...
Мікрофлора організму людини, тварин, рослин. PDF Печать E-mail


Мікрофлора людського організму є результатом взаємного пристосування макро- і мікроорганізму в процесі еволюції.
Нормальна мікрофлора людини характеризується постійністю. Кожна частина тіла людини забезпечує особливу екологічну нішу, для якої характерна певна мікрофлора.
Мікрофлора шкіри. Поверхню шкіри тіла людини найчастіше заселяють мікрококи, сарцини, коринебактерії, негемолітичні стрептококи, мікробактерії, плісшеві і дреджеві гриби, дифтероїди, деякі сталофілококи та ін. За даними Ф. Ремлетже, на шкірі однієї людини міститься близько одного мільярда мікробних клітин. Живляться вони виділеннями жирових і сальних залоз, відмерлими клітинами і продуктами розпаду. Ці мікроорганізми настільки міцно закріплюються в потових, сальних залозах і волосових фолікулах, що навіть старанне миття і тертя щіткою не може повністю видалити їх.
Коли людина працює з ґрунтом, то на її одежу і поверхню шкіри можуть попадати спори різних мікробів: клостридії правця, газової анаеробної інфекції, ботулізму та ін. найбільше інфікуються відкриті частини тіла, зокрема руки. На їхній поверхні виявляють кишкові палички, сталофілококи, стрептококи, різні види грибів (дріжджові, плісеневі, не завершені тощо).
Порушення санітарно-гігієнічного режиму нормальних умов праці і побуту часто є причиною гноячкових, грибкових та інших уражень шкірних покривів людського тіла.

Мікроби порожнини рота і горла.
Порожнину рота і горла населяють різноманітні мікроорганізми, оскільки тут для них створюються досить сприятливі умови: оптимальна температура, достатня кількість поживних речовин (слина містить білки, вуглеводи, ліпіди тощо), слабкокухена реакція.
Нормальними мешканцями горла являються мікрококи, пневмококи, і Streptococcus Salivarius, які належать до грампозитивних коків.
Із грамнегативних коків тут найчастіше знаходяться аеробні представники роду Neisseria і анаеробні коки із  роду Vellonella. У ротовій порожнині і горлі міститься також велика кількість паличкоподібних грампозитивних і грамнегативних бактерій. До перших належать насамперед лактобацили і коринебактерії, а до других – представники родів Bacteroides і Spirillum. Treponema dentinum, Candida albicans, Actinomysces israel – також є характерними представниками мікрофлори ротової порожнини. Ці мікроорганізми, як правило, не шкідливі. Однак при пошкодженні слизових оболонок багато із них можуть проникати в тканини тіла і спричиняти те чи інше захворювання.

Мікрофлора травного каналу.
В шлунку і тонкій кишці людини несприятливі умови для розвитку мікроорганізмів. При нормальному функціонуванні шлунка завдяки бактерицидній дії шлункового соку в ньому майже немає мікробів, однак при порушенні нормальної роботи шлунка кислотність шлункового соку змінюється; з рота в шлунок можуть попадати разом із їжею і розмножуватись молочнокислі бактерії, сарцини, сінна паличка, дріжджі, а в окремих випадках -  дизентерія, черевнотифозні, паратифозні та інші патогенні мікроорганізми.
У дванадцяти палій кишці зрідка трапляються мікроби. Тільки в окремих випадках тут можна виявити Stertococcus faecalis, гриби та деякі інші мікроорганізми. Зовсім не має або дуже мало мікробів у тонкій кишці.
Найбільша кількість мікробів у товстій кишці. Їхня кількість у фекальних масах людини перевищує 107 клітин на 1 г. Протягом доби доросла людина виділяє разом з екскрементами близько 7 паразитів мікроорганізмів.
Природа мікрофлори кишечника людини зазнає істотних змін залежно від характеру їжі і особливо – віку людини. Травний канал у новонароджених стерильний, через деякий час (протягом доби) він заселяється випадково мікрофлорою з середовища, яке його оточує (головними чином при годуванні). І надалі в кишках немовлят встановлюється специфічна мікрофлора, в якій переважає Biffadobacterium. З припиненням годування дітей молоком ця бактерія зникає, а мікрофлора кишок повністю змінюється.
В кишках дорослих людей виявлено понад 260 видів мікроорганізмів. Переважаючими видами є Bacterades, Eschericha coli i Streptococcus faccalis. Лактоцили і ентерококи, стрептококи, стафілококи, кластридії та інші бактерії становлять меншу частину мікрофлори кишечника. Із грибів у кишках виявлено представників двох родів: Candida i Torulopsis, а з найпростіших – Balantidium, Entamoeba i Trichomonas.
Цікаво, що таке бактерія, як Clastridium perfringes, що постіно живе в кишках людини має здатність виролбляти травні ферменти, а Escherichia coli – необхідні організму людини вітаміни: тіамін, рибофвавін, ціанокобаламін (ацифорільна і болгарська палички, актиноміцити та інше) дуже корисні: вони запобігають розвиткові патогенних бактерій, які можуть проникати разом з їжею і водою до кишок.
Надмірне приміненя антибіотиків і сульфамідів може призвести до значних змін в мікрофлорі травного каналу.

Мікрофлора дихальних шляхів.
Людина разом з повітрям вдихає величезну кількість частинок пилу й адсорбованих на них мікробів, більшість з яких затримується в порожнині носа. Лише незначна частина мікроорганізмів проникає в бронхи.
Однак своєрідні захисні механізми охороняють трахею і бронхи від попадання до них живих бактерій. Більшість бактерій прилипають до слизової оболонки носоглотки і не можуть вільно пересуватись до легенів. Крім того легені є місцем дуже активного фагоцитозу (механізму, за допомогою якого чужорідні частинки захоплюються і руйнуються  особливими амебоподібними клітинами).
При ослабленні організму внаслідок охолодження, виснаження, травм, нестачі вітамінів представники постійної мікрофлори дихальних шляхів (стафілококу, стрептококи, дифтероїди, мікрококи та ін.) стають здатними спричиняти різні захворювання: гострі катари дихальних шляхів, ангіни, пневмонії, бронхіти, тощо.
На слизових оболонках очей можна виявити стафілококи, коринебактерії (Corynebacterium xerosis), мікоплазми та ін. Однак тут міститься не дуже багато мікробів, оскільки в сльозовій рідині очей є бактерицидна речовина лізоцим. При ослаблені організму, порушенні зору, гіповітамінозах представники нормальної мікрофлори слизових оболонок очей можуть стати відносно патогенними і зумовити різні захворювання: кон’юктивіти, блефарити та інші нагнійні процеси.
Останнім часом значну увагу привертає розвиток нової галузі експериментальної біології, що займається вирощуванням тварин в організмі яких не має мікроорганізмів – так званої гнотобіології. Нині уже успішно вирощують у спеціальних камерах шляхом вигодовування стерильним кормом безмікробних курчат, морських свинок, поросят та інших тварин. Вирощені безмікробні тварини називають гнотобіотами.
Гнотобіоти привертають особливу увагу вчених в зв’язку з необхідністю більш глибокого вивчення  ролі нормальної мікрофлори в механізмах інфекційної потології та імунітету. Гнотобілогія дає змогу точніше з’ясувати роль нормальної мікрофлори в процесах синтезу вітамін, амінокислот та інших фізіологічно-активних речовин, виявлення вродженого і набутого імунутету, взаємодії бактерій і вірусів. Важливе значення також має гнотобіологія при вивченні умов життя людини і тварин під час космічних польотів.

Патогенні мікроорганізми
Питання про природу інфекційних захворювань людини, тварин і рослин здавна привертало увагу багатьох дослідників. І тільки завдяки визначним відкриттям Л.Пастера обґрунтування значення хвороботворних мікроорганізмів у виникненні різних хвороб , ідентифікації їх дало змогу правильно підійти до розкриття суті цієї надзвичайно важливої проблеми.

Що ж таке патогенні мікроорганізми?
Патогенні (хвороботворні) мікроорганізми – це ті, які можуть спричинити захворювання людини, тварини і рослини. Вони пристосувались до паразитичного типу живлення в тканинах і рідинах організму хазяїна. Інфікований організм відповідає на проникнення патогенна відповідними реакціями, які виражаються у виявленні симптомів хвороби, а також у різних захисних пристосуваннях. До патогенних мікроорганізмів належать багато представників бактерій, грибів, мікроплазм, ритексій, вірусів і найпростіших та ін.
Патогенність є видовою ознакою мікроорганізмі, яка характеризує його здатність спричиняти інфекційне захворювання. Вона визначається вірулентністю, агресивністю і таксиногенністю.
Вірулентність означає ступінь патогенності даної культури (штампу) мікроба. Вірулентність є його індивідуальною властивістю, яка може змінюватися під впливом природних умов.
Агресивність – це здатність бактерій проникати в організм, закріплюватись в ньому, розмножуватися і поширюватися.
Таксиногенність – здатність утворювати токсини, речовини різного хімічного складу, які можуть зумовлювати специфічні розлади і навіть смерть інфікованого організму. За характером утворення токсини поділяють на екзотоксини й ендотоксини, які відрізняються між собою хімічною структурою.
Екзотоксини – це отруйні речовини, що виділяються в середовище мікробною клітиною, як продукт життєдіяльності. Характеризуються різко вираженою токсичністю – здатністю уражувати окремі тканини й органи організму (наприклад, дифтерійний екзотоксин уражує надниркові залози і серцевий м’яз та ін.).
Ендотоксини – сполуки, які найчастіше пов’язані з певними структурами мікробних клітин і можуть вивільнятися тільки після автолізу (руйнування) клітин.
Функції токсинів ще повністю не з’ясовані.

 

Яндекс.Метрика >