...
Світові тенденції та ситуація в Україні щодо поширення та захворювань і смертності пов‘язаних з алкогольною, наркотичною та тютюновою залежністю PDF Печать E-mail

Світові тенденції та ситуація в Україні щодо поширення та захворювань і смертності пов‘язаних з алкогольною, наркотичною та тютюновою залежністю

ВСТУП

Ця Концепція з урахуванням міжнародних зобов'язань України визначає систему заходів, спрямованих на попередження проблем і зменшення шкоди, пов'язаної зі вживанням алкоголю і наркотиків.

Алкоголь і наркотики спричиняють низку проблем суспільного життя. Особлива стурбованість щодо алкоголю обумовлена високим рівнем його виробництва, торгівлі і масштабністю негативних наслідків, заподіяних його вживанням. Розповсюдження немедичного використання наркотичних речовин чинить зростаючий тиск на різноманітні галузі суспільного життя і охоплює значні верстви населення. Зменшення вживання алкоголю та скорочення попиту на наркотичні речовини, як і перешкоджання їх нелегальній пропозиції, за міжнародним визнанням є складовими частинами цілісного комплексу заходів, спрямованих на подолання алкогольних та наркотичних проблем у будь-якому суспільстві.

Алкоголь та наркотики:

•    викликають велику кількість захворювань та призводять до збільшення смертності (особливо за рахунок передчасних смертей), що лягає важким тягарем на систему охорони здоров'я і суспільство в цілому;
•    обумовлюють вагому частку дорожніх пригод, є важливим фактором і причиною нещасних випадків у побуті та на виробництві;
•    пов'язані з багатьма проблемами охорони суспільного порядку, включаючи злочини, насильства та самогубства;
•    знижують продуктивність праці через прогули, нещасні випадки та погіршення якості праці;
•    є важливою причиною розпаду сімей, насильства у домашніх умовах, жорстокого ставлення до дітей та лягають важким тягарем на систему соціального забезпечення.
Основна частина законодавчого поля в алкогольній та наркотичній сферах не заповнена нормативними актами. Діюче в Україні законодавство направлено тільки на регулювання відносно невеликої частини питань, в основному, стосовно обігу наркотичних речовин і прекурсорів та діяльності правоохоронних органів.

Невизначеними залишаються питання:

•    базових принципів політики щодо алкоголю та наркотиків;
•    розподілу прав і повноважень між суспільством і громадянами, які мають алкогольні та наркотичні проблеми;
•    обов'язковості національних і місцевих програм протиалкогольних та протинаркотичних дій;
•    визначення джерел їх фінансування;
•    системи протиалкогольного та протинаркотичного навчання для населення, а також для представників професій, що найбільш тісно пов'язані з роботою з дітьми та молодим контингентом населення (педагогів, медиків дитячої та загальної мережі, працівників силових структур та інших).
Як результат, Україна не має на сьогоднішній день програм протиалкогольних та протинаркотичних дій і в умовах відчутного дефіциту коштів продовжує робити акцент на найбільш витратних та часто застарілих формах протиалкогольної та протинаркотичної роботи, ігноруючи сучасні, в першу чергу, профілактичні підходи, які довели свою результативність та високу економічність у багатьох країнах світу.

На відміну від значної кількості країн світу в Україні відсутній спеціальний державний орган, що відповідає за розробку державної політики щодо алкоголю та наркотиків, а також відсутній механізм реалізації державної політики в галузі контролю за обігом алкоголю та наркотичних засобів.

ПРИНЦИПИ ТА СТРАТЕГІЯ ДІЙ

Виходячи з того, що загальне зменшення вживання алкоголю та наркотиків призводить до зменшення пов'язаних з ними проблем, держава проводить послідовну політику щодо алкоголю та наркотиків, яка спрямована на охоплення всього населення в цілому.

Одночасно держава здійснює цільові дії, спрямовані на зменшення шкоди від вживання алкоголю та наркотиків, особливо серед контингентів "ризику".

Обидва підходи взаємопов'язані. Зменшення нанесеної шкоди від вживання алкоголю та наркотиків має бути досягнуте за рахунок комбінованих міжгалузевих дій, спрямованих на все населення і на групи "ризику" одночасно.

Держава створює ефективну систему регулювання всього комплексу дій щодо алкоголю та наркотиків.

Пріоритетом державної політики щодо алкоголю та наркотиків є попередження проблем, пов'язаних зі вживанням алкоголю та наркотиків. З цією метою на законодавчому рівні:

•    контролюються та регулюються доступність і збут алкоголю та обіг наркотичних речовин і прекурсорів;
•    забезпечуються права громадян на сімейне, суспільне та трудове життя, що є захищеним від нещасних випадків, насилля та інших негативних наслідків вживання алкоголю та наркотиків;
•    контролюється споживання алкогольних напоїв за рахунок визначення мінімальних цін, акцизів та податків, в тому числі, в залежності від міцності алкогольних напоїв, та підтримується на державному рівні виробництво та продаж безалкогольних напоїв;
•    визначаються вікові та інші регуляції для обмеження вживання алкоголю;
•    гарантується рівність прав, можливостей та відповідальності осіб, які мають алкогольні та наркотичні проблеми, з усіма іншими членами суспільства;
•    впроваджуються та підтримуються спеціальні механізми, в тому числі, такі, як маркування алкогольних напоїв, що свідчать про сплату податків, і перешкоджають контрабанді та нелегальному виготовленню алкогольних напоїв;
•    визначається частка відрахувань від акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби, які спрямовуються на забезпечення реалізації державної політики щодо алкоголю та наркотиків, створюється цільовий Фонд державної підтримки протиалкогольних та протинаркотичних дій, до якого поступає встановлений відсоток від коштів, що отримані від акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби.
Держава створює Національне Бюро з питань алкогольної та наркотичної політики, підпорядковане Кабінету Міністрів України, що відповідає за розробку, впровадження та контроль реалізації державної політики щодо алкоголю та наркотиків. Державна політика щодо алкоголю та наркотиків реалізується через державні та місцеві програми протиалкогольних та протинаркотичних дій.

НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ


1.    СКОРОЧЕННЯ ПОПИТУ НА АЛКОГОЛЬ ТА НАРКОТИЧНІ РЕЧОВИНИ

Головним змістом програм скорочення попиту на алкоголь та наркотичні речовини є профілактична робота, спрямована, в першу чергу, на здорове населення, а також на контингенти "ризику". Ця профілактична діяльність повинна бути інтегрована, з тим, щоб розвивати співробітництво і взаємодію між усіма частинами суспільства і, охоплюючи широкий діапазон відповідних заходів, зменшувати шкоду від немедичного вживання наркотичних речовин та вживання алкоголю для суспільства в цілому, сприяти зміцненню здоров'я і підвищенню якості життя громадян та їх сімей. Профілактичні комплекси дій обов'язково повинні бути розраховані на конкретні соціальні та вікові групи населення, охоплювати всі сфери попереджувальної роботи, від запобігання початку вживання алкоголю та наркотичних речовин до зменшення спричинених ними негативних наслідків для суспільства, включаючи заходи по інформуванню, освіті населення, ранньому втручанню та консультуванню, лікуванню, реабілітації, попередженню рецидивів та соціальній реінтеграції при забезпеченні можливості своєчасного одержання допомоги і доступу до відповідних служб для різних контингентів населення.

З цією метою держава:

•    розробляє та реалізує програми скорочення попиту з урахуванням характеру і масштабів вживання алкоголю та наркотичних речовин у цілому в країні, а також серед конкретних груп населення, надаючи пріоритет молодіжному середовищу, на підставі проведених комплексних і науково обґрунтованих систематичних оцінок ситуаційного аналізу;
•    сприяє чіткому і надійному використанню інформації в рамках просвітницьких і профілактичних програм, прийнятної в культурному відношенні, своєчасної і, по можливості, апробованої на відповідних цільових групах населення;
•    контролює ступені доступності алкоголю шляхом регулювання числа офіційних пунктів продажу алкогольних напоїв, обмежуючи з цією метою число ліцензій та зменшуючи кількість годин або днів продажу алкоголю;
•    забезпечує контроль за доступом до спиртних напоїв при проведенні значних громадських заходів, враховуючи порівняно вищий ризик нанесення алкоголем значної шкоди під час таких заходів;
•    забороняє продаж алкогольних напоїв під час розважальних заходів для неповнолітніх або під час спортивних заходів та підтримує продаж широкого вибору харчових продуктів та безалкогольних напоїв;
•    здійснює заходи з метою виконання положень статті 10 Конвенції Про психотропні речовини 1971 року (заборону рекламування контрольованих речовин серед населення) і статті 3 Конвенції ООН Про протидію незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року (привселюдне підбурювання до вчинення незаконної діяльності, пов'язаної з наркотичними речовинами), в тому числі і щодо припинення будь-якої форми пропаганди вживання наркотичних речовин, застосовування санкцій до організацій і підприємств, де створені умови для поширення наркотичних речовин;
•    забезпечує взаємодію державних структур та інститутів із засобами масової інформації щодо підвищення рівня обізнаності населення про небезпеку, пов'язану зі вживанням алкоголю та наркотичних речовин;
•    сприяє пропагуванню серед широких верств населення гармонійного та повноцінного способу життя, особливо серед молоді;
•    завершує створення єдиної державної системи постійного об'єктивного інформування населення про алкогольну та наркотичну ситуацію в країні, наслідки вживання алкоголю та наркотичних речовин і загрозу здоров'ю нації в цілому, розробці та запровадженню постійно діючої системи моніторингу ситуації;
•    забезпечує залучення спеціалістів охорони здоров'я, органів внутрішніх справ, юстиції, прокуратури для участі в антиалкогольному та антинаркоманійному навчанні в школах та інших навчальних закладах, звертаючи особливу увагу на психологічний вплив на найбільш небезпечну підліткову вікову групу з урахуванням наявного досвіду у цій сфері, а також забезпечує підготовку вчителів, шкільних психологів та спеціалістів мережі центрів соціальних служб для молоді сучасним навичкам профілактичної протинаркотичної роботи;
•    підтримує проведення конкурсів по створенню програм телебачення, матеріалів на радіо та у пресі, художніх творів, сценаріїв кінофільмів протиалкогольної та протинаркотичної тематики, залучаючи спонсорські можливості громадських асоціацій і фондів;
•    сприяє організації у засобах масової інформації виступів та звернень керівників держави, місцевих державних адміністрацій, спеціалістів у галузі алкогольної та наркотичної політики.

Відповідальність за виконання заходів щодо скорочення попиту на алкоголь та наркотичні речовини покладається на центральні та місцеві органи влади відповідно до їх компетенції.

2.    ПРОТИДІЯ НЕЛЕГАЛЬНІЙ ПРОПОЗИЦІЇ ТА НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ І ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН

Реалізація стратегії протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, перешкоджання їх пропозиції повинні призвести до значного скорочення латентності нелегального виготовлення і розповсюдження наркотичних речовин, скороченню незаконного культивування наркотиковмісних рослин, ліквідації передумов наркобізнесу.

З цією метою держава:

•    встановлює суворий контроль та законодавче регулює обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також вживає заходів по запобіганню їх витоку в незаконний обіг;
•    забезпечує контроль і регулювання видів діяльності, пов'язаних з обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, координацію діяльності центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цьому напрямку;
•    удосконалює технічну базу контролю, зокрема відносно підвищення гнучкості процесу визначення облікового статусу речовин і застосовує надзвичайні або спрощені процедури визначення облікового статусу, визначення облікового статусу на основі схожих у структурному відношенні груп (аналогів);
•    розробляє надійні методи використання сучасних засобів зв'язку з метою сприяння оперативному обміну інформацією відповідно до вимог національної правової системи;
•    забезпечує відповідно до чинного законодавства проведення аналізу стану справ у хімічній та фармацевтичній промисловості і впроваджує ефективну систему контролю за виробництвом прекурсорів у країні, їх розподілом, реалізацією, експортом, імпортом;
•    широко використовує попереднє повідомлення про експорт і більш ефективні процедури обміну інформацією на національному і міжнародному рівнях;
•    здійснює контроль за виконанням Єдиної Конвенції 00Н про наркотичні засоби 1961 року, Конвенції ООН з боротьби проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року. Протоколу про поправки до Єдиної Конвенції ООН про наркотичні засоби 1961 року та інших міжнародно-правових актів у сфері контролю обігу наркотичних і прирівняних речовин;
•    забезпечує відстеження органами, на які законодавством України покладено боротьбу з незаконним обігом наркотиків, змін, що відбуваються в сфері протиправного виготовлення, переміщення, розповсюдження та вживання наркотичних засобів та психотропних речовин і здійснення в межах своєї компетенції відповідних заходів протидії;
•    забезпечує обмін досвідом та багатосторонній обмін інформацією із зарубіжними партнерами, міжнародними урядовими та неурядовими організаціями щодо розвитку сучасного законодавства та новітніх методів боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, підтримує проведення у взаємодії з компетентними органами інших країн, в межах, обумовлених діючим законодавством України, спільних операцій з протидії транснаціональним злочинним наркоугрупованням, розробку регіональних механізмів спостереження за змінами, що відбуваються в сфері незаконного виготовлення наркотичних речовин, створення каналів швидкого зв'язку;
•    забезпечує удосконалення правової основи для посилення боротьби з відмиванням грошей, отриманих від злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних речовин, і забезпечення ефективного режиму фінансового регулювання, з метою недопущення проникнення незаконних коштів у національну фінансову систему;
•    продовжує створення і зміцнення спеціалізованих підрозділів, що діють у структурі правоохоронних органів з метою викриття фактів незаконного обігу наркотичних речовин, сприяє тісному співробітництву органів внутрішніх справ, митних і прикордонних служб, служби безпеки;
•    здійснює заходи щодо припинення контрабанди наркотичних речовин через Державний кордон України, як щодо їх ввозу-вивозу, так і транзиту через територію країни;
•    забезпечує розвиток нових методів розслідування, підвищення фахової підготовки кадрів;
•    забезпечує здійснення заходів щодо запобігання незаконному виготовленню, імпорту, експорту, обігу, поширенню і витоку із законних каналів у сферу незаконного обігу прекурсорів, які використовуються при незаконному виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, у тому числі хімічних речовин-замінників, та запровадження на основних підприємствах хімічної та фармацевтичної промисловості посад керівників, які відповідають за встановлений режим обігу контрольованої продукції;
•    забезпечує визначення органами виконавчої влади України зон першочергового знищення заростей дикорослих конопель і проведення заходів щодо їхньої ліквідації, використовуючи при цьому можливості включення площ у сільгоспобіг або передачу їх під садово-городні товариства;
•    забезпечує використання у боротьбі з поширенням нелегальних наркотиковмісних культур рекомендованих міжнародним співтовариством програм альтернативного розвитку, правоохоронної діяльності і викорінення незаконного культивування, що повинні бути узгоджені з національною політикою в сфері контролю за наркотичними речовинами та відповідати конкретним правовим, соціальним, економічним, екологічним і культурним умовам регіону, у якому передбачається реалізація проектів;
•    своєчасно інформує Програму ООН з контролю наркотиків про приєднання України до міжнародних правових актів у галузі боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин, а також про зміни в національному законодавстві щодо стану контролю в цій сфері.

Відповідальність за реалізацію заходів щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин покладається на Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Державний митний комітет відповідно до їх компетенції.

3.    ІНФОРМАЦІЯ ТА ПРОСВІТА

Інформація та просвіта сприяють підвищенню ступеня розуміння населенням шкоди, що завдається вживанням алкоголю та наркотиків, і його наслідками для здоров'я і добробуту окремих осіб, родин та суспільства в цілому.

З цією метою держава сприяє:

•    розповсюдженню інформації про шкоду, яку алкоголь та наркотики можуть завдати здоров'ю та благополуччю окремих осіб, сімей, громади та спільнот, суспільства в цілому, використовуючи для цього заходи громадської просвіти або засоби масової інформації;
•    проведенню кампаній у засобах масової інформації з тим, щоб посилити серед громадськості підтримку існуючих або нових стратегій, які направлені на зменшення тієї шкоди, що може бути нанесена вживанням алкоголю та наркотиків;
•    наданню всім молодим людям можливості отримати орієнтовану на набуття навичок освіту в рамках інтегрованої та цілісної програми протиалкогольної та протинаркотичної просвіти, що базується на принципах створення безпечного та сприятливого для здоров'я середовища, використовуючи дозволені державою форми та методи проведення цієї роботи;
•    забезпеченню того, щоб протиалкогольна та протинаркотична просвіта, (починаючи з дошкільного рівня), була включена в навчальні програми дошкільних та шкільних установ одночасно з відповідними навчальними програмами для батьків.

Відповідальність за виконання заходів щодо інформації та просвіти населення щодо алкоголю та наркотиків покладається на Міністерство освіти і науки України та Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення.

4.    ЗАХОДИ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ ВІД ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ ТА НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН

Зменшення шкоди від вживання алкоголю та наркотичних речовин є основним змістом і метою всього комплексу державних дій в цих напрямках, що базується на реалізації профілактичних заходів, зорієнтованих на доведення до населення, в першу чергу, переваг та позитивних можливостей якомога меншого вживання алкоголю та невживання наркотичних речовин і, в другу чергу, на небезпечні наслідки вживання алкоголю та наркотиків.

Держава підтримує та забезпечує:

•    розширення поняття відповідальності за наслідки використання алкогольних напоїв, що випускаються, з тим, щоб посилити вплив на осіб, які рекламують спиртні напої безвідповідальним або невідповідним чином;
•    впровадження та удосконалення положень та правил, що стосуються вмісту алкоголю, упаковки та маркетингу алкогольної продукції, містять стандарти безпеки продукції, що випускається, забороняють використання недостовірних заяв та забезпечують використання відповідних попереджень (наприклад, у вигляді вказаного відсоткового вмісту алкоголю на виробі та ін.);
•    сприяння зростанню відчуття особистої, етичної та юридичної відповідальності осіб, які продають спиртні напої, в тому числі, шляхом впровадження практики їх обов'язкового навчання та підготовки за відповідними профілактичними програмами;
•    використання найкращої технології для створення недорогих та високоякісних спиртних напоїв з низьким вмістом алкоголю;
•    суворе виконання існуючих законів щодо видачі ліцензій, що містять такі положення, які будуть перешкоджати безвідповідальному продажу спиртних напоїв;
•    впровадження профілактичних та реабілітаційних програм протинаркотичних заходів для осіб, що вживають наркотики та їх родин (програм замісної терапії, анонімних програм обміну голок та шприців, заходів соціально-психологічної підтримки та реабілітації тощо);
•    з метою попередження травматизму, нещасних випадків внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів та психотропних речовин, забезпечує проведення у встановленому порядку первинних та періодичних профілактичних наркологічних оглядів громадян, що мають професії та виконують види діяльності, що можуть становити небезпеку як для них самих, так і для оточуючих.

Відповідальність за роботу щодо зменшення шкоди від вживання алкоголю та наркотичних речовин покладається на центральні та місцеві органи влади відповідно до їх компетенції.

5.    РЕКЛАМУВАННЯ ТА ПРОПАГАНДА АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ ТА НАРКОТИКІВ

Держава забезпечує повну заборону рекламування та пропаганди немедичного вживання наркотиків.

Держава вживає заходів, що спрямовані на захист дітей та молоді від реклами алкогольних напоїв.

З цією метою держава:

•    обмежує рекламу алкогольних напоїв колом друкованих видань, що призначені для дорослих;
•    встановлює правила рекламування алкогольних напоїв, що запобігають позитивному відображенню ефектів вживання алкоголю, а також залученню молоді до рекламування алкогольних напоїв, а також забороняє пропаганду та рекламування алкогольної продукції, яка може здатися особливо привабливою для дітей та молоді;
•    забороняє промисловості, що виробляє алкогольні напої, виконувати функції спонсора будь-яких культурно-розважальних заходів, які призначені для молоді;
•    вводить обмеження на спонсорство спортивних заходів з боку промисловості, що виробляє алкогольні напої;
•    вводить правила, що регламентують заходи, націлені на сприяння

•    вживанню алкоголю, такі, наприклад, як винні або пивні фестивалі та пивні конкурси.

Відповідальність за заходи щодо регулювання реклами та пропаганди алкогольних напоїв та наркотичних речовин покладається на центральні та місцеві органи влади відповідно до їх компетенції.

6.    МЕДИЧНА ТА РЕАБІЛІТАЦІЙНА ДОПОМОГА ОСОБАМ З АЛКОГОЛЬНИМИ ТА НАРКОТИЧНИМИ ПРОБЛЕМАМИ

Держава забезпечує:

•    створення цілісної, доступної, ефективної, гнучкої, підзвітної системи лікування та реабілітації, що базується на оцінці реальних потреб;
•    підтримує впровадження скоординованого біопсихосоціального підходу, що забезпечує адекватний розподіл компетенції і взаємодію медичних закладів, соціальних служб, громадських та неурядових організацій, в тому числі груп та програм самодопомоги.

Медична допомога особам з алкогольними та наркотичними проблемами надається в наркологічних закладах різних форм власності, порядок створення, ліцензування і діяльності яких визначається Міністерством охорони здоров'я. Соціально-психологічна реабілітаційна робота з особами з алкогольними та наркотичними проблемами проводиться у реабілітаційних та реадаптаційних закладах різних форм власності та відомчого підпорядкування.

Держава покладає контроль за наданням медичної допомоги особам з алкогольними та наркотичними розладами та членам їх родин з проблемами співзалежності на Міністерство охорони здоров'я України. Контроль та відповідальність за соціально-психологічну реабілітаційну та реадаптаційну допомогу цим контингентам та впровадження програм обміну шприців та голок покладається на Державний комітет України у справах сім'ї та молоді.

Міністерство охорони здоров'я України спільно з Державним комітетом у справах сім'ї та молоді затверджує Державні Стандарти профілактичної роботи та медико-реабілітаційної допомоги для вищезгаданих контингентів громадян, що є обов'язковими для всіх медичних та реабілітаційних закладів країни, незалежно від форми власності, в розділі надання будь-яких видів спеціалізованої допомоги особам з проблемами алкогольної та наркотичної залежності. Ознаки алкогольної та наркотичної залежності, а також станів сп'яніння визначаються Міністерством охорони здоров'я, відповідно до Міжнародної класифікації хвороб, що діє на території України.

Міністерство охорони здоров'я України розробляє Положення про територіальний наркологічний (адиктологічний) заклад та подає його на затвердження до Кабінету Міністрів України, а також спільно з місцевими державними адміністраціями визначає перелік територіальних наркологічних закладів (не більше одного для кожної області, міста), які здійснюють нагляд за дотриманням Стандартів, отримують звітність та звітують самі в порядку, визначеному Міністерством охорони здоров'я України.

Держава підтримує комплексні медико-реабілітаційні дії медичних та реабілітаційних закладів різних форм власності та підпорядкування, громадських та неурядових організацій, що спрямовані на:

•    обов'язкове впровадження Державних стандартів надання наркологічної допомоги особам з алкогольними та наркотичними проблемами та співзалежним в усіх лікувально-реабілітаційних та реадаптаційних закладах країни незалежно від їх форми власності та відомчого підпорядкування, а також впровадження в усіх регіонах країни програм зменшення шкоди, заподіяної вживанням наркотичних речовин (програм обміну шприців та голок, замісної терапії та інших);
•    забезпечення ефективності лікувальних та реабілітаційних заходів своєчасного реагування на нові досягнення у сфері науки, техніки, лікувально-діагностичних та реабілітаційних методологій;
•    забезпечення проведення необхідної медичної та реабілітаційної роботи як з особами, які мають алкогольну чи наркотичну залежність, так і членами їх родин та іншими співзалежними особами, організацію діяльності центрів ресоціалізації наркозалежної молоді та здійснення заходів щодо створення їх мережі;
•    забезпечення стабільного функціонування існуючої мережі територіальних наркологічних закладів шляхом недопущення їх злиття з іншими медичними закладами, зменшення потужностей та погіршення матеріально-технічної бази;
•    організацію навчання працівників первинних ланок охорони здоров'я та закладів освіти методам профілактичної роботи з особами з небезпечним або шкідливим характером вживання алкоголю або вживачами наркотиків, проведення відповідних профілактичних дій (інтервенцій);
•    проведення тривалих курсів лікування та реабілітації замість тюремного ув'язнення для визначених державою контингентів правопорушників з алкогольною чи наркотичною залежністю, які бажають пройти такі курси.

Держава законодавче визначає принципи та порядок організації примусового лікування осіб з алкогольною чи наркотичною залежністю на засадах відповідальності цих осіб за свої дії і передбачає необхідність для таких громадян самостійно виконувати рішення суду щодо їх лікування у визначеному наркологічному закладі за місцем проживання та законодавче визначає покарання для таких громадян за можливе ухилення від виконання судового рішення.

7.    АЛКОГОЛЬ, НАРКОТИКИ ТА ТРАНСПОРТ

Держава ставить за мету досягти значного скорочення кількості пов'язаних з алкоголем та наркотиками дорожньо-транспортних пригод, в тому числі з травмами та смертельними випадками, причиною яких є керування транспортним засобом в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Керування транспортним засобом особами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння є законодавче забороненим. Огляди громадян та визначення станів сп'яніння здійснюється наркологічними закладами, перелік яких затверджується Міністерством охорони здоров'я на основі пропозицій місцевих органів влади. Порядок проведення медичних оглядів громадян на предмет встановлення станів сп'яніння затверджується відповідно до чинного законодавства. Ознаки станів алкогольного та наркотичного сп'яніння визначаються відповідно до Міжнародної класифікації хвороб, що діє на території України. Міністерство охорони здоров'я України затверджує порядок і обов'язкові протиалкогольні та протинаркотичні програми навчання і профілактики для водіїв, що були затримані за керування транспортними засобами у нетверезому стані, а також визначає порядок допуску до керування для осіб з алкогольною та наркотичною залежністю.

Держава визначає форми і методи контролю за виконанням діючого законодавства, спрямованого проти керування транспортними засобами у стані сп'яніння.

До проведення профілактичної роботи Міністерство охорони здоров'я України залучає Міністерство внутрішніх справ України та Міністерство транспорту України.

8.    ДІЇ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ

Місцеві програми і дії є важливим шляхом зменшення шкоди від алкоголю та наркотиків. На місцевому рівні затверджуються місцеві програми протиалкогольних та протинаркотичних дій, які формуються у відповідності до принципів та підходів даної концепції, а також вимог державних програм протиалкогольних та протинаркотичних дій, і додатково включають в себе заходи, що:

•    забезпечують підвищення знань та компетентності в питаннях, що стосуються вживання алкоголю та наркотиків, серед працівників всіх державних галузей, які можуть зробити свій внесок у розробку та реалізацію ефективної політики щодо алкоголю та наркотиків;
•    сприяють як в державному, так і в приватному секторах розробці та прийняттю алкогольної та наркотичної політики на місцях роботи, що повинна базуватися на методах просвіти, профілактики, раннього виявлення та лікування алкогольної та наркотичної залежності; така політика повинна бути включена у програми охорони здоров'я на робочих місцях як у державному, так і в недержавному секторах. Фінансування місцевих програм протиалкогольних та протинаркотичних дій здійснюється за рахунок місцевих бюджетів і коштів Фондів підтримки місцевих протиалкогольних та протинаркотичних дій, що створюються органами місцевого самоврядування. Джерелом наповнення цих Фондів є встановлена частка надходжень від реалізації ліцензій на право продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідальність за реалізацію дій на місцевому рівні щодо алкоголю та наркотиків покладається на місцеві органи влади.

9.    ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВИ З ГРОМАДСЬКИМИ ТА НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Держава підтримує громадські та неурядові організації і групи самодопомоги, які пропагують здійснення ініціатив, направлених на запобігання або зменшення шкоди, яка може бути спричинена вживанням алкоголю чи наркотиків, в тому числі:

•    надання підтримки громадським та неурядовим організаціям, що мають досвід та компетентність у справі пропаганди на міжнародному та національному рівнях політики щодо зменшення шкоди, яка може бути спричинена вживанням алкоголю та наркотиків;
•    надання підтримки громадським та неурядовим організаціям, в коло повноважень яких входить протиалкогольна та проти наркотична пропаганда, таким, наприклад, як асоціації працівників охорони здоров'я, представники громадськості, організації споживачів тощо;
•    надання підтримки громадським та неурядовим організаціям, що відіграють особливу роль в інформуванні та мобілізації громадського товариства щодо алкогольних проблем, агітації на користь покращання політики та ефективної її реалізації серед урядових кіл.
10.    МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Держава:

•    розширює і підвищує ефективність міжнародного співробітництва на всіх рівнях у галузі формування алкогольної та наркотичної політики шляхом виконання спільних програм щодо контролю за алкоголем та наркотиками, досліджень у цій галузі, навчання та обміну досвідом, профілактики, лікування та реабілітації;
•    прагне привести національне алкогольне та наркотичне законодавство у відповідність до нормативних документів 00Н та кращих міжнародних зразків, що існують у цій сфері;
•    домагається прискорення інтеграції вітчизняного інформаційного простору в алкогольній та наркотичній сферах до міжнародних інформаційних систем, що існують у цій сфері;
•    проводить лінію підтримки зусиль міжнародного співтовариства щодо боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин, скорочення вживання алкоголю та зменшення шкоди, пов'язаної зі вживанням алкоголю та наркотиків, удосконалює обмін оперативно-слідчою інформацією і розробку спільних стратегій розслідування з метою боротьби з наркоугрупованнями, які діють у декількох державах, та забезпечує можливість доповнення слідчих дій в одній державі здійсненням їх в інших державах;
•    розвиває співробітництво на всіх рівнях, приділяючи пріоритетне місце співробітництву з Програмою контролю наркотиків ООН (ЮНДКП), Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) та іншими установами ООН, Європейським союзом, Радою Європи, Чорноморським економічним співробітництвом (ЧЕС) та Центральноєвропейською ініціативою (ЦЄІ).
4. Позитивний підхід до профілактики
Усі ми прагнемо, щоб наші діти радували нас, а їхні вчинки були лише хорошими. На жаль, так буває не завжди, але у хороших батьків та вчителів діти завжди хороші. Проте під час профілактичних занять увага акцентується на поганих вчинках, діти хороші стають непомітними. Нижче наведено приклад того, як можна подолати цей парадокс виховання.
4.1. Головна таємниця профілактики
Дорослі частенько вважають, що сьогодні підлітки лише курять, вживають наркотики та зазирають до пляшки. Це хибна думка - більшість підлітків мають інші цінності у житті. Проте ті, хто проводить профілактичні програми, опускають ці факти. Деякі експерти дійшли думки, що від такого замовчування фактів більше шкоди, ніж користі. Вони поклали початок новому напряму у профілактиці, якийотримав назву "соціальне нормування".
Зміст його надзвичайно простий, проте він кардинально відрізняється від загальновизнаної практики залякування підлітків небезпеками вживання тютюну, алкоголю та наркотиків. Соціальне нормування виходить із наступних спостережень: якщо загальновизнано, що більшість підлітків не вживає алкоголь, то ті, хто все ж таки випиває, стануть пити менше, а серед тих, хто не п'є, набагато менше буде бажаючих потоваришувати з пляшкою. Головна домінанта - не надмірний опис випадків п'янства, а наголос на тому, що більшість підлітків п'є мало або взагалі не вживає алкоголь, таким чином тверезість постане як норма. Такий підхід цілком можна застосувати до куріння та інших різновидів ризикованої поведінки. Школи та університети постають перед фактом, що профілактичні програми, на які було витрачено шалені гроші, не мають ніякого ефекту. Соціальне нормування вже дає результати, тому що воно пропагує здоров'я, а не смерть та руйнування. Щодо алкоголю, то цей підхід був надзвичайно дієвий серед дівчат, котрі, найімовірніше, мають більшу схильність орієнтуватися на вподобання більшості. Основний метод соціального нормування надзвичайно простий. Зазвичай, під час опису статистичних даних чільне місце посідає невеликий відсоток підлітків, які вживають алкоголь та тютюн. Замість цього пропонується наголошувати на більшості підлітків, які цього не роблять. Найпростіше це втілити у життя, якщо проводити опитування серед учнів, а потім докладно розповідати їм про результати, акцентуючи увагу на тому, що більшість із них не курять та не п'ють. Несподіванка криється в тому, що учні щиро дивуються, оскільки самі вони (а також їхні батьки) переконані, що переважна кількість підлітків уживають і алкоголь, і тютюн. Наприклад, у 1999 році 100 навчальних закладів Києва стали базою для проведення опитування на тему куріння. Учням, зокрема, запропонували відповісти на питання, який відсоток підлітків у школі курить. 60% відповіли, що переважна більшість, у той час, як їхні ж відповіді переконливо продемонстрували, що упродовж останнього місяця хоча б раз закурювали тільки 40%, а систематично курили лише 20%.
Хибне уявлення про те, що більшість підлітків уживають тютюн та алкоголь, ускладнює проблему. Щороку першокурсники отримують неправдиву інформацію від учителів та батьків: тютюн та алкоголь - це норма життя. Батьки просять: "Я знаю, що всі студенти пиячать, але хоча б не сідай за кермо в нетверезому стані". Викладачі закликають: "Я знаю, що ви всі курите, але робіть це, будь ласка, надворі". Отож, першокурсники думають: "Я маю бути як усі. Я повинен почати пити й курити".
У 1999 році в Університеті штату Вісконсін (США) було проведене опитування серед студентів, яке засвідчило: студенти переконані, що 95% із них курить. Насправді курці становили лише третину студентства. Соціальне нормування руйнує такі хибні стереотипи. Якщо студент переконаний, що 95% його товаришів по навчанню курить, поступово він починає вірити, що і йому також потрібно курити. Результати соціального нормування у згаданому університеті були вражаючими: рівень куріння зменшився на 29%, кожен третій курець поклав край шкідливій звичці.
Трирічна програма соціального нормування, проведена у двох школах округу Декалб, штат Іллінойс (США), мала наступні наслідки. У 1999 році в США загалом 40% десятикласників хоча б раз уживали алкоголь упродовж останніх 30 днів, у школах округу Декалб - 44%. У 2001 році цей показник склав 39% для США і 30% - для даного округу. Аналогічний показник щодо вживання тютюну становив у 1999 році відповідно 25,7% і 25,6%, а в 2001 році - 21,3% й 16,8%.
Для багатьох шкіл та університетів підхід соціального нормування - остання надія, тому що всі інші програми не змогли зменшити кількість вживання алкоголю та тютюну серед молоді. До сьогодні ті, хто займається профілактикою, продовжують залякувати підлітків тютюном та алкоголем, сподіваючись, що страх змусить забути про пляшку та сигарету. Але діти не кидають курити й пити.
І більшість не кидає саме тому, що не п'ють і не курять взагалі. Досить робити з цього таємницю. Молодь набагато краща, ніж звикли думати про неї дорослі. Дорослі мають, зрештою, визнати це й розказати хлопцям та дівчатам правду про них самих.

 

Яндекс.Метрика >