...
Поняття грошової маси. Структура грошової маси за ступенем ліквідності. Поняття грошових агрегатів PDF Печать E-mail

Поняття грошової маси. Структура грошової маси за ступенем ліквідності. Поняття грошових агрегатів

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, вели­чина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосе­редньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключо­вим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.
Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія грошей, велика різноманітність їх форм та функцій. Не випадково в трактуванні змісту та показників вимірювання гро­шової маси є помітні розбіжності.
У зарубіжній літературі до 30-х років XX ст. панувало уяв­лення про грошову масу як сукупність залишків металевих гро­шей і розмінних банкнот у розпорядженні суб'єктів обороту. Усі інші грошові інструменти — нерозмінні банкноти, розмінна мо­нета, депозитні вклади тощо - виділялися у поняття «засобів обігу» і не включалися в загальну масу грошей. Ситуація прин­ципово змінилася після скасування золотомонетного стандарту.
Саме життя теж довело необхідність включати до грошової маси не тільки всі го­тівкові знаки, а й депозитні гроші — спочатку короткострокового характеру, а згодом і довгострокового. Більше того, окремі суча­сні економісти та центральні банки до грошової маси відносять будь-які активи, котрим властива певна ліквідність (облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо). Отже, і в саму грошову масу вони можуть включа­тися чи виключатися з неї відповідно до конкретної ситуації.
Зарубіжна економічна наука та практика дали достатньо роз­горнуте й обґрунтоване трактування і статистичне визначення грошової маси, які ефективно використовуються в регулятивній практиці. Виходячи з викладеного вище розуміння сутності грошей та грошового обороту, під грошовою масою слід розуміти всю сукуп­ність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпо­рядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних ра­хунках у комерційних банках.
Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структу­ру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошо­вої маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання — динаміка руху обсягу та структури.
У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:
• за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;
• за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);
за розміщенням у суб'єктів грошового обороту; Перехід України до ринкової економіки робить надзви­чайно актуальним вивчення і використання цього досвіду в нашій практиці.
• за територіальним розміщенням та ін.
Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння сту­пеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежу­вання між власне грошима і високоліквідними фінансовими ак­тивами, що вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.
Грошовий агрегат — це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквід­ності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях.
У статистичній практиці України визначаються і використо­вуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрега­ти: MO, Ml, M2.M3.
Агрегат МО відображає масу готівки, яка перебуває поза бан­ками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.
Агрегат МІ включає гроші в агрегаті МО + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попере­дження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.
Агрегат М2 — це гроші в агрегаті МІ + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.
Агрегат МЗ охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.
Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат МІ виражає масу грошей, яка пере­буває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обі­гу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов'яза­на з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосеред­ньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агрегат перебу­ває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.
Пильної уваги заслуговує також агрегат МО. Він має ті самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату МІ, але обо­рот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і кон­троль за ним складніші.
В інших грошових агрегатах (М2, МЗ) ураховані також запаси грошей у різних організаційних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у покої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом. Найбільш ліквідними і готовими обслуговувати товарооборот є гроші агрегату МО. Най­нижчу ліквідність мають гроші агрегату МЗ, оскільки значна час­тина їх не може вступити в обіг без того, щоб власник заздалегідь не попередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат.
Водночас агрегат МО — найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент — готівкову масу. Найширшим агрегатом є МЗ, бо він охоплює всі елементи гро­шової маси, що перебувають в обороті.
Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх без­посередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсу­мку і на загальну масу грошей.
Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських ра­хунках у центральному банку.
Величину грошової бази Гб можна визначити за формулою:
Гб = Мо + Мк + Мрез
де М0 — сума готівки, що перебуває поза банками;
Мк — сума готівки в касах банків;
Мрез — сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.
Готівковий елемент (М0 + Мк) грошової бази відрізняється кількісно від готівкового агрегату МО — більший на суму готівки в касах банків. Безготівковий елемент (Мрез) грошової бази відрі­зняється і якісно, і кількісно від безготівкового елемента грошо­вих агрегатів Ml, M2, МЗ. Він являє собою суму зобов'язань центрального банку перед комерційними. А безготівкові елемен­ти грошових агрегатів — це зобов'язання комерційних банків пе­ред своїми клієнтами. Вони формуються комерційними банками як за рахунок коштів, одержаних від центрального банку, так і за рахунок створення грошей самими комерційними банками в про­цесі кредитної діяльності через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Завдяки цьому загальний обсяг кожного з грошових агрегатів (крім МО) перевищує обсяг грошової бази. Ступінь цьо­го перевищення свідчить про величину грошово-кредитного мультиплікатора на рівні комерційних банків.
В Україні маса грошей в обороті після грошової реформи 1996 р. характеризується високими темпами зростання та надмір­но великою вагою в ній готівки, про що свідчать дані табл..
Протягом п'яти післяреформових років грошова база та гро­шова маса зростали щорічно, збільшившись відповідно в 4,7 та в 4,8 раза. На фоні постійного скорочення реального обсягу вало­вого внутрішнього продукту зазначене зростання грошової маси видається надмірним. Воно було спричинене високим рівнем бю­джетного дефіциту та не досить жорсткою грошово-кредитною політикою центрального банку. Такі ножиці в динаміці грошової маси та обсягу суспільного виробництва не могли не вплинути на вартість грошей: гривня за п'ять років знецінилась у 2,1 раза, а відносно долара США — в 2,8 раза.

Значний інтерес становить структура грошової маси та її дина­міка за п'ять років. Привертає до себе увагу надто високе (151,7%) зростання в 1997 р. агрегату МО, внаслідок чого готівки в загаль­ній масі грошей (за агрегатом МЗ) було майже 49%, що негативно характеризує структуру грошової маси і стан грошового обороту. Разом з тим ця тенденція спричинила скорочення рівня грошово-кредитного мультиплікатора, через що в 1997 р. агрегати М2 і МЗ зростали значно повільніше, ніж грошова база, що мало певні антиінфляційні наслідки. У 1998 та 1999рр. структура грошової ма­си дещо поліпшилася: почала знижуватися питома вага готівки в агрегаті МЗ, а збільшення грошової бази відбувалося повільніше, ніж зростання МЗ, що свідчить про поступове посилення ролі ко­мерційних банків у формуванні грошової маси та в управлінні грошовим оборотом. Проте ця позитивна тенденція розвивається дуже повільно і питома вага готівки в загальній грошовій масі все ще залишається надмірно високою — 42,8% на початок 2002 р.

 

Яндекс.Метрика >