загрузка...
-->
Вартість грошей PDF Печать E-mail

Вартість грошей

Однією із найскадніших проблем теорії грошей є проблема їх вартості
Сучасна світова економічна думка розрізняє два аспекти в пи­танні про вартість грошей: вартість грошей як грошей і вартість грошей як капіталу.
Гроші як капітал набувають свою вартість на грошовому рин­ку під впливом попиту і пропозиції, і виступає вона у формі про­цента.
Вартість грошей як грошей формується безпосередньо у сфері їх обігу, де гроші обмінюються на реальні блага, а вартість їх на­буває форми купівельної спроможності. Проте механізм форму­вання цієї вартості грошей істотно розрізняється при функціону­ванні повноцінних і неповноцінних грошей.
Як зазначалось у темі 1.2, мінова вартість повноцінних гро­шей, з якою вони беруть участь в обігу, під впливом цілого ряду об'єктивних чинників набуває відносної самостійності і певний час може відхилятися від реальної їх вартості. При цьому мінова вартість є більш інертною порівняно з реальною. Тому ціни на товарних ринках і купівельна спроможність таких грошей певний час залишалися незмінними після зміни вартості золота як това­ру, що мало позитивний вплив на розвиток ринкових відносин.
Разом з тим мінова вартість золотих грошей, що перебували в обігу, не могла повністю відірватися від реальної вартості золота як товару. Цьому заважала дія закону вартості у сфері виробниц­тва й обміну золота. Якщо мінова вартість (купівельна спромож­ність) монети знижувалася порівняно з реальною, то зменшува­лась рентабельність виробництва золота, підприємства з гіршими умовами видобутку закривалися, і реальна вартість золота зни­жувалася до рівня мінової.
Якщо ж реальна вартість повноцінних грошей зменшувалася порівняно з міновою, то в кінцевому підсумку підривалася довіра до таких грошей та їх емітента, наставав розлад грошового обігу і системи цін. Держава змушена була або перекарбовувати монету, щоб підвищити її реальну вартість до мінової, або взагалі відмо­витися від золотомонетного обігу.
Можливість роздвоєння вартості повноцінних грошей здавна була помічена людьми і широко використовувалася у власних ін­тересах тими, хто карбував монети. На цій можливості базувалося звичайне фальшування монет, їх обрізування приватними особами, відоме ще із стародавніх часів. Проте й держави нерідко викорис­товували таку можливість для погіршення якості грошей з метою поліпшення становища своєї казни чи в інтересах певних соціаль­них груп.
Як же формується вартість неповноцінних грошей, що не ма­ють внутрішньої субстанціональної вартості? її формування і функціонування відбувається під впливом тих самих факторів, які в умовах золотомонетного стандарту спричинювали відхи­лення номінальної вартості золотих грошей від реальної. У міру заміщення в обігу золота його знаками відхилення номінальної вартості золотих грошей від їх реальної вартості посилювалось і навіть розмінні на золото гроші все більше виступали в їх номі­нальній, а не реальній вартості. З припиненням розміну банкнот на золото гроші залишилися в обігу тільки у своїй номінальній вартості. По суті, вона стала величиною, яка ви­значається тим середовищем, у якому гроші функціонують, а не втіленою в грошовому товарі суспільною працею. Маса грошових знаків, що вступає у сферу обміну в кожному наступному циклі відтворення, — величина не випадкова. Вона зумовлена насамперед сукупною міновою вартістю товарів, які реалізовані в попередньому циклі і вийшли у сферу споживання. Це виявляєть­ся в тому, що кожний власник грошей, вступаючи з ними в чер­говий цикл обміну, розглядає їх як конкретну реальну вартість і готовий платити за потрібний товар не будь-яку їх суму, а лише ту, яка забезпечить йому привласнення еквівалентної вартості.
Якщо в черговому циклі обміну товарів виявиться менше, ніж було в попередньому, або в обігу перебуватиме зайва маса грошо­вих знаків при тій самій масі товарів, то між грошовою і товарною масами складеться нове співвідношення, в якому попит перевищу­ватиме пропозицію. Покупці будуть готові платити, а продавці вимагатимуть більшу суму грошей, ніж у попередньому циклі. Грошова маса знеціниться порівняно з товарною, і ціни на товари зростатимуть. Складеться новий, знижений рівень мінової вартості грошей, з якою вони перейдуть у наступний цикл відтворення.
Якщо в цьому циклі в обмін надійде більша маса товарів або частина грошей якимось чином буде вилучена з обігу, то товарна пропозиція перевищить попит, не всі товари можуть бути реалі­зовані і продавці змушені будуть знижувати ціни. У грошей сформується нова (підвищена) мінова вартість, з якою вони вві­йдуть у наступний цикл обміну.
Довіра до банкнот і розмінної монети, які емітуються центральним банком, базується на економічному потенціалі всієї країни і є значно вищою, ніж довіра до депозитних грошей, що спираються на потенціал окремих комерційних банків. Не випад­ково в умовах хронічної економічної і фінансової кризи, яку пе­реживала Україна в 1991—2000 рр., питома вага готівки постійно зростала і досягала 50%, а ціни на товари при реалізації за готівку нерідко були нижчими, ніж при реалізації по безготівковій опла­ті.
Крім розширення суспільного виробництва та зростання еко­номічного потенціалу емітентів, довіра до кредитних грошей під­тримується ще низкою додаткових чинників:
· проведенням державою такої економічної та монетарної по­літики, яка б виключала інфляційні очікування у суб'єктів ринку і зниження довіри до грошей у майбутньому;
· наданням державою готівковим неповноцінним грошам статусу законних платіжних засобів;
· створенням системи страхування банківських депозитів та системи яка б забезпечила підвищення довіри до банків та до депозитів як банківських грошей;
· створенням системи гарантій по векселях і чеках. Забезпечення довіри до неповноцінних грошей обумовлює специфічну форму їх вартості — купівельну спроможність. Як­що всі суб'єкти ринків, зокрема продавці товарів, довіряють та­ким грошам, то власники їх зможуть за певну грошову суму при­дбати певну масу товарів, послуг, цінних паперів, валюти тощо.
Маса товарів, які можна купити за одиницю грошей, визнача­ється рівнем їх цін: чим ціни нищі, тим більше товарів можна ку­пити на грошову одиницю, і навпаки. Отже, між вартістю (купі­вельною спроможністю) кредитних грошей та рівнем цін на товари існує обернена залежність. Тому зміну вартості грошей за певний період можна визначити за формулою:
Ів.г.=  1/Іц, ,
де Ів г — зміна вартості грошей;
Іц— індекс середнього рівня цін за певний період.
Зміна вартості грошей (Ів.г) — надзвичайно важливий еконо­мічний показник, що відчутно впливає на всі сфери життя суспі­льства. Рівень вартості грошей, як і ті економічні процеси, що йо­го визначають постійно змінюється. Зниження вартос­ті грошей називається інфляцією, а збільшення — дефляцією.

 

Яндекс.Метрика >