...
ПІДВИЩЕННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ МАТЕРІАЛЬНИХ ПОТОКІВ У ВИРОБНИЦТВІ PDF Печать E-mail

ПІДВИЩЕННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ МАТЕРІАЛЬНИХ ПОТОКІВ У ВИРОБНИЦТВІ
Методологія логістики дає можливість послідовно ра-ціоналізовувати складні виробничі системи. Вона озброює мето-дами підвищення організованості виробничих систем і уможлив-лює отримання конкурентних переваг.
У ринковій економіці життєспроможність підприємств, заво-ювання ними конкурентних переваг можливі лише за умови їх обов’язкової безперервної організаційно-технічної перебудови з метою наближення реально існуючого виробництва до оптима-льного проекту, що відповідає досягнутому рівню знань, техніки, технології, організації й управління виробництвом. Організацій-но-технічна перебудова є безперервним процесом гнучкої адап-тації підприємства до плинних умов ринку, нестабільної системи податків та методів державного регулювання. Щоб досягти стій-кого рівня конкурентоспроможності на ринку, процес перебудови організації має наближати існуючу модель організації до ідеалу.
Оптимальний проект має відповідати сучасному рівню техно-логії, техніки та культури (знань) організації та управління під-приємством. Тобто оптимальний проект підприємства має являти собою гнучку виробничу логістичну систему (ВС). Виходячи з сутності поняття «система» та мети її функціонування, що роз-криваються на основі системного підходу до вивчення і проекту-вання логістичної ВС, слід виокремити три частини: функціона-льну, елементну і організаційну.
Функціональний аспект організації системи — це структура взаємопов’язаних функцій, що відповідає цілям, тобто така, що формує логіку дії кожної функціональної підсистеми та логіку функціонування системи в цілому. Найвищого прибутку підпри-ємства досягають підвищенням організованості (ефективності) процесів виробництва.
Основними завданнями внутрішньовиробничої логістики є:
•    планування виробництва на основі прогнозів потреб готової продукції та замовлень споживачів;
•    організація оперативного-колективного планування з деталь¬ним розкладом графіка виробництва;
•    організація управління технологічними процесами вироб-ництва;
•    контроль якості, дотримування стандартів якості продукції та сервісу;
•    організація стратегічного та оперативного планування по-стачань;
•    налагодження процесів збереження та формування оператив¬них ресурсів у цехах;
•    прогнозування, планування та нормування витрат матеріаль¬них ресурсів у виробництві;
•    організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту;
•    управління запасами на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи та в технологічному процесі виробництва;
•    встановлення норм незавершеного виробництва та контроль за їх виконанням;
•    фізичний розподіл матеріальних ресурсів у внутрішньому виробництві;
•    інформаційне та технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками.
Можна виділити головну ціль і цілі трьох рівнів, що будуть сприяти створенню оптимальної виробничої логістичної системи. Головна ціль полягає у забезпеченні своєчасної і комплектної по-ставки продукції відповідно до угод, тобто робота на споживача.
Ціль першого рівня полягає у мінімізації витрат на виробницт¬во, забезпеченні безперервного завантаження робітників і робо-чих місць, безперервність руху предметів праці у виробництві.
Ціль другого рівня — підвищити організованість процесів ви-робництва, реалізації основних принципів організації виробництва:
спеціалізація — диверсифікація;
стандартизація — універсалізація;
прямоточність — невизначеність;
безперервність — переривистість;
паралельність — послідовність;
пропорційність — резервування;
надійність — гнучкість;
ритмічність — аритмічність.
Цілі третього рівня — у забезпеченні працеспроможності вироб¬ничої системи у заданому діапазоні якісних та кількісних показни-ків, забезпечення повного циклу управління у їх взаємозв’язку, прогнозуванні, нормуванні, плануванні, організації, обліку, конт-ролі, аналізі, координації, регулюванні, стимулюванні.
Цільова орієнтація виробничих процесів передбачає всіляке зменшення неупорядкованості різноманітності та невизначеності у русі предметів праці як в просторі, так і в часі. Так, односпря-мований рух предметів праці у виробництві забезпечує:
а) багатократне зменшення складності ВС та працевитратності управління виробництвом завдяки скороченню у десятки разів кількості різноманітних міжцехових та внутрішньоцехових тех-нологічних маршрутів та виробничих зв’язків між учасниками;
б) створення бази для узгодження строків виконання робіт з безперервним завантаженням планових робочих місць та вироб-ничих дільниць;
в) підвищення технологічної однорідності робіт на кожному робочому місці.
Цільова організація виробничих процесів здійснюється відповід¬но до головної мети, тобто на основі річної виробничої програми підприємства і формує чи уточнює їх виробничу структуру.
Гнучкість адаптації підприємства до змінюваних зовнішніх і внутрішніх умов роботи забезпечується за рахунок багатьох фак-торів, основними з яких є гнучкість техніки і технології, рівень професіоналізму кадрів, гнучкість організації і управління вироб¬ництвом.
Розрізняють тактичну та стратегічну гнучкість. Перша визна-чає час, що необхідний підприємству на опанування виробницт-вом нового виробу чи реконструкції окремого виробництва, пов’язаного з нововведенням у техніці чи технології. Друга ви-значає значущість можливих капіталовкладень, ефекту, обсягу та часу реконструкції підприємства.
Реалізація основних принципів організації виробництва при-зводить лише до підвищення організованості (ефективності) функ¬ціонування підприємства за умов відносно стабільних впливів середовища, тоді як реалізація основних та протилежних прин-ципів організації виробництва підвищує ще й внутрішню гнуч-кість виробництва, тобто можливість оперативно, з мінімальними витратами адаптуватися до змін у виробничій програмі, умов на ринку товарів та послуг, норм державного регулювання. В ре-зультаті формується динамічно організована структура підпри-ємства, тобто логістична виробнича система.

 

Яндекс.Метрика >