...
ДІАГНОСТИКА СТАТЕВИХ РОЗЛАДІВ ЧОЛОВІКІВ СПРИЧИНЕНИХ ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЙ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ PDF Печать E-mail

ДІАГНОСТИКА СТАТЕВИХ РОЗЛАДІВ ЧОЛОВІКІВ СПРИЧИНЕНИХ ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЙ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ

Оцінку стану чоловічих статевих залоз і сексуальної функції особи, яка звернулася до андролога варто розпочинати із заповнення анкети такого змісту (опитувальник Меллана):
•    прізвище, ім’я і по-батькові;
•    дата заповнення анкети;
•    одружений;
•    неодружений;
•    розлучений.
У кожному з розділів обведіть цифру, яка стоїть проти ряду, що найбільш відповідає вашому станові на даний момент.
І. Потреба в статевих зносинах. Якщо б це залежало тільки від наявного в мене в даний момент статевого бажання (незалежно від напруження статевого члена) я мав би зносини:
0 – взагалі ніколи або не частіше одного разу на рік;
1 – кілька разів на рік, але не частіше одного разу на мі¬сяць;
2 – два-чотири рази на місяць;
3 – два рази на тиждень або трохи частіше;
4 – щодоби один або кілька разів.
II. Настрій перед зносинами:
0 – сильний страх невдачі, а тому спроб ніколи не робив;
1 – виражена невпевненість, а тому шукаю привід, щоб ухили¬тись від спроби;
2 – деяка невпевненість, але від спроби не ухиляюсь (або провожу зносини на догоду дружині без внутрішнього спонукання, або щоб випробувати себе;
3 – головним чином жадання насолоди, оволодіння жінкою, зносини починаю без побоювань;
4 – завжди тільки жадання насолоди, ніколи не відчуваю ні¬яких сумнівів.
III. Статева заповзятливість (роблю дії на проведення статевого акту):
0 – взагалі не роблю, або з інтервалом не менше року;
1 – кілька разів на рік, але не частіше одного разу на мі¬сяць;
2 – кілька разів на місяць, але не частіше одного разу на тиждень;
3 – два рази на тиждень, або трохи частіше;
4 – щодоби один або кілька разів.
ІV. Частота здійснення статевого акту. Мені вдається здійснити статеві зносини (хоча б і не цілком повноцінні за формою, тобто короткочасні або при недостатній ерекції статевого члена):
0 – взагалі ніколи не вдається;
1 – дуже рідко;
2 – в більшості випадків;
3 – у звичайних умовах завжди;
4 – в будь-яких умовах і завжди, навіть якщо обставини цьому не сприяють.
V. Напруження статевого члена (ерекція):
0 – ерекції при спробах зносин взагалі немає;
1 – на початку ерекція достатня, однак в момент зносин слабшає, і введення члена не вдається;
2 – доводиться робити зусилля або місцеві маніпуляції, щоб викликати достатню для введення ерекцію (або ж ерекція слаб¬шає після введення);
3 – ерекція неповна, але введення вдається без особливих зусиль;
4 – ерекція настає в будь-яких умовах.
VI. Тривалість зносин. Сім’явилиття настає:
0 – ще до введення члена в піхву жінки;
1 – в момент введення або через декілька секунд після нього;
2 – приблизно через одну хвилину;
3 – через 2–5 хвилин;
4 – за будь-яких обставин здатний довільно затримувати акт до настання певного задоволення у жінки.
VII. Частота статевих відправлень. Сім’явилиття відбувається при зносинах (або нічних полюціях, онанізмі тощо) у середньому:
0 – взагалі не відбувається або не частіше одного разу на рік;
1 – кілька разів на рік, але не частіше одного разу на місяць;
2 – кілька разів на місяць, але не частіше одного разу на тиж¬день;
3 – два рази на тиждень, або трохи частіше;
4 – щодоби один або кілька разів.
VIII. Настрій після статевих зносин (або невдалої спроби):
0 – крайня пригніченість, відчуття катастрофи (або відрази до дружини);
1 – розчарування, прикрість;
2 – байдужість (або деякий осадок від думки про те, що жінка залишилася незадоволеною;
3 – задоволеність і приємна втома;
4 – повна задоволеність і душевне піднесення.
IX. Оцінка успішності статевого життя:
0 – жінка не хоче близькості зі мною;
1 – жінка робить закиди;
2 – у статевому житті бувають успіхи і невдачі;
3 – статеве життя проходить загалом успішно;
4 – здатний за будь-яких обставин задовільнити жінку.
X. Тривалість статевого розладу:
0 – від початку статевого життя;
1 – більше півроку;
2 – менше півроку;
3 – в даний момент немає ніяких розладів, але вони траплялися раніше (особливо на початку статевого життя);
4 – не знаю, що таке труднощі в статевому житті.
Перші три розділи анкети відображають рівень статевої активності, розвитку статевої домінанти і характер статевої конституції. Розділи ІV- VІ характеризують об’єктивні показни¬ки реалізації коопулятивного циклу (стан ерекції, тривалість фрикцій і еякуляторної фази). Розділи VІІ-ІХ дають уявлення про загальний рівень статевих відправлень і емоційний стан особистості у зв’язку з оцінкою успішності статевої діяльно¬сті. Розділ Х вказує на тривалість статевого розладу.
Кількісну оцінку кожного з розділів анкети сексуальної функції чоловіків виражено в п’ятибальній системі. В ній перші три цифри (0-2) характеризують різні ступені патологічного зниження статевої функції, цифра “3” відповідає середній статистичній нормі, цифра “4” характеризує сильну статеву конституцію або період вікової домінантної гіперсексуальності. Середня статисти¬чна норма для чоловіків зрілого віку виражається в числі 30, яке становить суму з 10 трійок кожного розділу.
Виникнення статевих розладів у чоловіків в звичній мірі зумовлено запальними процесами в передміхуровій залозі і сі¬м’яних міхурцях. При хронічному простатиті і везикуліті часто відмічається зміна розмірів, консистенції, рухомості, чутливості простати, змінюється склад її секрету.
Діагностика хронічного простатиту ґрунтується на даних анамнезу (суб’єктивних відчуттях хворого) і клінічних симптомах, результатах пальпації передміхурової залози через пряму кишку, мікроскопічних досліджень її секрету. В ряді випадків важливо враховувати наявність непрямих ознак, з допомогою яких можна тестувати “слабкі місця” (Времйов М.Е., 1998): варікозні захворювання вен ніг, мерзнучі навіть у теплі ноги, слабкий пульс на венах стоп, зовнішній і особливо внутрішній геморой, розширення вен сім’яного канатика, гемангіоми (судинні плями), на шкірі стегон, попереку, тривалий анурез у хлопчиків після 4-5 років, ніктурія, слабка статева капституція з незначним оволосінням і пізнім початком статевого дозрівання, травми статевих органів, опромінення, несприятливі екологічні фактори, запалення будь-яких відділів сечостатевої системи, переохолодження, незагартованість організму, перегрівання промежини, тривале перебування на сонці у вузьких плавках або переохолодження від мокрих плавок після купання, різноманітні мікротравми, систематичні запори, надмірне вживання жирних, гострих, кислих, солоних страв в харчуванні, стримання сечовиділення, гіподинамія. Провокуючими факторами розвитку простатитів є радикуліт поперикового відділу хребта і імунодефіцити, які призводять до зниження імунітету.
Перед повторним дослідженням хворий повинен спорожнити сечовий міхур. Це необхідно для того, щоб звільнити уретру від лейкоцитів і слизі при наявності хронічного уретриту. При хронічному і катаральному простатиті форма, консистенція і чутливість залози майже не відрізняється від нормативних величин. Зменшення залози або западання в ділянці однієї з часток свідчить про руйнування запальним (гнійним) процесом її залозистої тканини. Нерівномірна консистенція залози (м’якіші ділянки чергуються твердішими) свідчать про наявність інфільтративного процесу або вогнищ зруйнованої тканини. При переході запального процесу в рубцювання пальпуються ділянки ущільнення на тлі еластичної консистенції простати. При в’ялій залозі (атрофія м’язових волокон) навіть легкий її масаж спричиняє виділення слизово-гнійного секрету у порівняно великих дозах.
Основним критерієм оцінки препарату секрету передміхурової залози є аналіз співвідношень кількості лейкоцитів і лецитинових зерен. У здорових осіб кількість лейкоцитів в полі зору мікроскопа не більше 8-10, а лецитинових зерен досить багато. В секреті передміхурової залози в період запилення в полі зору мікроскопу виявляють понад 15-20 лейкоцитів, кількість лецитинових зерен зменшена аж до повної відсутності. Чим поширеніший запальний процес, тим більше лейкоцитів і менше лецитинових зерен. Зменшена кіль¬кість лейкоцитів з наростанням числа лецитинових зерен в процесі лікування хворого свідчить про зворотній розвиток хронічного запаль¬ного процесу. При інкапсуляції гнійного вогнища кількість лейкоцитів не зменшується, а число лецитинових зерен зростає (Б.А.Вартапетов, О.М.Демченко, 1972).
Ефективним методом дослідження передміхурової залози є паль¬цеве ректальне обмацування. Перед дослідженням хворий повинен спорож-нити сечовий міхур. Дослідження простати проводять в таких положеннях хворого:
•    в коліно-ліктьовому або напівзігнутому вертикальному;
•    на правому боці, з приведеними до живота ногами;
•    на спині з розве¬деними і зімкнутими в колінних та кульшових суглобах ногами.
Колінно-ліктьове положення найбільш зручне для отримання соку простати; ослаблених хворих обстежують в положенні на боці; для визначення розмірів простати та її зміщуваності користуються дворучним дослідженням в положенні хворого на спині (більш точно розміри простати визначають з допомогою ультразвукового дослідження).
У здорових чоловіків простата визначається на відстані 3-4 см від анального отвору, її поперечний діаметр біля основи – від 2,2 до 4,5 см, поздовжній – від 2,5 см до 3,5 см, товщина – 1,5-2,5 см; межі залози виразні і чіткі, посередині виділяється поздовжня борозенка, яка поді¬ляє її на дві частки (Й.М.Аптер, 1972). Значна кількість сполучнотканинних елементів робить передміхурову залозу компактною, а добре розвинуті м’язові волокна – гнучко-еластичною.
Сік простати містить в собі білкові речовини, переважно глобулінової фракції. Дослідженнями К.К.Йоцус і В.А.Вайчувенс (1973, 1980) встановлено, що сік хворої передміхурової залози містить в собі нові білкові фракції: гама -1, -2, -3 – глобуліни; при везикулопростатиті виявлялись лише гама -1 – глобуліни. При виразній формі олігоспермії при хворобі передміхурової залози відмічається збільшення концентрації високомолекуларних білків при одночасному зниженні низькомолекуляр-них (О.Л.Тіктінський, Л.С.Пупкова, 1984).
З клінічно-лабораторних досліджень при простатитах використову-ють проби сечі, соку передміхурової залози, рідше застосовують біопсію простати.
Двосклянкова проба дослідження сечі полягає в отриманні 50-60 мл сечі в одну склянку, решти – в іншу (перед пробою хворий не пови¬нен мочитися 3-5 годин). При наявності запального процесу в передній або задній уретрі перша порція сечі буде каламутна (наявність слизі та гною), друга порція – прозора.
При проведенні трисклянкової проби передню частину уретри промивають з допомогою катетера. Тоді ставлять двосклянкову пробу. За рівнем прозорості чи каламутності отриманої промивної рідини та двох порцій сечі визначають яка ділянка уретри запалена.
Для отримання соку передміхурової залози масажують кожну її дольку окремо – простату погладжують в напрямку від основи до вер-хівки залози паралельно уретрі. Закінчують масаж погладжуванням за-лози зверху вниз уздовж міждолькової борозенки. Це сприяє виділенню соку простати в сечівник і на зовні, де її збирають на предметне скло для аналізів. В нормі секрет простати – це опалесцентна рідина слабо-лужної реакції; в полі зору мікроскопа знаходять поодинокі лейкоцити, лецитинові і крохмальні зерна. При запальних процесах сік простати містить в собі патогенні мікроби, збільшену кількість лейкоцитів; певне прогностичне значення має співвідношення лейкоцитів і лецитинових зерен.
Велике значення для судження про функціональний стан передміхурової залози мають такі її компоненти, як кисла фосфатаза і лимонна кислота. Величина кислої фосфатази в спермі здорових чоловіків є відносно постійною, її рівень істотно знижується у хворих з різними формами гіпогонадизму (Radoch I Homolgo, 1961).
Вироблення лимонної кислоти простатою перебуває під гормональним контролем, на що вказують клінічні спостереження пов’язані з кастрацією. Після кастрації піддослідних тварин лимонна кислота повністю зникає з простатичного секрету. Введення тестостерону відновлює синтез лимонної кислоти передміхуровою залозою.
У здорових чоловіків вміст лимонної кислоти в секреті передміхурової залози коливається в широких межах – від 500 до 2700 мг. За даними Б.А.Вартапетова і О.М. Демченко (1972) зменшення концентрації лимон-ної кислоти нижче 200 мг% свідчить про виражене порушення функції передміхурової залози, характерне для патологічного перебігу клімаксу.
Про функціональний стан передміхурової залози і інших статевих залоз можна судити за показником (типом) кристалізації секрету простати. Краплю секрету передміхурової залози отриману після її масажу наносять на предметне скло. Препарат висушують при кімнат¬ній температурі, додають краплю фізіологічного розчину і розгляда¬ють при малому збільшенні мікроскопу. В міру випаровування фізіоло¬гічного розчину в препараті з’являється певний вид кристалізації. У здорових чоловіків він характеризується типовим феноменом – “лист папороті”. При порушенні функції статевих залоз структура кристалізації порушується. Її зв’язок з рівнем андрогенної стимуляції показано в таблиці 3.
Таблиця 3
Взаємозв’язок між кристалізацією і рівнем андрогенної стимуляції
(за Б.А.Вартапетовим і О.М. Демченко, 1972)
Вид кристалізації    Андрогенна стимуляція
У вигляді правильно розкладеного листа папороті    Нормально (+++)

Папоротеподібна структура збережена, гілки скелетизовані, виснажені, зігнуті    Помірна андрогенія (++)
Кристали деформовані, стовщені з багатьма гілками химерної форми    Виражена гіпоандрогенія (+)
У препараті на тлі аморфної структури поодинокі грудочки кристалів    Відсутня (–)
В ряді випадків для діагностики захворювань передміхурової залози використовують біопсію з наступним цитологічним і гістологіч¬ним дослідженням отриманого матеріалу, проводять цистоскопію та рентгенологічне дослідження (інструментальні методи).

 

Яндекс.Метрика >