...
Методи запобігання небажаної вагітності PDF Печать E-mail

Методи запобігання небажаної вагітності

Запобігання вагітності (контрацепція) – застосування протизаплідних засобів і методів з метою попередження чи регулювання вагітності.
Існує багато підстав для попередження чи регулювання вагітності. Використання сучасних засобів і методів контрацепції є одним з основних прийомів профілактики абортів, зниження гінекологічних захворювань і акушерської патології, планування сім’ї,  регулювання народжуваності дітей.
Для запобігання вагітності використовують механічні, хімічні, гормональні контрацептиви, внутриматкові засоби, спринцювання, фізіологічні методи, хірургічну контрацепцію тощо.
До механічних засобів контрацепції (бар’єрні методи) належать чоловічий презерватив, жіночі діафрагми, шийкові ковпачки, контрацептивні губки. Основою їх дії є створення механічної перешкоди на шляху руху сперматозоїдів. Презерватив виготовляється з тонкої, високоякісної гуми; надягається на чоловічий статевий орган тільки в стані ерекції. Більшість презервативів мають змазку до складу якої входять сперміцидні речовини, токсично діючі на сперматозоїди. При кожному статевому акті необхідно застосовувати новий презирватив. Не можна використовувати презирватив з закінченним терміном зберігання, а також при виявленні ознак пошкодженості (ламкість, склеювання). Купуючи презервативи належить брати до уваги термін їх зберігання.
Ефективність (найменш можлива частота невдач) при використанні презирватива складає 20%. Використання сперміцидної піни при використанні презерватива значно збільшує ефективність захисту. При використанні цього методу контрацепції відповідальність за попередження запліднення бере на себе чоловік.
Перевагами презервативної контрацепції є абсолютна зворотність (збереження здатності до дітонародження), дешевизна, легкість придбання (не потребує рецепту лікаря), безпечність (не має ризику для здоров’я).
Презерватив може бути куплений як жінкою, так і чоловіком. Окрім того, використання презерватива зменшує поширення захворювань, які передаються статевим шляхом.
Недоліки презервативної контрацепції. Інколи може виникати алергія на латекс. У цьому випадку необхідно використовувати презервативи з природніх матеріалів. Окрім того презерватив може зменшити чутливість головки статевого члена, а одягання презерватива може перервати статевий акт, що вже розпочався. Можлива також негативна психологічна дія (деякі чоловіки не здатні зберегти ерекцію пеніса при одягненому презервативі).
Діафрагма – це куполоподібні напівсфери виготогвлені з еластичної гуми і латекса. Пружний обідок допомагає втримати діафрагму на місці в піхві. Покриваючи передню стінку піхви і шийку матки діафрагма виконує функцію фізичного бар’єру на шляху руху сперматозоїда. Діафрагму бажано використовувати з сперміцидними засобами.
Ефективність використання діафрагм досить висока, її зниження може бути пов’язане з неточною приміркою, неакуратним введенням чи зміщенням під час статевих зносин. Діафрагма вставляється кожний раз перед зносинами. Після примірки її використовують від одного до двох років. Діафрагма повинна залишатися в піхві 6-8 годин після статевого акту (час потрібний для втрати активності усіх сперматозоїдів).
При постійному і правильному використанні це більш надійний засіб, ніж внутріматкові спіралі і оральні контрацептиви. Поєднання діафрагми з сперміцидами в певній мірі попереджує захворювання, які передаються статевим шляхом, а також рак шийки матки.
З не багатьох недоліків методу фізичної контрацепції належить відмітити необхідність попередньої примірки, можливість алергічної реакції на матеріал, з якого зроблена діафрагма.
Шийкові ковпачки. Вони підбираються лікарем і  використовуються для закриття шийки матки. Ковпачки виготовлені з гуми і мають форму наперстка. Тривалість їх утримання – близько двох діб.
Контрацептивні губки. Їх виготовляють з поліуретану і насичують сперміцидами. Сперміцид, який всмоктує губка захищає жінку від захворювань, які передаються статевим шляхом і крім цього запобігає розвитку пухлин шийки матки. Попередньо змочана водою губка вводиться в піхву, тут вона розширюється і заповнює весь простір біля шийки матки. Губку тримають 24, години після цього часу її виділяють.
Мінімальна очікувана частота невдач при користуванні губками близько 5-8%. Це зумовлено анатомічними відхиленнями в будові піхви, матки і прямої кишки, що може перешкоджати правильному розташуванню губки чи її затриманню в піхві.
У деяких жінок виникають труднощі при введенні чи видаленні губки, інколи можлива алергічна реакція на поліуретан чи сперміцид. Всмоктуючи багато піхвових виділень, губка сприяє сухості піхви, що погіршує перебіг статевого акту.
До хімічних засобів контрацепції належать введені в піхву пасти, таблетки, свічки та інші лікарські форми, які мають спермотоксичну дію (граміцидинова паста, контрацептин Т, трацетин, галаскорбін, люгенурін, хлоцетін тощо). Обов’язковим складовим компонентом сперміцидів є активні фармакологічні компоненти (в основному ноноксил-9), які інактивують сперматозоїди. У більшості випадків сперміциди використовують разом з фізичними контрацентивними засобами.
Хімічні засоби контрацепції починають діяти через 10-30 хвилин після введення, тому між введенням і статевим актом повинен пройти деякий час.
Гормональні контрацептиви – високоефективні протизаплідні засоби, основою механізму дії яких є гормональні субстанції.
Гормональні  контрацептиви призначаються тільки лікарем,  і для кожної пацієнтки підбираються індивідуально. Використання даного методу контрацепції пов’язане з ризиком виникнення великої кількості побічних ефектів і протипоказань. При використанні гормональних контрацептивів необхідно виключити паління (компоненти диму збільшують ризик виникнення тромбів, порушень кровообігу).
Найбільш частого практичного застосування знайшли гестогенні препарати (комбіновані естрогени). В основі їх контрацептивної дії є стимуляція вагітності та стримування процесу овуляції. При правильному застосуванні їх ефективність близько 100%.
При використанні гормональних контрацептивів не бажано приймати анальгетики, антибіотики та інші лікарські препарати (бісекурин, нон-овлон, регилидон, тризистон).
Жінкам старшого репродуктивного віку рекомендуються препарати, які містять мікродози (не більше 0,5 мг) гестагенів (фемулен, континуін тощо) – “міні пілюлі”. В основі механізму їх дії лежить порушення механізмів транспортування яйцеклітини, зниження активності дії жовтого тіла.  У порівнянні з комбінованими препаратами вони є менш ефективними.
Ін’єкційні препарати. Одна внутрім’язова ін’єкція забезпечує контрацепцією на 8-10 тижнів (в залежності від препарату). Високоефективним контрацептивом довготривалої дії є норплант (6 силі-конових капсул). Вони вводяться під шкіру плеча строком на 5 років.
Препарати, які містять більше 0,05мг естрогенів (інфекудін, ановрал), застосовуються лише з лікувальною метою, а також як естрогенні препарати (нарколут). Гестагенні та естрогенні препарати повинні призначатися лише лікарем. Контрацептивний ефект ін’єкційних препаратів близько 99%.
Недоліками ін’єкційних препаратів є підвищення ризику утворення тромбів, які можуть визвати приступи стенокардії, інсульт і легеневу емболію. Цей ризик тим більший, чим довше жінка приймає таблетки, особливо при поєднанні з палінням. Збільшення і приступи головної болі, підвищення ризику гіпертонії і утворення каміння в жовчовому міхурі; загострення діабету, зменшення кількості молока у матері-годувальниці – усе це можливі наслідки неконтрольованого і тривалого використання ін’єкційних препаратів. Неприємними є побічні дії в перші декілька циклів під час звикання до препарату: нудота, головна біль, набряки тощо.
Механізм протизаплідної дії посткоїтальних препаратів (постинор) полягає у блокуванні розвитку заплідненої яйцеклітини. Їх вживають не пізніше 72 години після статевого акту. Суттєвим недоліком посткоїтальних препаратів є часті внутриматочні кровотечі. Тому їх використовують для запобігання вагітності в особливих випадках (наприклад, після зґвалтування), а також для переривання вагітності на ранніх стадіях.
Перервані статеві зносини, як метод контрацепції (коли статевий акт закінчується еякуляцією поза статевими шляхами жінки) має багато недоліків і низький контрацептивний ефект. Цей метод контрацепції вимагає від чоловіка дисциплінованості і точного розрахунку. При перших ознаках еякуляції (оргазму) чоловік повинен негайно зупинити зносини. Такі дії звичайно суперечать сексуальним інстинктам обох партнерів, вони знижують повноту сексуального задоволення і є однією з причин неінфекційних простатитів. За таких умов незначні переваги даного методу контрацепції (відсутність підготовки і спеціальних пристосувань, грошових затрат) зводяться на ніщо. Його недоліками є:
-    неможливість уникнути попадання в піхву виділень з пенісу, які можуть мати сперматозоїди;
-    трудність визначення чоловіком моменту еякуляції;
-    виділення сім’я проходить до і після оргазму;
-    чимало пар не можуть контролювати себе під час оргазму;
Один з найбільш ефективних і часто використовуваних методів попередження вагітності для жінок, які живуть регулярним статевим життям є внутриматкові засоби (ВМЗ). ВМЗ виготовлені з синтитичних матеріалів, біологічно інертних до тканин організму.
Сучасні ВМЗ (їх є більше 50) – це пластмасові пристосування величино близько 2-3 см, які вводять в порожнину матки і залишають там на тривалий час. Існує дві гіпотези щодо механізму дії ВМЗ. Перша – присутність ВМЗ у матці перешкоджає руху сперматизоїдів до яйцеклітини, друга – будь-яке чужорідне тіло в матці, стимулює фагоцитоз яйцеклітини і сперми лейкоцитами, третя найбільш поширена – ВМЗ перешкоджає імплантації заплідненої яйцеклітини в маточну стінку.
Ефективність ВМЗ залежить від їх розміру: чим більші розміри, тим надійніший захист.
Найбільш поширеними ВМЗ є прогестасерт-Т, коппер 7, коппер-Т та інші.
Прогестасерт-Т містить запас прогестину, який поступово вивільнюється в матку. Підвищена концентрація гормону, пригнічуючи клітини ендометрію, перешкоджає імпланації заплідненої яйцеклітини. Запас прогестину в даному препараті розрахований на один рік, тому через рік його змінюють.
Коппер-7 і коппер-Т – це пластмасові пристосування, на які намотаний тонкий мідний дріт. Повільно розчиняючись в слизі порожнини матки, мідь перешкоджає поглинанню естрогену клітинами ендометрія, а відповідно і дії цих гормонів.
ВМЗ цього типу слід змінювати кожні 3-4 роки.
Петля Ліппса – це гнучке пластмасове пристосування без покриття, яке вводиться в матку на певний (досить тривалий) період часу.
Недоліки використання ВМЗ:
-    значні витрати на їх купівлю та встановлення;
-    необхідність періодично замінювати цей засіб;
-    необхідність перевіряти перед зносинами наявність шовкової нитки;
-    деяке збільшення кровотечі при менструації;
-    доволі велика вірогідність слідів крові і біль після встановлення;
-    ризик запальних захворювань органів малого тазу;
-    можливість випадання;
-    ризик позаматкової вагітності в перші місяці після видалення ВМЗ; 
-    ризик виникнення хвороб, які передаються статевим шляхом.
Хірургічна стерилізація. Розрізняють жіночу і чоловічу стерилізацію. Методи жіночої стерилізації: лігірування (перев’язування) маткових труб з наступним пересіченням, накладання силіконових кілець чи зажимів, а також введення в маткові труби спеціальних пробок чи хімічних речовин. Після стерилізації менструації продовжуються, яйцеклітина дозріває і овулює кожний місяць, але гине в маткових трубах. У деяких жінок така стерилізація збільшує інтерес до сексу (відсутність страху завагітніти).
Чоловіча стерилізація (вазектомія) – пересічення сім’явивідних протоків, по яким сперма з кожного яєчка потрапляє в статевий член. Операція проходить під місцевою анастезію, технічно проста з рідкими ускладненнями.
Після вазектомії сперматозоїди залишаються в епідидимісі і сім’явивідних протоках, де руйнуються, а продукти розпаду всмоктуються в кров.
Фізіологічний метод контрацепції. Суть методу полягає у щомісячному визначенні овуляції у жінок і утриманні від статевих зносин у цей і найближчі до нього дні. Тестування дня овуляції проводять шляхом вимірювання базальної температури, досліджень цервікального слизу, а також шляхом розрахунків безпечних і небезпечних днів місячного циклу. Цей метод контрацепції ґрунтується на таких основних положеннях:
-    овуляція відбувається за чотирнадцять днів (плюс-мінус два дні) до початку менструації;
-    сперма, яка потрапила в піхву залишається життєздатною протягом 2-3 днів;
-    яйцеклітина, яка не запліднилась протягом 12-24 годин після овуляції гине.
Спочатку реєструють тривалість 6-12 попередніх менструальних циклів. З них виділяють самий короткий і самий довгий цикл. Наприклад, 25 і 29 днів. Проводиться спеціальний розрахунок: 25-18=7 і 29-11=18. Звідси випливає, що “небезпечним” періодом, який вимагає застереження чи утримання від статевого життя, є період з 7-го по 18-й день менструального циклу, тобто 10 днів.
Температурний метод полягає у визначенні часу овуляції шляхом реєстрації ректальної температури тіла протягом трьох менструальних циклів. Вимірювання ректальної температури в прямій кишці проводять щоденно вранці після пробудження (не встаючи з ліжка і не змінюючи положення тіла), одним і тим же термометром протягом 5-6 хвилин. На основі отриманих даних малюють графік і визначають час овуляції. У фазі дозрівання яйцеклітини температура не перевищує 37°С , в момент виходу яйцеклітини з фолікула вона може знизитися на 0,2°С-0,4°С , а в період овуляції і в фазі жовтого тіла – піднімається вище 37°С.  Підвищення температури може бути швидким чи повільним. До часу наступної менструації температура падає і повертається до свого мінімального значення.
Так, наприклад, якщо овуляція по графіку відповідає 12-му дню менструального циклу, то для визначення меж утримання проводять такі розрахунки: 12-6=6 і 12+4=16. Отже для даної жінки найбільш сприятливим для настання вагітності є період з 6-го по 16-й день циклу.
В узагальненому вигляді переваги і недоліки окремих методів контрацепції представленні в таблиці 5.

 

Яндекс.Метрика >