...
Розрахункова робота по темі: «Вплив маркетингу на фінансові результати підприємства» PDF Печать E-mail


Зміст
Вступ
1. Прибуток як основний результат господарської діяльності підприємства
2. Характеристика маркетингового потенціалу підприємства
3. Аналіз формування ринку та організація збуту продукції
4. Аналіз фінансових результатів підприємства
5. Маркетингові засоби підвищення прибутковості підприємства
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Економіка України поступово трансформується у ринкову, визначальними рисами якої є функціонування різних форм власності на засоби виробництва, вільне підприємництво, конкуренція в усіх її формах, ринкове ціноутворення, прибуток та інші категорії, іманентні товарно-ринковому господарству.
Кожний з цих елементів є дуже важливим і необхідним для існування ринкової системи, але однією з найголовніших категорій є прибуток. Це пояснюється насамперед тим, що прибуток виступає первинним фінансовим джерелом і стимулом розвитку суспільного виробництва, і перш за все  на рівні підприємства. Тому дослідження суті і ролі прибутку в розвитку виробництва в нових соціально-економічних ум
Прибуток, це одна з фундаментальних економічних основ сучасності, яка має складну якісну структуру. Ця відома з давніх-давен категорія, отримала новий зміст сучасного економічного розвитку країни, формування реальної самостійності суб’єктів господарювання є одним з найбільш актуальних завдань економічної науки.. Будучи головною рушійною силою ринкової економіки, прибуток забезпечує інтереси держави, власників і персоналу підприємств. Саме тому визначення суті прибутку, його джерел ролі і управління ними є актуальними задачами сучасного етапу переходу до ринкових відносин.
Україна переживає поки що глибоку кризу, яка охопила всі сторони економіки: відносини власності, масштаби виробництва продукції,  прямі і зворотні зв’язки, фінансово-кредитну систему, платежі, систему оподаткування, ціноутворення та ін.
Про те криза – явище тимчасове і після неї прийде час економічного зростання. Науково-технічна революція та інтенсивний шлях розвитку виробництва ставлять у порядок денний вивчення джерел формування прибутку та його розподілу на рівні підприємства.
Основними напрямками дослідження в даній роботі будуть визначення суті, джерел, ролі прибутку в діяльності підприємства; управління його розподілом; оподаткування і аналіз прибутку. Також буде звернута велика увага на аналіз формування та використання прибутку, на шляхи підвищенні прибутку підприємства.

1. Прибуток як основний результат господарської діяльності підприємства

В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено притаманною капіталу тенденцією до самозростання.  Прибуток називають об’єктивною економічною категорією товарно - грошових  відносин, важливим фінансовим синтетичним показником діяльності підприємства, а також джерелом фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності. Також прибуток відносять до складового елементу ринкових відносин що займає особливе місце в створенні ринку засобів виробництва, предметів народного споживання, цінних паперів. Прибуток відіграє важливу роль в ліквідації бюджетного дефіциту, стабілізації господарства здоланні кризових явищ .
Отже трактування прибутку є доволі складним і різнобічним. Тому теорія прибутку має специфічні риси, які відрізняють її від тих розділів економічної теорії, які трактують інші доходи суспільства: заробітна плата, відсоток за користування капіталом і рента. Згадаємо,  що походження цих доходів у відомих теоріях факторів виробництва 17-20століття пояснювалось або виробничими витратами ,зарплата-виробничими витратами праці ; відсоток – виробничим вкладом капіталу або його ще називають запасом виробничих фондів ; рента – виробничим вкладом землі ,або з певними жертвами які приносилися власниками факторів виробництва.
При такому підході прибуток за відрахуванням процента  (або підприємницький підхід) трактувався як плата за кваліфіковану працю управління, тобто просто як різновид зарплати. Інакше кажучи до початку 20 століття в західній економічній думці була відсутня самостійна теорія прибутку. Теорії, які претендували на подібний зміст, як наприклад, у Е.Бем-Баверка, стосувались , як правило лише проблем походження відсотку.
Відсутність самостійної теорії прибутку не була випадковою. Вона обумовлювалась понад усе тим, що всі інші доходи пояснювались виходячи з принципу витрат тих чи інших виробничих ресурсів. При такому підході з сфери аналізу повністю виключались проблеми ефективності використання і розподілу виробничих ресурсів, органічно пов’язаних з функціонуванням ринкової економіки.  Спроби в осатаній третині 19 століття ввести ринкові фактори ефективності в західній теорії доходів за допомогою теорії граничної корисності не принесли ніяких результатів. Справа в тому, що теорія граничної корисності обмежувалась сферою споживацького попиту.
Перелом, який  викликав необхідність теорії прибутку, пов’язаний перед  усім з ідеями, які були висунуті американським економістом Дж. Б.Кларкот  в його праці “Розподіл багатства”(1899р.). На думку  Кларка,  трактування виникнення і формування основних доходів відноситься до гіпотетичного стану економіки, який визначає їх як статистика. В цьому випадку відсутній технічний прогрес та інші фактори, які здатні внести будь-які елементи ризику та невизначеності у виробництво ( зростання капіталу та населення, зміна розмірів і  організації виробництва, зміна потреб). В умовах же реального динамічного розвитку економіки, при якому діють всі чи більшість вказаних факторів, включається ринковий механізм ефективності, який викликає оптимізацію доходів.
Кожний підприємець, пристосовуючись до  цін праці та капіталу ( величинам зарплати і відсотка), прагне організувати виробництво з мінімумом витрат. У відповідності з висунутою теорією граничної корисності, оптимум досягається при такому поєднанні факторів виробництва, при якому вартість граничного продукту кожного фактору дорівнює його ціні. Підприємець, який досягає  оптимізації, отримує у вигляді прибутку додаткову винагороду.
В сучасній економічній теорії Заходу висувається ще одне джерело прибутку – доход, що породжується монополією. Отже, самостійна теорія прибутку щодо його джерел і розуміння його суті вказує на три види доходів:
Прибуток може розглядатися як:
1)    по – перше, винагорода за ризик та невизначеність;
2)    по – друге, винагорода за новаторство;
3)    по- трете, результат наявних монополістичних елементів в ринковій структурі.
Очевидно, що  кожний з цих факторів чи комбінація двох чи трьох з них призводить до виникнення прибутку”
Зв’язок прибутку з основними функціями приватнопідприємницької діяльності в ринковій економіці означає і визнання його як ведучого мотиву цієї діяльності. Сучасна західна економічна теорія визначає, що: “ Прибуток -  це генератор капіталістичної економіки. Як такий, прибуток впливає  на рівень використання ресурсів і на їх розподіл серед альтернативних користувачів”.
Звернемось до сучасного трактування прибутку в економічній теорії України.
Кожний суб’єкт підприємницької діяльності, як юридична особа, веде її на основі отримання прибутку. Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, отримуючи за неї грошову виручку. Однак це ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно співставити виручку з витратами на виробництво продукції та її реалізацію, тобто з собівартістю продукції, а також з усіма податками та платежами до бюджету. Якщо виручка перевищує суму собівартості і податків, то підприємство отримує прибуток;  якщо дорівнює, то підприємство  находиться на рівні точки беззбитковості; і коли витрати перевищують виручку, то, зрозуміло, підприємство терпить збиток, тобто від’ємний фінансовий результат, що ставить його в складне фінансове становище, яке невиключно банкрутства. Тому підприємство повинно мати  чітку структуру витрат по всіх видах діяльності і суворо  регулювати їх, постійно співставляючи з джерелами утворення прибутку.
Джерела утворення прибутку тісно зв’язані з основними видами прибутку: одним з джерел прибутку е реалізація продукції, робіт і послуг. В цьому випадку прибуток залежить від цін, обсягу виробництва, якості, визнання продукції, рівня витрат; по – друге, джерелом прибутку е реалізація  основних фондів та іншого майна підприємств; по – трете, джерелом е результат від позареалізаційних операцій, який визначається як різниця між позареалізаційними доходами і позареалізаційними витратами. ( склад позареалізаційних витрат і доходів наведений у пункті 1.2).
В роздрібній торгівлі джерелом утворення прибутку, окрім перелічених вище, е певні націнки: в оптовій торгівлі - це торгівельно–збутові  націнки, в громадському харчуванні – це торгові націнки.
З’ясувавши історичне трактування прибутку і його джерела, дамо характеристику основним ознакам прибутку.
-    прибуток являє собою  форму доходу підприємця, який здійснює певний вид діяльності. Ця зовнішня найбільш проста форма вираження прибутку е разом з тим недостатньою для його повної характеристики, оскільки в деяких випадках активна діяльність в будь-якій  сфері може і не бути пов’язана з отриманням прибутку.( наприклад, діяльність політична, благодійна і тому подібна);
-    прибуток е формою доходу підприємця, який вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія  прибутку нерозривно пов’язана з категорією капіталу, особливим фактором виробництва, і в усередненому вигляді характеризує ціну функціонуючого капіталу;
-    прибуток не е гарантованим доходом підприємця, який вклав свій капітал в той чи інший вид бізнесу. Він е результатом лише вмілого та успішного здійснення цього  бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дій чи об’єктивних причин зовнішнього характеру може не лише не отримати очікуваного прибутку, але й повністю чи частково втратити вкладений капітал, тому прибуток е в певній мірі платою за ризик здійснення підприємницької діяльності;
-    прибуток це не весь дохід, що отриманий в процесі підприємницької діяльності, а лише та частина доходу, яка  зменшена на суму тих витрат, які пішли на здійснення цієї  діяльності;
-    прибуток е самостійним показником, що виражений в грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов’язана  з  практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов’язаних з ним  основних показників: вкладеного капіталу, отриманого капіталу, отриманого доходу,  понесених витрат, а також з діючим порядком податкового  регулювання.
На основі викладеного вище матеріалу, в найбільш узагальненому вигляді можна дати наступне визначення:
Прибуток – це виражений в грошовій формі чистий дохід підприємця на  вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, щовизначаеться як різниця між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.
Особливістю прибутку в умовах ринку е не накопичення його в грошовій формі, а витрачення на інвестиції та інновації. Повертаючись через них, він забезпечує економічне зростання підприємства та підвищення його конкурентноздатності. Але необхідно зважати на вид прибутку, оскільки кожен вид має свої особливості і розрахунок, тому розглянемо це детальніше в наступному підрозділі.
В сучасній економічній теорії  роль прибутку визначається певною сукупністю  характеристик, кожну з яких можна назвати роллю прибутку в економіці. Базуючись на ньому, Бланк І.А., а також інші економісти розглядають наступні ролі прибутку. Прибуток підприємства е головною ціллю і рушійною силою підприємницької діяльності.. Основним спонукаючим мотивом здійснення будь-якого бізнесу, його головною кінцевою ціллю е зростання добробуту власників підприємства. Характеристикою цього зростання е розмір поточного  та вкладеного їх доходу на вкладений капітал, джерелом якого е отриманий прибуток. Якщо для власників підприємства отримання високого рівня прибутку е досить зрозумілим мотивом підприємницької діяльності, то може виникнути питання - чи е отримання високого прибутку таким самим спонукаючим мотивом діяльності найманих менеджерів підприємства та іншого його персоналу. Для менеджерів, які не е власниками підприємства, яким вони керують, прибуток е основним мірилом успіху їх діяльності. Зростання рівня прибутку підприємства збільшує “ ринкову ціну” цих менеджерів, що відображається на рівні їх особистої зарплати. Та навпаки – систематичне зниження рівня прибутку підприємства, яким вони керують, призводить до протилежних результатів в їх особистій кар’єрі, рівні отримуваних доходів, можливостях наступного працевлаштування. Це також стосується і іншого персоналу. Прибутковість підприємства е не лише гарантом їх зайнятості, але й в певній мірі забезпечує додаткову матеріальну винагороду їх праці та задоволення ряду їх соціальних потреб.
Прибуток підприємства е  критерієм ефективності конкретної виробничої діяльності.
Індивідуальний рівень прибутку підприємства в порівнянні з галузевим характеризує міру уміння, підготовленості, досвіду, ініціативності менеджерів здійснювати господарську діяльність. Середньогалузевий рівень прибутку підприємств характеризує ринкові та інші зовнішні фактори, що визначають ефективність виробничої діяльності і е основним регулятором “ переливу капіталу” в галузі з більш ефективним його використанням.  При цьому капітал рухається, як правило, в ті сегменти ринку, які характеризуються значним обсягом незадоволеного попиту, що сприяє більш повному задоволенню суспільних та особистих потреб. А  окремо на підприємстві обов’язково прораховуються всі показники, які пов’язані з прибутком і сам прибуток для аналізу ефективності діяльності.
Прибуток е основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. В системі внутрішніх джерел формування цих ресурсів прибутку належить сильна роль. Чим вищий рівень генерування прибутку підприємства, тим менша його потреба в залученні фінансових засобів із зовнішніх джерел і при інших рівних умовах - тим вище рівень самофінансування його розвитку,  забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. При цьому прибуток е постійно відтворювальним джерелом та його відтворення в умовах успішного господарювання здійснюється на розширеній основі.
Прибуток е головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Здатність  самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини прибутку, тобто його спрямування на приріст активів фірми. Чим вище сума та рівень  капіталізації отриманого прибутку, тим в більшому ступені зростає вартість його часних  активів, тобто  активів сформованих за рахунок власного капіталу, а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому, що визначається при його продажі,  злитті, поглинанні та в інших випадках.
Прибуток е основним захисним механізмом,  що обороняє підприємство від загрози банкрутства. Хоча така загроза може виникнути і в  умовах прибуткової господарської діяльності підприємства ( при  використанні невиправдано високої  частки позичкового капіталу; при  недостатньо ефективному управлінні ліквідністю активів, тощо)   але при інших рівних умовах, підприємство набагато успішніше виходить з кризового становища  при високому потенціалі генерування прибутку. За рахунок капіталізації отриманого прибутку може бути швидко збільшена частка високоліквідних активів, тобто відновлена платоспроможність; підвищена частка власного капіталу при  відповідному зниженні обсягу використовуваних позичкових засобів, тобто підвищена фінансова стійкість; сформовані відповідні резервні фінансові фонди.
Прибуток підприємства е найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку відображається понад усе в тому, що кошти, що перераховуються в бюджети різних рівней в процесі його оподаткування, слугують джерелом реалізації різноманітних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, що забезпечують “виживання” окремих соціально незахищених або недостатньо захищених членів суспільства. Крім цього, ця роль проявляється в задоволенні за рахунок отриманого прибутку підприємства частини соціальних потреб його персоналу. Нарешті, певна соціальна роль прибутку виявляється в тому, що  він е джерелом зовнішньої благодійної діяльності підприємства, що спрямована на  фінансування окремих  неприбуткових організацій, установ соціальної сфери, надання матеріальної допомоги окремим категоріям громадян.
Прибуток підприємства створює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє поповнювати доходну частину державних бюджетів всіх рівней, що  дає можливість державі успішно виконувати покладені на неї функції та здійснювати намічені програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу – “багатство держави характеризується рівнем багатства громадян” – також пов’язана із зростанням прибутку підприємства, яке забезпечує зростання доходів його власників, менеджерів і персоналу.
Отже, прибуток  відіграє дуже важливу роль необхідного фактору і рушійної сили на мікро - і макрорівні.
Характеризуючи роль прибутку в ринковій економіці, слід відмітити, що за думкою багатьох економістів ця роль  не завжди позитивна,   оскільки окремі види прибутку слугують джерелом лише особистого збагачення окремих категорій громадян і не приносять користь суспільству в цілому. Це відноситься до таких його видів, як:
- прибуток, отриманий від спекулятивних комерційних операцій;
- прибуток від невиправдано високих цін у зв’язку із монопольним становищем на ринку;
- прибуток від тіньової діяльності підприємств.
Розглянемо, чи повністю відсутній позитивний бік цих видів прибутку з позиції економічного розвитку суспільства в цілому.
Прибуток, що отриманий від спекулятивних комерційних операцій (які не називають арбітражними угодами), е результатом кращої інформованості підприємців про ціни на різних регіональних ринках, швидкості реакції на вигідні комерційні умови, більш високого рівня підприємницького ризику. В кінцевому рахунку, спекулятивний прибуток е формою підвищеного підприємницького ризику і слугує дійовим механізмом вирівнювання рівня цін на окремих регіональних ринках. В межах організованого біржового ринку - товарного, фондового, валютного – спекулятивні угоди слугують основним механізмом страхування цінового ризику для підприємців, які уникають цього ризику.
Прибуток,  який отримується підприємством у зв’язку  з його монопольним становищем на ринку  за рахунок  встановлення невиправдано високих цін на продукцію (надприбуток) створює активні стимули для переливу капіталу на такі ринки  і зростання обсягу пропозицій, що  в кінцевому  підсумку призводить до  природнього формування  конкурентного середовища на таких ринках і зниженню рівня  цін на них.
Прибуток, отриманий підприємством від “тіньової діяльності  (випуску і реалізації частини неврахованої продукції), в певній мірі е захисною реакцією підприємців на  встановлені державою жорсткі “правила гри” в економіці, в першу чергу, на невиправдано високий рівень оподаткування окремих видів підприємницької діяльності, В цих умовах підприємства не можуть не лише забезпечити умови самофінансування свого розвитку, але в  окремих випадках і простого виживання в   перехідній економіці. Зростання обсягу такої  діяльності ( а відповідно і обсягу “ тіньового”  прибутку)  е для держави своєрідним індикатором ефективності прийняття рішень в галузі  податкового регулювання комерційної діяльності з позиції дотримання паритету інтересів, як держави, так і підприємців. Крім  цього,  і цей прибуток залишається неврахованим, але е все ж таки джерелом реального приросту чистого національного доходу.
Таким чином, в даному підрозділі була доведена дуже важлива роль прибутку як  необхідного фактора і рушійної сили не лише діяльності підприємства, а й розвитку економіки в цілому.

 

Яндекс.Метрика >