ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ
Невід’ємною частиною логістики є логістичний інфор¬маційний потік, що являє собою збір даних про матеріальний потік, їх передачу, обробку і систематизацію з наступною видачею готової інформації. Інформація має бути інтегрованою і охоплювати процеси виробництва, розподілу та задоволення попиту. На основі результатів аналізу структури та географії матеріальних інформаційних потоків створюється багаторівнева система.
Як і будь-яка інша система, інформаційна складається з певним чином взаємопов’язаних елементів і має сукупність інтегративних якостей. Логістичні системи по окремих елементах можна розглядати по-різному. Найчастіше інформаційні системи розподіляються на дві підсистеми: функціональну та обслуговуючу.
Функціональна підсистема складається із сукупності завдань, згрупованих за принципом загальності мети. Обслуговуюча ж включає такі елементи:
•    технічне забезпечення, тобто сукупність технічних засобів, що забезпечують обробку та передачу інформації;
•    інформаційне забезпечення, котре включає довідки різного характеру, класифікатори, кодифікатори, засоби формалізованого списування даних;
•    матеріальне забезпечення, тобто сукупність методів вирішення функціональних завдань.
Логістичні інформаційні системи, як правило, являють собою автоматизовані системи управління логічними процесами. Тому математичне забезпечення в логічних інформаційних системах — це комплекс програм і сукупність засобів програмування, що забезпечує вирішення завдань управління матеріальними потоками.
При цьому передбачаються альтернативні варіанти управління — децентралізоване, централізоване, комбіноване. На верх¬ньому рівні управління розміщується центральна ЕОМ, що вирішує стратегічні завдання, на середньому — створюють АСУ підприємства (АСУТП) магістрального транспорту, наприклад автоматизовану систему за-
лізничного транспорту (АСУЗТ). На нижньому рівні функціонують АСУ (чи модулі АСУ) технологічними процесами виробництва (АСУТП), складськими комплексами, залізничними станціями та транспортними вузлами. В такій системі інформаційні потоки супроводжують матеріальні. І той, і інший мають бути оперативно керованими у реальному масштабі часу в режимі «on line». Застосування
автоматики дозволяє на більш високому рівні здійснювати контроль за всіма основними та допоміжними процесами, що є в логістичній
системі. Автоматична система контролю чітко відстежує такі показники процесів, як наявність напівфабрикатів і випуск нової продукції, стан виробничих запасів, обсяг постачання матеріалів та комплектуючих деталей, ступінь виконання замовлень. Структура системи вихідних даних, що використовуються для автоматичного контролю, залежить від особ¬ливостей кожного підприємства, для якого складається логістична система зі вказуванням усіх вузлових точок, вхідних та вихідних шляхів до них і відповідних ін¬фор¬маційних потоків.
Організація зв’язків між елементами в інформаційних системах логістики може суттєво відрізнятись від організації традиційних інформаційних систем. Це пов’язано з тим, що в логістичних інформаційних системах мають забезпечуватися інтереси усіх елементів управління матеріальними потоками, а також їх надійна взаємодія.
Інформаційну логістичну систему можна визначити як сукупність взаємопов’язаних засобів обчислювальної техніки, засобів програмування, котрі вирішують ті чи інші завдання управління матеріальними потоками.
Інформаційні системи в логістиці можуть створюватися з метою управління матеріальними потоками на рівні підприємства, а можуть сприяти організації логістичних процесів на території регіонів.
На рівні окремих підприємств логістичні інформаційні системи поділяють на три групи:
•    планові;
•    диспетчерські;
•    виконавчі.
Всі вони відрізняються як за своїми функціональними, так і забезпечуючими підсистемами. Функціональні підсистеми відріз¬няються за змістом завдань, що вирішуються. Забезпечуючі відрізняються за всіма своїми елементами, тобто технічним, інформаційним та математичним забезпеченням.
Серед завдань, котрі потрібно вирішити, можуть бути такі:
•    створення та оптимізація ланок логістичного ланцюжка;
•    управління запасами;
•    планування виробництва;
•    планування постачання;
•    планування замовлень;
•    формування портфелю замовлень.
Приймаючи довгострокові рішення, які передбачають створення та оптимізацію ланок логістичного ланцюжка (планування виробничих програм, загальне управління запасами) використовують планові інформаційні системи. Для забезпечення злагодженої роботи логіс-
тичних систем з управління складським господарством, цехом використовують диспетчерські логістичні системи. З їхньою допомогою вирішують питання визначення місць складування й управління запасами, а також забезпечення внутрішньоскладським транспортом, відбору вантажів за замовленнями та їх комплектування. Щоб одержати необхідну інформацію про рух вантажу у поточний момент часу, а також для регулювання і управління цим процесом використовують виконавчі інформаційні системи. Вони вирішують питання управління обслуговування виробництва, управління переміщення матеріального потоку між цехами і робочими місцями тощо.
Виконавчі логістичні системи створюються на рівні адмініст¬ративного або оперативного управління. Інформація в цих си-
стемах обробляється у темпі, визначеному швидкістю її над-
ходження до ЕВМ. Це так званий режим роботи в реальному масштабі часу.
У планових системах вирішуються завдання, що пов’язують логістичну систему з сукупним матеріальним потоком. Це дозволяє створити ефективну систему організації виробництва, що враховує потреби ринку. Вона ніби втілює логістичну систему в матеріальний потік. Диспетчерська та виконавча системи деталізують намічені плани і обґрунтовують їх виконання у цехах, на складах, робочих
місцях. Усі три системи інтегруються в єдину інформаційну систему. Ця інтеграція може бути вертикальною та горизонтальною. За умов вертикальної інтеграції зв’язок між плановою, диспетчерською і оперативною інформаційними системами здійснюється завдяки верти-
кальним інформаційним потокам, а за умов горизонтальної — крізь горизонтальні інформаційні потоки. Завдяки інтегрованим інформа¬ційним системам збільшується швидкість обміну інформацією, змен¬шується обсяг роботи по підрахунках, покращується облік, зменшується документообіг.
Створення багаторівневих автоматизованих систем управління матеріальними потоками пов’язане зі значними витратами,
в основному в об’єкті розробки програмного забезпечення, котре,
з одного боку, має забезпечити багаторівневі системи, а з іншого — ступінь її інтеграції. Через це при створенні автоматичних систем управління у сфері логістики необхідно досліджувати можливості використання порівняно дешевого стандартного програмного забезпечення, виходячи з його адаптації до місцевих
умов.
В сучасних умовах створені достатньо удосконалені пакети програм. Однак їх використання залежить від рівня стандартизації завдань, котрі необхідно вирішити при управлінні матеріальними потоками.
Найбільш широко їх використовують при вирішенні завдань у планових інформаційних системах, що дозволяє без труднощів адаптувати стандартне програмне забезпечення. В диспетчерських інформаційних системах можливості пристосування стан-
дартного пакета програм нижчі з таких причин:
•    виробничий процес на підприємстві складається упродовж багатьох років і тому важко піддається суттєвим змінам задля стандартизації;
•    структура оброблюваних даних суттєво відрізняється у різних користувачів.
У виконавчих інформаційних системах на оперативному рівні управління використовують індивідуальне програмне забезпечення.
Виходячи з основних принципів системного підходу, кожну си-
стему слід досліджувати через взаємовідношення спершу із зов¬нішнім середовищем, а вже потім з внутрішнім.
При використанні логістичних інформаційних систем необхідно враховувати три рівні:
перший — робоче місце, на якому здійснюється логістична операція з матеріальним потоком;
другий — ланка, цех, склад, де відбувається транспортування вантажів;
третій — система транспортування і переміщення в цілому.
При створенні логістичних інформаційних систем на базі ЕОМ необхідно дотримуватись деяких правил та принципів:
1. Використання апаратних та програмних моделей, що дозволить забезпечити сумісність обчислювальної техніки і програмного забезпечення на різних рівнях управління, підвищити ефективність функціонування логістичних інформаційних систем, знизити їх вартість.
2. Можливості поетапного створення систем.
3. Чітке визначення місць стику.
4. Гнучкість системи.