загрузка...
-->
Конспект уроку Людина і світ: Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і порядність PDF Печать E-mail

Мета: показати різницю між філософським та морально-етичним значенням понять теми; розвивати вміння зіставляти власні висновки з іншими поглядами з аналогічних проблем; виховувати культуру поведінки учнів.

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу.

Форма уроку: лекція з опорою на структурно-логічні схеми.

Епіграфи:

•     Правила гідної поведінки відомі з давніх-давен, справа у дрібниці — вміти ними користуватися. (Б. Паскаль)

•     Тепер, коли ми навчилися літати у повітрі, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає лише одного: навчитися жити на Землі, як люди.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Робота з епіграфами уроку

Про що йдеться у словах епіграфа?

Учитель оголошує тему, зміст, звертає увагу на основні проблеми.

III. Вивчення нового матеріалу

Поняття честі, совісті та гідності

Розповідь учителя

Під час розповіді учні складають схеми понять «честь», «совість», «гідність».

— Будучи істотою суспільною, розумною та свідомою, людина не може не замислюватися над тим, як ставляться до неї оточуючі, що вони про неї думають, як оцінюються її вчинки і все її життя. Водночас вона не може не замислюватися над своїм місцем серед інших людей, не вдаватися до самооцінки. Цей духовний зв’язок людини із суспільством виражається в поняттях «честь» і «гідність». «Честь — життя моє, — писав Шекспір, — вони зрослися в одне, і втратити честь для мене дорівнює втраті життя». Категорії «честь» і «гідність» відображають моральну цінність особи, вони є суспільною й індивідуальною оцінкою етичних якостей і вчинків людини. Виконання обов’язку, дотримання веління совісті додають особі того морального статусу, який відбивається поняттями «гідність» і «честь». Близькі за значенням, вони водночас мають важливі смислові відмінності. Честь як моральний феномен є, в першу чергу, зовнішнє суспільне визнання вчинків людини, її заслуг, що виявляється в шануванні, авторитеті, славі. Тому відчуття честі, внутрішньо властиве особі, пов’язано з прагненням досягти високої оцінки з боку оточуючих, похвали, популярності. Гідність же — це, перш за все, внутрішня упевненість у власній цінності, відчуття самоповаги, що виявляється в опорі будь-яким спробам чинити тиск на чиюсь індивідуальність і незалежність. І тільки потім гідність людини повинна отримати суспільне визнання. Таким чином, механізм честі полягає в русі від зовнішнього визнання до внутрішнього бажання цього визнання. Механізм функціонування гідності заснований на русі зсередини духовного світу до суспільного визнання. Суспільне схвалення людина отримує з боку її соціального оточення, тому честь відплачується їй локально, оцінці тут підлягають якості людини як представника тієї або іншої соціальної групи (класу, нації, стану, колективу). Тому зазвичай йдеться про військову, жіночу, професійну і т. п. честь, тобто про якісь спеціалізовані етичні якості, притаманні представникам даного середовища. Поняття «гідність» більш універсальне. Воно підкреслює значущість особи як представника роду людського. Отже, честь — це оцінка людини з позиції соціальної групи конкретного історичного співтовариства; гідність — це оцінка з позиції людства загального призначення особи.

Не дивно, що відчуття честі викликає бажання піднестися і панувати в тій соціальній групі, від якої домагаєшся вшанування. Відчуття ж власної гідності засноване на визнанні принципової моральної рівності з іншими людьми. Кожний індивід володіє гідністю вже тому, що він — людина. Тому гідний член суспільства визнає гідність інших людей і не чинить замах на неї.

Співвідношення честі і гідності трактується в теорії моралі вельми неоднозначно. В одних концепціях честь уявляється невід’ємною властивістю свідомо благородної соціальної групи (рицарська честь, честь сім’ї). У цьому випадку завдання особи — «не втратити», «не посоромити» отриману в спадок цінність. Гідність особи в такій етичній системі досягається власними зусиллями завдяки дотриманню норм, продиктованих честю.

Честь і гідність — категорії комплементарні, тобто вони взаємовизначаються і взаємодоповнюються одна одною. Природне право людини на визнання її гідності не набувається автоматично. Людина повинна «продемонструвати» світові свої чесноти: порядність, принциповість, справедливість, вимогливість до себе, скромність, прагнення бути внутрішньо цілісною особою, на яку можна покластися, у якої переконання і справи перебувають в органічній єдності.

Вищий прояв людської гідності зазвичай називають благородством. Благородство — це етична велич людської особи. Показником гідності особи виступає і її ставлення до гідності іншої людини. Той, хто не поважає гідність іншого, тим самим ображає не тільки чужу, але й власну гідність.

Проте честь — це не просто добра слава про людину, що володіє зазначеними якостями. Заслужити її можна, лише щоразу доводячи власними діями свою відповідність еталонним уявленням про честь. Ще більш благородним є уміння з глибокою внутрішньою гідністю прийняти ганьбу. Таких людей зазвичай називають великомучениками, це, наприклад, християнські святі.

 

 

Інтелігентність і порядність

Розповідь учителя з опорою на схему

Порядність — якість людини, що відображає її нездатність до аморальних вчинків.

Порядність можна представити у вигляді схеми.

 

 

Інтелігентність — рівень мислення та розумових здібностей, достатніх для досягнення людиною властивостей буття, що відображаються в її поведінці.

Інтелігентність та порядність є найвищими складовими духовності людини.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда за питаннями

1. Як співвідносяться поняття «гідність» та «честь»?

2. Що таке совість?

3. Як змінювались поняття «честь» і «гідність» в різні історичні часи?

4. Що таке інтелігентність та порядність?

V. Підсумок уроку

Учитель. Морально-етичні виміри духовності передбачають такі чесноти, як совість, гідність, порядність, інтелігентність.

Так, якщо честь — це зовнішнє визнання цінності людини і внутрішнє прагнення до нього, то гідність — об’єктивна цінність особи, яка може бути і не пов’язана з її визнанням або усвідомленням. Іншими словами, честь — це те, що людина повинна завойовувати, те, чого вона повинна прагнути; гідність же належить їй по праву народження, тому що вона — людина (людська гідність).

VI. Домашнє завдання

Скласти кодекс інтелігентної і порядної людини.

 

Яндекс.Метрика >