...
Реферат на тему: “Роль економічного аналізу в управлінні виробництвом” PDF Печать E-mail


ВСТУП
Перехід до ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики і пошуку. Область аналітичних досліджень становить як внутрішнє, так і зовнішнє економічне середовище кожного об'єкта гос¬подарювання. В зоні їхніх інтересів перебувають головно горизонтальні інфор¬маційні зв'язки та взаємозв'язки інших об'єктів. Як індикативні показники гос¬подарської орієнтації виступають державні економічні і правові регулятори ринкових відносин. Такий аналіз дає змогу швидко адаптуватись до змін ринкової кон'юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати не¬виправданого ризику співробітництва тощо.
Важливо підкреслити, що в аналізі не можна обмежуватись інформацією про економічні відносини, що встановились на певний час. Велике значення мас також інформація про еволюцію цих відносин, більш тривалу динаміку економічного розвитку, що сприятиме стабільності, перспективності і надійності партнерства в усіх аспектах.
Ефективність аналітичного забезпечення менеджменту визначається сукупністю параметрів управління, які оцінюються за варіантами багатокритеріальної оптимізації. Визначальними у них виступають показники фінансової ста¬більності, економічного зростання, конкурентоспроможності тощо.
Виходячи із загальних критеріїв господарювання в умовах дії ринкового механізму, виробнича діяльність оцінюється з точки зору досягнення максимальних фінансових результатів і економічної стабільності на ринку. Водночас фінан¬сова діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядаються через при¬зму оптимізації виробництва, пошуку найвигідніших сфер підприємництва, ра¬ціонального маневрування грошовими потоками.
З формуванням ринкових структур відбувається становлення нового економічного мислення, нової етики управління. Це не менш складний процес, і лише за умов, коли будуть розвинуті всі елементи ринку, сформується його панівна ідеологія, можна буде створити дієвий механізм ринкового управління та ефек¬тивне його аналітичне забезпечення.
Як відомо, управління в умовах ринкової економіки базується головним чи¬ном на реалізації економічних методів, дієвість яких залежить не лише від об'єктивності оцінки діяльності підприємства, а й від реального визначення кола інтересів і можливостей їх активізації у взаємозв'язку з мобілізацією резервів підвищення ефективності виробництва. Тільки у такому випадку може бути розроблений керований механізм мотивації і, відповідно, дієва система управління. Визначення кількісних параметрів впливу на економічні інтереси підвищує роль економічного аналізу переважно у доборі важелів управління та створенні механізму їх введення в дію, тобто формується модель системи управління, аналіз і оцінка якої стають базою для вдосконалення механізму поси¬лення відповідальності за результати прийнятих управлінських рішень.
Механізм господарювання в умовах ринкової економіки відрізняється від того, який формується у директивно-плановій системі. Тому його функціональні важелі, в тому числі економічний аналіз, суттєво змінюють свою цільову орієнтацію, предмет і метод дослідження. Вивчення внутрішнього і зовнішнього економічних середовищ об'єктів господарювання, кон'юнктури ринку і його адаптивності, можливої конверсії капіталу й оцінка ступеня економічного ризику вносять суттєві зміни в методику та організацію аналітичних досліджень. Виникає потреба докорінної перебудови моделі комплексного аналізу відповідно до його нової функціональної ролі.
Це вимагає перебудови систем обліку і звітності, міжнародної стандартизації економічних показників і їхніх оцінок, оскільки мова ділового співробітництва у світі повинна бути єдиною. Адже ні процеси іноземного інвестування, ні торгівлі, ні інформаційного обміну неможливі за різних систем обліку, розбіжностей показників і мір.

Види економічного аналізу і їх роль в управлінні виробництвом
Економічний аналіз є єдиною наукою, яка має свій предмет і метод. Однак, реалізація багатьох функцій і конкретних завдань економічного аналізу в системі управління виробництвом породжує різноманітність організаційних форм проведення аналізу. Це призводить до виділення окремих видів економічного аналізу.
Вид економічного аналізу є теоретичним і практичним відособленням окремих ланок аналітичної роботи, яка здійснюється в процесі управління виробництвом. Всі види аналізу взаємопов'язані і мають загальну або єдину мету, хоч різняться методикою і організацією проведення, інформаційним забезпеченням.
Процес виділення нових видів економічного аналізу є закономірним, бо пов'язаний з вдосконаленням процесу управління виробництвом, корінною зміною економіки на сучасному етапі.
В основу класифікації видів економічного аналізу можуть бути покладені різні ознаки. В економічній літературі немає єдиної точки зору з цього приводу. Для класифікації видів економічного аналізу спеціалісти використовують різні ознаки, при цьому кількість видів економічного аналізу також неоднакова.
Класифікаційні ознаки видів економічного аналізу надзвичайно різноманітні, часом несуттєві а інколи дублюють одна одну. Тому виникає необхідність виділити ті ознаки і, відповідно, ті види аналізу, які суттєво різняться між собою. В табл..1.2 зроблена спроба такої класифікації.
Таблиця 1.2
Класифікація видів економічного аналізу
№ п/п    Класифікаційні ознаки    Види економічного аналізу
1.        За змістом процесу управління    ?    стратегічний;
-    оперативний;
-    ретроспективний
2.        За суб'єктами аналізу    ?    зовнішній;
-    внутрішній
3.        За аспектами дослідження    ?    функціонально-вартісний;
-    фінансовий
-    техніко-економічний;
-    соціально-економічний;
-    еколого-економічний;
-    проектний
4.        За рівнем і масштаби виробництва і управління    ?    макроекономічний;
-    регіональний;
-    галузевий;
-    міжгалузевий;
-    внутрішньогосподарський;
-    міжгосподарський
1    2    3
5.        За змістом і повнотою питань, що вивчаються    ?    комплексний;
-    тематичний
6.        За періодичністю проведення    ?    річний;
-    квартальний;
-    місячний;
-    декадний;
-    щоденний;
-    неперіодичний

Ринкова економіка породжує необхідність диференціації аналізу на внутрішній і зовнішній.
Зовнішній аналіз базується на обмеженій інформації про діяльність підприємства, яка може стати відомою широкому загалу. Він здійснюється сторонніми особами (акціонерами, кредиторами, податковими органами, статистичними управліннями і тощо) і пов'язаний з питаннями оцінки фінансового стану підприємства. Результати зовнішнього аналізу формують імідж підприємства в діловому світі.
Внутрішній аналіз використовує всю інформацію про стан підприємства, яка доступна лише обмеженому колу людей, що займаються керівництвом. За обсягом аналітичного дослідження, він є повним комплексним аналізом, що може дати керівникам необхідний матеріал для прийняття управлінських рішень. Результати внутрішнього аналізу використовують для вдосконалення організації виробництва і тому вони є важливим засобом конкурентної боротьби і комерційною таємницею.
Техніко-економічний аналіз дає можливість виявити вплив техніки, технології, організації виробництва і управління на ефективність господарювання, на формування результативних показників господарської діяльності.
До основних завдань цього виду аналізу можна віднести: оцінку досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва; визначення темпів його зміни і впливу на ефективність господарювання; виявлення можливостей і шляхів його вдосконалення.
Своєрідність цього виду аналізу полягає в тому, що він базується на використанні не тільки економічної, але і технічної інформації; грунтується на складній системі техніко-економічних показників, які характеризують організаційно-технічний рівень виробничого процесу (рівень техніки і технології, організації виробництва і праці, рівень управління).
Оцінка рівня техніки і технології виробництва здійснюється на основі показників, які характеризують рівень їх зносу, придатності, довговічності, безвідмовності, ремонтопридатності, ресурсозабезпечення, екологічності, безпеки, естетичності, ергономічності тощо.
Оцінка рівня управління дозволяє дослідити прогресивність існуючих форм управління, виявити і обґрунтувати необхідність підвищення ефективності управлінської праці.
Вивчення рівня організації виробництва і праці пов'язане із вибором раціональних форм організації виробництва, їх оптимальним поєднанням, покращенням організації обслуговування робочих місць, вдосконаленням технічного нормування праці тощо.
Техніко-економічній аналіз досить ефективний на перед-виробничих стадіях створення нових видів продукції. На стадіях проектування, освоєння і запровадження формуються всі техніко-економічні параметри нової продукції і тісно пов'язані з ними економічні показники діяльності підприємств-виробників (обсяг виробництва, асортимент, прибуток, рентабельність і ін.), підприємств-споживачів (експлуатаційні витрати, прибуток і ін.).
Складні завдання, багато різних факторів які впливають на техніко-економічні показники діяльності промислового підприємства, необхідність виявлення цих факторів, визначення їх кількісного виміру потребують використання в техніко-економічному аналізі сучасних методів статистичного і економіко-математичного моделювання, сучасної обчислювальної техніки.
Техніко-економічний аналіз має внутрішній характер, його проводять працівники технічних і економічних служб підприємства. Він є внутрішньогосподарським і проводиться в розрізі окремих структурних підрозділів підприємств.
Соціально-економічний та еколого-економічний - нові види економічного аналізу, методика яких знаходиться на стадії формування.
Соціально-економічний аналіз проводять соціологічні і статистичні органи, економічні служби підприємства з метою виявлення соціально-економічного рівня розвитку трудового колективу, а також впливу цього рівня на ефективність господарювання.
Його об'єктами є соціальні процеси господарської діяльності підприємств (покращання умов праці, відпочинок, побут працівників, забезпечення техніки безпеки і т.п.).
При проведенні цього виду аналізу соціальні і економічні процеси вивчають у взаємозв'язку. Підвищення фінансових результатів діяльності підприємства дозволяє збільшити витрати на соціальну сферу, а покращення показників соціальної сфери дозволяє отримати високі економічні результати.
Це порівняно новий вид економічного аналізу. Методика його недостатньо розроблена. Складність полягає в тому, що більшість соціальних факторів не мають кількісного виміру, а їх дія на результати господарювання проявляється через інші фактори.
Соціально-економічний аналіз може бути ретроспективним і прогнозним. Його інформаційною базою слугують дані бухгалтерського обліку і звітності, дані соціологічних обстежень.
Еколого-економічний аналіз здійснюють органи охорони навколишнього середовища і економічні служби підприємства. Його об'єктами є взаємопов'язані економічні і екологічні процеси та їх вплив на результати господарської діяльності. В ході аналізу виявляють наявність очисних споруд на підприємстві, їх стан і використання; порушення екологічних стандартів, вимог екологічної безпеки, здійснюють зіставлення розмірів штрафних санкцій за порушення з платою за викиди і скиди забруднюючих речовин, що здійснюється в гранично допустимих межах тощо.
Проектний аналіз займається передінвестиційними дослідженнями, техніко-економічним обгрунтуваням інвестиційних проектів, тобто є методом обґрунтувань управлінських рішень про доцільність реалізації реальних інвестиційних проектів. Основне завдання цього виду аналізу - встановити цінність
проекту, яка визначається як різниця його позитивних результатів та негативних наслідків, як порівняння вигід та витрат пов'язаних з реалізацією проекту.
Експертиза проекту здійснюється виходячи з інтересів акціонерів (або інших власників), економіки в цілому, організацій, які беруть участь у здійсненні проекту, з оцінки природного і соціального середовища в якому здійснюється проект. Аналіз інвестиційних проектів здійснюється за такими аспектами:
-    маркетинговим, який дозволяє обґрунтувати комерційну спроможність проекту, оцінити можливість реалізації майбутнього проекту на ринку з позиції покриття витрат за проектом і задоволення інтересів інвесторів;
-    технічним, який дозволяє оцінити технічне здійснення проекту (вибір технології виробництва, розробка проектної документації, підготовка графіка здійснення проекту, визначення витрат на його здійснення та експлуатацію проектування матеріально-технічного постачання проекту і т; і;);
-    інституційним, який дозволяє визначити рівень впливу зовнішніх (політичних, економічних, соціальних, культурних, правових та ін;) і внутрішніх (рівня кваліфікації персоналу, залученого для здійснення проекту, менеджменту організації, яка його здійснює та ін;) факторів на можливість успішної реалізації проекту;
-    екологічним, який дозволяє встановити вплив проекту на навколишнє середовище, оцінити всі вигоди та понесені витрати, отримані внаслідок цього впливу та розробити заходи, необхідні для пом'якшення або запобігання   шкоди довкіллю під час здійснення проекту;
-    соціальним, що дозволяє оцінити соціальне середовище в якому проходить реалізація проекту (рівень адекватності проекту культурним, демографічним особливостям регіону, вплив проекту на кількість робочих місць, на поліпшення житлових та комунально-побутових умов працівників, стан їх здоров'я та ін;);
-    фінансовим, що дозволяє оцінити та зіставити витрати на проект з очікуваною віддачею за допомогою системи фінансових показників (чиста теперішня вартість, внутрішня норма окупності, період окупності) і оцінити фінансову життєдіяльність проекту;
-    макроекономічним, що дозволяє оцінити значення проекту для суспільства в цілому, встановити його національну привабливість, можливість сприяння національному добробуту країни;
До особливостей проектного аналізу можна віднести використання методів дисконтування грошових потоків, які враховують зміну цінності грошей в часі.
Макроекономічний та регіональний види економічного аналізу проводять на рівні держави в цілому, окремих економічних регіонів з метою виявлення основних закономірностей їх розвитку, знання яких потрібне для визначення цілей і концепції економічної політики держави. Це аналіз, який оперує показниками, що характеризують рівень розвитку суспільства в цілому та окремих його регіонів, а саме: сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, національний дохід, загальний обсяг фінансових ресурсів, обсяг доходів і видатків бюджету, грошових нагромаджень в економіці держави, показники фінансової віддачі матеріального виробництва, показники, які характеризують фінансове забезпечення соціального розвитку і т.п.
Галузевий аналіз дає можливість оцінити ефективність функціонування окремих галузей національної економіки. Його проводять на рівні галузевих об'єднань, концернів і т. п. за консолідованою звітністю. Методика цього виду аналізу дозволяє зіставити показники діяльності окремих підприємств галузі з середньогалузевим рівнем, рівнем передових підприємств, оцінити вклад кожного з них в підсумок роботи галузі.
Призначення міжгосподарського (порівняльного) аналізу полягає в зіставленні досягнутих результатів господарської діяльності підприємства з результатами інших підприємств, у вивченні причин відмінностей у використанні виробничих ресурсів, у виявленні резервів дальшого підвищення ефективності виробництва тощо.
Зміст порівняльного аналізу визначається метою і об'єктами дослідження. Його об'єктами можуть бути підприємства, що випускають однотипну продукцію; однотипні цехи, дільниці різних підприємств; однотипні агрегати; однакові види продукції, що випускається на різних підприємствах.
Важливою умовою проведення цього виду аналізу є зіставність підприємств і показників їх роботи. Зіставність підприємств досягається науково обгрунтованим їх групуванням, яке здійснюється за розмірами підприємств (часто за показником обсягу виробництва) і типами виробництв (масове, серійне, одиничне).
Зіставність показників досягається різними методами: виключенням не порівнюваних показників, коригуванням показників з допомогою різних коефіцієнтів, перерахунком показників за методологією їх розрахунку на інших підприємствах, використанням питомих показників (матеріаломісткості, фондовіддачі) і т.п.
В підвищенні ефективності виробництва підприємств і об'єднань важливе значення має вдосконалення управління первинними ланками, тобто цехами, дільницями, бригадами, робочими місцями. З цього випливає необхідність проведення внутрішньогосподарського аналізу. Тому, суть цього виду аналізу полягає в об'єктивній і всесторонній оцінці виконання планових завдань підрозділами підприємства, в оцінці їх вкладу в досягнення всього колективу; виявленні і вимірі факторів І причин, що зумовили результати їх діяльності; виявленні внутрішньозаводських резервів; вивченні економічних особливостей функціонування і розвитку того чи іншого підрозділу.
Основними особливостями цього виду аналізу є:
-    специфічний набір показників, за якими проводять аналіз. Основними показниками ефективності роботи цехів є не прибуток чи рентабельність, бо цехи випускають продукцію, що не пройшла всіх стадій технологічної обробки, а затрати на виробництво продукції чи виконання робіт;
-    широкі можливості використання натуральних показників для оцінки обсягу виробництва, продуктивності праці, якості продукції;
-    даний вид аналізу має внутрішній характер, його проводять лише спеціалісти підприємства і відповідні служби цехів;
-    відіграє значну роль у встановленні обґрунтованих нормативних завдань для цехів, дільниць, бригад;
-    інформаційною базою є не тільки дані звітності, а також первинні облікові документи.
На практиці окремі види економічного аналізу в чистому вигляді трапляються досить рідко. На кожному рівні управління щоденно приймається багато рішень, для обґрунтування яких використовують різні види економічного аналізу.

ВИСНОВКИ
Ринкова економіка має свої закони та категорії. Потрібні нові дослідження, а в багатьох випадках і нова методологія, нові при¬йоми економічного аналізу.
Докорінні зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, ставлять нові вимоги також і до організації та проведення економічного аналізу. З поширенням роздержавлення, приватизації і вста¬новлення господарської самостійності всіх організаційних струк¬тур розширюватиметься сфера його застосування. Зокрема, конк¬ретніше і глибше вивчатимуться потреби і кон'юнктура ринку, попит і пропозиція, маркетинг. Посилиться значення аналізу фі¬нансових позицій, дохідності, кредитоспроможності та конкурентоспроможності підприємств. Визначатимуться пріоритетні напрями експорту й імпорту, інвестиційної політики, ефективність внутрішніх і зовнішніх зв'язків у питаннях виробництва, постачання, збуту.
Класифікація аналізу дає змогу узагальнити і систематизувати  його різновиди,  виділити  найістотніші  властивості,  відмінності,  відобразити досягнутий  рівень і  накреслити  шляхи дальшого  розвитку цієї науки.
З формуванням ринкових структур відбувається становлення нового економічного мислення, нової етики управління. Це не менш складний процес, і лише за умов, коли будуть розвинуті всі елементи ринку, сформується його панівна ідеологія, можна буде створити дієвий механізм ринкового управління та ефективне його аналітичне забезпечення.
Як відомо, управління в умовах ринкової економіки базується головним чином на реалізації економічних методів, дієвість яких залежить не лише від об'єктивності оцінки діяльності підприємства, а й від реального визначення кола інтересів і можливостей їх активізації у взаємозв'язку з мобілізацією резервів підвищення ефективності виробництва. Тільки у такому випадку може бути розроблений керований механізм мотивації і, відповідно, дієва система управління. Визначення кількісних параметрів впливу на економічні інтереси підвищує роль економічного аналізу переважно у доборі важелів управління та створенні механізму їх введення в дію, тобто формується модель системи управління, аналіз і оцінка якої стають базою для вдосконалення механізму посилення відповідальності за результати прийнятих управлінських рішень.
Комплексний економічний аналіз стає основою системного підходу до впровадження різних методів управління. Дослідження показують, що їх несистемна реалізація лише посилює невідповідність структури організаційно-економічного механізму, перешкоджає ефективному використанню виробничого потенціалу. Як правило, впровадження різних систем управління, форм господарювання, застосування регуляторів економічних відносин відбуваються без глибокого аналізу умов їх функціонування на конкретних об'єктах, без оцінки ефективності нового механізму управління. І лише в процесі реалізації чи після його завершення оцінюється, наскільки ефективним є перехід на нові системи управління. Частіше результат буває негативним. Аналіз показує, що майже половина вихідної управлінської документації підприємств не узгоджується між собою. Прийняті рішення мають неоднозначний і суперечливий характер. Це саме стосується «пакетної» оцінки нормативних і законодавчих актів, сформованих парламентом і урядом України. Тому глибокий альтернативний економічний аналіз ефективності впровадження нових систем управління слід виділити її площині вибору і обґрунтування механізму реалізації управлінських рішень. У новому економічному середовищі, яке формується під впливом ринкового механізму, кібернетичний підхід до управління передбачає вдосконалення аналізу оптимальності управлінських рішень, прогнозування поведінки конкурентів і контрагентів, оцінки наслідків регулювання системи та ін. Звести до мінімуму негативні наслідки впливу факторів невизначеності можна лише в процесі системних досліджень інформаційної моделі з багатьма критеріями. Це посилює значення економіко-математичних методів і моделей в аналізі, передбачає вдосконалення методики аналізу на їх основі.

ЛІТЕРАТУРА
1.    Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. – 4-е изд., доп. И перераб. – М.: Финансы и статистика, 1997. –416с.
2.    Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”. За ред.проф.Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ПП. „Рута”, 2003. – 680 с.
3.    Литин Б.М. Аналіз господарської діяльності в будівництві. – Львів: Світ, 1991.
4.    Теорія економічного аналізу: Підручник /За ред.Р.В.Федоровича. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.
5.    Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник /В.В.Осмоловский, В.И.Стражев. – Минск: Выш.школа, 1989.

 

Яндекс.Метрика >