...
Конспект уроку: Володимир Маяковський. Трагічна доля поета. Рання лірика В.Маяковського як зразок російського футуризму. PDF Печать E-mail

Конспект уроку: Володимир Маяковський. Трагічна доля поета. Рання лірика В.Маяковського як зразок російського футуризму. Пафос самоствердження й самовиявлення поетичного «Я» в поезіях. Відтворення пульсу сучасної цивілізації, життя індустріального міста, мови вулиці.
Мета: поглибити знання про футуризм, ознайомити з творчістю одного з
найталановитіших поетів доби, представника футуризму В. Маяковського,
виявити найсуттєвіші ознаки його поезії; продовжити навчати розуміння
незвичного поетичного слова, удосконалювати навички складання конспекту
лекції.
Обладнання: Портрет В. Маяковського.

ХІД УРОКУ
І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Питання до учнів.
1.Що таке футуризм?
2.Яких представників футуризму ви знаєте?
3.У чому полягали естетичні засади, на яких ґрунтувалося мистецтво футуризму?
ІІІ. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМИ УРОКУ
1. Завдання учням.
Скласти конспект лекції.
2. Слово вчителя.
Футуризм — абстракціоністський художній напрям 10-х — поч. 20-х pp. XX ст. Найповніше, але з різною, часом протилежною ідейною орієнтацією проявився в Італії (батьківщина футуризму) і Росії; мав він також прихильників в інших європейських країнах (Німеччині, Великій Британії, Франції, Польщі).
Народження італійського футуризму відзначено появою «Маніфесту футуризму». Теоретиком і вождем першої, міланської, групи футуристів став Ф. Т. Марінетті, який заявив про повний розрив з існуючим світом і його культурою. Крім того, відмова від художньої спадщини сполучалася в італійському футуризмі з культом насильства, естетизацією «війни як гігієни світу», як «параду м'язів і спритності». Гімн силі і «героїзму» перетворився на пропаганду мілітаризму і шовінізму.
Російський футуризм як літературний рух відкривається «Прологом егофутуризму» (1911) Ігоря Северяніна і збіркою «Ляпас суспільному смаку» (1913) поетів із групи «Гілея», пізніше названих кубофутуристами (Велемир Хлебников, Давид і Микола Бурлюки, Володимир Маяковський, Олена Гуро, Василь Каменський, Олексій Кручоних та ін.). Були й інші групи футуристів: «Мезонін поезії» на чолі з В. Шершеневичем; «Центрифуга», до якої входили Сергій Бобров, Микола Асєєв і Борис Пастернак.
Егофутуризм виник у Петербурзі. Ця назва вперше з'явилася у збірці Ігоря
Северяніна (справжнє ім'я Ігор Васильович Лотарьов) «Струмки в ліліях» (1911). Послідовники поета Костянтин Олімпов (справжнє ім'я Костянтин Костянтинович Фофанов), Іван Ігнатьєв (справжнє ім'я Іван Васильович Казанський), Георгій Іванов, Грааль-Апрельський (справжнє ім'я Сергій Семенович Петров) об'єдналися у гурток «Его». Однак вже у жовтні 1912 p. І. Северянін, не поділивши лаври
лідерства з К. Олімповим, спеціально виданою листівкою «Відкритий лист Ігоря Северяніна» сповістив читачів про свій розрив з егофутуристами.
Фактично І. Северянін виявився єдиним з егофутуристів, чиї вірші набули широкої популярності за їхню романтичну співучість, звучність, легкість і мали надзвичайно багато прихильників на початку століття (особливо серед жіночої аудиторії), хоча порівняно з іншими тогочасними віршами вони відрізнялися, як правило, манірністю, претензійністю, яка часом межувала з вульгарністю.


Російський літературний футуризм, якому передували футуристичні течії в живописі: «кубісти», «променисті», «безпредметники» тощо, певною мірою відчув вплив футуризму італійського. Однак здебільшого він розвивався самостійно, йому не були властиві мілітаристські прагнення Марінетті, проповідь насильства, агресії, антиестетизм, поклоніння перед технікою тощо.
Більше того, у російському футуризмі було помітне прагнення підкреслити національну специфіку словесного мистецтва (праслав'янсько-«азійська» тематика у Хлебникова, фольклорне забарвлення віршів Каменського, Асеева, Кручоних).
Естетична програма кубофутуристів, підкреслено негативістська щодо попередників, містила такі принципи і положення:
- тотальне заперечення досвіду мистецтва всіх попередніх епох; заперечення ролі та значення всіх представників старших поколінь («старий — на попільниці черепа!» — В. Маяковський);
- викидання за борт усіх «свідомих змістів мистецтва», заперечення Логосу. («У мистецтві немає ні змісту, ні сенсу і не повинно бути»,— В. Шершеневич);
- абсолютизація волі художника, що вільно експериментує зі словом;
- руйнування класичного поетичного слова;
- претензія на відкриття всіх нових шляхів звільненого слова («самокрученого слова»);
- претензія на винахід нової поетичної мови («зауми») і на відкриття з її допомогою всіх невідкритих традиційною літературою надлогічних змістів.
На щастя, творча практика кубофутуристів не вписувалася у прокрустове ложе їхніх же декларацій. Так, у пошуках «першооснов» слова вони зверталися до джерел народного життя — слов'янської і російської міфології, до нових значеннєвих шарів сучасного життя.
Маяковський обрав футуризм як творчість майбутнього. З усією безкомпромісністю і максималізмом він поринув у нове мистецтво, будучи твердо переконаним, що, викинувши з поезії «слова з чужими черевами», він внесе у життя новий настрій, протиставивши його угрупованням, «подібним до символістів містикам, що душать один одного своєю туберкульозною безнадійністю». Головний пафос ранніх виступів Маяковського — критична спрямованість проти минулого і сучасного, насамперед мистецтва символізму, «ненависть до мистецтва вчорашнього дня, до неврастенії, культивованою фарбою, віршем, рампою».
Поетична мова сприймалася Маяковським як головний і безпосередній генератор соціальної, життєвої енергії, звідси його прихильність, відданість «самокруче- ному слову» — «слову без змісту і життєвої користі».
Перші вірші поета були надруковані у футуристичних збірниках «Ляпас суспільному смаку», «Рибник суддів», «Дохлий місяць». Вірші цього періоду («Ніч», «Ранок», «Адище міста» та ін.) вводять у поетичний світ, ключем для розуміння якого було пбчуття болю, безцільності існування. Між людиною і світом немає гармонії, і це породжує стан щиросердного сум'яття, почуття абсурдності буття. Відчуття неприкаяності поета-людини Маяковський прагне об'єктивізувати, показуючи страждання самої природи, самого міста.
Починаючи з циклу «Я», у поезії Маяковського з'являються контури ліричного героя, що болісно і напружено прагне усвідомити себе. Цей цикл і вірш «Від
космогонію, де дійові особи — Людина, Сонце, Земля,
Місяць, Час, Бог. У свідомості поета людина і Всесвіт - дві єдиноприродні істоти, нерозривні одна я одною, чия трагічна доля — єдина.
Одним з найвищих проявів універсального зв'язку людини і світу в Маяковського є любов: пізнання життя, посиленого через любов («Хмара у штанях», «Флейта-хребет», «Люблю», «Про це»). У щоденнику Маяковського залишився запис: «...Любов — це життя; це головне. Від неї розгортаються вірші, і справи, і все інше. Любов — це серце усього. Якщо воно припинить роботу, все інше відмирає, робиться


зайвим, непотрібним. Але якщо серце працює — воно не може не виявлятися в усьому... А якщо немає «діяльності», я — мертвий.
...Любов не зупинити жодним «повинен», жодним «не можна» — тільки вільне змагання з усім світом».
У його поемі «Хмара в штанях» проявилися основи тих нових принципів вірша, що зробили поезію Маяковського новаторським явищем на царині форми. Він звільнив вірш від обов'язкових канонів розміру, акцентуючи на значеннєвості наголосу і підсилюючи увагу до змісту несподіваними римами. Він не тільки ввів у поему «корявий говір мільйонів», але і зрушив слово з мертвої точки опису, довівши до межі його емоційну «місткість».

3. Виразне читання вірша «Послухайте!».
4. Питання до аналізу.
1.Чи сподобався вам цей вірш?
2.Визначте тему цього твору? Чи йде мова про відвідини Бога? (На перший погляд, ідеться начебто про фантастичний сюжет, однак зміст вірша не тільки у цьому. Проте...)
3...Що нового ви помітили у взаєминах між людиною і Богом? (Попри нібито залежність від Бога, до якого ліричний герой звертається з благанням, поведінка прохача менш за все нагадує приниженість та богобоязність віруючої людини: до того, кого бояться, «не врываются» і не просять, використовуючи при цьому модально навантажену лексику — «обязательно». Зрештою...)
4...Хіба це з ласки Бога запалюються зірки?! (Здається, що ні. Здається, що зірки запалюють ті, кому «это... нужно» і «необходимо». А Бог, будучи «посередником», лише виконує волю тих, хто «хочет, чтобы они были».)
5.Чи ліричний герой впевнений, що це саме так, чи він лише питає про це? (Так, вірш починається і закінчується питальними реченнями. Однак це, швидше за все, риторичні запитання, смисл яких і полягає у ствердженні, але тільки від протилежного.)
6.Що свідчить про риторичний характер цих запитань? (Назва вірша зі знаком оклику і повторення цієї назви, яке передує запитанням як на початку твору, так і у його фіналі. А отже...)
7...Визначте ідею вірша (Ідея вірша полягає у тому, що це сама людина відповідає і за інших («Ведь теперь тебе ничего? // Не страшно? // Да?!»), і за те, що. робиться на землі, і за те, що робиться у Всесвіті. А відтак, з погляду на ідеологію футуризму і світогляду самого Маяковського, його вірш «Послухайте!» є абсолютно програмовим твором, у якому в оригінальній образній формі знайшли своє відображення і естетика обраної поетом мистецької течії, і етика особистості Володимира Маяковського.)

ІV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ РОБОТИ
Питання до учнів.
1.Що являє собою футуризм?
2.Як він пов'язаний з іншими модерністськими течіями тогочасного мистецтва?
3.Як В. Маяковський реалізував засади футуризму у своїй поезії?

V.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Знати відомості про таку течію у модерністському мистецтві, як футуризм.
2. Підготувати виразне читання вірша «Послухайте!».

 

Яндекс.Метрика >