...
Реферат: Особливості проведення грошової реформи в Україні з 2 по 16 вересня 1996 року PDF Печать E-mail

Реферат: Особливості проведення грошової реформи в Україні з 2 по 16 вересня 1996 року

Широкомасштабна гро­шова реформа, яка була проведена у 90-ті роки в Україні за своїм характером може бути віднесена до ка­тегорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать:
1. багаточинникова зумовленість та багато­цільове спрямування;
2. тривалий період проведення;
3. застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулю­вання;
4. особлива соціальна спрямованість реформи та ін.
Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в тому, що, крім суто економічних причин, були і до­сить могутні політичні причини її проведення. Україна з 1991 р. стала незалежною державою і за новим статусом повинна була мати власні гроші і власну грошову систему. Після виходу зі складу СРСР Україна опинилася без власного емісійного центру, а її рублеві гроші виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла у спадок до Російської Федерації.
Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало щонайменше три мети:
— створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави;
— забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни;
— сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.
Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи визначили значну її тривалість і багатоетапність.
Довготривалість реформи. Грошова реформа в Україні тривала майже 5 років (розпочалася в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багатора­зового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні). Беручи до уваги вжиті за цей період заходи, можна виділити кілька етапів реформи:
— перший етап (січень — листопад 1992 р.), на якому в обіг було випущено купоно-карбованець і забезпечено його функціонування. На цьому етапі уряд України розпочав формувати власний емісійний механізм і одержав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі;
— другий етап (листопад 1992 — серпень 1996 р.), на якому український карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина національна, хоч і тимчасова, валюта, а також були створені економічні та фінансові передумови для її стабільного функціонування, насамперед як засобу обігу та засобу платежу;
—третій етап (вересень 1996 р.), яким успішно завершилася грошова реформа введенням в оборот постійної грошової одиниці гривні. Завершення реформи у вересні 1996 р. було підготовлено успіхами її другого етапу: подоланням гіперінфляції, витісненням з готівкового обігу долара, помітною трансформацією на ринкових засадах економіки, запровадженням у практику нових методів та інструментів монетарного регулювання.
Застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінен­ня не було заздалегідь спроектованою і свідомо проведеною складовою грошової реформи. Випуск купоно-карбованця бага­торазового користування був вимушеним кроком, пов'язаним з необхідністю забезпечення потреб обороту грошовою масою, оскільки з вересня 1991 р. Центральний банк РФ перестав поста­чати в Україну готівкові рублі, а номінальні обсяги обороту стали швидко зростати внаслідок інфляції, що розпочалася після лібе­ралізації цін. Щоб уникнути «готівкової кризи», і було прийнято рішення про випуск купоно-карбованця.
Уже в квітні 1992 р. купоно-карбованець «запов­нив» весь готівковий оборот, а рубль був повністю вилучений. Зате рубль продовжував обслуговувати весь безготівковий оборот аж до листопада 1992 р., що негативно впливало на стабільність готівкового купоно-карбованця, сприяло його швидкому знеціненню.
У листопаді 1992 р. указом Президента «Про реформу гро­шової системи України» купоно-карбованець не був замінений постійною валютою, а ще ширше був запроваджений в оборот завдяки поширенню і на безготівкову сферу. З цього часу він став єдиним на території України офіційним засобом платежу під назвою «український карбованець». Тим самим було в осно­вному вирішено перше завдання грошової реформи з трьох, за­значених вище.
Одержавши у своє повне розпорядження механізм емісії тим­часових грошей, уряд та НБУ використали його на повну потужність для реалізації своєї інфляційної монетарної політики. За два роки (1992—1993) маса грошей в обороті за агрегатом М2 зросла більше ніж у 240 разів. Відтак був створений досить зручний механізм мобілізації значних фінансових ресурсів для покриття надмірних бюджетних витрат, спричинених невиваженою еконо­мічною політикою. Зумовлена цією політикою гіперінфляція ста­ла характерною ознакою грошової реформи в Україні і може розглядатися як її складовий елемент, оскільки через неї були зни­щені всі грошові заощадження на другому етапі реформи .
Створення нового (ринкового) механізму монетарного регу­лювання виявилося характерною особливістю грошової реформи в Україні.
На другому — підготовчому — етапі реформи була проведена, починаючи з 1994 р., велика робота щодо відпрацювання методів та інструментів антиінфляційного спрямування: лібералізовано механізми ціно- та курсоутворення, почали формуватися ринки цінних паперів, валютний, кредитний ринки, запроваджуватися в банківську практику такі монетарні інструменти, як політика облікового процента, обов'язкове ре­зервування, політика рефінансування, операції на відкритому ринку та ін. Протягом 1994—1995 рр. ці методи та інструменти були широко апробовані в діяльності НБУ для подолання інфля­ції, що сприяло створенню передумов для завершення реформи в 1996 р. Якраз на цій основі НБУ вдається підтримувати відносну стабільність гривні в післяреформений період.
Як відомо зі світової практики, підготовка і проведення будь-якої грошової реформи вимагає до­даткових фінансових витрат, які переважно перекладаються на плечі широкого загалу населення. Тому чи не найскладнішою особливістю грошової реформи в Україні є її соціальний аспект.
В Україні на завершальному етапі при випуску в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100000 всіх цінових показників, усіх запасів грошей (готівкових і безготівко­вих) і всіх поточних доходів для всіх категорій фізичних і юри­дичних осіб, незалежно від обсягу пред'явлених до обміну запа­сів грошей і розміру поточних доходів. Така пропорція обміну, як зазначалося вище, була вибрана не випадково — вона відповідала рівню інфляції за 1991—1996 р. Все це дало підстави говорити багатьом аналітикам нашої реформи про її неконфіскаційний, прозорий, соціально справедливий характер. Проте в таких оцін­ках не враховуються ті тяготи, яких зазначало населення на пер­шому та другому етапах реформи. Насамперед це втрата населенням своїх заощаджень, зокрема розміщених в Ощадному бан­ку і не індексованих на рівень інфляції. При проведенні деномі­нації у вересні 1996 р. більшість із них перетворилася у мізерні величини.
Отже, грошовою реформою Україна ще раз підтвердила загальне правило покладання основного фінансового тягаря, пов'язаного з реформою, на плечі широких верств населення. На жаль, тривала стагнація економіки після грошової реформи не дає надій на те, що ці верстви населення одержать відповідний виграш завдяки запровадженню сталих грошей. Більше того, тривалі затримки з виплатами пенсій та заробітної плати, які допускаються заради стабілізації гривні після реформи, завдавали найбільших збитків тим групам населення, які втратили заощадження на стадії підго­товки реформи.

 

Яндекс.Метрика >