...
Конспект уроку: Модерністське зображення трагедії Голокосту в поезії «Фуга смерті» Пауля Целана. PDF Печать E-mail

Конспект уроку: Модерністське зображення трагедії Голокосту в поезії «Фуга смерті» Пауля Целана.
Мета: розглянути питання про причини, характер і наслідки знищення єврейського
народу під час Другої світової війни, визначити особливості модерністського
зображення трагедії Голокосту в поезії П.Целана «Фуга смерті», проаналізувати
зміст використання поетом таких художніх прийомів, як паралелізм і музичний
принцип організації твору, наскрізні мотиви, а також особливості композиції і
поетичного синтаксису; створити умови для подальшого усвідомлення учнями
відразливої суті фашизму, расизму і антисемітизму.

Словник термінів:
Голокост (у перекладі з івриту — «катастрофа») — так в історії єврейського народу називається спроба німецьких фашистів під час Другої світової війни знищити цей народ (загинуло понад шість мільйонів чоловік);
фуга — музичний твір, в основі якого лежить прийом контрапункту, тобто коли розвиваються кілька мотивів одночасно, щоб у фіналі знову з'єднатися в єдину могутню музичну тему.

Писати вірші після Освенцима є варварством.
Т.Адорно

ХІД УРОКУ
І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Вибірково перевірити виконання письмового домашнього завдання.
2. Питання до учнів.
1) Що таке сюрреалізм? Хто з поетів належав до цієї літературно-мистецької
течії? Як це позначилося на їхній творчості?
2) Які модерністські прийоми використовує Б. Брехт у своїй п'єсі «Матінка
Кураж та її діти»?

III. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМИ УРОКУ
1.Слово вчителя.
Починаючи сьогоднішній урок, ми не випадково згадали про Брехта та його театр, тому що у своїй творчості він намагався зображувати звичайні речі у незвичайний спосіб. Зокрема, подібної трансформації зазнала тема війни у його відомій драмі.
Натомість тема, яка розглядатиметься на цьому уроці, являє собою таке, що можна було б окреслити, як зображення незвичного у незвичайний спосіб. А навіть, сказати б, зображення такого, що зображувати у мистецтві начебто не можна! Так. відповідно до тези відомого німецького філософа Теодора Адорно, «писати вірші після Освенцима є варварством».
Про що ж ідеться?
2. Заслуховування повідомлень про такі німецькі концтабори смерті, як Освенцим. Майданек, Равеснбрюк, Бухенвальд.
3. Продовження слова вчителя.
Те, що ми зараз почули, вже без жодних додаткових коментарів незаперечно свідчить: ідеологія фашизму за самою своєю суттю просто не сумісна з людиною! Проте її носіями були люди. І вони налагодили цілий механізм, який дозволив їм ці ідеї втілити у конкретних діях,— це по-перше. І, по-друге, неважко зрозуміти, що створені фашистами концтабори мали на меті знищення людей, та оскільки знищити всіх було

неможливо, фатальний вибір припав на долю єврейського народу. А відтак постає закономірне питання: чому? Аби відповісти на це запитання, необхідно вдатися і справді до сивої давнини, тому що ця трагедія розпочалася аж ніяк не у XX ст.
Отже, 132 р. н. е. після чергового повстання Давня Іудея як автономне державне утворення у складі Римської імперії перестало існувати, а іудейське населення було вигнане зі своєї батьківщини — і це була перша, політична передумова сприймання євреїв тими народами, серед яких їм довелося жити, як чужинців з і відповідно внутрішніх ворогів.
Друга передумова була не менш важливою, а може, і визначальною: йдеться про те, що ще за часів Римської імперії християнська релігія стала державною, і хоч виникла вона серед давніх євреїв, як сектантський рух у надрах іудаїзму, а християни запозичили з іудаїзму Старий Заповіт, і хоч центральними дійовими особами цієї релігії були єврейський Бог і його Син — проте євреїв все рівно сприймали — за влучним висловом когось із мудрих — не як народ Христа, а як народ Іуди! Євреї, намагаючись вижити, не позбулися своєї віри і не прийняли нової віри, яка запанувала на всіх теренах тодішньої Європи.
Хоча щодо виживання, принаймні індивідуального, досить важко визначити,
через що було обрано саме такий шлях, а не асиміляцію — етнічну та релігійну.
Можливо, так сталося через те, що переселення євреїв мало не індивідуальний, а масовий характер. Та, зрештою, з точки зору історичної перспективи, це не так вже й принципово. Важливішим видається інше: наслідки існування єврейських спільнот у щонайменше нейтрально-ворожому оточенні.
Справа у тім, що присутність цих спільнот у країнах їх проживання вміло використовувалася політичною владою. Зокрема, штучно створювались умови, які не дозволяли євреям ставати інтегральною частиною народу тієї чи іншої країни, що відповідало також інтересам — і про це також треба сказати — єврейської релігійної верхівки.
Так, євреям дозволялося жити тільки у містах і тільки у суворо визначених районах — гетто — і не дозволялося купувати землю і працювати на ній. Натомість, коли у країні виникали певні негаразди, незадоволення люду спрямовувалося саме на євреїв, як очевидних винуватців лиха.
Таким чином, упродовж віків постали численні міфи щодо ледачості, жадібності і, взагалі, зловредності цього незрозумілого і дивного народу, на якому, до того ж, за твердженням Євангелій, лежала кров Христа. Саме ці чинники і визначили вибір німецьких фашистів, хоча зрозуміло, що у своїй безпрецедентній кровожерливості вони не зупинилися лише на євреях, оскільки їх (фашистів) сутність — у нездоланній потребі все нових і нових вбивств як способу існування та самоствердження.
Однак коли ми розглядаємо ці питання на рівні абстрактних узагальнень, то проблема постає доволі очевидно. Та коли починаєш замислюватися над тим, що це люди вигадали Освенцим і що це вони ж утілювали у реальності задумане, і це, за словами Генрі Міллера, «через два тисячоліття християнства», то... просто бракує слів, аби висловити всі думки і почуття, які з цього приводу виникають.    
Проте почуттів, втілених у слові, не забракло Паулю Целану (справжнє ім'я — Пауль Анчель) — поету, який народився 1920 року в єврейській родині у Чернівцях і писав німецькою. Зрештою, поет добре знав, про що він писав, тому що на його долю припало і перебування в єврейському гетто у Чернівцях, і загибель батьків, і фашистські «трудові табори» в Румунії...
А тому очевидно, що вірш «Фуга смерті» у певному смислі є запереченням, причому подвійним, тези Адорно. Адже Целан не тільки писав вірші після Освенцима, він написав вірш про Освенцим.





4. Виразне читання учителем вірша П. Целана «Фуга смерті».

Чорне молоко світання ми п'ємо його вечорами
ми п'ємо його вдень і зрання ми п'ємо його уночі
ми п'ємо і п'ємо
ми копаєм могилу в повітрі там лежати нетісно
В цій хаті живе чоловік він змій приручає він пише він пише коли сутеніє в Німеччину твоя золотиста
коса Маргарито
він пише отак і виходить надвір і виблискують зорі
він посвистом псів своїх кличе
він свистить і скликає євреїв своїх і велить їм
копати могилу в землі він наказує нам грайте хутко до танцю
Чорне молоко світання ми п'ємо тебе уночі
ми п'ємо тебе зрання і вдень ми п'ємо тебе вечорами ми п'ємо і п'ємо
В цій хаті живе чоловік він змій приручає він пише він пише коли сутеніє в Німеччину твоя золотиста
коса Маргарито
Твоя попеляста коса Суламіт ми копаєм могилу в повітрі
там лежати не тісно Він гукає ви перші копайте-но глибше ви другі співайте і грайте
він вийма з кобури залізяку він розмахує нею очі його голубі глибше вганяйте лопати ви перші ви другі продовжуйте грати
до танцю
Чорне молоко світання ми п'ємо тебе уночі
ми п'ємо тебе вдень і зрання ми п'ємо тебе вечорами ми п'ємо і п'ємо
в цій хаті живе чоловік твоя золотиста коса Маргарито твоя попеляста коса Суламіт він змій приручає
Він гукає смерть потребує ніжнішої гри
смерть це з Німеччини майстер він гукає жагливіш водіте смичками тоді ви полинете димом
в повітря
тоді ви могилу дістанете в хмарах там лежати нетісно
Чорне молоко світання ми п'ємо тебе уночі
ми п'ємо тебе вдень смерть це з Німеччини майстер ми п'ємо тебе вечорами і зрання ми п'ємо і п'ємо смерть це з Німеччини майстер очі його голубі
він поцілить свинцевою кулею прямо в серце тобі
в цій хаті живе чоловік твоя золотиста коса Маргарито
він спускає на нас своїх псів він дає нам могилу в повітрі
він змій приручає і марить смерть це з Німеччини майстер твоя золотиста коса Маргарито
твоя попеляста коса Суламіт

(Переклад з німецької П. Рихла)

5. Питання до аналізу вірша.
1. Чому свою поезію Пауль Целан назвав «фугою»?
Водночас розвивається кілька тем.
2. Які теми розвиваються у вірші?
Це, передусім, тема Освенцима, а також тема кохання німецького ката до
своєї Маргарита і порівняння «золотокосої Маргарита» з «попелястокосою Суламіт», тобто утвердження рівноправності і рівноцінності німців і євреїв.
3. Який сюрреалістичний прийом використовує поет?
Вірш написано верлібром.
4. Як передається трагедія Голокосту у вірші?
Поет використовує з цією метою багату образність. Адже «чорне молоко світання», яке «ми п'ємо... уночі... вдень і зрання... п'ємо і п'ємо» — це дим із димаря крематорію, в якому «з Німеччини майстер» перетворює «євреїв своїх» на «змій» Але ці «змії», яких він «приручає» — це і є «смерть», і тому «ми копаєм могилу в повітрі». Та ніби «майстру» і цього було замало — він змушує «євреїв своїх» «співати» і «грати до танцю».
Останній образ також багатозначний, адже, по-перше, закоханий чоловік, що «змій» «приручає», вихований на чудовій музиці славетних німецьких композиторів, по-друге, його закоханість потребує емоційного розвантаження, по-третє, так склалося, що серед музикантів завжди було багато евреїв, і по-четверте, загальновідомо, що в Освенцимі, та й в інших концтаборах, існували оркестри з числа в'язнів.
Таким чином, німецька музика у виконанні єврейських музикантів так само, як і паралелізм у зображені Маргарита і Суламіт, додатково посилює жах і безглуздя цього страшного злочину: один із двох народів, що протягом століть жили разом, культури яких доповнювали і співіснували між собою і жінки яких відрізнилися лише кольором волосся,— отже, один із цих двох народів знищує інший: «він спускає на нас своїх псів він дає нам могилу в повітрі»...
IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ РОБОТИ
«Фуга смерті» є за своєю формою явищем складним, синкретичним: її жанр важко піддається визначенню, адже вона має в собі риси елегії і балади, плачу і лірики ритуального танцю, художньої візії і документального репортажу, і, певно, інакше, з огляду на тему вірша, і бути не могло. Проте, написавши «Фугу смерті», Целан нібито заперечив тезу Адорно та весь подальший поетичний розвиток був лише пітвердженням тези німецького філософа, оскільки поет намагався виразити жах Голокосту через умовчання — аж до повного оніміння.
Отже, питання про те, чи можна писати вірші після Освенциму, залишається відкритим.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Дати розгорнуту письмову відповідь на таке питання: «Чи можна писати вірші після Освенциму і про Освенцим?»
2. Підготувати повідомлення-дослідження про участь своїх рідних у Другій світовій війні.
3. Повторити вивчений матеріал про творчість Б. Брехта, А. Камю, О. Твардовського, Г. Белля.

 

Яндекс.Метрика >