
1) витратити усю потужність джерела постачання;
2) задовольнити потреби кожного споживача складу;
3) перевірити, чи всі потреби задоволені.
Використовуючи матричний метод, визначають індекси окре-мих клітин. Якщо значення усіх індексів збільшується або дорів-нює нулю, це означає, що можливе оптимальне рішення, з’явля¬ється можли¬вість поліпшення рішення і зменшення сумарних витрат перевезень.
Існує також МОДІ-метод (модифікований розподільчий), за яким розраховують можливість покращання рішення індексів для кожної невикористаної клітини.
Використання МОДІ-методу починається з початкового рі-шення, отриманого згідно з правилом «північно-західного кута», коли визначають значущість кожного рядка і кожної колонки (рядки позначимо — R1; R2; R3; …; Ri, колонки — K1; K2; K3, …; Kj),
де Ri — оцінка рядка і (і = 1, m), Kj — оцінка колонки j (j = 1, n), Сіj — витрати в клітині іj (витрати на перевезення з джерела за призначенням).
МОДІ-метод складається з п’яти кроків:
1. Розрахування оцінки для кожного рядка і колонки у вигляді Ri + Kj = Сіj, тільки для тих клітин, котрі послідовно використову-ються або зайняті. Наприклад, коли клітина знаходиться на перетині рядка 2 і колонки 1, вона формує оціночний набір R2 + K1 = С21.
2. Коли виписані усі рівняння, визначають R1 = 0.
3. Вирішення системи рівнянь для усіх  R-  і  K-оцінок.
4. Відбір найбільшого за абсолютним значенням негативного індекса і продовження вирішення завдання, використовуючи ме-тод послідовного рішення.
Проблема розподілу, тобто доставки товару споживачу, взага-лі передбачає і вирішення проблеми розміщення виробництва, оскільки лише в цьому разі можна знайти систему розподілу дійс-но з мінімумом витрат.
Система розподілу і мінімум витрат на її функціонування опо-середковано будуть забезпечувати усі доставки за мінімальний тер¬мін, що є необхідною умовою функціонування системи за принци-пом лінійного програмування. При переміщенні вантажу, що за розмірами відповідає попиту в часі, поява принципу лінійного про¬грамування буде реальнішою, оскільки система функціонуватиме на рівні мінімальних запасів.
Усі ці методи можуть бути використані для різних видів транспорту (залізничного, автомобільного, водного). Для автомо-більного транспорту важливий вибір не тільки раціонального на-пряму перевезень, а й їх обсягу. Для визначення раціонального обсягу перевезень вивчають виробничу діяльність постачальни-ків, їх зв’язки та ін.
Вантажопотоком на транспорті називають кількість вантажів в тоннах, перевезених в одному напрямі за визначений термін часу. Він складається з різних вантажів, структура яких поділяється на галузеву, групову та видову.
Для вивчення вантажопотоку на автомобільному транспорті складають шляхові таблиці, в котрих визначають взаємодію між вантажовідправниками і вантажоотримувачами. Наприклад:
Таблиця 4
ВАНТАЖООБМІН МІЖ ВІДПРАВНИКАМИ І ОТРИМУВАЧАМИ
Пункт
відправлення    Пункт призначення    Всього
відправлено
А    В    С    D   
А                   
В                   
С                   
D                   
Всього:                   
Графічно вантажопотоки можуть бути наведені у вигляді епюр, схем або картограм.
Розглянемо побудову епюр вантажопотоку на автомобільному транспорті. Епюру будують в координатах обсягу перевезень Q (тонн), відстані L (км). Значення Q відкладають на вісі координат, L — на вісі абсцис відповідно до обраного масштабу. Епюра має прямий і зворотний напрям руху вантажів. Прямим напрямом ви-значається той, яким слідує найбільша кількість вантажів. Від-ношення розміру вантажопотоку в прямому напрямі до розміру вантажопотоку в зворотному напрямі має назву коефіцієнта не-
рівноваги вантажопотоку за напрямами. Обсяг вантажу, котрий переміщується в прямому напрямі, відкладають від відмітки зеро,
а в зворотному — вниз від неї. Для умов, наведених в табл. 4, прямий напрям:
DА = ВА + СА + DА + СВ + DС,
зворотний:
АD = АВ + АС + АD + ВС + ВD + СD.
Коефіцієнт нерівноваги вантажопотоків:
G = Qпр / Qзв .
Побудова епюр починається зі значення вантажопотоків, котрі переміщуються від пункту D, тобто найбільш далекого від пунк-ту А. Потім відкладають значення вантажопотоку, котрий руха-ється з пункту С до А. Подібним чином відкладають і значення інших вантажопотоків. Нижня частина епюри будується у такий же спосіб, як і верхня. Отримана епюра має вигляд графічного зображення вантажопотоків на визначеній ділянці шляху. Загаль-ний вигляд епюри може бути таким:

Рис. 51. Епюра вантажопотоків
• Умовні позначення:
L — відстані перевезень між пунктами;
L1 — А і В;
L2 — В і С;
L3 — С і D.
Епюри вантажопотоків дають можливість визначити кількість вантажу, котрий відправляють з кожного пункту, прибуття і при-міняючого; обсяг перевезень і вантажообіг на кожній дільниці і на всій колії; середню відстань перевезень вантажів. Вони також допомагають виявити нераціональні операції перевезення, тобто перевезення однакового вантажу в зустрічних напрямах.
Вантажопотоки можуть бути подані й у вигляді схеми. Для цього використовується карта району перевезень з нанесеними на ній пунктами або мікрорайонами відправлення і призначення вантажу (вантажоутворюючі чи вантажопоглинаючі пункти). Карту району перевезень ділять на квадрати з послідовним нанесенням на рівній відстані взаємоперпендикулярних ліній. Отримані таким чином квадрати кодируються в буквено-цифровій системі (на зразок шахо-вої дошки), по горизонталі — літери, по вертикалі — цифри. Вихо-дячи з кількості тонн вантажу, котрий підлягає перевезенню з пунк-тів відправлення у пункти призначення, обирають масштаб і відпо¬відно до нього наносять лініями визначеної ширини позначки, що означають вантажопотоки. Вантажопотоки можуть зображатися у вигляді картограми. Картограма — це графічне зображення вантажо¬потоку на карті згідно з дійсним переміщенням вантажів.
Завдяки схемам та епюрам створюють наочні схеми переве-зень між пунктами відправлення і призначення вантажів, визна-чають транспортну роботу, раціональне розміщення зупинок авто-транспорту, щоб непродуктивні пробіги з гаража до місця роботи і у зворотному напрямі були мінімальними.
Постачаючи вантаж споживачеві необхідно враховувати умови доставки, виходячи з того, що вантаж — продукт виробництва (сиро-вина, напівфабрикати, готова продукція), прийнятий для перевезення.
Сукупність властивостей вантажу, визначених умов і техніки пере¬везень, перевантаження і збереження, має назву транспорт-ної характе¬ристики вантажу. Характеристика вантажу — це ре-жим збереження, спосіб пакування, перевантаження і перевезен-ня, фізико-хімічні властивості, розміри, об’єм, маса і форма пред’явлення для перевезення.
Спосіб транспортування, вантажно-розвантажувальні механізми, а також тип вагонів, судна, автомобіля, режим збереження ван-тажу, заходи з техніки безпеки і пожежної безпеки визначають за фізико-хімічними властивостями вантажу і формою пред’явлення його для перевезення. З урахуванням особливостей вантажів створюють відповідні вантажні пристрої і транспортні засоби.
Перевезення автомобільним транспортом може бути організо-вано за такою схемою (рис. 52).

Останніми роками дуже мало уваги приділяли плічовим пере-везенням, хоча їх використання дає змогу прискорити доставку вантажу, краще використати руховий склад, скоротити витрати на перевезення (схема 2).
По суті, усі наведені схеми перевезень є логістичними ланцюж-ками, по яких переміщується матеріальний потік.
Структура перевезень вантажу в міжрегіональному і регіо-
нальному сполученні може мати такий вигляд

© А. Г. Кальченко, 2003
ISBN 966-574-484-4    © КНЕУ, 2003

 

Яндекс.Метрика >