...
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: “ВИСИПНИЙ ТИФ” PDF Печать E-mail


Висипний тиф – гостре інфекційне захворювання, що передається від хворої людини здоровій разом із вошами і характеризується лихоманкою, своє-рідним висипом на шкірі, а також ураженням нервової та серцево-судинної сис-теми. Висипний тиф (історичний, або класичний) є одним з різновидів великої групи рикетсіозних захворювань людини, до яких, зокрема, належать ендеміч-ний (щуриний) висипний тиф, кліщовий висипний тиф (північноазіатський ік-содорикетсіоз) і лихоманка Ку, а також хвороба Брілла.
Етіологія. Збудник висипного тифу – рикетсії Провацека (Rickettsia prowazek), які постійно знаходять у клітинах ендотелію судин у хворих висип-ним тифом. Мають таку назву на честь вченого Провацека, який вивчав причи-ну вошивого тифу й загинув від нього в 1915 р. Збудник висипного тифу може культивуватися в легеневій тканині білих мишей і на хоріон-алантоїсній оболо-нці курячих ембріонів, що розвиваються.
Епідеміологія.  Людина, що хворіє висипним тифом, є єдиним джерелом інфекції. Вона небезпечна наприкінці інкубаційного, весь лихоманковий період і ще на протязі 2 днів після нормалізації температури тіла. У деяких випадках хворий висипним тифом залишається заразним ще на протязі 10 днів.

Висипний тиф безпосередньо від хворої людини до здорової не передаєть-ся. Передача рикетсій обумовлена наявністю переносників – вошей (головним чином платтяної воші). Воша, насмоктавшись крові висипнотифозного хворого, стає здатною передавати захворювання не раніше, ніж через 4-5 днів. За цей час відбувається розмноження рикетсій в епітеліальних клітинах її кишечнику, де їх знаходять у великій кількості. Ця обставина має велике епідеміологічне зна-чення. Так, при госпіталізації хворого в перші 5 днів хвороби й одночасній об-робці епідеміологічного осередку (знищення вошей) нових випадків захворю-вання в цьому осередку не буде. Максимальний строк життя зараженої воші 40 – 45 днів; отже, на протязі 35 – 40 днів вона здатна передавати інфекцію.
Клітини епітелію кишечнику зараженої воші через 5 днів переповнюються рикетсіями Провацека, внаслідок чого вони руйнуються і збудник висипного тифу разом з випорожненнями виходить назовні, забруднюючи шкіру й білизну людини. Цілісність шкірних покривів порушується укусом вошей і розчосами; при почісуванні запаленого місця відбувається втирання в шкіру рикетсій, які потім проникають в кров’яне русло.
Клінічні ознаки.  Рикетсії, проникнувши в кров, розносяться по всьому ор-ганізму. Як внутрішньоклітинні паразити, вони вкорінюються в ендотелій арте-ріол і капілярів, викликаючи там специфічні зміни. Ендотеліальні клітини ура-жених судин різко набухають, що призводить до звуження або повної їх заку-порки. Такі зміни судин (гранулеми) спостерігаються в усіх органах, в тому чи-слі й у центральній нервовій системі, особливо в продовгуватому мозку. Ці ураження викликають тяжкі розлади з боку серцево-судинної та нервової сис-тем (менінгоенцифаліт), що одночасно з токсичною дією збудника хвороби обумовлює клінічну картину цього захворювання.
Інкубаційний період висипного тифу становить в середньому 14-15 днів; іноді він скорочується до 7 або триває до 23 днів. Захворювання починається гостро. У ряді випадків на протязі 1-2 днів спостерігається загальне нездужан-ня, поганий апетит. Потім піднімається температура тіла, що досягає в перші 2 дні 39-40° С. Часто підвищення температури супроводжується ознобом.
З першого дня хворий скаржиться на нестерпний зростаючий головний біль, неспокійний, переривчастий сон із сновидіннями. Ці явища швидко зму-шують хворого лягти у ліжко. Зовнішній вигляд його досить типовий. Обличчя гіпереміроване, набрякле, кон’юнктивіти різко гіпереміровані, судини склер розширені, ін’єцировані (“кролячі очі”). Шкіра гаряча.
На 5-й день хвороби (рідше на 4–6-й) з’являється висипка в області боко-вих поверхонь грудної клітини, на згинальній поверхні передпліч, ліктьових згинах і швидко поширюється по всьому тулубу й на нижні кінцівки. Висипка поліморфна (різна за величиною і формою); спочатку вона може бути розеоліз-ною (зникає при натискуванні на неї або розтягуванні шкіри), швидко перетво-рюється на петехіальну, яка вже не зникає при натискуванні та розтягуванні шкіри. При важкому протіканні хвороби висипка може бути з самого початку петехіальною. Діаметр елементів висипки від 2 до 5 мм. Іноді до появи висипки на перехідній складці кон’юнктиви виникають дрібнокрапкові крововиливи (симптом Кіарі – Авцина); при огляді зіву можна знайти на слизовій оболонці м’якого піднебіння, а також біля кореня язичка одиничні крапкові крововиливи (енантема). До чітко вираженої висипки петехії можуть бути виявлені шляхом накладення на плече хворого резинового джгута; при цьому нижче місця пере-тяжки утворюються крапкові крововиливи.

Період висипань супроводжується погіршенням стану хворого. Зростають явища з боку нервової системи (тифозний статус). У тяжких випадках спостері-гаються запаморочення, збудження, марення, галюцинації. У таких випадках з боку медичного персоналу вимагається особливо ретельний нагляд за тяжко-хворими, так як вони можуть встати, втекти, навіть викинутися у вікно тощо. Захворювання протікає з явищами менінгоенцифаліту (запалення головного мо-зку та його оболонок).
У тяжкохворих стул і сечовипускання можуть бути несвідомими. Іноді відбувається затримка сечі або парадоксальне сечовипускання, коли при пере-повненому сечовому міхурі виділення сечі проходить малими порціями.
Розлад діяльності серцево-судинної системи характеризується глухістю тонів серця, прискоренням пульсу, прогресуючим падінням артеріального тис-ку, іноді до ступеня колапсу. У розпалі захворювання присутні явища бронхіту, а іноді й бронхопневмонії.
Апетит у хворого поганий. Язик сухий, обкладений білим або коричневим нальотом, часто при висовуванні тремтить. Іноді хворий не може висунути язик, він “спотикається” через нижні зуби (симптом Говорова – Годельє). Зви-чайно спостерігається схильність до затримки стула. З 4–5-го дня пальпірується селезінка і збільшується печінка.
При сприятливому протіканні захворювання температура тіла нормалізу-ється на 12–15-й день (пізніше як виключення); вона падає літично (ступенепо-дібно) на протязі 2-3 днів, рідше критично, тобто одразу. Свідомість хворого прояснюється, висипка зникає, з’являється апетит. Поступово нормалізується артеріальний тиск, сон стає спокійним, сили відновлюються. При стані, що про-гресивно поліпшується, на 7–8-й день нормальної температури тіла хворому дозволяють вставати з ліжка і на 13-й день він може бути виписаний.
Невідкладна допомога. Долікарська допомога: при підйомі температури кладуть холодний компрес на голову, дають 0,5 г ацетилсаліцилової кислоти або 0,25 г амідопірину. Медична допомога: при гіпертермії показаний холод на голову, жарознижуючі засоби; 0,5 г ацетилсаліцилової кислоти або 0,25 г амі-допірину; серцево-судинні засоби (2 мл 20% розчину камфори або 1-2 мл корді-аміну підшкірно), при різкому збудженні – 1 мл 2,5% розчину аміназину внут-рім’язово.
Ускладнення. Серед можливих ускладнень висипного тифу слід перш за все відмітити нервовотрофічні ураження тканин (некрози шкіри, пролежні) і тромбофлебіти (частіше уражаються вени нижніх кінцівок). У деяких хворих, особливо при наявності попереднього виснаження організму або поганому до-гляді за порожниною рота, можливий розвиток гнійного паротиту. Іноді розви-вається обмежена двостороння осередкова пневмонія; у дітей можливі отити. Не є рідкістю токсичні неврити слухового нерву, хоча у цих хворих швидко (звичайно вже на момент виписування з стаціонару) гострота слуху повністю відновлюється. У деяких випадках спостерігається розвиток висипнотифозного менінгоенцифаліту.

Перенесене захворювання залишає стійкий імунітет. Повторне захворю-вання висипним тифом спостерігається не раніше, ніж через 1,5 років після пе-рвинного. Летальність не перевищує 0,1–0,2%.
Профілактика. Услід за госпіталізацією хворого висипним тифом про ко-жного такого хворого негайно оповіщають районні санітарні організації і сані-тарно-епідеміологічну станцію (СЕС). Квартиру або гуртожиток, де мешкав хворий, піддають дезинфекції і одночасно в осередку проводять епідеміологіч-не обстеження.
Усю білизну хворого кип’ятять і перуть з милом, а верхній одяг, ковдри і матраци обробляють у дезінфекційних камерах.
Усіх осіб, що мешкають в оточенні хворого, одразу ж після госпіталізації хворого миють у лазні-пропускнику, а їх білизну, одяг і постільні речі піддають такій самій дезінсекційній обробці, як і речі хворого.
Необхідно забезпечити комплексне одночасне проведення всіх переліче-них заходів, повторюючи санітарну обробку в осередку через 8 днів.

На протязі 25 днів з моменту госпіталізації хворого медичні робітники по-винні щодня вимірювати температуру всім, хто мешкає в даному осередку, а через кожні 3 дні, крім того, проводити загальний медичний огляд.
Клініко-епідеміологічний нагляд за особами, що знаходяться в осередку висипного тифу, проводиться на протязі 71 дня з моменту появи першого випа-дку захворювання.
У боротьбі з поширенням висипного тифу виключно важливу роль відіграє рання діагностика і госпіталізація хворого. Якщо хворого буде госпіталізовано до 5-го дня захворювання висипним тифом, а в осередку забезпечена одночасна повторна і кільцева дезінсекція і санітарна обробка всіх мешканців даної квар-тири або гуртожитку, слід вважати, що нових випадків захворювання висипним тифом в цьому осередку вже не виникне.
Допоміжну роль у профілактиці висипного тифу відіграють щеплення ва-кциною. Імунітет розвивається через 3 тижні після щеплення і діє на протязі 8-10 місяців. Щеплення слід робити тим, хто за родом своєї роботи підлягає не-безпеці зараження (персонал інфекційних лікарень, дезінфектори, носії на залі-зничному і водному транспорті, перукарі, робітники санпропускників тощо).

ЛІТЕРАТУРА


1.    Бунин К.В. Инфекционные болезни. – М.: Медицина, 1977. –  492 с.
2.    Покровский В.И., Булкина И.Г. Инфекционные болезни с уходом за бо-льными и основами эпидемиологии. – М.: Медицина, 1985. – 240 с.
3.    Справочник по оказанию скорой и неотложной помощи/ Под ред.     Е.И. Чазова. – М.: Медицина, 1975. – 672 с.



 

Яндекс.Метрика >