...
Реферат: Поняття, цілі та види грошових реформ PDF Печать E-mail

Реферат: Поняття, цілі та види грошових реформ

Серед комплексу заходів щодо оздоровлення і впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Грошова реформа є складовим елементом антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції.
Грошові реформи  являють собою повну чи часткову перебудову грошової си­стеми, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соціально-економічних умов.
Головною функцією грошової реформи є стабілізація грошового обігу.
Грошові реформи, що проводилися в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялися своїми цілями, глибиною реформу­вання існуючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо, їх можна класифікувати за кілько­ма ознаками.
За глибиною реформаційних заходів можна виділити структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу.
Структурні (повні) грошові реформи  проводилися при пе­реході від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперовогрошового чи кредитного обігу. В усіх цих випадках потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в державних фінансах, банківській і валютній системах тощо. Такі структурні зміни диктуються особливостями нових грошей, що запрова­джуються в обіг, і повинні забезпечити передумови для їх успіш­ного функціонування.
Такий же характер мають грошові реформи, що проводяться при створенні нових держав. У цих випадках потрібно не тільки створити нові гроші і систему їх обороту, а й відповідним чином реструктурувати економіку нової країни, щоб вона могла забезпечити самостійне функціонування нової грошової системи. У країнах, що виникли на терені СРСР, структурне завдання ще ускладнилося, оскільки потрібно було перевести економіку з командно-адміністративних засад на ринкові.
Прикладом повної грошової реформи є реформа, проведена в Росії в 1895—1897 рр., грошова реформа в радянській Росії в 1922—1924 рр., грошова реформа в Україні в 90-ті роки.
Реформи часткового типу торкаються тільки самої організа­ції грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура еко­номіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та но­мінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо. У сучасних умовах, коли в усіх країнах запроваджені неповноцінні гроші, що мають здатність до швидкого знецінення, реформи часткового типу проводяться досить часто, є найбільш типовими у світовій практиці. Найбільш показовими реформами цього типу були грошові реформи 1947 та 1961 рр. у СРСР.
Ці реформи, у свою чергу, можна класифікувати за повнотою здійснюваних змін у грошовій системі. Це формальні реформи, за яких купюри одного зразка замінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін (величина грошової одиниці) не змінюється; деномінаційні реформи, за яких також здійснюється деномінація гро­шей у бік збільшення грошової одиниці (масштабу цін). Формаль­ні грошові реформи проводилися в СРСР у 1990 р., коли були замінені на нові купюри 50 і 100 рублів. Зараз подібна реформа проводиться в США, які поступово заміняють купюри 100, 50, 20 і 10 до­ларів. Приводом для такої заміни купюр може бути ненадійна їх захищеність, що призводить до масової фальсифікації грошей.
Деномінаційні реформи проводять шляхом обміну старих ку­пюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за пев­ним співвідношенням, внаслідок чого маса грошей в обігу відпо­відно зменшується, а грошова одиниця збільшується.
За характером обміну старих грошей на нові виділяють неконфіскаційні і конфіскаційні грошові реформи. За неконфіскаційних реформ за єдиним співвідношенням обміну грошей здійс­нюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб'єктів однаково, тобто незалежно від поданих до обміну запа­сів старих грошей чи інших критеріїв (готівкові запаси, безготів­кові запаси тощо). Так була проведена грошова реформа в Украї­ні у вересні 1996 р.
За конфіскаційних реформ співвідношення обміну грошей ди­ференціюється залежно: від величини поданого до обміну запасу старих грошей (чим вона більша, тим менше співвідношення об­міну, чи встановлюється ліміт на обмін банкнот); від форми збері­гання запасу старих грошей (вклади в банки можуть обмінюватися по меншому коефіцієнту, ніж готівка, чи взагалі співвідношення 1:1); від форми власності власника грошей (для державних влас­ників грошей обмін може здійснюватися за більш пільговою про­порцією, ніж для приватних). До цього типу реформ належить і так звана нуліфікація, коли старі грошові знаки оголошуються не дій­сними і вилучаються з обороту, а замість них випускаються нові гроші. Так, по суті, були проведені грошові реформи в Німеччині в 1924 та 1948 рр. Проведення конфіскаційних реформ звичайно об­ґрунтовується необхідністю вилучення незаконних доходів, відно­влення соціальної справедливості тощо.
За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одномоментні грошові реформи та реформи паралельного типу.
За одномоментних реформ введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк (7—15 днів), протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові. Якщо реформа є конфіскаційною, то строк обміну повинен бути якнайкоротшим, щоб власники великих запасів грошей не встигли «сховати» їх від конфіскації. Одномоментно проводилася грошова реформа в Україні в 1996 р. Але вона була неконфіскаційною, і тому обмін проводився протягом 15 днів. А якщо хтось із поважних причин не зміг обміняти гроші в ці строки, то їх обмін дозволяли протя­гом кількох наступних років.
За реформ паралельного типу випуск в оборот нових грошо­вих знаків здійснюється поступово, паралельно з випуском ста­рих знаків і вони тривалий час функціонують одночасно і пара­лельно. Якщо нові і старі гроші емітуються банківською системою на однакових засадах, то обидва види грошей сприй­маються однаково і обмінюються між собою за співвідношенням 1:1. У цьому разі старі гроші вилучаються з обігу поступово в міру надходження їх у банки. Замість них банки видають в оборот уже нові гроші. Так проводять в США випуск в оборот нових ку­пюр на межі XX—XXI ст.
Якщо ж нові і старі гроші емітуються на різних засадах, на­приклад, старі спрямовуються для покриття бюджетних витрат, а нові — для кредитування економіки, або емісія нових має певне забезпечення (золоте чи інвалютне), а емісія старих не має, то в обороті між ними виникне конкуренція, внаслідок якої менш надійні старі гроші почнуть швидко знецінюватися. Курс обміну їх на нові на ринку буде весь час змінюватися. Користування стари­ми грошима буде незручним і все більш ризикованим. Держава змушена буде вживати спеціальні заходи для підтримки «падаю­чих» грошей, щоб вони не були негайно витіснені з обороту. Але це ще більше ускладнить функціонування грошової системи. Дер­жава змушена буде остаточно вилучити старі гроші з обороту, об­мінявши їх на нові за пропорцією, близькою до ринкового їх курсу напередодні обміну. Так була проведена грошова реформа в ра­дянській Росії в 1922—1924 рр. Паралельний характер мала гро­шова реформа в Україні на початку її в 1992 р., коли український карбованець тривалий час обертався паралельно з рублем.
Нерідко грошові реформи мають ознаки всіх розглянутих ти­пів, наприклад грошова реформа в Росії в 1922—1924 рр., грошо­ва реформа в Україні в 1992—1996 рр. та ін.
Чим би не викликалася необхідність проведення грошової ре­форми, найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обороту. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні пе­редумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резер­вів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури су­спільного виробництва, збалансування ринку тощо.

 

Яндекс.Метрика >