...
Відбір у системі багаторічної підготовки волейболістів PDF Печать E-mail

Відбір у системі багаторічної підготовки волейболістів

План
Вступ    3
Розділ I. Відбір у системі багаторічної підготовки волейболістів.    5
1.1. Зміст спортивного відбору.    5
1.2. Можливість прогнозування показників фізичного розвитку.    7
1.3. Прогнозування показників розвитку спеціальних фізичних якостей.    8
Розділ II. Відбір і спортивні здібності    11
2.1. Професійний відбір.    11
2.2. Спортивні здібності.    11
2.3. Вроджені і придбані властивості.    14
2.4. Придатність, орієнтація, відбір.    15
2.5. Методичні принципи спортивного відбору.    16
Розділ ІІІ. Організація і методика проведення відбору дітей для занять у ДЮСШ і шкільних секціях по волейболі.    18
3.1. Організація відбору.    18
3.2. Попередня підготовка дітей до відбору.    18
3.3. Ігрова орієнтація, агітація і пропаганда.    19
3.4. Перегляд школярів.    19
3.5. Анамнез.    20
3.6. Діагностика ігрової діяльності.    21
3.7. Діагностика інтересів і рівня домагань.    23
3.8. Використання тестових методів у процесі відбору школярів.    23
Висновки    28
Практичні рекомендації    30
Література    32

Вступ
Загальновідомо, що прихід людини в сферу спортивної діяльності починається або з вибору нею визначеного виду, або відбору його у визначену спортивну секцію. І лише після цього починається процес цілеспрямованих учбово-тренувальних занять, виховання його в колективі, пристосування до зовнішніх факторів. Надзвичайно важливо, щоб цей перший крок виявився вдалим. Отже, задача спортивного педагога і учителя фізичної культури – знайти для учня той вид діяльності, що відповідає його обдарованості.
На жаль, у спортивній практиці ще не склалася струнка система відбору учнів для занять у шкільних секціях, у ДЮСШ.
Відсутність об’єктивних критеріїв відбору нерідко змушує
учителів фізичної культури, тренерів ДЮСШ застосовувати інтуїцію,
що приводить часом до нерозумної витрати їхнього часу,
розчаруванню займаючихся.
Актуальність. Проблема відбору учнів для занять у шкільних волейбольних секціях, у ДЮСШ у даний час здобуває усе більшу актуальність. Волейболіст сучасного зразка повинний діяти в складеній обстановці змагальної боротьби, що висуває високі вимоги до рівня розвитку фізичних (рухових) якостей, морфологічних ознак, а також психофізіологічних здібностей зумовлюючих перемогу однієї спортивної команди над іншою.
Важливість питання відбору очевидна, разом з тим, аналіз численних літературних джерел у результатів досліджень проведених раніше (8, 9, 11, 13, 15, 17, 18, 19, 20, 22, 24, 30, 32 і ін.), бесід із тренерами ДЮСШ і ведучими спортсменами, вивчення документів планування й обліку учбово-тренувальних занять вказує на те, що питанням відбору приділяється увага в недостатній мірі.
Вибір школярами виду спорту шляхом "проб і помилок", хоча і приводить до успіху, у цілому мало ефективний і в наслідку породжує велику плинність у спортивних секціях і в групах ДЮСШ. Це затрудняє зімкнення колективу, налагодження в ньому виховного процесу, що значною мірою приводить і до зниження тренувального ефекту.
Наукова новизна. У даній роботі почата спроба шляхом аналізу літературних джерел, бесід з ведучими спортсменами, учителями фізичної культури, тренерами ДЮСШ узагальнити накопичений досвід орієнтації і відбору учнів в шкільні волейбольні секції на основі комплексного підходу з урахуванням багатьох факторів .
Практична значимість. Зроблені висновки і розроблені практичні рекомендації значною мірою дозволяють оптимізувати процес орієнтації і відбору школярів для учбово-тренувальних занять по волейболі, сприяє зімкненню спортивних колективів, підвищенні в них якості виховного процесу, зниженню плинності займаючихся, розвитку їхніх спортивних інтересів і мотивів.
Розділ I. Відбір у системі багаторічної підготовки волейболістів.
1.1. Зміст спортивного відбору.
Сучасний спорт пред’являє до спортсменів високі вимоги. У волейболі – це універсальність техніко-тактичної підготовки, висока майстерність виконання своєї ігрової функції в команді, високі ростові дані, гарна атлетична підготовка. Тому домогтися гарних спортивних результатів можна, лише володіючи визначеними здібностями до спортивної діяльності, і зокрема до волейболу. Здібностями, як відомо, називають властивостями особистості, володіючи якими людина може домагатися успіху в тій чи іншій діяльності (П.А.Рудик, 1974). Розвиток здібностей залежить від задатків, працьовитості і цілеспрямованості займаючихся.
Від первісного відбору залежить успіх оволодіння спортсменами програмним матеріалів, виконання контрольних нормативів і вимог.
Дослідження закономірностей формування в школярів рухових навичок і тактичних умінь при навчанні волейболу показують наступне:
1.    Учні, що мали досить високі морфологічні показники, як правило, до 18 років зберігають цю перевагу.
2.    Учні, що показали високі результати в контрольних іспитах по спеціальній фізичній підготовці, зберігають цю перевагу і на наступних етапах навчання.
3.    Учні з досить високими показниками рівня спеціальної фізичної підготовленості досить швидко опановують навичками гри у волейбол і тактичні дії.
4.    Учні, що показали високі результати в контрольних іспитах по спеціальній фізичній підготовці і техніці гри (у комплексі), відрізняються надалі ефективними діями в ігровій обстановці, що змінюється, і в самій грі (Ю.Д.Желєзняк 1962)
На підставі експериментальних даних (Желєзняк Ю.Д., Клєщов Ю.Н., Чехов О.С., 1967) були розроблені рекомендації з відбору для занять волейболом. В основу був покладений принцип комплексного обліку показників, які відбивають рівень розвитку визначених здібностей до оволодіння навичками гри у волейбол:
а) фізичні здібності (швидкість складної реакції і відповідних дії, швидкість переміщень зі зміною напрямку, пригучість, рівень розвитку швидкісно-силових якостей);
б) здатність до практичного мислення;
в) здатність до оволодіння технікою гри;
г) швидкість в оволодінні прийомами гри і тактичною діяльністю;
д) антропометричні дані (у першу чергу ростові).
За даними Желєзняка Ю.Д. (1978), учні, що показали в комплексі кращі результати, мають у своєму розпорядженні великі можливості для успішного оволодіння навичками гри у волейбол. При інших різних умовах перевагу повинні одержувати учні з більш високими ростовими показниками.
Желєзняк Ю.Л. (1978) виділяє найбільш значимі фактори, від яких залежать успішність занять і досягнення високих результатів:
1.    Стійкий інтерес і схильність до занять волейболом.
2.    Вольові якості, працьовитість, старанність, завзятість, звичка систематично займатися фізичною культурою і спортом.
3. Здатності до спортивної діяльності з урахуванням специфіки волейболу (складність ігрової діяльності, командність і т.д.)
4. Рівень розвитку спеціальних навичок, умінь і знань у волейболі.
У дітей може бути інтерес, але немає схильності до занять спортом; є інтерес і схильність, але немає здібностей до волейболу; є здатності, але немає інтересу до нього, нарешті, є і те, і інше – немає спеціальних навичок і умінь.
При комплектуванні навчальних груп і відборі дітей для занять волейболом у більш старшому віці вже можна враховувати інтерес і рівень розвитку навичок. У дітей 10-12 років інтереси менш стійкі, їхнє бажання займатися яким-небудь видом спорту більше засновано на стихійній тязі до занять спортивного характеру взагалі, чим на міцному інтересі до занять волейболом. Не можна орієнтуватися і на рівень спеціальних навичок, тому що їх індивідуальний спортивний досвід у цьому віці ще може відсутнім.
Основну роль тут грає визначення здібностей до оволодіння навичками гри у волейбол.

1.2. Можливість прогнозування показників фізичного розвитку.
Порівняльний аналіз показників фізичного розвитку тих самих спортсменів (волейболістів і волейболісток) в рівні періоди – на початку занять спортом (дитячий вік) і при досягненні спортивної майстерності (спортсмени команд вищої ліги, першої групи першості України юнацьких команд) показує, що як на початку занять спортом, так і в заключний період більшість показників знаходиться на рівні середніх.
Дослідження виявляють таку закономірність: спортсмени усіх вікових груп, що мають високі показники, у наслідку не переходять у групу з низькими показниками, і навпаки. Таким чином, між показниками довжини тіла в спортсменів вищих розрядів спостерігається позитивний зв’язок з показниками довжини тіла, які вони мали на початку занять спортом, тобто в 11-15 років. При цьому треба врахувати, що спортсмени перевершують за досліджуваними показниками незаймаючихся, усі вони мають показники вище середніх стосовно стандартів фізичного розвитку. І навіть у цьому випадку немає переміщення крайніх показників, у групах.
З метою визначення можливостей прогнозування показників фізичного розвитку майбутніх волейболістів ряд дослідників (7, 8, 13, 14, 22, 23 і ін.) провели спостереження за тими самими юними спортсменами з 10-12 і до 17-18 років. Було встановлено, що ранговий розподіл за рівнем фізичного розвитку (довжина тіла й інших показників) протягом цих років істотно не міняється.
Таким чином, дослідження антропометричних даних дозволяє зробити важливе для спортивного відбору висновок: протягом багаторічної підготовки рівень фізичного розвитку спортсмена відповідає тій же групі, що і на початку занять спортом (11-15 років). Отже, на первісному рівні фізичного розвитку, наприклад, за показниками довжини тіла, можна прогнозувати рівень розвитку на період завершення заняття в системі підготовки резервів і переходу в команди вищих розрядів.

Дану роботу можна отримати по замовленню!

 

Яндекс.Метрика >