загрузка...
-->
НАЦІОНАЛЬНА ДОКТРИНА РОЗВИТКУ ОСВІТИ PDF Печать E-mail

НАЦІОНАЛЬНА ДОКТРИНА РОЗВИТКУ ОСВІТИ

Затверджено
Указом Президента України
від 17 квітня 2002 року № 347/2002

І. Загальні положення
Освіта  —  основа  розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука
майбутнього     України.    Вона    є    визначальним    чинником    політичної,
соціально-економічної,   культурної  та  наукової  життєдіяльності  суспільства.
Освіта  відтворює  і  нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал
суспільства.
Освіта   є   стратегічним  ресурсом  поліпшення  добробуту  людей,  забезпечення
національних  інтересів,  зміцнення  авторитету і конкурентоспроможності держави
на міжнародній арені.
За   роки  незалежності  на  основі  Конституції  України  визначено  пріоритети
розвитку  освіти,  створено  відповідну  правову  базу,  здійснюється  практичне
реформування   галузі   згідно   з  Державною  національною  програмою  «Освіта»
(«Україна XXI століття»).
Водночас  стан  справ  у  галузі  освіти, темпи та глибина перетворень не повною
мірою  задовольняють  потреби  особистості, суспільства і держави. Глобалізація,
зміна  технологій,  перехід  до постіндустріального, інформаційного суспільства,
утвердження  пріоритетів  сталого  розвитку,  інші властиві сучасній цивілізації
риси  зумовлюють  розвиток  людини як головну мету, ключовий показник і основний
важіль  сучасного  прогресу, потребу в радикальній модернізації галузі, ставлять
перед   державою,  суспільством  завдання  забезпечити  пріоритетність  розвитку
освіти і науки, першочерговість розв’язання їх нагальних проблем.
Актуальним   завданням   є  забезпечення  доступності  здобуття  якісної  освіти
протягом  життя  для  всіх  громадян  та  дальше  утвердження  її  національного
характеру.   Мають   постійно   оновлюватися   зміст   освіти   та   організація
навчально-виховного  процесу  відповідно  до  демократичних  цінностей, ринкових
засад  економіки,  сучасних  науково-технічних  досягнень. Критичним залишається
стан  фінансування освіти і науки, недостатнім є рівень оплати праці працівників
освіти і науки.
Потребують  державної  підтримки  дошкільна, загальна середня освіта у сільській
місцевості,  професійно-технічна освіта, навчання здібних та обдарованих учнів і
студентів, а також дітей з особливостями психічного і фізичного розвитку.
Необхідно     істотно    зміцнити    навчально-матеріальну    базу,    здійснити
комп’ютеризацію   навчальних   закладів,   впровадити  інформаційні  технології,
забезпечити  ефективну  підготовку  та  підвищення  кваліфікації  педагогічних і
науково-педагогічних  працівників,  запровадити  нові економічні та управлінські
механізми   розвитку   освіти.   Усі   ці   проблеми  потребують  першочергового
розв’язання.
В  Україні  повинні  забезпечуватися  прискорений,  випереджальний  інноваційний
розвиток  освіти,  а  також  створюватися умови для розвитку, самоствердження та
самореалізації особистості протягом життя.
Національна  доктрина  розвитку  освіти  (далі  — Національна доктрина) визначає
систему  концептуальних ідей та поглядів на стратегію і основні напрями розвитку
освіти у першій чверті XXI століття.
II. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти
1.  Мета  державної  політики  щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для
розвитку  особистості  і  творчої  самореалізації  кожного  громадянина України,
вихованні  покоління  людей,  здатних  ефективно  працювати і навчатися протягом
життя,    оберігати   й   примножувати   цінності   національної   культури   та
громадянського   суспільства,   розвивати  і  зміцнювати  суверенну,  незалежну,
демократичну,  соціальну  та правову Державу як невід’ємну складову європейської
та світової спільноти.
2. Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є:
- особистісна орієнтація освіти;
- формування національних і загальнолюдських цінностей;
- створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;
-  постійне  підвищення  якості  освіти, оновлення її змісту та форм організації
навчально-виховного процесу;
- розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;
- пропаганда здорового способу життя;
- розширення україномовного освітнього простору;
- забезпечення освітніх потреб національних меншин;
-  забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації
педагогічних,   науково-педагогічних   працівників,  підвищення  їх  соціального
статусу;
-  розвиток  дошкільної,  позашкільної,  загальної  середньої освіти у сільській
місцевості та професійно-технічної освіти;
-  органічне  поєднання  освіти  і науки, розвиток педагогічної та психологічної
науки, дистанційної освіти;
- запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;
-  створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення
ними навчальних закладів;
- створення ринку освітніх послуг та його науково-методичного забезпечення;
- інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового
освітніх просторів.
3. Держава повинна забезпечувати:
-  виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до Українського народу,
сучасної   європейської  цивілізації,  орієнтується  в  реаліях  і  перспективах
соціокультурної   динаміки,   підготовлена   до   життя  і  праці  у  світі,  що
змінюється;
-  збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання
шанобливого  ставлення  до  національних  святинь,  української мови, а також до
історії  та культури всіх корінних народів і національних меншин, які проживають
в Україні, формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин;
-  виховання  людини  демократичного  світогляду, яка дотримується громадянських
прав  і  свобод,  з  повагою  ставиться до традицій, культури, віросповідання та
мови спілкування народів світу;
-   формування   у  дітей  та  молоді  сучасного  світогляду,  розвиток  творчих
здібностей   і   навичок   самостійного   наукового   пізнання,   самоосвіти   і
самореалізації особистості;
-  підготовку  кваліфікованих  кадрів,  здатних  до  творчої праці, професійного
розвитку,  освоєння  та  впровадження  наукоємних  та  інформаційних технологій,
конкурентоспроможних на ринку праці;
- створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді;
- підтримку дітей та молоді з особливостями психічного і фізичного розвитку;
- стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя;
- розвиток дитячого та юнацького спорту, туризму;
- етичне, естетичне виховання;
- екологічну, правову, економічну освіту;
- наступність і безперервність освіти;
- інноваційний характер навчально-виховної діяльності;
-  різноманітність  типів навчальних закладів, варіативність навчальних програм,
індивідуалізацію навчання та виховання;
- моніторинг освітнього процесу, зростання якості освітніх послуг;
створення    умов    для   ефективної   професійної   діяльності   педагогічних,
науково-педагогічних працівників відповідно до їх ролі у суспільстві.
III. Національний характер освіти і національне виховання
4.  Освіта  має  гуманістичний  характер  і  ґрунтується на культурно-історичних
цінностях українського народу, його традиціях і духовності.
Освіта   утверджує  національну  ідею,  сприяє  національній  самоідентифікації,
розвитку  культури українського народу, оволодінню цінностями світової культури,
загальнолюдськими надбаннями.
5.  Національне  виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою
освіти.  Його  основна мета — виховання свідомого громадянина, патріота, набуття
молоддю  соціального  досвіду,  високої культури міжнаціональних взаємовідносин,
формування  у  молоді  потреби  та  уміння  жити  в  громадянському суспільстві,
духовності  та  фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової,
екологічної культури.
6.  Національне  виховання  спрямовується  на  залучення  громадян  до глибинних
пластів  національної  культури  і  духовності,  формування  у  дітей  та молоді
національних  світоглядних  позицій,  ідей,  поглядів  і  переконань  на  основі
цінностей вітчизняної та світової культури.
Головними  складовими  національного  виховання  є  громадянське  та патріотичне
виховання.
7.  Національне  виховання  має  здійснюватися  на всіх етапах навчання дітей та
молоді,   забезпечувати   всебічний   розвиток,   гармонійність   і   цілісність
особистості,  розвиток  її  здібностей  та  обдарувань, збагачення на цій основі
інтелектуального  потенціалу  народу,  його  духовності  й  культури,  виховання
громадянина,   здатного   до   самостійного   мислення,   суспільного  вибору  і
діяльності, спрямованої на процвітання України.
VI. Освіта і фізичне виховання — основа для забезпечення здоров’я громадян
10.   Пріоритетним   завданням   системи   освіти  є  виховання  людини  в  дусі
відповідального  ставлення  до  власного  здоров’я  і  здоров’я  оточуючих як до
найвищої  індивідуальної  і суспільної цінності. Це здійснюється шляхом розвитку
валеологічної  освіти, повноцінного медичного обслуговування, оптимізації режиму
навчально-виховного   процесу,   створення   екологічно  сприятливого  життєвого
простору.
Держава   разом   із   громадськістю   сприяє   збереженню   здоров’я  учасників
навчально-виховного  процесу,  залученню  їх  до  занять  фізичною  культурою  і
спортом,  недопущенню  будь-яких  форм насильства в навчальних закладах, а також
проведенню   та   впровадженню  в  практику  результатів  міжгалузевих  наукових
досліджень  з  проблем  зміцнення  здоров’я, організації медичноїдопомоги дітям,
учням   і  студентам,  якісному  медичному  обслуговуванню  працівників  освіти,
пропаганді здорового способу життя та вихованню культури поведінки населення.
12.   В  усіх  ланках  системи  освіти  шляхом  використання  засобів  фізичного
виховання    та   фізкультурно-оздоровчої   роботи   закладаються   основи   для
забезпечення   і   розвитку  фізичного,  психічного,  соціального  та  духовного
здоров’я кожного члена суспільства.
Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити:
- комплексний підхід до гармонійного формування всіх складових здоров’я;
-  удосконалення  фізичної  та  психологічної  підготовки  до  активного життя і
професійної  діяльності на принципах, що забезпечують оздоровчу спрямованість та
індивідуальність підходів;
-  використання різноманітних форм рухової активності та інших засобів фізичного
удосконалення.
Виконання   зазначених   завдань   дасть   змогу   досягти   істотного  зниження
захворюваності  дітей, підлітків, молоді та інших категорій населення, підвищити
рівень  профілактичної  роботи,  стимулювати  у  людей різного віку прагнення до
здорового  способу  життя,  зменшити вплив шкідливих звичок на здоров’я дітей та
молоді.
13.  Фізичне  виховання  як  невід’ємна  складова  освіти  забезпечує можливість
набуття  кожною  людиною  необхідних  науково обґрунтованих знань про здоров’я і
засоби  його  зміцнення,  про  шляхи  і  методи  протидії хворобам, про методики
досягнення  високої  працездатності  та  тривалої  творчої активності. В системі
освіти  держава  забезпечує  розвиток  масового  спорту  як  важливої  складової
виховання молоді.
Глава Адміністрації Президента України
В. Литвин

 

Яндекс.Метрика >