...
Конспект уроку: Борис Пастернак. Музичність і яскрава мальовничість пастернаківських поезій. PDF Печать E-mail

Конспект уроку: Борис Пастернак. Музичність і яскрава мальовничість пастернаківських поезій.
Мета: продовжити та завершити аналіз лірики Б.Пастернака, визначити, завдяки чому
поет утверджує ідею спорідненості життя і творчості, усвідомити значення для
нього поетичної творчості як засобу проникнення у сутність речей і буття;
поглибити поняття про філософську лірику, про звукопис, художню деталь у
ліричному творі; розвивати розуміння і прихильність учнів до поетичної
творчості.
Обладнання: портрет поета.

ХІД УРОКУ

І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
ІІІ. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМИ УРОКУ
1. Слово вчителя.
Отже, навіть не будучи професіоналами, ми, порівнявши вірші Маяковського і Пастернака, змогли дійти висновку про те, що, крім інших відмінностей, вірші Пастернака відрізняються передусім мелодійністю. Проте колись Марина Цветаева у полемічному запалі вигукнула: «Де людина, яка до кінця зрозуміла Пастернака?» І сама ж відповіла: Пастернак — це «тайнопис», «іномовлення», «шифр». «Пастернака довго читати нестерпно від напруження (мозку й очей), як коли дивишся в окуляри, які не підходять очам (кому він по оку?)».
Хіба це не попереджувальний сигнал для тих, хто мандрує морем, назва якого «Лірика Бориса Пастернака»?
Приедается все. Лишь тебе не дано примелькаться.
Дни проходят, и годы проходят, и тысячи, тысячи лет...
В белой рьяности волн, прячась в белую пряность акаций, Может, ты-то их, море, и сводишь, и сводишь на нет.
Сказане поетом про морську стихію співвідноситься з його творчістю: при уда ваній одноманітності ліричних припливів і відливів — абсолютна неповторність непередбачуваність поетичних хвиль, які викликають здивування і захват.
Звучить музика Клода Дебюссі. («Море. Три симфонічних ескізи», «Розмова вітр з морем»).
Мчались звёзды. В море мылись мысы. Слепла соль. И слезы высыхали. Были тёмны спальни. Мчались мысли, И прислушивался сфинкс к Сахаре.
( «Варіація», 1918)
Загадка сфінкса. Загадка поетичного феномену. Можливо, треба вслухатис,' в звуки моря? Можливо, треба вдивитися у його барви? Чи не подарують вон: ключ до розгадки? Чи заговорить сфінкс?
«Як вам, наприклад, здається... у вас є почуття звуку у світлі? Здається ваз що звуки світяться квітами?» — це запитує у юного Бориса Пастернака композитор Олександр Миколайович Скрябін, що мріє силою мистецтва змінити життя усього світу. Той самий Скрябін (1872—1915), який хотів встановити зв'язок між звуком і кольором, автор дивних за багатством фантазії сонат і симфонічних поем, одна з яких — «Прометей» — задумана як музично-колірний твір: музика має супроводжуватися в ньому світло-кольоровими ефектами.
Чи не для виконання «Прометея» ним було створено «фантастичний» інструмент, про який згадує у своєму щоденнику О. Блок?
«Винахід Скрябіна: світловий інструмент — рояль з німими клавішами, дріт від якого йде до апарата, що освітлює всю занурену у морок залу в кольори, які відповідають кольору нот».
Музичні і філософські ідеї Скрябіна, його пошуки, експерименти захопили юного Пастернака, який серйозно займався музикою і мріяв стати композитором. Для нього великий


імпровізатор стає справжнім кумиром. От як передає зрілий Пастернак першу зустріч із композитором:
Раздаётся звонок. Голоса приближаются: Скрябин! О, куда мне бежать от шагов моего божества?
(«Дев'ятсот п'ятий рік». 1925)
Зараховуючи Б. Пастернака до чистих ліриків, М. Цветаева писала, що йому була властива рання проникливість, прозріння «своєї приреченості на лірику», постійне відчуття «долі, тобто себе».
Що ж стає предметом поетичних одкровень Пастернака? Чим живе, дихає його ліричне «Я»? Що він сам вважає поезією як такою?

2. Аналіз вірша «Визначення поезії».
Відбувається це так: учні заздалегідь отримують уривки вірша і читають текст разом з учителем. Наприклад:
Учитель. Это — ...
1-й учень. ...круто налившийся свист...
Учитель. Это — ...
2-й учень. ...щёлканье сдавленных льдинок... тощо.
Останні два рядки читає також учитель. Якщо таке читання вдасться, то можна обмежити аналіз лише одним питанням, на яке учні відразу дадуть відповідь. Учитель. Що, за Пастернаком, є поезією?
Учень. Життя, природа, людина, мистецтво і ще раз життя, що точиться тут, на цій землі!

3. Продовження слова вчителя.
Вічний і прекрасний світ природи, про який писав колись Федір Тютчев:
Не то, что мните вы, природа,
Не слепок, не бездушный лик:
В ней есть душа, в ней есть свобода,
В ней есть любовь, в ней есть язык..
«Його груди заповнені природою до межі,— писала про Пастернака Марина Цветаева. — Здається, уже з першим своїм подихом він вдихнув, втягнув її всю — і раптом захлинувся нею і все подальше життя з кожним новим віршем (подихом) видихає її, але ніколи не видихне».
Особливо рання лірика Пастернака сповнена майже буквально язичницьким поклонінням перед природою. Сльози захвату і внутрішній трепет — постійні супутники його монологів.
Окличні речення, емоційні вигуки, «пристрасті розряди» створюють у кожнім його вірші відповідну атмосферу, передають почуття радості закоханого в природу поета: «Что почек, что клейких заплывших огарков налеплено к веткам!» («Весна»); «Ужасный! — Капнет и вслушивается: всё он ли один на свете мнёт ветку в окне, как кружевце, или есть свидетель» («Плачущий сад»); «Ты в ветре, веткой пробующем, не время ль птицам петь, намокшая воробышком сиреневая ветвь!» («Светает»); «Наряд щебечет, как подснежник апрелю: здравствуй!» («Из суеве- рья»); «Расколышь же душу! Всю сегодня выпей» («Воробьёвы горы»), «Как были те выходы в тишь хороши!» («Степь»)...
Веселі, святкові звуки. Немов давньогрецький бог Пан походжає горами і лісами в оточенні німф і грає на флейті. Чуйний внутрішній слух музиканта допомагає Пастернаку відтворити ці звуки — звуки світу природи, яка пробуджується: скільки їх у кожній поетичній замальовці!
Слідом за Тютчевим Пастернак проголошує: природа — величний живий організм, у якому є душа, любов і мова. Тому у його віршах вона не тло, не декорація, а дійова особа. Пастернак не суфлює природі, а прислухається до її голосів, фіксує їх.

Звуки природи подібно до звуків музичних інструментів, які складають оркестр, зливаються в симфонію, яку чує поет, і не тільки чує, а й «бачить», як його натхненник — композитор Скрябін. От чому вірші Пастернака наповнені кольором. Уся його лірика — своєрідний атлас квітів із безліччю тонів, півтонів і відтінків. Звернемося до одного з кольорів, що представлені у віршах поета,— до білого кольору, і послухаймо музику чи то завірюхи, чи то несамовитої пристрасті, чи то любові.

3.    Виразне читання вірша «Зимова ніч» («Мело, мело по всій землі...»).
Вірш «Зимова ніч» («Мело, мело по всій землі...»), як здається, є одним із найхарактерніших та найбільш «пастернаківських» і останнім часом перетворився на емблематичний вірш щодо поетичної творчості В. Пастернака.

4.    Питання та завдання до аналізу вірша.
1. Визначте основний прийом, використаний автором у цьому вірші. (Прийом протиставлення, контрасту, опосередкована антонімічність образів «заметілі» та «свічки».)
2. Якого характеру набувають ці образи через таке протиставлення? (Символічного.)
3. Які кольори асоціюються з цими образами? (Білий колір заметілі на тлі чорного кольору ночі («зимова ніч»!) і жовтий, теплий, сонячний колір вогника свічки.)
4. У чому полягає смисл цих символів? («Заметіль» — це бурхливі негаразди, холод та жорстокість навколишнього світу. Натомість «свічка» — це символ тепла, затишку, це символ порятунку і від негоди, і від жорстокого світу.)
5. 3 якою метою поет використовує прийом рефрену, у центрі якого власне і є образ свічки? (Свічка, крім названого, уособлює ще й пломінець кохання, адже «всё терялось в снежной мгле, седой и белой», а свічка, попри це, «горела на столе, // Свеча горела».)
6. Проте у вірші є ще один значущий образ-символ — який? (Образ хреста.)
7. Однак цей образ подано як традиційно, так і абсолютно оригінально — визначте ці інтерпретації. (Тінь янгола подібна до хреста — це данина традиції, «скрещенья рук, скрещенья ног, судьбы скрещенья» — це, з певного погляду, блюзнірство. Зрештою, і перший образ є далеким від святості.)
8. Чому? (Тому що це «жар соблазна // Вздымал, как ангел два крыла // Крестообразно ».)
9. Але при цьому чи є щось таке в образній системі твору, що, як здається, спокутує це удаване блюзнірство? Що це? (Так, це о воск», який «слезами с ночника на платье капал».)
10. А ще? (А ще — це свічка, яка горить і горить!)
11) Отже, про що йдеться у вірші? (Про святість і неперевершену силу кохання, бо саме воно здатне захистити людину і дати їй притулок, аби вона (людина) хоч на хвилинку відчула себе щасливою!)
Продовжуючи пошук складових розгадки поетичного феномену Пастернака, ми не зможемо обминути й асоціативну метафоричність його уміння бачити дрібні деталі, що вислизають від нас, лишаються непоміченими, своєрідну поетичну інтонацію — експресивну, емоційну, напрочуд мелодійну тощо.
Якщо є можливість — прослухати романс, написаний на вірш Пастернака «Зимова ніч». Є і ще одна особливість, притаманна поезії російського поета, яку неможливо обминути,— це філософський характер його віршів.

6. Виразне читання вірша «У всьому хочу я дійти самої суті...».





7. Питання та завдання до аналізу.
1. Чому поет звертається до музики Фредеріка Шопена? (Строфи 8—9.)
2. Звертання до образу польського композитора пояснюється тільки особливостями музики Шопена чи це зумовлено ще чимось? (Значення музики для особистої долі поета добре відоме з попереднього, а також і з даного уроку. А відтак...)
3. Чим взагалі для поета є музика? (Музика для ліричного героя є ще одним способом «дійти самої суті», дійти «до сущности протёкших дней, до их причины, до оснований, до корней, до сердцевины».)
4. Що ще є для поета не менш значущим, ніж музика звуків? (Музика природи (строфи 7—8) і музика пристрасті (строфи 4—6).)
5. Яку ж філософію складають музика слова, музика звуків, музика природи та музика пристрасті? (Вони складають філософію, яку у поетичній формі сформульовано у 3-й строфі:
Всё время схватывая нить
Судеб, событий,
Жить, думать, чувствовать, любить, Свершать открытья.

Чи потрібні тут ще якісь коментарі!?)
Зберігся задум композитора Олександра Скрябіна написати оперу на власний сюжет. Головним героєм її мав стати «філософ — музикант — поет» (в одній особі), який мріє про твір мистецтва, що перетворить життя всього людства на велике свято.
Оперу не було написано. Але, схоже, скрябінська ідея, у певному розумінні, втілилася у реальний образ: «музикант — поет — філософ» — хіба це не про Б. Пастернака?

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1.    Вивчити один із проаналізованих на уроці віршів напам'ять і підготуватися до його виразного читання.
2.    Прочитати на вибір декілька віршів М. Цвєтаєвої.

 

Яндекс.Метрика >