...
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ PDF Печать E-mail

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

28 червня 1996 року (Витяг)

Стаття 53. Кожен має право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов’язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійнотехнічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

ПРО ОСВІТУ
Закон України
від 23 травня 1991 р. № 1060-ХІІ
Освіта — основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.
Розділ І. Загальні положення
Стаття 1. Законодавство України про освіту
Законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається з цього закону, інших актів законодавства України.
Стаття 2. Завдання законодавства України про освіту
Завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.
Стаття 3. Право громадян України на освіту
1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в
усіх державних закладах освіти незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:
-розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;
-відкритим характером закладів освіти, створенням умов для
-вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;
-різними формами навчання — очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.
2. Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів інших осіб, незалежно від форм їх навчання і типів закладів освіти, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах.
3. Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.
4. Іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають освіту в закладах освіти України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів.
Стаття 4. Державна політика в галузі освіти
1. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.
2. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною
Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Стаття 5. Державний контроль за діяльністю навчальних закладів
Державний контроль за діяльністю закладів освіти незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією закладів освіти при Міністерстві освіти України. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію закладів освіти при Міністерстві освіти України затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6. Основні принципи освіти
Основними принципами освіти в Україні є:
-доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
-рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
-гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдськихдуховних цінностей;
-органічний зв’язок із світовою та національною історією,культурою, традиціями;
-незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;
-науковий, світський характер освіти;
-інтеграція з наукою і виробництвом;
-взаємозв’язок з освітою інших країн;
-гнучкість і прогностичність системи освіти;
-єдність і наступність системи освіти;
-безперервність і різноманітність освіти;
-поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.
Стаття 7. Мова освіти
Мова освіти визначається Конституцією України, Законом України «Про мови в Українській РСР».
Стаття 8. Навчально-виховний процес і громадсько-політична діяльність у закладах освіти
1. Навчально-виховний процес у закладах освіти є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій.
2. Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допускається.
3. Належність особи до будь-якої політичної партії, громадської, релігійної організацій, що діють відповідно до Конституції України, не є перешкодою для її участі в навчально-виховному процесі.
4. Учні, студенти, працівники освіти можуть створювати у закладах освіти первинні осередки об’єднань громадян, членами яких вони є.
Стаття 9. Заклади освіти і церква (релігійні організації)
Заклади освіти в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім закладів освіти, заснованих релігійними організаціями.
Стаття 10. Управління освітою
1. В Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування.
2. Органи управління освітою і громадського самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.
Стаття 11. Органи управління освітою
До державних органів управління освітою в Україні належать:
-Міністерство освіти України;
-міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;
-Вища атестаційна комісія України;
-Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;
-місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.
Стаття 12. Повноваження Міністерства освіти України та
міністерств і відомств України, яким підпорядковані заклади
освіти
Міністерство освіти України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.
Міністерство освіти України:
-бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти;
-встановлює державні стандарти знань з кожного предмету;
-визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти;
-здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;
-забезпечує зв’язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;
-проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;
-формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;
-розробляє умови прийому до закладів освіти;
-забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури;
-розробляє проекти положень про заклади освіти, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;
-організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань;
-разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності та підпорядкування;
-здійснює керівництво державними закладами освіти.
Акти Міністерства освіти України, прийняті у межах його повноважень, є обов’язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, місцевих органів держави виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти незалежно від форм власності.Міністерство освіти України забезпечує організацію роботи з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи в навчальних закладах усіх типів і рівнів акредитації, здійснює науково-методичне забезпечення цієї роботи в ході навчального процесу і в позанавчальний час.
Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міністерством освіти України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції за дотриманням вимог щодо якості освіти, забезпечують зв’язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.
Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, прийняті у межах їх компетенції, є обов’язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти відповідного профілю незалежно від форм власності.
Міністерство освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції Міністерства освіти України, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти.
Інші повноваження Міністерства освіти України, міністерств і відомств України, яким підпорядковані заклади освіти, визначаються положенням про них.
Стаття 14. Повноваження місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі освіти
1. Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі
освіти та в межах їх компетенції:
-встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;
-забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;
-здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської, студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
-організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти;
-вирішують у встановленому порядку питання, пов’язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;
-створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;
-забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;
-організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів;
-визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону.
2. Місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на:
-управління закладами освіти, що є комунальною власністю;
-організацію навчально-методичного забезпечення закладів освіти, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством освіти України;
-координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім’ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей;
-визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку;
-контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію закладів освіти, що є комунальною власністю.
Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 16. Органи громадського самоврядування в освіті
1. Органами громадського самоврядування в освіті є:
загальні збори (конференція) колективу закладу освіти;
районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з’їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим;
Всеукраїнський з’їзд працівників освіти.
2. Органи громадського самоврядування в освіті можуть об’єднувати учасників навчально-виховного процесу, спеціалістів певного професійного спрямування.
3. Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах її повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності закладів освіти.
Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначає в межах чинного законодавства Міністерство освіти України за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об’єднань.
Стаття 17. Самоврядування закладів освіти
Самоврядування закладів освіти передбачає їх право на:
-самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності;
-участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного контракту (замовлення) та угод підприємств, установ, організацій, громадян;
-визначення змісту компонента освіти, що надається закладом освіти понад визначений державою обсяг;
-прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних, інженерних, педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами;
-самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису в межах встановленого фонду заробітної плати;
-здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров’я, охорони праці в закладах освіти.
Розділ III. Учасники навчально-виховного процесу
Стаття 50. Учасники навчально-виховного процесу
Учасниками навчально-виховного процесу є:
-вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;
-керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти;
-батьки або особи, які їх замінюють, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
-представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.
Стаття 51. Права вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів
1. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти,
клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на:
-навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;
-вибір закладу освіти, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять;
-додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;
-продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одержаного освітньо-кваліфікаційного рівня, здобуття додаткової освіти відповідно до угоди з закладом освіти;
-одержання направлення на навчання, стажування до інших закладів освіти, у тому числі за кордон;
-користування навчальною, науковою, виробничою, культурною,  портивною, побутовою, оздоровчою базою закладу освіти;
-доступ до інформації в усіх галузях знань;
-участь у науково-дослідній, дослідно-конструкторській та інших видах наукової діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах;
-особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;
-участь в об’єднаннях громадян;
-безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;
-забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
-трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;
-перерву в навчанні у вищих та професійно-технічних закладах освіти;
-користування послугами закладів охорони здоров’я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров’я;
-захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують їх права або принижують їх честь і гідність.
2. Відволікання учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов’язаних із процесом навчання, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України.
Стаття 54. Кадрове забезпечення сфери освіти
1. Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов’язки.
2. Педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють педагогічні працівники, у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти — науково-педагогічні працівники.
Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.
3. Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.
4. Педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначається відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється Міністерством освіти України.
Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок присвоєння визначаються Кабінетом Міністрів України. Рішення атестаційної комісії є підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 55. Права педагогічних та науково-педагогічних працівників
1. Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на:
-захист професійної честі, гідності;
-вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;
-індивідуальну педагогічну діяльність;
-участь у громадському самоврядуванні;
-користування подовженою оплачуваною відпусткою;
забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;
-придбання для працюючих у сільській місцевості основних продуктів харчування за цінами, встановленими для працівників сільського господарства;
-одержання службового житла;
-підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, закладів освіти, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку.
2. Відволікання педагогічних та науково-педагогічних працівників від виконання професійних обов’язків не допускається за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.
Стаття 56. Обов’язки педагогічних та науково-педагогічних працівників
Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані:
-постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;
-забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами навчальних програм на рівні обов’язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів;
-настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;
-виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;
-готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
-додержуватися педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;
-захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.
Стаття 57. Гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників закладів освіти
1. Держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним
працівникам:
-належні умови праці, побуту, відпочинку, медичне обслуговування;
-підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п’ять років;
-правовий, соціальний, професійний захист;
-компенсації, встановлені законодавством, у разі втрати роботи, у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці;
-призначення і виплату пенсії відповідно до чинного законодавства;
-встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за наукові ступені і вчені звання;
-виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки — 10 відсотків, понад 10 років — 20 відсотків, понад 20 років — 30 відсотків;
-надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків;
-виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;
-встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним працівникам вищих закладів освіти третього та четвертого рівнів акредитації на рівні по двійної середньої заробітної плати працівників промисловості;
-встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним працівникам вищих закладів освіти першого та другого рівнів акредитації та інших закладів освіти на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості.
Перегляд заробітної плати педагогічним та науково-педагогічним працівникам провадиться двічі на рік із щоквартальною індексацією з урахуванням рівня інфляції.
Затвердження схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним, науково-педагогічним працівникам та підвищення індексації посадових окладів (ставок заробітної плати) проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
2. Держава забезпечує:
-встановлення доплат спеціалістам, які працюють в системі освіти, до рівня середньомісячної заробітної плати працівників у цілому по народному господарству;
-встановлення середнього розміру посадових окладів (ставок заробітної плати) обслуговуючому персоналу відповідно до схеми посадових окладів (ставок заробітної плати), що визначені Кабінетом Міністрів України.
Перегляд рівня заробітної плати спеціалістам, які працюють в системі освіти, і обслуговуючому персоналу провадиться двічі на рік із щоквартальною індексацією з урахуванням рівня інфляції.
3. У разі захворювання педагогічного та науково-педагогічного працівника, яке унеможливлює виконання ним професійних обов’язків і обмежує перебування в дитячому, учнівському, студентському колективах, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу, за ним зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
4. Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.
Вони мають право на одержання у власність земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.
5. Педагогічним та науково-педагогічним працівникам за рахунок власних коштів закладів освіти може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Стаття 58. Заохочення педагогічних та науково-педагогічних працівників
За особливі трудові заслуги педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть бути нагороджені державними нагородами, представлені до присудження державних премій України, відзначені знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення.
Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
-постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
-поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
Виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
-сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
-виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава подає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.
Стаття 60. Права батьків
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
-вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей;
-добирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладів освіти;
-звертатись до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
-захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.
Голова Верховної Ради Української РСР
Л. Кравчук

 

Яндекс.Метрика >