загрузка...
-->
Година спілкування: Тебе затримали і звинувачують у вчиненні злочину PDF Печать E-mail

Година спілкування: Тебе затримали і звинувачують у вчиненні злочину

Тут уже всі жарти набік. Працівники міліції вважають, що перед ними злочинець, і будуть діяти відповідним чином. Головне: ні в якому разі не чини опору, не лізь у бійку і не намагайся втекти – за певних обставин міліціонер має право застосувати вогнепальну зброю при затриманні злочинця. Якщо він уже тримає в руках пістолет, беззаперечно виконуй його вимоги і не роби спроби наблизитись до нього – стаття 15-1 Закону України «Про міліцію» зазначає, що спроба особи, яку працівник міліції затримує із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену міліціонером відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові міліції право стріляти без попередження. Оголена зброя в руках правоохоронця – це вже засторога.
Звинувачення та затримання людини за вчинення злочину – справа серйозна, а тому закон максимально чітко й вичерпно визначає підстави для такого затримання.
Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України затримання проводиться лише за наявності однієї з підстав:
- коли особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
- коли очевидці, в тому числі потерпілий, прямо вкажуть на особу, яка вчинила злочин;
- коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
Тому, спочатку виконавши вимоги міліціонера, продемонструй свою обізнаність з нормами права та обов’язково з’ясуй, на якій підставі тебе затримали.
При затриманні за підозрою у вчиненні злочину на тебе обов’язково повинні скласти протокол про затримання. Увага! Твій особистий контроль за належним оформлення протоколу є одним із важливих способів самозахисту, який не тільки дасть можливість тобі ознайомитися зі звинуваченням і які для цього є підстави, але й може зіграти вирішальну роль для твого звільнення. Отож не поспішай його підписувати (як і будь-який документ у міліції), а уважно вивчи зміст протоколу.
Пам’ятай, що ти маєш право:
– власноручно записати в протоколі про затримання свої свідчення. Скористайся цим правом. Після написання пояснення, зроби неможливим дописки під ним іншого тексту – постав «Z» або перекресли навхрест незаповнені рядки протоколу;
– не підписувати протокол із незаповненими графами, пояснення «Потім заповню» від міліціонера не приймаються;
– записати у протокол будь-які свої коментарі, у тому числі й аргументи щодо своєї невинуватості або скарги на порушення закону з боку правоохоронців при твоєму затриманні;
– взагалі відмовитись від підписання протоколу про затримання або написаного міліціонером із твоїх слів пояснення, якщо вони не відповідають дійсності. Взагалі не надавай жодних пояснень стосовно себе, якщо вважаєш, що такі пояснення можуть бути використані проти тебе;
– вимагати присутності адвоката з початку оформлення протоколу про затримання. При цьому ти можеш відмовитися від послуг призначеного тобі адвоката й вимагати від міліції дочекатись саме твого знайомого захисника. Якщо тебе безпідставно звинувачують у вчиненні тяжкого злочину, – взагалі жодного слова чи підпису без адвоката, можеш сказати лише фразу: «Прошу дати мені можливість зателефонувати моєму адвокатові, мені необхідний юридичний захист та допомога, я маю право відмовитися давати свідчення без адвоката».
Запам’ятай! Згідно з чинним законодавством твоє затримання за підозрою у вчиненні злочину не може тривати більше 72 годин, тому особливу увагу зверни на те, щоб у протоколі були вірно вказані дата та час твого затримання. Протягом 72 годин міліція зобов’язана або звільнити тебе або доставити до суду, яким приймається рішення про можливість твого подальшого перебування під вартою.
Копію протоколу про затримання одразу після його складання міліціонер повинен вручити тобі разом із письмовим переліком передбачених для затриманого прав. У жодному разі не викидай копію протоколу, для твого адвоката це дуже важливий документ.

Крім цього, ти також маєш право:
– одразу після затримання написати скаргу начальникові райвідділу міліції про допущені його підлеглими порушення твоїх прав. Така скарга має бути прийнята черговим чергової частини й при тобі зареєстрована у відповідному журналі;
– вимагати надання тобі медичної допомоги. Для цього черговий зобов’язаний викликати до тебе бригаду «швидкої допомоги», лікареві якої ти повинен поскаржитись на незаконне застосування міліцією щодо тебе фізичного насильства. Лікар, крім надання допомоги, має зафіксувати завдані тобі тілесні ушкодження (навіть незначні) і твої пояснення, яким чином ти ці тілесні ушкодження отримав;
– вимагати, щоби співробітники міліції невідкладно повідомили про твоє затримання одного з членів родини. Міліціонери зобов’язані це зробити, вимагай, щоби вони зробили це при тобі, не вір запевненням: «Ми вже батькові передзвонили, сказав, що завтра прийде». Перебування близьких у райвідділі є запорукою коректного ставлення до тебе.
Усвідом, що міліція не затримує людей заради своєї розваги. Тебе підозрюють у скоєнні злочину, і, мабуть, так склалось, що для цього є певні підстави. Міліція має намір здобути підтвердження таких підстав і оформити їх документально. Ти впевнений у своїй невинуватості, але подекуди міліціонери таки отримують від невинуватих липові зізнання. Затримання для людини – це, передусім, психологічний стрес. Одразу після затримання з особою працюють кілька співробітників міліції, які мають відповідну підготовку, досвід роботи і вміло використовують те, що людина налякана, перебуває у незвичній для себе обстановці й зовсім не знає, як себе поводити та як довести свою невинуватість. Дуже складно, але дуже важливо за таких обставин намагатися не нервувати, поводити себе врівноважено та не піддаватись на провокації: умовляння чи залякування.
Наприклад, тобі можуть сказати, що в сусідньому кабінеті дає пояснення свідок, який бачив, як ти скоїв злочин, і тепер тобі не уникнути покарання. Як альтернативу, опери можуть запропонувати самому написати «явку з повинною», після чого нібито не буде сенсу в подальшому твоєму затриманні, і ти спокійно поїдеш собі додому. Міліціонери намагаються встановити довірливі й доброзичливі стосунки, починають переконувати, що зараз для тебе головне – бути звільненим. А вирвавшись із райвідділу, ти зможеш відмовитися від написаного (в принципі це дійсно так) і взагалі досвідчений адвокат тебе у будь-якому разі «витягне». Завжди виважено й навіть критично стався до подібних пропозицій і не піддавайся на такі умови звільнення – міліціонери зацікавлені в розкритті злочину, а не у твоєму звільненні. Написана тобою «покаянка» необхідна міліції як доказ твоєї вини і додаткове обґрунтування необхідності твого взяття під варту.
Не будь наївним і не вір запевненням міліції, що ти скоїв незначний злочин і тобі за це нічого не буде, – тільки штраф. Навіть якщо це й так, то сам факт притягнення до кримінальної відповідальності твоєї біографії не прикрасить і навіть може призвести до певних обмежень твоїх прав. Ти не скоював злочин – так не бери на себе чужу провину.
Гадаю, ти вже дещо зрозумів і не маєш намірів перевіряти на своєму досвіді правдивість телесеріалу «Глухар». Тому стисло підведемо підсумки і ще раз повторимо правила поведінки у спілкуванні з міліцією:
– своїми діями я не провокую співробітників міліції на затримання;
– без погроз, образ та зухвалості, а спокійно, впевнено і компетентно я переконую міліціонера у своїй невинуватості;
– у будь-якому разі я не тікаю та не чиню міліціонерові фізичного опору;
– про моє затримання у будь-який спосіб я повідомляю моїм рідним та друзям, які одразу вирушають до райвідділу міліції і не залишають його, доки мене не випустять або доки не прийде мій адвокат;
– я маю кваліфікованого адвоката, який завжди готовий прийти на допомогу;
– я не підписую не заповнені документи або такі, де невірно викладені обставини і причини мого затримання:
– я не винуватий, а тому не піддаюсь залякуванню й умовлянню міліціонерів зізнатись у скоєнні злочину;
– я знаю максимально можливі терміни мого затримання і після їх закінчення домагаюся свого звільнення.

 

Яндекс.Метрика >