...
Конспект уроку: Бертольт Брехт. «Матінка Кураж та її діти» PDF Печать E-mail

Конспект уроку: Бертольт Брехт. «Матінка Кураж та її діти» — драма-пересторога напередодні Другої світової війни, історико-літературні джерела та сучасний політичний підтекст твору, його антивоєнний пафос й алегоричний смисл.
Мета: ознайомити з історією створення драми Брехта, обговорити її тематику і
проблематику; поглиблювати уміння розуміти і приймати чужу точку зору і
сприймати війну як найбільш виродливу форму морального руйнування
особистості.
Обладнання: портрет Б. Брехта, фотоілюстрації із зображенням сцен війни.

ХІД УРОКУ

І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Розповідь про життя та творчий шлях Б. Брехта.
2. Визначення особливостей «епічного театру» та «ефекту очуження».
ІІІ. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМИ УРОКУ
1. Заслуховування повідомлення «Творча історія п'єси «Матінка Кураж та її діти».
Матеріали до творчої історії п'єси
П'єса була написана у Швеції восени 1939 року, у дні, що безпосередньо передували розпаленню війни в Європі. Згодом Брехт визнавав: «Коли я писав, мені представлялося, що зі сцен декількох великих міст пролунає попередження драматурга, попередження про те, що хто хоче снідати з чортом, мусить запастися довгою ложкою. Можливо, я виявив наївність, але я не вважаю, що бути наївним — соромно. Вистави, про які я мріяв, не відбулися. Письменники не можуть писати з такою швидкістю, з якою уряди розв'язують війни: адже щоб писати, треба думати. Театри занадто швидко підпали під владу великих розбійників. «Матінка Кураж та її діти» — спізнилася...»    
Літературним джерелом п'єси стала повість німецького письменника часів
Тридцятирічної війни Ганса Якоба Крістофера Ґріммельсгаузена «Докладний і дивний життєпис страшенної ошуканки і бурлаки Кураж». Ця повість разом із двома
іншими повістями і знаменитим романом Ґріммельсгаузена про Сімпліциссімуса входить до циклу так званих «Сімпліціанських творів». Однак, запозичивши у Ґріммельсгаузена деякі мотиви (Тридцятирічну війну як історичне тло дії, образ маркітантки на ім'я Кураж тощо), Брехт написав цілком самостійну за сюжетом і проблематикою п'єсу.
Тридцятирічна війна (1618—1648 pp.) до середини XX століття вважалася найтрагічнішим періодом в історії Німеччини. І у переддень Другої світової війни вигнанець Брехт (але чи можна вигнати із серця батьківщину?..) звернувся саме до неї, ніби передчуваючи, що нова війна буде набагато страшнішою за ту, далеку...
2. Слово вчителя.
Бертольт Брехт усією своєю творчістю намагався переконати, що порятунок людства взагалі і німців зокрема у тому, що людина — істота розумна, і якщо сподівання на переможну силу світлих і добрих почуттів марні, то принаймні залишається ще раціональна сила.
Та чи справді Брехт мав слушність, стверджуючи, що сила раціональна  перевершує силу почуттів?
Дискусія щодо цих питань має передусім спиратися на текст п'єси Брехта і подальші матеріали уроку.

3. Питання та завдання до аналізу п'єси.
1. Чому п'єса складається з 12 епізодів? (Число «12» неодмінно викликає біблійну алюзію щодо дванадцяти апостолів — а це стосується не стільки раціональної, скільки почуттєвої сторони, адже віра звернена якнайменше власне до раціо!)
2. Чому кожному епізодові передує ремарка, в якій ідеться про головну подію наступної сцени? (Це наслідок використання прийому «очуження», мета якого «викликати у глядача аналітичне, критичне ставлення до зображених подій».)
3. Яку роль у п'єсі виконують зонги (пісні)? (Зонги також за своїм змістом «очужують» дію, коментують її, дають додаткову характеристику персонажам. Та навіть попри свій раціональний зміст пісня однаково залишається піснею у тому значенні, що звернена вона також і до почуттів.)
4. Порівняйте перший і останній епізоди п'єси. Про що свідчать результати такого порівняння з огляду на поставлене дискусійне питання? (Через це порівняння прочитується, зокрема, одна з головних ідей твору про несумісність материнства з війною і насильством, то чи можна відокремити раціональний і почуттєвий аспекти людської натури один від одного?)
Матеріали до дискусії
Історія сучасної письменникові Німеччини всіма своїми колізіями доводить прямо протилежне, хоча почуття, які панували у цій країні майже впродовж півстоліття, не назвеш ані високими, ані гуманними. Проте ніщо не змусило Брехта переглянути свою позицію, що, під певним кутом зору, може сприйматися як своєрідний вияв безнадійного відчаю.
Проте, з іншого боку, Брехт справді мав рацію, бо у світовому двобої перемогли сили розуму і здорового глузду. Гітлерівський фашизм зазнав нищівної поразки, а до Третьої світової ядерної війни справа так поки що і не дійшла. Та й комуністичний тоталітаризм теж, врешті-решт, канув у Лету. Тим паче, сьогоднішні світові і особливо європейські реалії свідчать, що політики керуються здебільшого прагматичним підходом до вирішення навіть найскладніших проблем.
Та у творчості Брехта, попри всю «епічність» його театру (який він протиставляв традиційному «драматичному»), не обійшлося без почуттів. Пригадаймо хоча б фінальні сцени «Матінки Кураж та її дітей»: знесилена, виснажена, самотня жінка, втративши усіх своїх дітей, намагається наздогнати військо, яке безупинно прямує до чергової війни! І чого тут більше — звернення до раціональної природи глядачів (мовляв, погляньте і замислітесь, до чого може призвести невгамоване бажання мати хоч якийсь зиск за будь-яку ціну!) чи все ж таки — звернення до емоційної грані людської натури, яка, адекватно реагуючи на цю ситуацію, має здригнутися від жалю і співчуття до цієї «гієни» війни?
Ще більш промовистою у цьому плані є інша п'єса Брехта «Добра людина із Сизуана». Адже у цій п'єсі сюжет є вже зовсім відірваним від дійсності і штучно змодельованим, що цілком закономірно, якщо враховувати засади «епічного театру», зокрема те саме сакраментальне звернення до розуму глядачів. Однак фінал драми, як здається, промовляє більше до почуттів, ніж до розуму, тому що роздвоєність, дволикість Шен Те і, звісно, ширше — будь-якої людини — це нагода не тільки і не стільки для роздумів (хоча і для них також!), скільки для рефлексії щодо сумної та суперечливої долі людини у тому світі, у якому начебто не залишилося місця для добра. Наразі важко погодитися з тим, що у цьому сюжеті немає місця для згаданої вище рефлексії.
До речі, треба сказати, що Брехт починав із експресіонізму, якому притаманне не тільки творення умовних (!) ситуацій із «зіткненням протилежностей (чорне — біле)», а й «вираження суб'єктивного світосприйняття письменника, його авторського «Я» і, згадаймо, за висловом Ф. Кафки, «всеохоплююча інтерпретація дійсності».

Отже, якщо зважати на всі ці факти, то попередні міркування є цілком доречними. Адже, по-перше, зіткнення протилежностей — чи не стрижневий прийом, який Брехт використовує для створення своїх драм. А по-друге, Брехт — німецький письменник, тобто людина, що кров'ю і плоттю пов'язана з німецькою ментальністю, яка передусім являє собою безперервну суперечку, боротьбу і єдність раціональної основи й основи емоційної.
Німеччину не без підстав називають країною філософів і музикантів. Ці дві головні тенденції у генезисі німецького менталітету, здається, мали визначальний вплив і на формування Брехта. Тому і не дивно, що він, декларуючи прихильність до раціонального, не може позбутися своєї національної натури.
Так, безумовно, «всеохоплююча інтерпретація дійсності» — це той третій аспект творчості Брехта, який убачається на рівні наднаціональних сюжетів його драм. Але все-таки не буде великим перебільшенням сказати, що всі ці драми належать перу німця. Проблема полягає тільки у тому, що Брехт на відміну від ідеологів фашизму, які зробили ставку на чуттєву рису характеру німців, впадає в іншу крайність — раціоналістичну.
Отже, реакція Брехта і як людини, і як письменника на чуттєвість — як на важіль, за допомогою якого кайзерам та фюрерам вдавалося так ефективно маніпулювати власним народом, стає зрозумілою. До цього залишається лише додати, що елементи експресіонізму, втративши домінуючий характер, перетворилися у творчості драматурга на елементи безумовно органічні та визначальні.
ІV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ РОБОТИ
Питання до учнів.
1. Про що свідчить історія написання драми?
2. У чому і як виявився антивоєнний пафос твору?
3. Чи здатне раціональне начало застерегти людину від небезпеки і безглуздя, які їй загрожують?
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Підготуватися до характеристики образів персонажів.
2. Визначити основні сюжетні лінії і мотиви п'єси.

 

Яндекс.Метрика >