...
ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПРОСТАТИТУ І СТАТЕВИХ РОЗЛАДІВ PDF Печать E-mail

ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ПРОСТАТИТУ І СТАТЕВИХ РОЗЛАДІВ

Лікування чоловіків з різними формами сексуальних розладів необхід-но проводити з врахуванням таких основних принципів (Порудомін-ський#І.М., 1960; Мільман Л.Я., 1960; Васильченко Г.С., 1956-1990; Буртянський Д.П., Кришталь В.В., 1983-1990; Возіанов А.Ф., Горпінчен-ко#І.І., 1977-1997; Веремйов М.Е., 1997; Д’яченко Т.В., Времйов М.Е., Пересадін М.О., 2000):
•    лікуванню, як правило, підлягає сімейна пара, оскільки нормальне сексуальне життя здійснюється двома партнерами;
•    основним (провідним) методом при всіх варіантах статевих дисфункцій є психотерапія. Навіть при хірургічних операціях її варто використовувати на доопераційному і післяопераційному етапах;
•    в кожному конкретному випадку при визначенні терапевтичної і реабілітаційної стратегії тактично необхідно виходити з пріоритетного принципа індивідуального підходу до пацієнта;
•    принцип комплексності – сексуальні дискфункції можуть бути зумовлені розвитком напружень в багатьох системах організму – у різних відділах ЦНС (діенцефальний, спинальний рівень), у залозах внутрішньої секреції (ендокринний рівень), у виконавчих (статевих) органах;
•    доцільність поєднання психотерапії і патогенетичних (симптоматичних) засобів, які поліпшують перебіг окремих фаз копулятивного циклу;
•    ретельний аналіз індивідуального копулятивного циклу на основі сучасного обстеження пацієнта і вплив на усі ланки етіології і патогенеза сексуального розладу;
•    тривалість терапії, наполегливість пацієнта і лікаря в прагненні до виздоровлення і реабілітації порушених функцій.
В системі лікування пацієнта, який страждає розладами функцій статевої сфери умовно виділяють три сторони (Веремйов М.Е., 1997):
•    етіотропна терапія (усунення причин сексуальних порушень);
•    патогенетичне лікування (нормалізація і оптимізація структурно-функціональних складових механізму сексуальних проявів);
•    реабілітаційний етап – відновлення в повному обсязі індивідуальної сексуальності, типічної віковій фізіологічні нормі.
Психотерапевтична система лікувального впливу направлена на виявлення глибинних особливостей пацієнта і розкриття інтимних деталей патогенезу. Знімаючи емоційне напруження вона допомагає у вирішенні багатьох психологічних і міжособистісних проблем.
При використанні раціональної психотерапії для корекції особистості використовують навіювання (самонавіювання) впевненості в собі. Патогенетична психотерапія направлена на усунення невротичних реакцій тривожного чекання. Після вияснення причин невротичної поведінки, проводять корекцію поведінкових реакцій, які спричинили до функціональних розладів ерекції.
Суггестивна терапія сприяє усуненню деяких невратичних ознак, неприємних відчуттів, негативних емоцій, поліпшує сон, апетит, самопочуття. Індивідуально використовуються методи гіпнотичного навіювання, самонавіювання, аутогенного тренування.
При використанні методу нейролінгвістичного програмування використовують спеціальні бесіди з вивченням окорухових реакцій, техніки візуально-кінестетичної дисоціації, постановки “якорів”, які відтворюють в сенсорній уяві пацієнта картину успішного коїтуса тощо.
Сутність профілактики простатиту полягає у використанні комплексу заходів, направлених на ліквідацію факторів, які сприяють його розвитку. Такими факторами перш за все є:
•    усунення венозного застою в органах малого таза та попередження застою секрету в передміхуровій залозі;
•    своєчасне і ефективне лікування запальних процесів в інших органах (зокрема, в сечовипускному каналі, прямій кішці, мигдалинах тощо), з тим, щоб не допустити надходження мікробів до передміхурової залози;
•    розробка комплексу заходів, які б не допускали рецидивів захворювання.
Для попередження венозного застою в передміхуровій залозі кожний мужчина повинен визначати для себе нормативи ритму інтенсивності статевого життя, тривалості статевих актів тощо. Чоловікам належить орієнтуватися на середні фізіологічні норми статевого життя – 2-3 статеві акти на тиждень тривалістю 1,5-2 хвилини кожний. Юнаки до 20 років звичайно можуть здійснювати статеві акти частіше, а тим кому більше 45 років – рідше, але тривалість статевих актів стає більшою. Чоловіки не повинні штучно подовжувати тривалість статевих актів, оскільки такий засіб подовження статевого задоволення може привести до венозного застою в передміхуровій залозі, а згодом і до простатиту.
Для попередження венозного застою в передміхуровій залозі важливо, щоб статевий акт протікав нормально і закінчувався сім’явилиттям у піхву, а не за її межами. Сприяє застою венозної крові і секрета в передміхуровій залозі переохолодження організму, зловживання алкогольними напоями. Крім того алкоголь знижує рівень андрогенів в крові, що сприяє розвитку запальних процесів в передміхуровій залозі і імпотенції. Важливо також своєчасно лікувати запальні процеси в сечовипускному каналі та прямій кішці звідки мікроби легко проникають до передміхурової залози.
Особливості анатомічної будови предміхурової залози (м’язево-залозиста структура), складна судинна сітка утруднюють проникнення в залозу медикаментозних препаратів і сприяють тривалому збереженню інфекції. Як наслідок запальний процес в простаті носить в’ялий і тривалий характер. Оскільки основним завданням при лікуванні хронічного простатиту є відновлення структури і функції предміхурової залози, то лікування повинно проводитись комплексно, суворо індивідуально. Не варто чекати негайного терапевтичного ефекту. Його не буде. Лікування простатиту процес довготривалий і складний. Лише терпіння і оптимізм, дозволять справитись з цією хворобою.
Необхідною умовою максимальної ефективності антибактеріальної терапії при хронічному простатиті є дотримання таких загальних принципів (М.Левін, 2001):
•    виділення і визначення мікрофлори, яка обумовлює простатит та встановлення її чутливості до антимікробних засобів;
•    підбір найбільш ефективних препаратів з найменш вираженими побічними ефектами;
•    визначення ефективних доз, способів і частоти введення ліків з врахуванням особливостей їх впливу на простату;
•    своєчасний початок лікування і проведення достатнього за тривалістю курсу антимікробної терапії;
•    поєднання антибактеріальних препаратів як між собою так і з препаратами та процедурами, які посилюють антимікробний ефект, поліпшують мікроциркуляцію в простаті, знижують частоту ускладнень;
•    проведення комплексної терапії з врахуванням особливостей загального стану здоров’я хворого.
Лікування хронічного інфекційного простатиту направлено, перш за все, на боротьбу з інфекцією предміхурової залози. Як і при гострому простатиті, антибіотики підбирають індивідуально. З врахуванням бактеріологічних досліджень і чутливості мікроорганізмів до антибіотиків. Курс лікування – 5-6 тижнів. Через кожні 10 діб бажано змінювати антибіотики з тим, щоб попередити адаптацію збудника хвороби до даного препарату. Окрім антибіотиків використовують сульфаміламіди (бісептол). В простату вводять антибіотики у вигляді розчинів і мазей за допомогою катетера; через сечівник вводять антисептики і протимікробні препарати.
Недостатній антибактеріальний вплив антибіотиків на передміхурову залозу пояснюється їх поганою розчинністю в ліпідах клітин залози. О.Л.Тіктінський, І.Ф.Новіков, В.В.Михайличенко (1985) при хронічних простатитах пропонують використання метацикліну (рондоміцину), сульфаніламідних препаратів в поєднанні з триметапрімом (бактрін або бесиптол), нітроксоліна, 5-НОК, 5-нітрокс, ректальне введення анальгетиків і нітрофуранів. При стійких штамах стафілокока ефективним є введення автовакцини та використання стафілококового антитоксина.
При фолікулярних і паренхіматозних простатитах хворі повинні отримувати антибактеріальні препарати у великих дозах і комбіновано (по 10-12 днів), до отримання клінічного ефекту. З метою попередження звикання мікроорганізмів, які спричиняють простатит, до лікувальних препаратів, їх (препарати) час від часу змінюють.
Для підвищення ефективності лікування хворих хронічним простатитом бактеріальної етіології використовують імуностимулюючі (імунотронні) препарати (М.Е.Веремйов, 1998):
•    медикаменти тимусного походження (тімапін, тактівін, тімоптін, тімактід, тімостимулін, вілозен), а також синтетичний аналог тимічних факторів – тімоген;
•    препарати кровотворних органів (мієлопід, спленін);
•    цитоксини і їх аналоги – альфа-інтерферони (альфа-ферон, інтерферон людини, віферон, інтрон А) і бета-інтерферони (ребіф, фрон, бета-ферон;
•    індуктори інтерферона (циклоферон, аміксін, рідостін, мегостін);
•    препарати мікробного походження (пірогенал, БЦЖ, рібомуніл);
•    синтетичні імуностимулятори (леакадін, левамізол, дібазол, амізон).
Важливою умовою антибактеріальної терапії є забезпечення відтоку гною із звивистих і криптоподібних вивідних протоків ацинусів. З цією метою роблять масаж передміхурової залози поєднуючи його з регулярною еякуляцією викликаною статевим актом.
Потужні скорочення тазових м’язів під час еякуляції, скорочення власної мускулатури простати сприяють її природньому масажу. Отже регулярне статеве життя – необхідна передумова нормального функціонування простати, а також лікування.
Добрий фон для лікування – це регулярне статеве життя з одним партнером. При зміні статевого партнера відбувається надходження до сечовидільної системи нових мікробів. За таких умов агресивність “чужих” мікробів зростає, що в свою чергу підвищує ризик виникнення інфекційного простатиту.
При простатиті корисний не сам секс, а еякуляція, якою він завершується. Тому тим хто страждає хронічним простатитом і не має можливості його стабілізувати, рекомендується час від часу вивільняти предміхурову халозу і сім’яні міхурці від їх секрету маструбацією (М.Левін, 2001). Звичайно при маструбації не забезпечується таке ж потужне скорочення м’язів тазу як при нормальному статевому акті. Але на думку М.Левіна це ліпше, ніж нічого.
Масаж простати. Масаж передміхурової залози сприяє механічному спорожненню паталогічного вмісту залозок і вивідних проток. Крім того масаж під¬вищує тонус м’язових волокон передміхурової залози, поліпшує циркуляцію крові і лімфи в кровоносних і лімфатичних судинах, сприяє розсмоктуванню запального інфільтрату в залозистих часточках і проміжній тканині передміхурової залози.
Масаж роблять при наповненому сечовому міхурі у вигляді ритмічних рухів пальця в напрямку вивідних проток передміхурової залози зверху вниз із зовні всередину до міжчасткової борозенки. Перші сеанси масажу роблять легкими (легке поглажування), при твердій консистенції – залозу масирують більш ін¬тенсивно, але без болісних відчуттів хворого. Після масажу хворому пропонують помочитися, це сприятиме змиттю виділеного патологічного секрету залози з уретри. Середня тривалість масажу – 1-2 хв., кількість сеансів (залежить від тяжкості хвороби) – 10-20 і більше (два-три рази на тиждень, але не частіше, ніж через день). Останні сеанси масажу передміхурової залози роблять з проміжками через 5-10 днів.
Пальцевий масаж передміхурової залози доцільно поєднувати з гідромасажем. Спочатку роблять звичайну очисну клізму, через 10-15 хв. після спорожнення кишечника в пряму кишку вводять 50-70 мл теплого відвару ромашки, шавлії лікарської, деревію звичайного тощо. Тривалість утримання рідини в прямій кішці – 30-40 хв.
Для нормалізації тканьового обміну в простаті і підвищення локального імунітету необхідно забезпечити достатній вміст в організмі цинку. З цією метою для змащування ануса при пальнації і масажі простати використовують 10%-ну цинкову мазь.
Метод фаллодекомпресії і інстилляційної терапії. Сутність методу фаллодекомпресії полягає у дії гіпобаричного (0,4-0,6 атм) тиску на статевий член. Внаслідок розширення кровоносних судин значно покращується кровопостачання органу, нормалізується функція, відновлюється потенція. Дія тиском на статевий член рефлекторно активізує капілярний кровообіг простати, що нормалізує її живлення і оптимізує гормональну функцію.
Одним із ефектів фаллодекомпресії є збільшення сумарного обсягу губчастої тканини статевого члена, та підвищення ерекційної функції. Характерно, що набутий в процесі використання даного андрологічного методу ефект зберігається і після припинення гіпобаровпливу.
Лікування простатиту методом фаллодекомпресії проводять щоденно або через день. Курс – 10-15 процедур. М.Левін (2001) рекомендує поєднувати фаллодекомпресійне лікування з інстилляцією та масажем.
Інстилляційними називають методики, які дозволяють безпосередньо доставляти препарат (лікувальну суміш) по призначенню через зовнішній отвір сечівника. Для цього використовують одноразові шприци з копічним одноразовим наконечником або ж спринцівкою Тернавського. Перед введенням лікувальної суміші спорожнюють сечовий міхур і розслабившись вводять 5 мл препарату. Головку статевого члена після введення лікувальної суміші стискають пальцями або спеціальним зажимом. Для того щоб розчин швидше дійшов до простати і сечового міхура, проводять поглажування заповненого сечівника вільною рукою в напрямку промежини.
Після процедури виникає потреба до сечовиведення. Її треба деякий час перетерпіти, щоб лікувальна суміш встигла подіяти на простату. У зв’язку з небезпекою жирової емболії не рекомендується вводити в уретру масляних сумішей. Необхідною умовою використання лікувальних сумішей є відсутність ефекту подразнення слизової оболонки сечівника і взаємна сумісність її складових компонентів.
Введення в уретру лікувальних сумішей доцільно поєднувати з масажем предміхурової залози (інстилляційний масаж). За таких умов кількість активних компонентів лікувальної суміші в зоні запаленої простати значно зростає.
Введена в товстий кишечник рідини сприяє скороченню і розслабленню окремих його ділянок. Цим створюються сприятливі умови для руху рідини, а отже масажу слизової оболонки прямої кишки, а через неї і передміхурової залози, і сім’яних міхурців. Одночасно відбувається активне скорочення м’язових структур передміхурової залози. При цьому покращується крово- і лімфообіг, підвищується тонус, оптимізується функціональна активність залози. Добрі результати дає масаж передміхурової залози з використанням піхтового масла (8-10 крапель на процедуру; Л.Г.Кругляк 1999).
При сексуальних розладах, спричинених пошкодженням нейрогумо-ральної регуляції копулятивного циклу використовують чоловічі статеві гормони (андрогени) і їх синтетичні аналоги (Времйов М.В., 1997, 1998).
•    Метандростенолон (табл. по 5 мг) – доза 0,01 – 3 рази на день протягом місяця. Харчовий раціон хворого повинен містити достатню кількість повноцінних білків, вітамінів, мікроелементів і харчових волокон.
•    Тестастерона пропіонат в ін’єкціях (1% або 5% масляний розчин) – 2-3 рази в тиждень протягом 2-3 тижнів.
•    Метилтестастерон – табл. по 5 мг. Приймають по 0,01 мг – 3 рази на день протягом місяця.
•    Тестастерон (суміш декількох препаратів). Приймають по 1 мл 1 раз на тиждень протягом 1-2 місяців.
•    Нероболін (володіє виразною анаболічною дією). Призначають 1 раз на тиждень внутрішньом’язово протягом місяця.
•    Ретаболін (анаболік). Призначають внутрішньом’язово 1 раз на тиждень. Курс лікування – 1 місяць.
•    Тестенат (комбінація тестостеронів). Приймають по 1 мл внутрішньо-м’язево 1 раз на тиждень 1-2 місяці.
•    Амбосекс (комбінація андрогенів і естрогенів). Приймають по 1 мл один раз на місяць.
•    Тестобромлеціт – по 1-2 таблетки під язик, 2-3 рази протягом дня. Курс – 2-3 тижні.
З метою підвищення імунітету і зміцнення захисних функцій організму хворим хронічним простатитом вводять простатилен – фермент виділений з предміхурової залози бугаїв. Препарат володіє комплексною дією, сприяє відновленню функцій простати при їх пригніченні внаслідок запального процесу або старіння.
При наявності ознак гіпогонадизма (при збереженні функціональної активності яєчок) використовують гонадотропні препарати – хоріогонічний гонадотропін, сироватковий гонадотропін, профазі, префізон, бромкріптін. Для активізації синтезу власних андрогенних гормонів приймають вітамінні препарати (токоферола ацетат, ретінол, квадевіт, декамевіт і ін); для підвищення загального тонусу і регулювання функцій генітально-гіпофізарної системи приймають адаптогени (жен-шень, лимонник китайський, аролію манжурську, елеутерокок, радіолу розову тощо), біогенні стимулятори (апілак, екстракталос, торфат тощо). При зниженні сексуальної активності, астеніях і зниженні еректільної функції приймають стимулятори ЦНС – фенамін, аміналон, стріхніна нітрат, секуріпін, ягоди лимонника китайського, спиртову настоянку коріння женшеня тощо.
В якості протизапальних препаратів при лікуванні простатитів використовують антіпірін (по 2 таблетки в якості добавки до теплого трав’яного настою для мікроклізм), ортофен, вольтарен, диклофенак 0,025 (по 1 таблетці 4 рази на день), димексід – по 2 чайні ложки в якості добавки до трав’яних настоїв для мікроклізм, полібіолін (внутрішньо-м’язово), тіотріазолін (ректальні свічки), амніоцен (підшкірно).
Із засобів, які сприяють розсмоктуванню інфільтрату використовують лідазу (в якості компоненту для парапростатичної блокади), амніоцен для підшкірного введення, полібіолін (внутрішньом’язово).
Знеболюючі: аналгін (по 1 таблетці), новокаїн (в якості розчинника препаратів для ін’єкцій). Імунностимулятори: тактівін (для підшкірного введення), тімалін (внутрішньом’язово), метилурацил, левамісоль.
Стимулятори мікроциркуляції – ескузан, пентоксіфілін; стимулятори регенерації – метилурацил, оротат калію; плазмолітики – но-шпа, настоянка беладонни.
Використання пірогеналу. Ефективним при хронічному простатиті є використання пірогеналу Планельса. Пірогенал – ліпопротеід створений з бактерій паратифозної групи. Впливаючи на обмін речовин, пірогенал підвищує фагоцитоз і загальну імунну реактивність, виявляє розсмоктувальну дію щодо рубцевої ткани¬ни. Внутрішньовенне введення пірогеналу належить проводити лише в умовах стаціонарного лікування. О.Л.Тіктінський, І.Л.Новікова (1972) розглядають пірогенал як засіб неспецифічного впливу на фізіологічну і імунологічну реактивність організму, як необхідну передумову (основу) для про¬ведення етіотропної антибактеріальної терапії.
Перша доза пірогеналу для внутрішньовенного введення – 25 МПД, при відсутності реакції на другий день вводять 37 МПД, на третій день – 50 МПД, на четвертий – 50-75 МПД і т.д. При підвищенні температури тіла до 38° і вище через декілька годин після введення, при появі оз¬нобу і слабкості на наступний день доза препарату не збільшується, а залишається попередньою. Таким чином на дев’ятий день доза пірогеналу зростає до 100-150 МПД і більше (О.Л.Тіктінський, І.Ф.Новіков, В.В.Михайличенко,1985).
І.М.Прудомінський вказує на ефективність та¬кого курсу лікування пірогеналом: по 10-15 мкг через день. В залежності від реакції, дозу препарату підвищують на 10-15 мкг і доводять до 200-250 мкг. При вираженій реакції на пірогенал, що відмічається на третій-шостий день, необхідно розпочинати антибактеріальну терапію одним-двома антибіоти-ками і одним сульфаніламідним препаратом в досить високих дозах або бісептолом. Одноразово щоденно проводять фізіотерапію, а через день масаж передміхурової залози. Пірогенну терапію завершують через 10 днів.
З електрофізіологічних методів лікування для підвищення тонусу м’язових волокон передміхурової залози використовують дорсовалізацію або фарадизацію передміхурової залози, ректальну діатермію. Над лобком накладають пластинку, а в пряму кишку вводять ректальний електрод. При силі струму 0,5-1 А, тривалість сеансу 15-25 хвилин. Викликаючи глибоке прогрівання тканин (хворий повинен відчувати тепло в прямій кишці), ректальна діатермія сприяє розширенню капі¬лярів, посилює тканинний обмін, прискорює розсмоктування інфільтратів в передміхуровій залозі.
Хронічні простатити із зниженням статевої потенції чоловіків успіш¬но лікують грязями, озокеритом і парафіном. Грязелікування застосовують у вигляді грязевих ректальних тампонів і “трусів”. Температура грязі для тампонів – 40-50?. Курс лікування – 10-12 процедур через день, або дві процедури підряд з одним днем відпочинку. Оптималь¬ною температурою грязі для “трусів” є 38-45 градусів, тривалість одного сеансу 10-15 хвилин. Всього призначають 10-14 грязьових “трусів” через день.
Для приготування озекерито-парафінової суміші беруть 60гг озокериту і 50 г рідкого парафінового масла. Отриману гомогенну масу підігрі¬вають до 42-46? і спеціальним шприцом через задній прохід вводять в пряму кишку. Курс лікування включає 10 процедур через один або два дні відпочинку. Грязе- і озоке¬ритотерапію поєднують з масажем передміхурової залози та іншими фізіопроцедурами, зокрема гідротерапією: струменевий душ Шарко, циркулярний, шотландський, висхідний, дощовий і інші види душів. Температурний режим, сила дії і тривалість процедур повинна підбиратись для кожного пацієнта окремо з врахуванням паралельного психотерапевтичного впливу з поясненням суті тих чи інших процедур. Виразно збуджуючий ефект дають скипідарні та вуглекислі ванни; седативний – хлоридно-хвойні, йодно-бромні.
Призначення фізіотерапії полягає в тому, щоб покращи¬ти кровообіг залози, а отже сприяти надходження до неї ліків, які вво¬дять перорально і парентерально. З цією метою використовують ультра¬звук, парафін, фонофорез антибіотиками тощо.
УВЧ – терапія з ректальним введенням електрода в резиновому напальцевику на глибину 8-10 см, доза – 5-15 Вт, тривалість – 12-15 хвилин щодоби або через день.
Анальгезуюча дія досягається електрофорезом новокаїна, тримокаїна, савкаїна, дикаїна, індуктотерапією, імпульсними токами низької частоти. Цими ж методами досягається і протизапальний, обмежуючий і розсмоктуючий ефекти.
Лікування наслідків основного захворювання у вигляді розладів копуляції здійснюється загальнозміцнювальними ваннами, різними душами, електростимуляцією тощо. Распутіним Б.К. (1984) встановлено позитивний вплив голкотерапії на рівень гонадотропних гормонів в крові хворих гіперплазією передміхурової залози з покращенням статевої функції.
Вітафонотерапія. “Вітафон” розроблений російськими вченим В.А.Федоровим, в останній час успішно використовується в лікувально-профілактичних закладах і санаторіях, а також в домашніх умовах для лікування простатитів і імпотенції. У “Вітафона” амплітуда вібрації в 50-100 разів менша, ніж у вібромасажерів, тому її називають мікровібрацією. Лікувальний ефект вітафонотерапії забезпечується саме завдяки безперервній зміні частоти в широкому звуковому діапазоні. Використання “Вітафона” грунтується на його здатності поліпшувати місцевий кровообіг. Це досягається шляхом зниження судинного опору руху крові під час дії мікровібрації певної частоти (для судин з різним діаметром існує своя оптимальна частота). Окрім того віброакустичною дією “Вітафона” в венах створюється ефект гідродинамічної помпи яка сприяє направленому руху крові по венах. Розслаблюючи м’язи “Вітафон” посилює не лише капілярний але й лімфатичний кровотік.
При використанні “Вітафона” хворий, як правило, не відчуває дискомфорту, інколи може спостерігатись приємне відчуття тепла і вібрації, ще рідше, якщо в зону дії попадає нервовий центр, виникають больові відчуття, зменшується кількість сечовипускань, покращується потенція (М.Левін, 2001).
При лікуванні хронічних простатитів необхідно 2-4 курси вітафонотерапії. Після першого курсу роблять перерву на 3-5 днів, після другого і третього – на два тижні.
З профілактичною метою “Вітафон” використовують в режимі один-два рази на тиждень, тривалість сеансу – 15 хв. Для закріплення ефекту через 3-6 місяців курс лікування повторюють.
Санітарно-курортне лікування. Найбільш поширеним санаторно-курортними факторами лікування гіперплазії передміхурової залози є грязі і мінеральні ванни. Комплексне лікування в умовах санаторію з використанням грязей, мінеральних вод, кліматотерапії і психоемоційного розвантаження сприяє поліпшенню крово- і лімфообігу в органах малого тазу, оптимізує дренажну функцію передміхурової залози, сприяє активізації перебігу окисно-відновних реакцій, що підвищує фізіологічну і імунну реактивність організму, сприяє більш швидкому відновленню функцій статевих органів.
Для того, щоб вірно обрати тип санаторію для лікування належить пройти ретельне обстеження з тим, щоб уточнити форму захворювання, виявити наявність патологій інших органів тощо. В нашій країні спеціалізованих санаторіїв, в яких проводять терапію хворих з сексуальними розладами, поки що не має. Хронічний простатит, поряд з іншими захворюваннями, успішно лікують на таких урологічних і неврологічних курортах як Бердянськ, Миргород, Моршин, Немирів, Саки, Сатанів, Хмільник, Ялта тощо.

 

Яндекс.Метрика >