...
Курсовий проект на тему “Терміни з метеорології та гідрології” PDF Печать E-mail


А
Абісаль (від грецького a’byssol – бездонний) – зона найбільших морських глибин (? 2000 м), яка належить до ложи океану.
Абісальні відкладення – глибоководні морські відкладення, що накопичуються на глибинах понад 2000 м. До них належать органогенні іли та червоні глибоководні глини.
Абляція (від латинського ablatio – відняття) – зменшення маси снігу чи льоду на льодовику внаслідок його танення та випаровування.
Абсолютна вологість – щільність водяної пари в повітрі; практично – кількість водяної пари в грамах в 1 м3 повітря при даній температурі.
Абсолютний максимум – найбільше значення метеорологічного елементу в даній місцевості чи на всій Землі за багаторічний період спостережень.
Абсолютний мінімум - найменше значення метеорологічного елементу в даній місцевості чи на всій Землі за багаторічний період спостережень.
Агрокліматологія (від грецького agros – поле, klima - клімат, logos - наука) – вчення про клімат як про чинник землеробства.
Адвекція – переніс повітря та його властивостей в горизонтальному напрямку.
Адіабата – крива, що графічно зображує зв?язок між двома характеристиками стану атмосферного повітря при адіабатичних процесах в атмосфері.
Адіабатичні процеси (від грецького adiabatos - замкнений) в атмосфері – зміни стану повітря, що відбуваються без обміну теплом з оточуючим середовищем. Температура повітря змінюється разом зі зміною тиску за рахунок стиснення чи розширення повітря. Адіабатичне зниження тиску і температури відбувається при висхідних рухах повітря і навпаки – при низхідних. В сухому та ненасиченому повітрі зниження чи підвищення температури на кожні 100 м дорівнює 10С. У повітрі, насиченому водяною парою – приблизно 0,50С.
Айсберг – глиби материкового льоду, що плавають в океані, морі. Утворюються після відколювання країв льодовика, які опускаються в воду. Більше 5/6 маси льодовика знаходиться під водою.
Акваторія (від латинського aqva – вода) – ділянка водної поверхні певної водойми.
Активна температура – температура повітря  більша за біологічний мінімум протягом всього періоду вегетації.
Активний вплив на атмосферу – різні впливи людини на хід атмосферних процесів: розсіювання хмар, туману, запобігання граду, послаблення заморозків тощо.
Актинометр – прилад для вимірювання прямої сонячної радіації.
Альбедо – характеристика відбиваючої властивості поверхні по відношенню до сонячної радіації. Визначається відношенням радіації, відбитої даною поверхнею, до радіації, що надійшла на цю поверхню (у відсотках).
Альбедометр – прилад для вимірювання альбедо земної поверхні.
Анемометр – прилад для визначення швидкості вітру.
Анероїд – прилад для вимірювання атмосферного тиску, що діє без рідини.
Аномалія – відхилення показника будь-якого елемента від його багаторічного середнього значення.
Антарктична (арктична) повітряна маса – формується над льодовою поверхнею Антарктиди (Арктики) - дуже холодна, суха і прозора.
Антарктичний (арктичний) фронт –один з головних атмосферних фронтів, що поділяє полярні повітряні маси і помірні. Змінює своє положення по сезонах.
Антициклон – замкнена область підвищеного атмосферного тиску з максимальним тиском в центрі. Вітри в антициклоні огинають центр за годинниковою стрілкою в північній півкулі і проти годинникової стрілки в південній. Низхідний рух повітря в антициклоні обумовлює неутворення хмарності. Влітку переважає жарка та суха погода, взимку – морозна та ясна.
Арідний клімат – сухий клімат, при якому атмосферне зволоження недостатнє для обробки сільськогосподарських культур.
Артезіанські води – напорні підземні води, розташовані у водоносних шарах між водонепроникними.
Атмосфера – повітряна оболонка Землі, пов?язана з нею силою тяжіння.
Атмосферне збурення – загальна назва циклонічних та антициклонічних вихорів в атмосфері.
Атмосферна електрика – електричні явища, що відбуваються в атмосфері (блискавки, вогні Святого Ельма, полярні сяйва).
Атмосферний тиск – тиск, з яким атмосфера діє на земну поверхню і всі предмети, що на ній розташовані.
Атмосферні аерозолі – тверді і рідкі частини, звішені в повітрі. Збільшують розсіювання сонячної радіації і зменшують видимість.
Атмосферні опади – вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети. З хмар випадають: дощ, мряка, сніг, мокрий сніг, крупа, град, льодяний дощ. З повітря виділяються: роса, рідкий наліт, іній, твердий наліт, паморозь.
Б
“Бабине літо” - більш чи менш тривалий період теплої та сухої погоди в другій половині вересня, пов?язаний зі стійким антициклоном.
Бакинський норд – див. “бора”
Баланс зволоження – різниця між кількістю опадів та випаровуванням за певний період часу. Додатній баланс зазначає надлишок вологи, від?ємний – нестаток.
Балансомір – прилад для вимірювання величини радіаційного балансу Землі.
Барична ступінь – відстань, на яку атмосферний тиск з висотою зменшується на одиницю. Описується барометричною формулою Бабіне.
Баричне поле – просторовий розподіл атмосферного тиску.
Баричний градієнт – зміна тиску на одиницю відстані. Горизонтальний баричний градієнт розраховується на 100 км і є однією з головних характеристик вітру.
Баричний максимум – див. “антициклон”.
Баричний мінімум – див. “циклон”.
Барометр – прилад для вимірювання атмосферного тиску. Найчастіше вживають ртутний барометр і анероїд.
Батиметрія – засіб виміру глибин спеціальними приладами (лот, ехолот).
Батометр – прилад для забору проб води з глибини.
Безстічна область – область, яка не має стоку поверхневих вод в океан.
Безстічне озеро – озеро, що не має поверхневого стоку.
Берег – прикордонна межа суходолу і водного простору чи водостоку.
Берегова лінія – лінія перетину поверхні водойми з поверхнею суходолу.
Біла ніч – літня ніч в високих широтах, коли вечірні сутінки відразу переходять в ранкову зорю.
Біфуркація річки – розподіл водного потоку річки на два потоки.
Блинчастий лід – льодові утворення округлої форми, що утворюються в морях Північного Льодовитого океану з льодовикового сала (початкова стадія замерзання води в морі).
Блискавиця – світові явища на горизонті при віддаленій грозі, коли не видно блискавки і не чути грому, але помітне освіщення блискавками хмар.
Болото – надмірно зволожена ділянка суходолу, що має шар торфу потужністю не менше 0,3 м.
Бора – сильний холодний вітер, що направлений вниз по схилу і приносить різке похолодання.
Бореальний клімат – холодний клімат помірних широт з чітко визначеними сезонами року: “клімат снігу та лісу”.
Брижі – невеликі, неправильної форми хвилі, що виникають на поверхні води під впливом поривів вітру.
Бриз – вітер, який змінює свій напрямок два рази на добу, дме по берегах морів чи великих озер.
Буруни – хвилі, що з піною розбиваються об підводні та надводні перепони.
Буря – вітер зі швидкістю 20 м/с і більше, що супроводжується значним хвилюванням на морі та руйнуванням на суходолі.
Б?єф – ділянка річки чи каналу, яка розташована безпосередньо біля шлюзу чи плотини. Ділянка, розташована вище плотини – верхній б?єф, нижче – нижній б?єф.
В
Венці – світлі, кольорові ореоли біля Місяця чи Сонця – явища, що спостерігаються при висококупчастих хмарах.
Верхове болото – оліготрофне болото з надмірними залишками рослин, яке утворюється в умовах живлення виключно дощовими опадами.
Верховодка – підземні води, які накопичуються над тимчасовим підпором (промерзлим ґрунтом тощо).
Видимість, дальність видимості – відстань, на яку вдень обриси предметів, за якими спостерігають, стають нечіткими.
Випаровуваність – гранично можливе випаровування за даних умов погоди, необмежене запасами вологи. Це випаровування з водних поверхней чи з надмірно зволоженого ґрунту.
Випаровування – відрив молекул від водної, снігової, льодової поверхні чи з рослинності, ґрунту, з крапель, звішених в атмосфері.
Високогірський клімат – клімат на значних висотах в горах. Характеризується низьким атмосферним тиском, певними температурою та вологістю повітря, прозорістю та чистотою повітря. Кількість опадів залежить від експозиції схилів.
Високошаруваті хмари – молочно-сірий шар хмар через які Сонце світить нечітким колом, розташовані на висоті 2000 – 6000 м.
Висхідне сковзання – рух теплого повітря по фронтальній поверхні холодного, внаслідок якого утворюються складні хмари.
Висячий льодовик – льодовик, розташований на крутих схилах гір, який не досягає підошви хребта.
Витік – початок річки, місце з якого з?являється постійна течія води в руслі.
Витрати води – кількість води, що протікає в одиницю часу через живий переріз русла. Одиниці виміру – м3/с, на малих річках – л/с.
Витрати наносів – кількість наносів, що переносить водний потік через поперечний переріз в одиницю часу. Вимірюється в кг/с.
Витрати тепла на випаровування – один з елементів теплового балансу земної поверхні, є добутком захованої теплоти випаровування (L) на швидкість випаровування (E).
Вихор – атмосферне утворення з обертальним рухом повітря навколо певної осі (циклон, тромб, торнадо, смерч)
Вітер – горизонтальне переміщення повітря.
Вітрові течії (дрейфові) – поступові рухи води, що виникають внаслідок постійно діючих вітрів.
Вітрові хвилі – коливальні рухи води на поверхні водойм, що виникають внаслідок дії вітру.
Внутрішні води – річки, озера, моря, розташовані на одному материку чи в межах країни, області тощо.
Внутрішні моря – моря, які з усіх сторін оточені суходолом і сполучаються з океаном протоками.
Водний баланс – різниця між надходженням і витратами води в межах окремої ділянки річкового обміну за певний період часу.
Водний переріз – переріз потоку в гідрометричному створі для визначення витрат води в ньому.
Водний режим – зміна в часі рівней і об?ємів води в річках озерах, болотах.
Водні маси – маси води, сформовані в Світовому океані з певними властивостями і характеристиками.
Водність річок – кількість води, що несуть річки за певний період часу (рік, місяць, повінь) в порівнянні із середнім значенням для цього періоду.
Водність хмар – маса крапель води чи кристалів льоду в одиниці об?єму хмарного повітря.
Водогосподарчий баланс – співставлення водних ресурсів зі споживанням води в межах певного району.
Вододіл – лінія, що поділяє сток атмосферних опадів в різні річкові басейни.
Водозапаси снігу – кількість води в сніговому покрові, залежить від щільності снігу та його висоти.
Водозбір (водозбірний басейн) – територія, з якої води потрапляють в дану річку чи річкову систему.
Водоносний горизонт – шар гірської породи, в якому фільтрується вода по порах, тріщинах, пустотах під дією сили тяжіння.
Водоспад – падіння водного потоку річки з уступу.
Водосховище – штучна водойма, створена з метою регулювання стоку, роботою ГЕС чи іншою народогосподарчою необхідністю.
Водотривкий шар – верхня поверхня водонепроникних гірських порід.
Воклюз – джерела в карстових областях.
Вологість повітря – вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси.
Вологий клімат (гумідний) – клімат з надмірним зволоженням, де кількість опадів перевищує випаровування.
Вологоадіабатичний градієнт – зміна температури насиченого повітря при його підйомі чи опусканні на одиницю висоти. При підйомі він дорівнює –0,50С/100 м, при опусканні - +0,50С/100м
Вологопустельний клімат – клімат узберіжжя морів, вздовж яких проходять холодні течії.
Г
Гало – оптичне явище в атмосфері, що виникає внаслідок заломлення та відбиття світла в льодяних кристалах перисто-шаруватих хмар, у вигляді білого кола навколо Місяця чи Сонця.
Гейзер – джерело, що періодично фонтанує гарячою водою та парою і є  одним із проявів пізніх стадій вулканізму.
Геократичні рухи – зміни рівня океану внаслідок руху земної кори. Представлені трансгресіями та регресіями моря.
Геострофічний вітер –рівномірний, прямолінійний рух повітря при відсутності сили тертя, при рівновазі сили баричного градієнту та відхиляючої сили обертання Землі (сили Коріоліса).
Гирло річки – місце, де річка впадає в океан, море, озеро чи іншу річку.
Гігрометр – прилад для вимірювання вологості повітря.
Гідрограф – графік зміни в часі витрат води за рік чи сезон.
Гідрократичні рухи – зміна рівня океану, викликана зміною об?єму води.
Гідрологічні розрахунки – розрахунки різних гідрологічних характеристик (розподілу річного стоку, норм стоку, максимальних та мінімальних рівней тощо) різними методами в інженерній гідрології.
Гідрологія – наука, що вивчає природні води в межах гідросфери Землі.
Гідрометеори – синонім атмосферних опадів.
Гідрометричний створ – закріплений на місцевості поперечний переріз через річку для виміру швидкостей потоку води.
Гідросфера – водна оболонка Землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водні маси.
Гірськодолинні вітри – вітри, що дмуть вниз по схилах гір в долину вночі, навпаки – вдень.
Глетчер – нижній шар льодовика, лід зі щільністю 0,8 г/см3.
Глибинні течії – течії, що утворюються в товщі води поза дією вітру, головним чином внаслідок різної щільності води.
Гляціологія – наука, що вивчає льодовики.
Головний атмосферний фронт – фронт, якій поділяє основні повітряні маси (арктичний, полярний, тропічний)
Гололід – шар льоду, що виникає на поверхні суходолу та предметах від намерзання крапель переохолодженого дощу чи мряки.
Град – опади у вигляді льодяних ядер шаруватої будови, що випадають влітку з купчасто-дощових хмар.
Градієнтний вітер – вітер поза шаром тертя, що виникає під дією баричного градієнта, сили Коріоліса та відцентрової сили (вітер, що дме по коловим ізобарам).
Гроза – атмосферне явище, пов?язане з електричними розрядами в купчасто-дощових хмарах. Супроводжується блискавкою та громом.
Ґрунтові води – підземні води, розташовані на першому від земної поверхні водотривкому шарі.
Грязьові озера – озера, багаті цілющими грязями з мінеральними та органічними сполуками.
ГТК – гідрометричний коефіцієнт, який характеризує зволоженість даної території
ГТК =  ,
де Р – сума опадів в міліметрах за період з температурами вищими 10 0С;
- сума температур в графіках за цей час.
Губа – морська затока півночі Росії, що глибоко вдається в суходіл.
Гумідний клімат – клімат, в якому кількість опадів перевищує випаровування, а надлишки води чи накопичуються, чи стікають у вигляді річок.
Густота річкової мережі – відношення суми довжин всіх річок басейну до площі басейну.
Д
Дельта – форма жерла річки у вигляді окремих проток, рукавів, що виникають внаслідок великої кількості наносів, що переносить річка.
Дефіцит вологості – різниця між пружністю насичення та фактичною пружністю повітря, визначена в мб.
Джерело – природний вихід на земну поверхню підземних вод.
Дзеркало вод – водна поверхня озера, водосховища, верхня межа ненапорних підземних вод в водоносному шарі.
Диск Секкі – прилад для виміру прозорості води в водоймах.
Дистрофне озеро – озеро, бідне на речовини живлення, поширені в заболочених місцях.
Добова амплітуда – різниця між найвищим та найнижчим значеннями за добу метеорологічного елемента.
Довгохвильове випромінювання – випромінювання в діапазоні хвиль від 4 до 120 мк.
Довжина річки – відстань річки від витоку до гирла.
Донний лід – лід, що утворюється на дні водойми при опусканні переохолоджених мас води.
Донні відкладення – накопичення твердого матеріалу на дні водойми.
Дощ – рідкі опади, що випадають з хмар у вигляді крапель діаметром від 0,5 мм і більше.
Дрейф льоду – рух льоду в морі, викликаний вітрами і течіями.
Дрейфові течії – див. вітрові течії.
Е
Евтотрофне озеро – водойм з великим вмістом поживних речовин, в якій створюються сприятливі умови для розвитку рослинності.
Екваторіальна депресія  - смуга низького атмосферного тиску, що охоплює земну кулю на екваторіальних широтах, і зміщується в травні – вересні на 150 – 200 північної широти. З екваторіальною депресією пов?язана зона конвергенції і активної конвекції.
Екваторіальне повітря – повітряні маси, що формуються в області екватора. Характеризуються температурами 260 – 280 С, високою насиченістю вологою.
Екваторіальний мусон – див. тропічний мусон.
Екзосфера – зовнішня частина земної атмосфери, що розташована на висоті біля 800 км. Складена з водню, гелію.
Епілімніон – верхній шар води в озерних водоймах.
Естуарій – однорукавне, лійкоподібне гирло річки, що поширюється в сторону моря. Утворюється припливно-відпливними явищами, коли прилегла частина моря має більші глибини.
Ефективне випромінювання – різниця між власним випромінюванням земною поверхнею і зустрічним випромінюванням, що до неї надходить з атмосфери. При ясному небі  ефективне випромінювання високе, із збільшенням хмарності воно зменшується.
Ж
Живлення річок і озер – поверхневі (дощові, снігові і льодовикові) та підземні води, що надходять в річки і озера.
З
Забереги – тонкий лід, що утворюється вздовж берегів водойм перед його повним замерзанням.
Заводь – річна затока, в якій течія води не простежується.
Загатне озеро – озеро, що утворилось внаслідок гірських обвалів.
Зажор – скопичення в руслі річки мас донного льоду в осінній період перед льодоставом.
Закраїна – смуга відкритої води між льодяним покривом та берегом, утворюється навесні перед  скресом річки.
Заморозок – зниження температури повітря до від?ємних значень на загальному фоні додатніх температур.
Засів хмар – введення в хмари реагентів (тверда вуглекислота, дими йодистого срібла тощо) для зміни фазового стану хмар.
Засуха – нестача чи відсутність опадів на протязі тривалого періоду при підвищених температурах та зниженні вологості повітря, внаслідок чого зникають запаси вологи в ґрунті.
Засушлива зона – зона, в якій можлива повторюваність засух на загальному фоні помірного зволоження.
Затока – частина океану, моря, озера, що заходить в суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною водойми.
Затор льоду – нагромадження крижин під час льодоходу в вузьких місцях річки чи на річках, що течуть з півдня на північ.
Звивистість річок – зміна лівих і правих поворотів русла річки. Вимірюється коефіцієнтом звивистості, що підраховується як відношення довжини всієї річки до прямої лінії, що з?єднує витік і гирло.
Зиб (мертва зиб) – довгі і пологі хвилі на поверхні океанів і морів, що утворюються після припинення вітру під дією сили інерції.
Злива – короткочасні опади значної інтенсивності.
Зони дивергенції в океані – зони розходження поверхневих течій. Супроводжується висхідними потоками, в яких глибинні води виносяться на поверхню океану.
Зони конвергенції в океані – зони сходження і занурення поверхневих вод Світового океану. Формуються в зонах зіткнення теплих і холодних течій.
Зоря – світові явища в атмосфері, пов?язані з розсіюванням світла в атмосфері перед сходом чи після заходу Сонця.
І
Ізобари – ізолінії величин атмосферного тиску.
Ізобати – ізолінії глибин океану, моря, озера.
Ізогаліни – ізолінії однакової солоності води.
Ізогієти – ізолінії однакових сум опадів за певний проміжок часу.
Ізотахи – ізолінії однакових швидкостей (вітру, водного потоку тощо)
Ізотерми – ізолінії однакових температур.
Імла – скаламучення повітря внаслідок присутності в ньому зважених частинок: пилу, диму, гарі.
Інверсія температури – підвищення температури повітря з висотою в якому-небудь шарі атмосфери. Приземні інверсії пов?язані переважно з охолодженням повітря від ґрунту в вечірні і нічні години.
Індекс зволоження (за Г.Н.Висоцьким) – відношення річної суми опадів до числа випаровуваності.
Індекс сухості (за М.І.Будико) – відношення величини річного радіаційного балансу підстилаючої поверхні до суми тепла, необхідного для випаровування річної кількості опадів на цій площі. Якщо індекс сухості менше 0,45 – клімат характеризується як надмірно вологий, від 0,45 до 1,0 – вологий, від 1,0 до 3,0 – недостатньо вологий, більше 3,0 – сухий.
Іній – шар кристалів льоду, що утворюється на горизонтальних поверхнях (ґрунті, траві, предметах) шляхом сублімації водяної пари внаслідок їх радіаційного вихолоджування до від?ємних температур. Утворюється в ясні тихі ночі.
Інсоляційна експозиція – положення поверхні (схилів долини, яру, хребта тощо) по відношенню до сторін світу і до кута падіння сонячних променів на цю поверхню. Різна інсоляційна експозиція викликає на схилах різний прогрів поверхні, що призводить до різниці в кліматі, рослинності, ступені зледеніння тощо).
Інсоляція – приток сонячної радіації (в калоріях) на одиницю площі горизонтальної поверхні (1см2) за одиницю часу (1 хвилина).
Інтенсивність сніготанення – кількість води, що утворюється в процесі танення снігу за одиницю часу.
Інфільтрація – проникнення води в ґрунт і її рух до рівня підземних вод.
Інфлюація – витікання поверхневих вод крізь тріщини, канали та лійки в товщу земної кори.
Іоносфера – шари атмосфери від висоти 80 км до 600 км, які характеризуються високим вмістом іонів і вільних електронів. Іонізація відбувається під впливом ультрафіолетових променів сонячної радіації.
К
Каптаж – пристрої, що дозволяють збирати та виводити підземні води на поверхню для їх виміру та використання. Найпростіші види каптажу – колодязь і свердловина.
Карти синоптичні – карти, на яких цифрами та символами нанесені результати метеорологічних спостережень на мережі станції в певний момент. Карти складаються для прогнозування погоди.
Клімат – багаторічний режим погоди в даному місці.
Кліматична норма – кількісна характеристика клімату, отримана з багаторічного ряду спостережень.
Кліматична область – область Землі, що має певний тип клімату і є частиною кліматичної зони.
Кліматичні пояси – великі підрозділи земної поверхні, які за кліматичними умовами мають характер широтних поясів (виділяють за особливостями режиму температури і опадів).
Кліматотворні процеси – атмосферні процеси, що визначають характер клімату в межах тієї чи іншої області чи всієї Землі (теплообіг, вологообіг, загальна циркуляція атмосфери).
Кліматотворні чинники – чинники, що визначають характер клімату: широта місця, висота над рівнем моря, розподіл суходолу та океану, орографія, льодовий, сніговий та рослинний покриви, океанічні течії.
Коефіцієнт арідності – функція від опадів і температури, що показує відносний нестаток опадів в даній місцевості. Він дорівнює:
,
де А – річна амплітуда температур;
? - географічна широта;
Rmax – найбільша річна сума опадів (за багаторічний період);
Rmin – найменша річна сума опадів (за багаторічний період);
R – норма опадів.
В центрі Сахари коефіцієнт арідності дорівнює 0.
Коефіцієнт континентальності – характеристика ступені континентальності клімату. Він дорівнює:
,
де  А – річна амплітуда повітря;
? - широта місця.
Коефіцієнт стоку – відношення величини стоку до кількості опадів на цій території за певний період. Визначається в відсотках.
Кольматаж – заповнення пор ґрунтів мілкими мулистими чи глинистими частинками, що вносить під час фільтрації через ґрунт вода. Явище кольматажу використовується для боротьби з фільтрацією води з каналів або через греблі.
Компенсаційні течії – горизонтальні переміщення водних мас, які поповнюють збитки води на якій-небудь ділянці океану, моря, озера. Можуть розвиватись як в поверхневих, так і в глибинних шарах, наприклад, міжпасатні протитечії.
Конвективні опади – опади, які випадають з купчасто-дощових хмар: злива, град, снігова крупа, зливний сніг.
Конвективні хмари – хмари, що виникають в результаті конвекції, коли висхідні потоки повітря досягають рівня конденсації і поширюються вище нього (родина купчастих хмар).
Конвекційні течії (щільностінні) – течії, що виникають в вузьких протоках, які пов?язують дві водойми різної солоності. Частіше мають два  токи води: по дну вода надходить з більш солоної водойми, по поверхні – з менш солоної.
Конвекція в атмосфері – вертикальні переміщення окремих кількостей повітря в атмосфері, що залежать від різниці температури в горизонтальному напрямку.
Конденсація – процес переходу речовини з газоподібного стану в рідкий. В атмосфері конденсація відбувається при наявності ядер конденсації при зниженні температури до точки роси.
Континентальне повітря – повітряні маси, що формуються над континентом.
Континентальний (головний) вододіл – головна вододільна лінія материка, що поділяє басейни стоку різних океанів.
Континентальний клімат – клімат, характерний для внутрішніх районів материків та узберіжжя океанів, в яких володіють континентальні повітряні маси. Характеризується високою амплітудою температури повітря, малою сумою опадів і слабими вітрами.
Континентальність клімату – сукупність характерних особливостей клімату, визначених впливом материка на процеси кліматотворення. Головна характеристика континентальності клімату – річна амплітуда температури повітря: чим вона більша, тим більш континентальний клімат.
Крик – назва річок і тимчасових водостоків в Австралії, що пересихають.
Кругообіг води – безперервний процес обертання води на земній кулі, що відбувається під впливом сонячної радіації і дії сили тяжіння.
Крупа – тверді опади, що випадають частіше за все восени чи ранньою весною з купчасто-дощових хмар у вигляді снігоподібних ядер неправильної форми.
Купчасті хмари – хмари конвекції, у вигляді куполів, бугрів, башен, що розвиваються в вертикальному напрямку. Виникають переважно влітку вдень на висоті 500 – 1000 м і розвиваються до висоти 2 – 3 км.
Купчасто-дощові хмари – хмари конвекції, темні основи яких знаходяться на висоті 100-200 м і складені з водних крапель, а білі вершини простягаються до висоти 8-10 км, інколи – до 14 км і складені з льодових кристалів. З ними пов?язані зливові опади і грозові явища.
Курвіметр – прилад для виміру довжин кривих ліній на картах чи планах.
Крайові моря – моря, прилеглі до материків і слабо окреслені від океану.
Л
Ламінарний рух – рух частинок по паралельних лініях з певною малою швидкістю. Характерний для руху підземних вод.
Левада – назва листяних лісів в заплавах  річок півдня України і Росії.
Лиман – затоплене розширене гирло річки, що перетворилось в мілку затоку.
Лід – вода в твердому стані зі щільністю 0,8 г/см3.
Лізиметр – прилад для вимірювання кількості води, що просочилась углиб крізь верхні шари ґрунту. Складається з металічного баку, в якому розміщується ґрунтовий моноліт. Вода, що надійшла, збирається у водозбірну посудину і вимірюється мензуркою.
Лімнологія – наука про озера.
Лінзи підземної води – залягання підземних вод у вигляді окремих лінз. Часто так залягають прісні води на нижніх солоних.
Лінії току – лінії, що визначають напрямок вітру в полі швидкостей.
Літораль – зона узберіжжя морського дна, що осушується під час відпливу. Розташована між рівнем найвищого припливу і найнижчого відпливу.
Льодовий режим – чергування процесів утворення, танення та переміщення льоду в річках та водоймах.
Льодовик – багаторічні природні накопичення льоду на земній поверхні, що рухаються. Утворюються з твердих атмосферних опадів в тих районах, де протягом року відкладається більше, ніж відтає та випаровується.
Льодовикове молоко – мутно-біла від зважених наносів вода бурхливих підльодовикових потоків.
Льодовикове озеро – озеро, що виникло в заглибинах поверхней, пов?язаних з діяльністю льодовика. Широко представлені в Карелії, Фінляндії, на Кольському півострові, Лабрадорі тощо.
Льодовиковий вітер, стоковий вітер – вітер, що дме над льодовиком вниз по течії останнього. Зумовлений охолодженням повітря поверхнею льоду.
Льодовиковий язик – частина долинного льодовика, що лежить нижче снігової лінії. Тут відбуваються зменшення льодяної маси внаслідок танення.
Льодовикові щити, покриви, куполи – льодовики розтікання, в яких напрямок руху і форма не залежать від рельєфу земної поверхні, а зумовлені радикальним розтіканням льоду (з одного центру). Профіль поверхні має вигляд напівовалу. Розвиваються тільки там, де снігова лінія опускається до рівня океану.
Льодові явища – складові льодового режиму річки. До них належать: шуга, донний лід, поверхневий лід, забереги, затори, зажори.
Льодопад – ділянки льодовика, розбиті глибокими розселинами і тріщинами на окремі глиби. Утворюються в місцях крутого перегину повздовжнього профілю ложа льодовика.
Льодостав – стан поверхні водойми, покритої шаром льоду.
Льодохід – рух крижин на річках.
Льодяна кірка – шар льоду, що утворюється на поверхні ґрунту чи на деякій глибині під поверхнею в умовах чергування відлиг та морозів.
Льодяна хмара – хмара, складена з льодяних кристалів. До них належать хмари верхнього ярусу вище 6000 м над земною поверхнею: перисті, перисто-купчасті, перисто-складні.
Льодяне сало – накопичення на поверхні води змерзлих льодяних голок у вигляді плям чи тонкого суцільного шару сірувато-свинцового кольору, що має вигляд застиглого сала.
Льодяний дощ – замерзлі при випадінні краплі дощу, коли нижній шар повітря має від?ємну температуру.
Льодяний покрив – лід, що утворюється в холодний період року на поверхні океану, моря, озера, річки. В високих широтах існує постійно протягом року.
Льодяні голки  - дуже дрібні крижані кристали розміром до 1 мм, що парять в повітрі.
М
Майна – теж, що й “ополонка”, ділянка чистої води в нерухомому льодяному покриві річки. Утворюється на річках в місцях зі швидкою течією, в зонах виходу підземних вод тощо.
Макроклімат – клімат великих географічних регіонів.
Максимальна температура – найвища температура повітря, ґрунту чи води протягом певного проміжку часу: доби, місяця, року чи за багаторічний період.
Максимальний термометр – ртутний термометр, який фіксує найвищу температуру між двома термінами спостереження.
Мала вода – найнижчий рівень води в морі чи океані при відпливі.
Межень  - період внутрирічного циклу, протягом якого в річці спостерігаються стійкі низькі рівні і витрати води. В помірних широтах розрізняють зимову і літню межені.
Мезосфера – шар атмосфери між стратосферою і іоносферою від 40 км до 80 км. Характеризується зниженням температури від 00 до –900С.
Мезотрофні болота – перехідні болота від низинних до верхових.
Меліорація клімату – покращення клімату шляхом зміни кліматичного режиму в потрібну людині сторону: насадження лісосмуг, зрошення, обводнення тощо.
Металімніон – шар води в водоймах,  в межах якого в період літньої прямої стратифікації температура різко знижується із збільшенням глибини.
Метеори – короткочасні спалахи в атмосфері, що виникають при вторгненні в неї з космічною швидкістю невеликих твердих частинок.
Метеорологічна ракета – ракета, призначена для досліджень верхніх шарів атмосфери (виміру тиску, температури, складу повітря тощо).
Метеорологічна станція – станція для проведення спостережень за погодою. Складена з метеомайданчика, на якому розташована більшість приладів, що фіксують метеоелементи, і замкненого приміщення, в якому встановлюється барометр і барограф і ведеться обробка спостережень.
Метеорологічний супутник – штучний супутник Землі, в програму роботи якого входить фотографування хмарності і інші спостереження за станом нижнього стану атмосфери.
Метеорологічні елементи – характеристики стану нижнього шару атмосфери, до яких відносяться: температура і вологість повітря, атмосферний тиск, видимість, хмарність, опади, заметілі, грози тощо).
Метеорологія – наука про атмосферу. Основні об?єкти дослідження: склад і будова атмосфери, тепловий режим атмосфери, волого обіг, загальна циркуляція, електричні поля, оптичні і акустичні явища.
Метод аналогів – метод довготривалих прогнозів погоди, в основі яких лежать висновки про майбутні атмосферні процеси і про майбутнє погоди по аналогії з такими, що раніше відбулися.
Міжмерзлотна вода – вода зони багаторічної мерзлоти, що залягає між блоками цієї мерзлоти (майже завжди солона).
Міжнародна класифікація хмар – поділ хмар на класи, види, різновиди за висотою нижньої підошви та генезису.
Міжпасатні течії – див. компенсаційні течії.
Міжпластова вода – вода, що знаходиться між двома водонапірними пластами.
Мікроклімат – клімат невеликої ділянки, наприклад, схил гори, узлісся, міського майданчика тощо. Маються на увазі особливості клімату, якими він відрізняється від загальних кліматичних характеристик.
Мілина (банка) – неглибоке місце в річці, озері, морі, небезпечне для судноплавства.
Мілібар – одиниця атмосферного тиску, що дорівнює 1000 дін/см2, одна тисячна частка бара. Тиск в 1 мб дорівнює тиску в 0,75 мм ртутного стовпчика..
Міліметр ртутного стовпчика – одиниця атмосферного тиску, що дорівнює тиску стовпчика ртуті висотою в 1 мм при нормальній силі тяжіння (на рівні моря і широті 450).
Мінеральне озеро, соляне озеро – озеро, вода якого сильно мінералізована, тобто містить велику кількість солей.
Мінеральні води – води з підвищенним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів. Межею прісних і мінеральних вод вважають солоність в 1 г/л. Мінеральні води часто володіють цілющими властивостями.
Мінімальна температура – найменша температура повітря, ґрунту, води, що спостерігалась в даному місці чи даній області протягом деякого часу: доби, місяця, року тощо.
Мінімальний термометр – спиртовий термометр для визначення найнижчої температури між двома термінами спостереження. В капілярі термометра знаходиться легкий штифт з потовщеннями на кінцях. При зниженні температури штифт захоплюється меніском спирту, що опускається внаслідок сили поверхневого натяжіння. При підвищенні температури штифт залишається на місці і показує мінімальну температуру.
Міраж – явище аномальної рефракції світла в атмосфері, при якому крім предметів в їх дійсному положенні, являються також їх уявні зображення, які є результатом повного внутрішнього відбиття в атмосфері.
Містраль – сильний та холодний північно-західний вітер на середземноморському узбережжі Франції в долині р. Рони.
Місцевий стік – поверхневий стік, який формується в межах району.
Місцеві вітри – вітри, що утворюють характерний для даного регіону режим погоди і мають велику повторюваність (фен, сирокко, самум, хамсин, чінук, баргузин, бора тощо).
Місцеві циркуляції атмосфери – циркуляції атмосфери над порівняно невеликою територією чи акваторією, обумовлені їх специфічними особливостями, наприклад, бризи, гірсько-долинні вітри тощо.
Модуль стоку – кількість води, що стікає в одиницю часу з одиниці площі водозбірного басейну. Є відношенням витрат води на площу водозбору, одиниці виміру – л/с з км2.
Мокрий сніг – сніг, що випадає при близьких до нуля додатних температурах повітря, коли сніжинки підтають або разом зі снігом випадає дощ, іде лапатий сніг.
Молодий циклон – фронтальний позатропічний циклон, що має теплий сектор, обумовлений теплим фронтом, а з тилу – холодним.
Море – відокремлена частина океану, що відрізняється своїми властивостями (солоністю, прозорістю, температурою та біологічним складом).
Моренне озеро – озеро, що займає западину серед моренних відкладень.
Морська вода – вода морів і океанів. Середня її солоність – 35 г/л.
Морське повітря – повітряні маси, що формуються над поверхнею моря. Вони характеризуються вологовмістом і зменшеною річною амплітудою температури: взимку він тепліше континентального, влітку – холодніше.
Морський клімат – клімат, особливості якого визначаються переважаючим впливом моря (основними властивостями морського повітря).
Морський лід – лід, що утворюється при замерзанні морської води при температурі нижчої за нуль. При утворенні морського льоду між цілком прісними кристалами льоду опиняються дрібні краплі солоної води, які поступово стікають вниз.
Морські течії – поступальні рухи водних мас в океанах і морях, обумовлені вітром, гравітаційними причинами, різною щільністю води.
Мусони – стійкі вітри нижнього шару тропосфери, що протилежно змінюють свій напрямок два рази на рік. Зимовий мусон має напрямок з суходолу на море, літній – з моря на суходіл. Характерні райони мусонів – східні узбережжя материків, а також тропічні широти північної півкулі.
Мутність води – концентрація твердих зважених частинок в водах потоків та водойм. Одиниці виміру – г/м3 чи мг/л.
Н
Навітряний схил – схил якого-небудь орографічного елементу, обернений в сторону звідки дме вітер.
Надмірне зволоження – переважання опадів над випаровуванням. Характерне для вологого клімату.
Налідь – льодяне утворення, що виникло внаслідок замерзання води, що виходить з тріщини льоду на його поверхню. Може утворюватись на поверхні ґрунту внаслідок виходу на поверхню ґрунтових вод.
Наст – льодяна корка на поверхні снігового покриву. Утворюється внаслідок короткочасного підтавання верхнього шару снігу.
Низинні болота (евтотрофні) – болота ґрунтового живлення, що розвиваються в умовах забезпечення ґрунтовими водами, багатими солями. Мають площину поверхню і багату різноманітну рослинність.
Низхідне джерело – джерело, що живиться з водотривкого пласта, в якому рівень води знаходиться вище місця виходу джерела на поверхню.
Низький антициклон – антициклон, що розвивається в холодному повітрі і починається у поверхні Землі.
Норма стоку – середнє значення стоку за певний період часу, що підраховується по багаторічним спостереженням.
Нуль графіка водомірного посту – умовна горизонтальна площина, від якої відраховують висоту рівня води на даному посту. Він назначається завжди нижче найнижчого рівня води, щоб висоти рівня завжди залишались додатніми.
О
Обвалування – загромадження земляними валами території для захисту від затоплення водами прилеглих водойм.
Обводнення – підвищення водозабеспечення господарських та побутових заходів в маловодних районах шляхом використання місцевого стоку і підземних вод чи каналами з районів, забезпечених водою.
Об?єм водосховища, повний - об?єм чи вміст геометричної фігури, утвореної чашею водосховища і поверхнею води в ній. Вимірюється в м3 чи км3.
Об?єм стоку – кількість води, що проходить через створ водостоку за деякий період часу. Для підрахування об?єму стоку необхідно середні витрати води помножити на число секунд за певний період часу. Одиниці – км3.
Огиви – смуги на поверхні льодовика у вигляді більш чистого та забрудненого льоду.
Озера – водойми повільного водообміну, розташовані в заглибинах суходолу і не пов?язані протоками з морями та океанами.
Озерні відкладення – осадові утворення, що накопичуються в озерних басейнах. Представлені сортованими осадками різного складу: від пісків до глин.
Озерність, коефіцієнт озерності – відношення суми площі водної поверхні озер до площі всього басейну.
Озон в атмосфері – трьохатомарний кисень (О3). В нижніх шарах атмосфери його вміст незначний. Найбільша його концентрація в стратосфері між висотами 10 і 40 км. Озон значно поглинає ультрафіолетову радіацію.
Озонові дири – зменшення вмісту озону в стратосфері на 10-40%. Пов?язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків. Чітко виявляється при надмірно низьких температурах.
Океанічні жолоби, западини – довгі вузькі зниження дна океанів з глибиною більше 6000 м. Є зоною субдукції, тобто зоною занурювання більш важкої океанічної тектонічної плити під більш легку – материкову.
Океанічність клімату – властивість клімату протилежна континентальності.
Океанологія – наука про Світовий океан як частину гідросфери.
Оклюзія циклону – в циклоні; швидко рухаючись, холодний фронт наздоганяє теплий і змикається з ним, в наслідок чого повітря теплого сектору циклону витискується вгору. Характеризується сильними зливовими опадами. Після оклюзії циклон заповнюється холодним повітрям і припиняє свою дію.
Око бурі – центр тропічного циклона діаметром в декілька десятків кілометрів із повільним вітром, відсутністю опадів і ясним небом.
Оліготрофне болото – див. “верхове болото”.
Оліготрофне озеро – глибоке, бідне рослинним планктоном, з малою мінералізацією і рівномірним розподілом кисню влітку і взимку.
Опадомір – прилад для виміру опадів з приймальною площею 200 см2 і вітровим пелюстковим захистом.
Орографічні хмари – хмари, що виникають при адіабатичному підйомі повітря і його перетіканні через гірський хребет.
Осередок повітряної маси – район, в якому повітряна маса формується як одне ціле. 
П
Паводок – значне підвищення водності річки в межах річного циклу, що виникає нерегулярно; утворюється під час сильних дощів чи під час відлиги.
Падіння річки – різниця висот рівнинної  поверхні води річки в двох різних точках на деякій відстані.
Пак – потужний, багаторічний лід океану, що утворюється в полярних широтах. Товщина від 3 до 10 м.
Палеокліматологія – наука, що вивчає кліматичні умови Землі в минулі геологічні епохи.
Паморозь – відкладення кристалів льоду на гілках дерев, стінах, стовпах. Тобто вертикальних поверхнях, внаслідок сублімації водяної пари при надходженні теплої повітряної маси.
Пасат – постійні вітри в тропічних широтах, що дмуть по звернених до екватора периферіях тропічних антициклонів. У поверхні Землі внаслідок тертя і дії сили Коріоліса з переважаючим напрямком в північній півкулі – північно-східним, в південній – південно-східним.
Пелагіаль – товща води озер, морів, океанів, що є середовищем життя організмів (нектону і планктону)
Перекат – характерна для рівнинних річок форма дна на ділянках між меандрами, що утворюється внаслідок відкладання наносів.
Перетворення водного балансу – система заходів, направлена на збільшення об?ємів більш важливих для народного господарства видів природних вод за рахунок скорочення інших, менш важливих.
Перисті хмари – окремі тонкі білі нитки, зібрані в пучки, гряди тощо. Складені з льодяних кристалів, спостерігаються вище 6000 м. Міжнародна назва – Cirrus. Поява перистих хмар в західній частині горизонту в наших регіонах пов?язана з наближенням фронтів і циклонів. Рівномірно розташовані на небосхилі перисті хмари говорять про стійкість даної погоди.
Перисто-купчасті хмари – гряди чи купи тонких білих хмар без тіні, побудовані з дрібних елементів. Складені з льодяних кристалів. Спостерігаються вище 6000 м над земною поверхнею. Їх з?явлення пов?язане з наближенням холодного фронту. Міжнародна назва – Cirrocumulus.
Перисто-шаруваті хмари – “білясте прозоре покривало”, складене з льодяних кристалів. З?являється при наявності навколо Сонця чи Місяця оптичних явищ – гало тощо. Спостерігається вище 6000 м над поверхнею Землі і пов?язані з наближенням теплого фронту. Міжнародна назва – Cirrostratus.
Пилова буря – переніс сильним вітром в великих кількостях частинок пилу і піску. Поширені в пустелях, напівпустелях, в орних степах, де дмуть сильні вітри.
Підземний лід – лід, що залягає в мерзлих верхніх горизонтах ґрунту.
Підземний стік – переміщення води в підземних шарах ґрунту під впливом гідравлічного напору чи під дією сили тяжіння.
Підземні води – води, що знаходяться в верхній частині земної кори. Заповнюють проміжки, пори, тріщини, пустоти. В ґрунті заповнюють капіляри. Поділяються на води зони аерації, ґрунтові і артезіанські.
Підпір – підвищення рівня води в річці в результаті побудови греблі чи природних перепон: звуження русла, заростання русла, зажори, затори тощо.
Підстилаюча поверхня – поверхня Землі – ґрунт, рослинність, лід, вода, що взаємодіє з атмосферою.
Плавні – заболочені чи підтоплені ділянки річок у гирла, вкриті важкопрохідними заростями вологолюбної рослинності.
Плесо – глибока ділянка русла річки, розташована між перекатами.
Плювіограф – самописний прилад для реєстрації рідких атмосферних опадів.
Поверхневий стік – стік води атмосферних опадів з певної території в річки.
Повінь – щорічно повторювана фаза водного режиму, що характеризується найбільшою кількістю води в річці та максимальними рівнями.
Повітряна маса – великий об?єм повітря в тропосфері з певними властивостями, що рухається як одне ціле.
Повна вода – найвищий рівень в морі чи океані під час припливу.
Поглинання радіації – трансформація сонячної радіації в теплову підстилаючою поверхнею чи атмосферою.
Погода – стан нижнього шару атмосфери в даному місці в даний час. Характеризується рядом метеорологічних елементів.
Полюс холоду – область з найбільш низькими температурами повітря у земної поверхні. В північній півкулі – це Оймякон з абсолютним мінімумом –720С, в південній – станція “Восток” – -89,20С.
Полярна ніч – період, коли Сонце більше 24 годин не з?являється з-за горизонту. Найкоротша полярна ніч спостерігається на широті 66033? (1 добу), найдовша на полюсі – 6 місяців.
Полярне повітря – повітряна маса, що формується над полярними широтами. Відрізняється низькими температурами, сухістю і прозорістю.
Полярний день – період, коли Сонце не заходить за горизонт більше 1 доби. Найкоротша полярна ніч спостерігається на широті 66033? (1 добу), найдовша на полюсі – 6 місяців.
Полярний клімат – клімат постійного морозу з температурами майже завжди нижче 00С, кількістю опадів 200-300 мм на рік.
Полярний фронт – межа між помірним повітрям і тропічним. Іноді його називають помірним фронтом.
Полярні кола – паралелі 66033? в північній і південній півкулях, де спостерігаються полярні день і ніч по 24 години.
Попуски води – короткочасні штучні випуски води з водосховищ.
Пороги – мілководні кам?янисті чи скелясті ділянки в руслі річки, утворені внаслідок виходу твердих гірських порід до поверхні Землі.
Прибій – явище руйнування морських хвиль при набіганні їх на берег.
Приглибий берег – берег, підводна частина якого різко збільшує свої глибини.
Приземний шар повітря – шар повітря над земною поверхнею висотою 250 м.
Припай – суцільний льодяний покрив, що примерзає до берега.
Припливи і відпливи – періодичні коливання рівня океану внаслідок сил притягання Місяця і Сонця, відцентрових сил обертання Землі.
Прісна вода – вода з солоністю менше 10/00 (1 г/л).
Прісне озеро – озеро, що має прісну воду. Проточні і стічні озера завжди прісні.
Провальне озеро – карстове озеро, що утворилось внаслідок розчину гірських порід.
Прогноз погоди – складання науково-обґрунтованих передбачень про майбутнє стану погоди.
Прозорість атмосфери – здатність атмосфери пропускати сонячну радіацію. Найбільш прозора атмосфера над Антарктидою.
Прозорість води – здатність води пропускати сонячне світло. Найбільш прозора вода в Саргасовому морі – до 66 м.
Проміле – одна тисячна частка якої-небудь величини. В проміле визначають солоність води, нахил річки тощо.
Протік – вторинне русло річки при його поділі на декілька рукавів.
Протока – вузький водний простір, що поділяє ділянки суходолу і поєднує водні басейни.
Профіль рівноваги – повздовжній профіль річки, що утворився в результаті тривалого розливу, коли всі нерівності дна згладжуються, тобто відкладення і розлив наносів стають рівними між собою.
Профундаль – глибока частина озер, морів, океанів, куди не потрапляють хвилі, вітрове перемішування.
Пружність водяної пари – тиск водяної пари, що утримується в повітрі, в мілібарах (мб).
Пружність насичення – максимально можливий вміст водяної пари при даній температурі.
Пряма сонячна радіація – сонячна радіація, що доходить до земної поверхні у вигляді пучку паралельних променів від Сонця. Змінюється в залежності від висоти знаходження Сонця над горизонтом, прозорості атмосфери та хмарності.
Психрометр – прилад для виміру температури і вологи повітря. Складається з двох термометрів, у одного з яких резервуар обгорнутий змоченим батистом.
Психрометрична будка – жалюзійна будка особливої конструкції, розташована на метеорологічному майданчику. В ній встановлюють психрометр, волосяний гігрометр, максимальний і мінімальний термометри чи самописні прилади.
Пустелі – території з надмірно посушливим кліматом, де випаровуваність в багато разів перевищує річну кількість опадів.
Р
Радіаційний баланс земної поверхні (залишкова радіація) – різниця між поглинутою радіацією і ефективним випромінюванням цієї поверхні. Річні його величини в цілому для Землі додатні.
Радуга – оптичне явище в атмосфері, що уявляє  собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг, що спостерігаються на фоні хмари, якщо вона розташована напроти Сонця. Пов?язана з дифракцією, заломленням і відбиттям світла в водяних краплях.
Рапа – насичена, солями вода солених озер.
“Ревучі сорокові” – традиційна назва сорокових широт південної півкулі, для яких характерні сильні західні вітри і шторми.
Регенерація циклону – вторинне занурення циклону, який почав заповнюватись, внаслідок вторгнення в район циклону свіжої маси холодного повітря.
Регулювання стоку – штучний перерозподіл стоку за часом відповідно вимогам споживання, який відбивається в збільшенні чи зменшенні стоку в порівнянні з природним режимом в певні періоди.
Режим річок – закономірна зміна стану річок за часом, яка залежить в першу чергу від кліматичних умов. Виявляється у вигляді коливань рівней і витрат води.
Реліктові озера – озера, які є залишками моря, що колись існувало на місці, де вони зараз знаходяться.
Рідкий наліт – плівка води, що утворюється на навітряних холодних схилах (стінках) при надходженні теплого повітря.
Річка – водний потік, що тече в сформованому ним руслі. Характеризується довжиною, широтою, площею басейну, глибиною, падінням, рівнями, витратами води і наносів, хімічним складом.
Річкова мережа – сукупність всіх річок, що знаходяться в межах певної території.
Річкова система – сукупність притоків головної річки.
Річковий басейн – частина земної поверхні, з якої стік води потрапляє в окрему річку чи річкову систему.
Річковий стік, об?єм стоку – кількість води, що протікає в річному руслі за певний період часу.
Роза вітрів -  діаграма, яка показує повторюваність вітрів різних напрямків в даній місцевості (за місяць, сезон чи рік).
Розсіл, розсільні води – води, в яких вміст розчинених солів складає більше 50 г/л.
Роса – дрібні краплі води, що утворились на поверхні Землі і предметах в результаті конденсації за умов охолодження при нічному ефективному випромінюванні.
Русло – найбільш знижена частина річкової долини, по якій відбувається стік води на протязі всього року.
С
Самум – шквалистий гарячий вітер з піщаною чи пильною бурею в пустелях Аравії та Північної Африки.
Сапропель – органічний мул,  що утворюється на дні застійних водойм в результаті перегнивання залишків рослинних і тваринних організмів.
Світовий океан – водний простір земної кулі за межами суходолу.
Сезонна мерзлота – природне явище, що викликає утворення мерзлих горизонтів, які відтають протягом теплого періоду.
Сейжи – стоячі хвилі в невеликих  замкнених водоймах, які є коливанням всієї маси води відносно центра водойми під впливом різної зміни атмосферного тиску. 
Сель – короткочасний бурхливий паводок на гірських річках з величезною кількістю наносів, що надає йому характер бруднокамінного потоку.
Семиарідний клімат, напіварідний клімат – клімат із зволоженням, але частими засухами. Характерний для степів.
Середземні моря – моря, які сильно врізаються в суходіл і сполучаються з океаном однією чи декільками протоками.
Середземноморський клімат – вид субтропічного клімату з сухим літом та дощовою зимою.
Сизигійний приплив – найбільший приплив, коли Сонце і Місяць знаходяться з однієї сторони від Землі і їх сили тяжіння складаються.
Сила вітру – швидкість вітру, що визначається в балах за шкалою Бофорта.
Сила Коріоліса – див. відхиляюча сила обертання Землі.
Сила тертя – результуюча напрямків, що діють на одиничний об?єм повітря. Сила тертя зменшує швидкість вітру і відхиляє його напрямок в сторону низького тиску.
Синоптика – наука про передбачення погоди.
Скрес річок – процес руйнування льодового покриву на річках .
Смерч – сильний атмосферний вихор з вертикальною віссю в декілька десятків метрів. Виникає під потужною купчасто-дощовою хмарою і переміщується разом з нею. Швидкість руху повітря в середині смерчу досягає 100 м/с при сильній висхідній складовій.
Сніг – тверді опади у вигляді шестигранних платівок чи шестигранних призм. Випадає в основному з шарувато-дощових хмар.
Снігова крупа – тверді опади, що випадають з хмар у вигляді сніжних білих комочків неправильної округлої форми.
Снігова лінія – межа, вище якої в горах  зберігається сніг, який не тане, і не перетворюється в лід.
Снігомір – прилад для визначення щільності снігу.
Снігура - в?язка кашеподібна маса, що утворюється за умов рясного снігопаду на охолоджену воду.
Сніжний покрив – шар снігу, що лежить на поверхні ґрунту; утворюється внаслідок снігопадів. Термін вживається, якщо шар вкриває більше половини видимої поверхні в даному регіоні.
Сніжники – скопичення снігу і фірну в гірських місцях, захищених від вітру, які лежать протягом всього року.
Солоне озеро – озеро, вода якого має солоність від 24,7 0/00 до 47 0/00.
Солярний клімат – клімат, який описується на основі надходження сонячної радіації, інші складові не враховуються.
Сонячна активність – сукупність фізичних змін, які відбуваються на Сонці. Зовнішні прояви сонячної активності – сонячні плями, факели, флоккули, протуберанці тощо. Впливає на зміну погоди та клімату.
Сонячна радіація – випромінювання Сонця, яке поширюється у вигляді електромагнітних хвиль зі швидкістю 300 000 км/с.
Сонячна стала – інтенсивність сонячної радіації, що надходить перпендикулярно верхній межі атмосфери. Стандартне значення її 1,98 кал/хв на 1 см2 поверхні.
Сплавина – шар рослинності, який наростає від берегів і утворює майже суцільний покрив на поверхні водойми.
Сріблясті хмари – тонкі хмари, що розташовані на висоті 80 км. Спостерігаються влітку в північній частині горизонту в високих широтах.
Стариця – відокремлена від річки ділянка її колишнього русла. Спочатку є старичним озером, яке поступово заноситься наносами, заростає і перетворюється на болото, а потім – вологі луки.
Стічні води – побутові, промислові, забрудненні відходами промисловості води, які видаляються з території населених пунктів і промислових об?єктів через каналізацію.
Стокові течії в океанах і морях – течії, викликані похилом рівня моря під впливом місцевого підвищення чи зниження від надходження морських чи річкових вод, випадання атмосферних опадів чи випаровування. Наприклад, Флоридська течія.
Стратифікація атмосфери – розподіл температури в атмосфері з висотою. Вона може бути стійкою – вертикальний градієнт температури менший від адіабатичного, нестійкою – більше адіабатичного чи байдужою – дорівнює адіабатичному. Нестійка стратифікація підтримує розвиток конвекції і хмарності.
Стратосфера – шар атмосфери між тропосферою і мезосферою, тобто від 10-18 км до 40-50 км. Містить озон, який активно поглинає ультрафіолетову радіацію.
Стрежень річки – лінія найбільших швидкостей течії  в річковому потоці.
Стремнина – порожиста ділянка річки з великими швидкостями.
Струйна течія – переніс повітря в верхній частині тропосфери та нижній частині стратосфери у вигляді вузької течії західного напрямку зі швидкістю 200 км/год.
Сублімація – перехід води з газоподібного стану в твердий.
Сумарна радіація – сукупність прямої сонячної радіації і розсіяної, що надходить на горизонтальну поверхню.
Сумарне випаровування – випаровування з земної поверхні, включає транспірацію рослин.
Сутінки – оптичне явище, що спостерігається перед сходом чи після заходу Сонця.
Сухоадіабатичний градієнт – зміна температури в сухому повітрі, що адіабатично підіймається чи опускається на одиницю відстані по вертикалі. Дорівнює +10С на 100 м.
Сухоадіабатичний процес – адіабатичний процес, що відбувається в ненасиченому повітрі. Зміна температури при підйомі чи опусканні відбувається відповідно сухоадіабатичному градієнту.
Суховій – вітер при високій температурі і низькій вологості повітря. При суховії підвищується випаровування, що призводить до нестачі вологи у ґрунті.
Суцільні опади – опади, що випадають зі складно-дощових хмар: довготривалі, середньої інтенсивності.
Схильний стік – безрусловий стік, що формується в межах схилу.
Т
Тайфун – назва тропічних циклонів штормової та ураганної сили на Далекому Сході.
Талик – ділянка ґрунту чи гірської породи, що відтала в області багаторічної мерзлоти.
Тальвег – лінія, що з?єднує найнижчі точки дна річкової долини, яру, балки.
Твердий наліт –білий шар з дрібних льодяних кристаликів, що утворюється на повітряних схилах при надходженні теплої маси повітря.
Твердий стік річок – тверді частки, влекомі і звішені в водному потоці річки. Характеризуються об?ємом твердої речовини, який виноситься за одиницю часу через поперечний переріз русла.
Тверді опади – атмосферні опади у вигляді льодяних часток: сніг, крупа, льодяний дощ, град, іній, паморозь, твердий наліт, гололід.
Тектонічні озера – озера, западини яких утворені тектонічними процесами: Байкал, Іссик-Куль, Танган?їка тощо.
Температурна стратифікація – розподіл температури води по вертикалі в морях, озерах, водосховищах.
Тепла повітряна маса – маса повітря, що переміщується на більш холодну поверхню.
Теплий фронт – атмосферний фронт, що рухається в сторону холодного повітря. Частіше пов’язаний з системою шарувато-дощових опадів, суцільними дощами і подальшим потеплінням.
Теплове випромінювання – випромінювання всіх тіл, які мають температуру вище абсолютного нуля.
Тепловий баланс земної поверхні – сума потоків тепла, що надходять та відходять від земної поверхні. Рівняння теплового балансу:
R   P   B   LE = 0,
де  R – радіаційний баланс;
P – потік тепла від атмосфери до Землі і зворотньо;
B – потік тепла від Землі в глиб ґрунту і зворотньо;
LE – витрати тепла та випаровування води.
Рівняння застосовують до любого проміжку часу.
Територіальні води – смуга моря, що прилягає до берега і знаходиться під суверенітетом держави, яка розташована на узбережжі і є складовою території цієї держави. Дорівнює 12 морським милям.
Термальні води – підземні води, що мають підвищену температуру (вище 200С).
Термічний градієнт в атмосфері – зміна температури повітря по вертикалі у вільній атмосфері. Дорівнює 0,60С на кожні 100 м в тропосфері.
Термічний екватор – ізотерма з найбільш високою температурою повітря за місяць. В січні він співпадає з географічним, до липня переміщується на 20-250С північної широти.
Термокарст – процес протанення багаторічних мерзлих ґрунтів, що містять лід. В результаті утворюються котловини, провали тощо.
Точка роси – температура, при якій повітря досягає стану насиченості при даному вмісті водяної пари.
Транзитна річка – річка, водний режим якої не відповідає фізіко-географічним умовам територій, по яких вона протікає, тому що сформована в інших областях.
Транспірація – випаровування води зеленими частками рослин.
Тромб – сильний вихор (смерч) над суходолом діаметром в декілька десятків метрів, що виникає під грозовою хмарою в жарку погоду.
Тропіки – паралелі, які відстоять на 23027? на північ і південь від екватора. В день літнього сонцестояння (22 червня) Сонце опівдні знаходиться в зениті на північному тропіку, а в день зимового сонцестояння (22 грудня) – на південному.
Тропічне повітря – повітряні маси, сформовані в тропічних широтах. Характеризуються високими температурами, низькою відносною вологістю і запиленістю.
Тропічний фронт – зона поділу між тропічним і екваторіальним повітрям.
Тропічний циклон – атмосферний вихор, який виникає в тропічних широтах над теплою морською поверхнею. Супроводжується утворенням потужних грозових хмар, випадінням зливових опадів і штормової сили вітрами.
Тропічні мусони – мусони тропічних широт, найбільш поширені в басейні Індійського океану, в центральних районах Африки, на півночі Австралії. Пов?язані з переміщенням термічного екватора внаслідок більшого прогріву суходолу в північній півкулі.
Тропосфера – нижній шар атмосфери, в якому зосереджено більше 4/5 всієї маси атмосферного повітря і майже вся атмосферна водяна пара. Характеризується зменшенням температури з висотою в середньому на 60С на кожний кілометр.
Туман – скопичення продуктів конденсації, звішених в повітрі безпосередньо над земною поверхнею. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної поверхні чи випаровування з теплої води.
У
Ультрафіолетова радіація – сонячна радіація з довжиною хвилі менше 0,4 мікрона, яку не сприймає око, але має сильний хімічний і фізіологічний вплив.
Улоговина озера – природна заглибина різного походження (тектонічного, завального, льодовикового тощо), заповнена водою.
Ураган – вітер руйнівної сили зі швидкістю 30 м/с і більше.
Уріз води – лінія перетину вільної поверхні води з поверхнею суходолу.
Ф
Фата-Моргана – складне оптичне явище в атмосфері, складене з декількох форм міражів. Віддалені предмети при цьому видно багаторазово і з спотворенням.
Фен – вітер, який часто буває сильний і поривчастий з високою температурою і низькою відносною вологістю, дує з гір в долини в багатьох гірських системах.
Фірн – зернистий лід, що складається з маси пов?язаних між собою льодяних крупинок. Утворюється в льодовиках.
Фірнове поле (фірновий басейн) – область живлення льодовика, накопичення сніжних опадів та рекристалізації їх при ущільненні в фірн та лід.
Фітоклімат – атмосферні умови в середовищі поширення рослин: в травостої, в кронах дерев тощо.
Фіумари – невеликі річки в середземноморських країнах, які пересихають влітку і мають бурхливі паводки в період зимового півріччя.
Флюгер – прилад для визначення напрямку і швидкості вітру.
Фронт атмосферний – перехідна зона між двома повітряними масами з різними фізичними властивостями. Фронт між повітряними масами, що рухаються, перетинається з площиною горизонту під кутом менше 10. Довжина фронту може бути декілька тисяч кілометрів. Висхідний рух теплого повітря над холодним призводить до утворення хмарних систем.
Фронтогенез – утворення фронту, обумовленого особливостями поля вітру при нерівномірному розподілі температури повітря.
Фронтоліз – розмивання фронту, ослаблення його різкості і зникнення.
Фумароли – міста виділення газо і пароподібних продуктів в кратерах вулканів чи в лавових потоках.
Футшток – рійка з діленнями на водомірному посту для спостережень за рівнем води в морі, річці, озері. Від нуля Кронштадського футштоку Балтійського моря вимірюють абсолютні висоти.
Х
Хвилі – коливальні рухи водної маси в морях, океанах, озерах, викликані вітром, зміною атмосферного тиску, землетрусами тощо.
Хіоносфера – шар атмосфери, в середині якого можливий постійний додатній баланс атмосферних опадів. Нижня межа хіоносфери при змиканні з гірськими хребтами утворює снігову лінію.
Хмари – скопичення на певній висоті в тропосфері продуктів конденсації водяної пари (водяні хмари)  чи кристалів льоду (льодяні хмари), чи тих і других (змішані хмари).
Хмарна система – сукупність хмар, що має  певну структуру і займає великий простір (маються на увазі фронтальні та циклонічні системи).
Хмарність – ступінь вкриття неба хмарами в балах від 0 (ясно) до 10 (похмуро).
Ц
Цвітіння води – інтенсивний розвиток низьких рослинних організмів в верхньому шарі води водойм.
Центри дії атмосфери – області високого та низького тиску в атмосфері на картах розподілу тиску на земній кулі.
Циклогенез – утворення циклона, в помірних широтах виникає на фронтах.
Циклон – атмосферний вихор з низьким тиском в центрі. Вітри в циклоні в північній півкулі дмуть проти годинникової стрілки, і в нижньому шарі відхиляються до центру, в південній півкулі – за годинниковою стрілкою. Проходження циклону пов?язане з утворенням потужної хмарності і випадінням опадів.
Цунамі – гігантські хвилі, які виникають на поверхні океану внаслідок потужних землетрусів. Висота хвилі в відкритому океані – 2-3 м, у берегів може досягати 15-30 м. Має велику руйнівну силу.
Ш
Шар стоку – кількість води, що стікає з 1 км2 водозбору за певний період часу; підраховується відношенням об?єму стоку до площі водозбору. Одиниця виміру – міліметри (мм).
Шар тертя – шар атмосфери від земної поверхні до висоти 1000 м, де спостерігається помітна дія тертя на повітря, що рухається.
Шарувато-дощові хмари – рівний сірий хмарний покрив, з якого випадають суцільні опади чи мряка. Диск Сонця чи Місяця не просвічує, тому що покрив має велику вертикальну потужність. Висота хмар 50-100 м. Міжнародна назва - Nimbostratus. Розвиваються на атмосферних фронтах.
Шарувато-купчасті хмари – хмари у вигляді сірих чи білих пасм, валів, між якими просвічує небо. Висота хмар від 50 до 1000 м, вертикальна потужність невелика. Міжнародна назва - Stratocumulus. Утворюються чи при порушенні шаруватих хмар, чи при злитті купчастих.
Шаруваті хмари – сірий, однорідний шар хмарності. Опади не випадають. Висота нижньої межі до 2000 м. Міжнародна назва - Stratus. Утворюються на фронтах, згодом розвиваються в шарувато-дощові.
Швидкість вітру – швидкість руху повітря, що вимірюється в м/с, в вузлах.
Швидкість течії – переміщення водних мас за одну секунду, вимірюється в м/с.
Шельфові льодовики – маса льоду, продовження материкового щита, розташованого на шельфі. Частково лежать на підводних островах, скелях, частково плавають. Зустрічаються в Антарктиді.
Шквал – різке посилення вітру протягом короткого проміжку часу. Швидкість вітру може перевищувати 30 м/с, тривалість – декілька хвилин.
Шорсткість русла – нерівності поверхні дна і стінок каналів та річкових русел. Обумовлює опір руху води. Залежить від складу ґрунту, характеру рослинності в руслі, наявності каменів, цурпалок тощо.
Штиль – безвітря чи слабкий вітер до 0,5 м/с.
Шторм – тривалий, дуже сильний вітер зі швидкістю 20 м/с і більше. При швидкостях більше 30 м/с – говорять про ураган.
Штучні опади – опади, що випадають в результаті технічних заходів, що порушують стійкість хмар.
Шуга – крихкі, білястого кольору грудки льоду, що з?являються на воді перед льодоставом. Утворюються з льодяного сала, а інколи, і з донного льоду, що спливає.
Щ
Щільність снігу – відношення об?єму води, що отримують при розтопленні певної проби снігу, взятої зі снігового покриву, до об?єму цього снігу.
Ю
Ювенальні води – вода, що виникає з кисню і водню, які виділяються з магми і вперше вступають в загальний кругообіг вологи Землі.


Я
Ядра конденсації – рідкі чи тверді частки, звішені в атмосфері, з яких починається конденсація водяної пари, що призводить до виникнення краплин хмар і туманів.



























 

Яндекс.Метрика >