...
Конспект уроку: Олександр Твардовський. Змалювання трагічної правди війни у вірші «Я загинув під Ржевом» та в поемі «Василь Тьоркін». PDF Печать E-mail

Конспект уроку: Олександр Твардовський. Змалювання трагічної правди війни у вірші «Я загинув під Ржевом» та в поемі «Василь Тьоркін».
Мета: проаналізувати характер відображення війни у творах О. Твардовського,
визначити традиції, які знайшли своє втілення у поемі «Василь Тьоркін», і її
вплив на сучасників; продовжити роботу щодо усвідомлення учнями
неприйняття війни.
Обладнання: портрет О. Твардовського, ілюстрації до його
поеми «Василь Тьоркін».

Це воістину рідкісна книга.
І.Бунін
ХІД УРОКУ
І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1.Вибірково перевірити виконання творчого домашнього завдання.
2.Заслухати повідомлення про особливості та характер Великої Вітчизняної війни.

III. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМИ УРОКУ
1. Слово вчителя.
На попередніх уроках ми говорили про війну, побачену очами учасника французького Руху Опору і солдата вермахта. Сьогодні мова піде про те, як побачив і зобразив її письменник, для якого війна, як і для нашого народу, стала Великою Вітчизняною.   
Олександр Трифонович Твардовський написав безсмертну поему «Василь Тьоркін», де створив неповторний образ солдата, котрий і виніс на собі страшний тягар того незабутнього двобою не на життя, а на смерть! Тому ми сконцентруємо увагу саме на ній.
Цікаво, що Твардовський був першим критиком свого твору. У його статті
«Відповідь читачам «Василя Тьоркіна» міститься цікавий авторський коментар: «Василь Тьоркін — такий, яким він постає у поемі,— образ вигаданий від початку до кінця, плід уяви, витвір фантазії. І хоча риси, які знайшли у ньому відображення, я спостерігав у багатьох людей, жодного з цих людей не можна назвати прототипом Тьоркіна».
Прикметними здаються і такі зізнання письменника: «Робота над поемою стала моєю основною роботою на фронті. Яке б не було її суто літературне значення, для мене вона була справжнім щастям. Вона дала мені відчуття очевидної корисності моєї праці, почуття повної свободи володіння віршем і словом у природно сформованій невимушеній формі мови. «Тьоркін» був для мене у взаєминах письменника зі своїм читачем моєю лірикою, моєю публіцистикою, піснею і повчанням, анекдотом і примовкою, розмовою по щирості і реплікою на випадок».
Перші розділи «Книги про бійця» (такий підзаголовок має поема) з'явилися на сторінках фронтових газет у вересні 1942 року, у дні, коли фашисти дійшли до Сталінграда. Як згадував К. Симонов, «ще не закінчена книга на наших очах ставала частиною народного духу... І в мені твердо дозріло відчуття, що «Василь Тьоркін» — це краще з усього написаного про війну на війні. І що написати так, як це написано, нікому з нас не дано».
А І. О. Бунін з цього приводу писав: «Це воістину рідкісна книга. Яка воля, яке чудесне молодецтво, яка влучність, точність у всім і яка незвичайна, народна, солдатська мова — комар носа не підточить, жодного фальшивого, готового, тобто літературно-вульгарного слова».



«Пам'ять війни,— говорив поет,— це страшна пам'ять — пам'ять мук і страждань». Але за цими муками і стражданнями письменники побачили щось більше. Що ж? Відповідь на це питання ми знайдемо в міркуваннях самих письменників.    
«Якою б страшною і жорстокою не була б війна, вона залишається в наших
спогадах не падінням, а злетом: високо, дуже високо, дуже високо піднявся наш
народ»,— писав Ілля Еренбурґ.
Саме такого погляду на війну дотримувався і Твардовський: «Найстрашніше, що і стало причиною нашої поразки,— це психологічний надлам: ми були переконані у тому, що будемо перемагати, і — раптом поразка... І ось перебороти цей надлам було вищим героїзмом».
Таке розуміння подій не могло не позначитися на авторській концепції війни.
У поемах Твардовського війна постала не тільки у своєму справжньому трагізмі, але й у своєму справжньому героїзмі. Виступаючи перед літераторами 19 травня 1945 року, Твардовський сказав: «Війна для безлічі людей, попри все те, що вона була важкою і виснажливою, була значним періодом їхнього життя, піднесла їх духовно, прилучила їх до розуміння речей, які раніше були їм недоступні. Ці люди зараз зовсім інші».
А як це втілилося у поемі «Василь Тьоркін»?
Солдати, воїни, бійці відчули себе народом. І це — головне. «От Ивана д Фомы, / Мертвые ль, живые, / Все мы вместе — это мы, / Тот народ, Россия». Прийшло розуміння самої суті боротьби, в якій брав участь народ, відчуття високої відповідальності за її результат.

2. Аналіз поеми (робота з текстом).
«Бой идет святой и правый. / Смертный бой не ради славы, / Ради жизни земле».
1. В яких главах лейтмотивом звучать ці рядки?
Ці слова завершують трагедійну главу «Переправа», варіюючи, поглиблюючи
повторяться потім у главах «Двобій», «Про нагороду».
А у главі «Про втрату» Василь Тьоркін скаже «Но Россию, мать-старуху, / Нам терять нельзя никак... Мы с тобой за все в ответе». Очевидно, що ці рядки позбавлені настирливого дидактизму, штучної патетики, як писав сам поет, «дурного дзвоніння». Твардовський обходився у таких випадках без знаків оклику без звичного для того часу заклику: «За Батьківщину! За Сталіна!»
2. Про що свідчать назви глав і всієї поеми в цілому?
Заголовок поеми — «Василь Тьоркін», її підзаголовок «Книга про бійця», назви глав «Тьоркін поранений», «Два солдати», «Про героя», «Відпочинок Тьоркіна», «Смерть і воїн», «Тьоркін пише», «Тьоркін-Тьоркін», «Про солдата-сироту виявляють солдатський рівень війни, важкий, найважчий, який виражає народне ставлення до неї.
Письменник Григорій Бакланов говорив, що поема «Василь Тьоркін» ще й тому викликала таку довіру читача, що «у кожному рядку виявлялися розуміння і знання тих простих речей, які складали суть солдатського життя на фронті, речей начебто малих, але без яких неможливе ніщо велике. Захоплюючи точною правдою подробиць, дивною силою народного характеру, книга розповіла про те, чим жив народ на війні».
Розгорнуте побутове тло дозволило авторові так подати свою поему:
Это сказка длинная одна
Про огонь, про снег, про танки,
Про землянки да портянки,
Про портянки да землянки,
Про махорку и мороз...

Однак у «Книзі про бійця» ми знайдемо й інше її авторське визначення — «повість вогняних жнив». Вона увібрала в себе все: «Что изведано горбом, / Что исхожено ногами, / Что испытано руками, / Что повидано в глаза».
3. Чи є у тексті поеми описи великих битв? Якщо ні, то чому?
У «Книзі про бійця» немає описів великих боїв, проте докладно описується
«бій у болоті» за «забутий нині населений пункт Борки». Це — трагічна картина:
Там с открытых и закрытых
Огневых — кому забыть! —
Было бито, бито, бито,
И, казалось, что там бить?
Где в трясине, в ржавой каше,
Безотчетно — в счет, не в счет —
Шли, ползли, лежали наши
Днем и ночью напролет.
Відсутність описів великих боїв пояснюється тим, що це передусім «книга про бійця».

4. Яким змальовує свого героя поет?
Поет знайшов свого героя у вирі фронтового життя. Твардовський наполягає
на тому, що Тьоркін звичайний простий солдат: «Скажем откровенно: / Просто
парень сам собой / Он обыкновенный. / Впрочем, парень хоть куда»,

И чтоб знали, чем силен,
Скажем откровенно:
Красотою наделен
Не был он отменной.
Не высок, не то, чтоб мал,
Но герой-героем.
Багато сторінок, присвячених Тьоркіну, просякнуті гумором. Але Твардовський не зважав на думки тих критиків, які увесь час повторювали слова про Тьоркіна — «рубаху-парня», безжурного солдата-баляндрасника і не бачили в поемі «найголовнішого».
5. Що ж це за «найголовніше»?
Найкраще на це питання відповідає зміст самого твору:
«На Карельском воевал — / За рекой Сестрою». «Я вторую, брат, войну / На веку воюю». «В строй с июня, в бой с июля. / Снова Теркин на войне». «Был в бою задет осколком. Зажило..». «И ранение имею / И контузию одну». «Трижды был я окружен, / Трижды — вот он! — вышел вон». «Все худое он изведал, / Он терял родимый край. / И одну политбеседу / Повторял: / Не унывай». «С первых дней годины горькой / Мир слыхал сквозь грозный гром, / Повторял Василий Теркин: / Перетерпим. Перетрем...» «А бойцу... / Предстояла путь-дорога / На родную сторону, / Прямиком через войну».
Письменник Григорій Бакланов справедливо зауважував, що «тільки дуже великі художники здатні в одну мить вмістити долю всього народу: тому кожен, читаючи таку книгу, знаходить у ній і самого себе».
«Найголовніше» у Тьоркіні підкреслено й словами, що виражають лейтмотив «Книги про бійця»: «лихой солдат», «любимец взводный», «богатырь», «орел», «Ну,— просто — / Воин!», «Русский труженик-солдат», «Дорог Тёркин на войне». «Хорошо, как есть такой / парень на походе».
Розкривається образ Тьоркіна і в епічному плані. Так, у главі «Двобій» відтворюється ситуація, характерна для билинно-героїчного епосу: «Как на древнем поле боя, / Грудь на грудь что щит на щит,— / Вместо тысяч бьются двое, / Словно схватка все решит!»

Тут поет зближує не тільки народне і героїчне, але й героїчне і людське, що знайде своє вираження у монолозі Тьоркіна:
Ты куда спешил — к хозяйке? Матка, млеко? Матка, яйки? Оказать решил нам честъ? Подавай! А кто ты есть?
Кто ты есть, что к нашей бабке Заявился на порог,
Не спросясь, не скинув шапки
И не вытерши сапог?
Со старухой сладить в силе? Подавай! Нет, кто ты есть,
Что должны тебе в России Подавать мы пить и есть?
Кто ты есть? Мне толку нету, Чей ты сын и чей отец.
Человек по всем приметам,— Человек ты? Нет. Подлец!
Тендряков писав, що величезна заслуга Твардовського полягає у тому, що він уперше у світовій літературі створив образ солдата, сповнений привабливості, образ, який викликає теплі почуття і любов до себе. А Симонов говорив Твардовському, що про «душу солдата» ні у віршах, ні у прозі «нікому, крім тебе, написати не дано».
3. Порівняльний аналіз поеми «Василь Тьоркін» та вірша «Я загинув під Ржевом».
Додаткової та особливої ваги образ солдата у поемі Твардовського набуває задяки порівнянню з віршем «Я загинув під Ржевом».
1. Чому? Хто є ліричним героєм цього вірша?
Особливістю вірша є те, що його ліричний герой — це той самий солдат, якого
зображено і у поемі — тільки в узагальненому образі Василя Тьоркіна. Проте суттєва відмінність полягає у тому, що цей невідомий солдат не дійшов до Берліна, загинув під Ржевом, і тепер, залишаючись поза світом живих, він розмовляє з живими.
2.    Якого результату досягає автор завдяки використаному прийому?
Завдяки даному прийому досягається надзвичайна емоційна насиченість твору. Вона посилюється ще більше через те, що солдата, який загинув та голос якого ми чуємо, хвилює не особиста доля («Я... / там, куда на поминки / Даже мать не придёт»), а доля Батьківщини («Я убит и не знаю, / наш ли Ржев, наконец?», «Нет, неправда. Задачи / Той не выиграл враг! / Нет же, нет! А иначе/ Даже мёртвому — как?»).
3.    Чи звинувачує ліричний герой когось у своїй смерті і смерті інших?
Ні.
(«Братья, в этой войне / Мы различья не знали: / Те, что живы, что пали.—
/ Были мы наравне. / И никто перед нами / Из живых не в долгу...»)
4. 3 якою метою звертається ліричний герой до живих? У чому полягає парадоксальний характер цього звернення?
Це — кульмінаційний момент вірша, і такий його характер додатково посилюється завдяки тому, що «я вам жить завещаю,— / что я больше могу?»
5. Як пов'язані вірш та поема?
У цілком очевидний спосіб — всеперемагаючою ідеєю непереможності життя:
у вірші — «я вам жить завещаю,— / что я больше могу?», натомість у поемі — «Бой... идёт не ради славы — ради жизни на земле!»


ІV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ РОБОТИ
Питання до учнів.
1. У чому полягає особливість зображення образу Василя Тьоркіна?
2. Чому так високо оцінили цей твір сучасники поета?
3. Яка ідея об'єднує вірш і поему?
V.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Порівняти образ головного героя в оповіданні Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» й образ Василя Тьоркіна з однойменної поеми О. Твардовського.
2. Підготувати повідомлення про такі німецькі концтабори смерті, як Освенцим, Майданек, Равенсбрюк, Бухенвальд.

 

Яндекс.Метрика >