...
ПРО МОВИ В УКРАЇНСЬКІЙ РСР PDF Печать E-mail

ПРО МОВИ В УКРАЇНСЬКІЙ РСР

Закон України
від 28 жовтня 1989 року № 8312-ХІ

Українська РСР визнає життєдайність та суспільну цінність усіх національних мов і беззастережно гарантує своїм громадянам національно-культурні та мовні права, виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність національних мов, висока культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення та зміцнення дружби народів.
Українська мова є одним з вирішальних чинників національної самобутності українського народу. Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності.
Виховувати у громадян, незалежно від їхньої національної належності, розуміння соціального призначення української мови;
державної в Українській РСР, а російської мови як мови міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР — обов’язок державних, партійних, громадських органів та засобів масової інформації республіки. Вибір мови між особового спілкування громадян Української РСР є невід’ємним правом самих громадян.
І. Загальні положення
Стаття 1. Завдання законодавства про мови в Українській РСР
Законодавство Української РСР про мови має своїм завданням регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української та інших мов, якими користується населення республіки, в державному, економічному, політичному і громадському житті, охорону конституційних прав громадян у цій сфері, виховання шанобливого ставлення до національної гідності людини, її культури і мови, дальшого зміцнення дружби і співробітництва народів Союзу РСР.
Стаття 2. Державна мова Української РСР
Відповідно до Конституції Української РСР державною мовою Української Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова.
Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя.
Республіканські і місцеві державні, партійні, громадські організації, підприємства, установи і організації створюють всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею.
Стаття 3. Мови інших національностей в Українській РСР
Українська РСР створює необхідні умові для розвитку і використання мов інших національностей в республіці.
В роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункті, їх сукупність) можуть використовуватись, поряд з українською, і їхні національні мови. У разі, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організацій може використовуватись українська мова або мова, прийнята для всього населення.
Стаття 4. Мови міжнаціонального спілкування
Мовами міжнаціонального спілкування в Українській РСР є українська, російська та інші мови.
Українська РСР забезпечує вільне користування російською мовою як мовою міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР.
Стаття 5. Право громадян користуватися будь-якою мовою
Громадянам Української РСР гарантується право користуватися своєю національною мовою або будь-якою іншою мовою.
Громадянин вправі звертатися до державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій українською чи іншою мовою їх роботи, російською мовою або мовою, прийнятою для сторін.
Відмова службової особи прийняти і розглянути звернення громадянина з посиланням на незнання мови його звернення тягне за собою відповідальність за чинним законодавством.
Рішення по суті звернення оформляється українською мовою чи іншою мовою роботи органу або організації, до якої звернувся громадянин. За бажанням громадянина таке рішення може бути видане йому в перекладі російською мовою.
Стаття 6. Обов’язок службових осіб володіти мовами роботи органів і організацій
Службові особи державних, партійних, громадських органів, установ і організацій повинні володіти українською і російською мовами, а в разі необхідності — і іншою національною мовою в обсязі, необхідному для виконання службових обов’язків.
Незнання громадянином української або російської мови не є підставою для відмови йому у прийнятті на роботу. Після прийняття на роботу службова особа повинна оволодіти мовою роботи органу чи організації в обсязі, необхідному для виконання службових обов’язків.
Стаття 8. Захист мов
Будь-які привілеї чи обмеження прав особи за мовною ознакою, мовна дискримінація неприпустимі.
Публічне приниження чи зневажання, навмисне спотворення української або інших мов в офіційних документах і текстах, створення перешкод і обмежень у користуванні ними, проповідь ворожнечі на мовному ґрунті тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
Голова Президії Верховної Ради Української РСР
В. Шевченко
Секретар Президії Верховної Ради Української РСР М. Хоменко
м. Київ 28 жовтня 1989 року № 8312-ХІ

 

Яндекс.Метрика >