загрузка...
-->
Туризм як засіб попередження шкідливих звичок PDF Печать E-mail

Туризм як засіб попередження шкідливих звичок

План.
Вступ.........................................................................................................2-3
1.    Туризм як засіб попередження шкідливих звичок..........................4-6
2.    Вплив навколишніх факторів на організм людини.........................7-8
3.    Зміцнення функціональних систем організму засобами туризму...............................................................................................9-12
Зміцнення дихальної, серцево-судинної, м’язової та нервової систем організму..............................................................................….........13-16
Зміцнення терморегуляторної системи організму................…....17-20
4.    Учбова та позаурочна форми шкільного туризму як передмова для зміцнення здоров’я................................................................….......21-28
Висновки.........................................................................................…...29-30
Література.........................................................................................….31-32


1. Туризм як засіб попередження шкідливих звичок.
Фізична культура та спорт принесуть здоров'я, наснагу та силу тільки при умові, якщо себе оберігати від різного впливу шкідливих звичок, які погіршують здоров'я, ослаблюють організм. До числа шкідників здоров'я входять алкоголь, паління, наркотики. Немає більшої цінності, ніж здоров'я. І дійсно, чого варті наші плани, якщо не забезпечується головна умова повноцінного людського життя - здоров'я.
Заняття фізичними вправами та гартування стали для населення економічно розвинених країн вирішальною умовою попередження захворювань, підтримки великої працездатності та досягнення активного, творчого довголіття.
Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад.
Дуже важливо вміти правильно відпочивати - бути активними. Але розмова про здоров'я буде неповною якщо не розкрити згубного впливу на нього шкідливих звичок - паління і вживання алкоголю. Їх небезпека особливо велика в дитячому та підлітковому віці.
Алкоголь - це отрута, яка здатна отруїти будь-яку живу істоту. Його руйнівні дії зафіксовано на всіх фізіологічних рівнях - від порушення кровообігу в капілярах до повної деградації особистості. Він пригнічує процеси, які протікають в головному мозку, гальмує формування рухових навичок. Алкоголь викликає дрібні крововиливи, закупорювання судин мозку. З розвитком алкоголізму приходить поступове утворення атрофованих ділянок мозку. В цей патологічний процес втягується вся нервова система, що веде до зниження інтелекту.
Отруйна дія алкоголю негативно впливає і на органи відчуття. Здатність до сприйняття різних подразнень різко падає, губиться нормальне смакове сприйняття, погіршується зір і слух, чутливість шкіри.
Численні дослідження вчених підтверджують: від батьків, які систематично, протягом 4-5 років до народження дитини, пиячили, народжуються розумово неповноцінні діти. Вони відстають від своїх ровесників розумово та фізично, пізніше починають ходити, скаржаться на головну біль, в них нерідко спостерігається втрата свідомості. Алкоголізм батьків веде до небезпечних психічних захворювань їх нащадків. Якщо майбутня мати вживала довгий час алкоголь, дитина може народитись з цирозом печінки, пороком серця, глухонімою, та з іншими відхиленнями від норми.
Батьки-пияки дають поганий приклад дітям, крім того, травмують психіку дитини, негативно впливають на їх поведінку, відношення до батьків та оточуючих, заважають якісному навчанню. Такі діти не мають постійного режиму дня, порушений режим харчування, відпочинку, сну, що веде до розладу стану здоров'я.
Важливу роль у боротьбі з пияцтвом відіграє фізична культура. Потрібно, щоб більше людей, особливо молоді, відчули насолоду здорового активного відпочинку, який пов'язаний з різноманітними рухами на лоні природи, пізнали хвилюючу радість спортивної боротьби. Вміле використання сил природи (повітря, сонця, води) для загартування організму, гімнастика, ігри, різні види туризму, альпінізм - все це чудово зміцнює здоров'я, робить людину бадьорою, сильною, спритною і життєрадісною.
Паління - одна з найбільш небезпечних для здоров'я і в той же час найбільш розповсюджена шкідлива звичка. Дія тютюну на організм прихована, а тому це особливо небезпечний ворог. Ускладнення з'являються не одразу, а поступово, спочатку зовсім непомітно.
Тютюн і тютюновий дим містить більше 1200 шкідливих компонентів, багато з яких попадаючи в організм, призводять не тільки до порушення функцій того чи іншого органу, але є причиною виникнення важких змін в організмі. Він всмоктується слизовою оболонкою рота, носа, гортані, трахеї, бронхів і легень. Попадаючи в кров, отрута швидко розноситься по всьому тілу, що викликає зміни нервової системи, серця, легень, печінки, органів травлення, ендокринних залоз тощо.
Результати досліджень, які проводились у Франції, показали: якщо палять обоє батьків, то 44% хлопчиків і 37% дівчаток теж починають палити; у випадку, якщо палить один з батьків, то їх приклад наслідують 37% хлопчиків і 29% дівчаток, і, на кінець, якщо батьки не палять, то починають палити лише 20% хлопчиків і 9% дівчаток.
Відомо, що у дітей добре проявляється мотив наслідування. В цьому можна легко переконатися, спостерігаючи ігри дітей, де вони наслідують життєві ситуації: «доньки-матері», «в школу», «в лікаря» тощо. Моделлю їхніх дій і поведінки є батьки та інші дорослі. Чудовий педагог Макаренко підкреслив, що у вихованні дітей поведінка батьків є вирішальним фактором. Про це необхідно постійно пам'ятати.
При занятті спортивними видами туризму, успішні походи та сходження потребують доброї фізичної підготовки та високих морально-вольових якостей. Для цього необхідні постійні і наполегливі тренування, стабільний режим дня, відповідальне відношення до своїх обов'язків в навчанні, інакше на спорт просто не вистачить часу. У молоді, що займається туризмом дуже швидко зникає бажання вживати алкогольні напої, тютюн, і, тим більше, наркотичні засоби.
Спостереження протягом двох років за студентами та учнівською молоддю показали, що при активному зайнятті туризмом, стабільних тренуваннях практично всі перестають вживати наркотики (якщо вживали раніше), біля 90% кидають палити, вживають алкоголь дуже рідко і в невеликих кількостях, або не вживають взагалі.
2. Вплив навколишніх факторів на організм людини.
В останні 20 років заклопотаність спеціалістів викликає проблема, пов'язана із здійсненням м'язової діяльності в умовах забрудненого повітря. Повітря у багатьох містах забруднене деякою кількістю газів і часток, які не повинні міститись у повітрі, яким ми дихаємо. Коли повітря стає спертим, або виникає інверсія температури, концентрація деяких з цих забруднюючих речовин підвищується, що в значній мірі впливає не тільки на спортивну діяльність, але й життєдіяльність людини в цілому. Основними забруднювальними речовинами є окис вуглецю, озон та окис сірки.
Окис вуглецю (CO) – газ, який не має запаху, при вдиханні швидко попадає в кров та може призвести до летального наслідку. Відмічається пониження МІЖ при збільшенні складу CO в крові. Пониження МПК не є статично значущим до того, поки кількість CO в крові не перевищує 4,3%. Вміст CO в крові вище 15% впливає на виникнення субмаксимального навантаження при інтенсивності меншій 60% МПК.
Озон (О3) – найбільш типовий фотохімічний окислювач. При великій концентрації озону при вдиханні, можуть виникати кашель, подразнення очей, віддишка, блювання тощо. Озон, в першу чергу діє на дихальні шляхи. Порушення функції легень спостерігається при підвищенні його концентрації в навколишньому повітрі. МПК значно понижується при інтервальному виконанні фізичного навантаження протягом 2 год. при дії озону 0,75%.
Ще одна забруднююча речовина - окис сірки (SO2). Якщо концентрація сірки в повітрі перевищує 1,0%, це призводить до значного дискомфорту. SO2 подразнює в основному верхні дихальні шляхи та бронхи.
Більшість з нас вважають себе здоровими до того часу, поки не виявляться ознаки якого-небудь захворювання. Більшість не знають, що хронічні дегенеративні захворювання, наприклад, хвороби серця, розвиваються повільно та поступово, аж поки не призведуть до серйозних наслідків.
Для зменшення факторів ризику виникнення захворювань, попередження їх розвитку або відстрочки їх виникнення, необхідно:
- змінити режим харчування;
- збільшити об'єм регулярних фізичних занять;
- відмова від тютюну та інших подібних препаратів;
- зменшення (або відмова) вживання алкогольних напоїв;
- забезпечення адекватного відпочинку та сну;
- покращення здібностей передувати стресовим ситуаціям;
Багатьом добре відомий цей список, але дуже часто ми ігноруємо заняття спортом, оскільки це потребує і часу і зусиль, однак їх важливість для здоров'я неоціненна.
В той же час, коли в різних куточках світу кожного року помирають від голоду мільйони людей, більшість їх помирає від надмірного вживання їжі. Наслідком цього може бути виникнення цукрового діабету. Це порушення обміну вуглеводнів обумовлене інсуліном. Слід відмітити, що вчені виявили зв'язок між одним із видів діабету та ожирінням, коронарною хворобою серця та гіпертонії.
Фізичне навантаження вкрай необхідне для пониження ризику розвитку цих хвороб. Малорухливий спосіб життя може бути більш суттєвим фактором розвитку ожиріння, ніж переїдання.

3. Зміцнення функціональних систем організму засобами туризму.
За даними Всесвітньої організації здоров'я Україна за рівнем здоров'я займає 54 місце в світі. Чоловіки живуть в середньому 54 роки, жінки 70 років. Серед дітей, які вступають до школи, 60% мають фізичний розвиток нижче норми, більше 80 % певні патології у стані здоров'я, і лише 2-3% дітей вважаються здоровими.
Як знайти вихід з такого проблематичного становища? За допомогою яких засобів покращити рівень здоров'я?
Серед багатьох засобів ми в першу чергу розглянули засоби спортивно-оздоровчого туризму, які не вимагають занадто коштовного спеціального обладнання чи медичних препаратів, а в першу чергу опираються на бажання особистості та природні чинники відновлення здоров'я.
Вивчаючи досвід науковців, ми взяли собі за мету провести ряд експериментів, пов'язаних з профілактикою та оздоровленням молоді, а також виховання позитивного відношення до свого здоров'я. Систематичне проведення туристичних походів різних видів це - піших, гірських, водних, лижних а також альпінізму скелелазіння, дали можливість в повному об'ємі навантажити системи та органи людського організму. При цьому нормувати фізичні навантаження згідно стану людини.
Для експерименту було вибрано 2 групи по 20 студентів з БДФЕІ. Експериментальна група «А» займалась тільки фізичним вихованням згідно навчального плану інституту - це 2 заняття по 2 год. на тиждень. Та контрольна група «Б» - яка крім занять по фізичному вихованню займалась туризмом. На початку експерименту всі студенти були приблизно з однаковим рівнем здоров'я та фізичного розвитку. Серед них всі на протязі навчального року переносили захворювання дихальної системи.
Роблячи аналіз найбільш підходящих видів спорту та активного відпочинку (табл. 2.1), ми бачимо, що найефективніші з них - це види туризму (водного, гірського, лижного). Профілактична цінність цих видів фізичної активності найкраще зміцнює функціональні системи організму: нервову, серцево-судинну, дихальну, м'язову, ендокринну та терморегуляторну.
Таблиця 2.1 Профілактична цінність різних видів активного відпочинку (за трьох бальною шкалою)
Види активного відпочинку    Профілактична цінність в цілому    Зміцнення функціональних систем
нервова    серцево-судинна    м’язова    Ендокри-на    дихаьна    терморегулярна
Водний туризм (на веслах)    18    3    3    3    3    3    3
Гірський туризм    17    3    3    2    3    3    3
Лижний туризм    17    3    3    3    3    2    3
Велотуризм    14    3    3    2    2    2    2
Плавання (басейн)    17    3    3    3    2    3    3
Лижна прогулянка    15    3    3    2    2    2    3
Оздоровчий біг    14    2    3    2    2    3    2
Спортивні ігри: футбол, баскетбол, хокей    15    3    3    3    2    2    2
Аеробіка    12    2    2    2    3    2    1
Різні види туризму повинні зайняти достойне місце в арсеналі засобів профілактики серцево-судинних захворювань. В окремих випадках вони можуть бути більш кращими, ніж біг та деякі види оздоровчої фізичної культури.
Туристські подорожі завжди пов'язані з фізичними навантаженнями. Вони потребують витривалості, сили, спритності, мужності, наполегливості, колективізму, дисциплінованості. Сучасний туризм представлений походами різного типу, в яких беруть участь любителі та туристи з великим досвідом, всі вони потребують передпохідного тренування, але в залежності від виду, категорії складності походу, досвіду та віку туриста, методи передпохідного тренування можуть бути різними.
Тренування можу бути груповим (у складі групи, секції) та індивідуальним. Річне тренування ділиться на три періоди: підготовчий, основний та перехідний, але може об'єднувати ці три періоди в один великий комплекс підготовки. Враховуючи завантаженість учбового процесу студентів, кількість вихідних днів на тиждень, канікулярний період, ми склали приблизний річний план з туристичної підготовки (табл. 2.2).
Таблиця 2.2 Загальний план фізичного навантаження для студентів розумової праці
Післяурочна форма    Вихідні дні    Під час канікул
Заняття в секції туризму, загальна фізична підготовка, спеціальна фізична підготовка, заняття на тренажерах, баскетбол    Ближній пішохідний, водний туризм. Скелелазіння, скітур, горосходження, спортивні ігри, участь у змаганнях та зборах    Влітку: водний, гірський, пішохідний туризм, скелелазіння, плавання, гребля, спортивні ігри; Взимку: Скітур, альпінізм, пішохідний гірський туризм, спортивні ігри; В міжсезоння: пішохідний, гірський, водний туризм, скелелазіння, спортивні ігри, участь у змаганнях та зборах.
В позаурочній формі підготовка ведеться в секціях з туризму 2 рази на тиждень. На таких заняттях більше уваги приділяється загальні фізичній підготовці та спеціальній фізичній підготовці. Об’єм та інтенсивність їх повинна постійно зростати.  розгинання рук в упорі лежачи, присідання на одній нозі, лазіння пошведській драбині з ускладненим рельєфом, заняття на тренажерах, спортивні ігри, 12 XB. біг. Ці види вправ також забезпечують розвиток загальної та спеціальної витривалості.

3.1 Зміцнення дихальної, серцево-судинної, м’язової та нервової систем організму.
Походи сприяють вихованню морально-вольової установки туристів на "неможливість" хвороби в подорожі, покращенню фізичної працездатності. Найбільше можливостей для виховання фізичних та морально-вольових якостей у період канікул. За такий період учасники звикають нести важкий рюкзак, проходити значну відстань пішки. Під дією таких навантажень удосконалюється витривалість, важка фізична праця виконується з меншими затратами енергії, організм відновлюється швидше. Підвищується ефективність роботи серцево-судинної та дихальної системи, тому що збільшуються резерви серця та кисень більш ефективно використовується тканинами організму.
Ті, хто займається туризмом на 30% менше хворіють ОРЗ. У них збільшуються резерви серця тому кисень більш ефективно засвоюється тканинами організму, збільшується життєва ємність легень. Зменшується частота дихання
Заняття туризмом помітно покращує стан психіки. Туристи значно менше схильні до депресії, тривожності та напруженого стану. Вони стають більш зібраними, впевненими в собі, терплячими до недоліків інших. Ці судження підтверджуються при опитуванні викладачів, батьків та друзів туристів.
Слід сказати, що оздоровча роль туризму давно викликає інтерес вчених медиків. Однак, проблема оздоровчого впливу активних подорожей до теперішнього часу вивчена недостатньо в порівнянні з іншими видами спорту. Це обмежує застосування туризму як фактора лікування захворювань. Використання активних подорожей в якості профілактики різних захворювань повинно проводитись після консультації з спеціалістом фізкультурного диспансеру.
Зміцнення серцево-судинної системи організму засобами туризму. Під час одноразового фізичного навантаження організм пристосовує функції серцево-судинної та дихальної систем, щоб повністю задовольнити збільшену потребу активних м'язів. Якщо обидві системи змушені неодноразово задовольняти цю потребу, наприклад, внаслідок постійних тренувальних навантажень, вони адаптуються таким чином, що організм покращує свою діяльність.
Фізіологічні та метаболічні процеси, які забезпечують доступ кисню в організм, його розподіл та засвоєння активними тканинами, стають більш ефективними та удосконаленими.
Тренувальні навантаження, направлені на розвиток витривалості, призводять до збільшення об'єму циркулюючої крові. Це збільшення зумовлене, в основному, підвищеним об'ємом плазми. Може зростати також кількість еритроцитів, однак збільшення об'єму плазми, як правило, більш суттєве. Об'єм плазми, який зріс, зумовлює пониження в'язкості крові, що сприяє кращому кровообігу.
В умовах середньогір'я ( 1000-1200 м н.р.м.) серцево-судинна система зазнає значних навантажень. Об'єм плазми спочатку збільшується, збільшуючи відносну кількість еритроцитів і, як наслідок, гемоглобіну в даному об'ємі крові, що призводить до підвищеної киснево-транспортної здібності даного об'єму крові. Ці адаптаційні реакції позитивно впливають на виконання невеликих фізичних навантажень.
Зміцнення м’язової системи організму. Багаторічні спостереження за туристичними групами школярів і студентів вищих навчальних закладів, учасниками багатоденних пішохідних, лижних, велосипедних походів, окрім позитивного впливу на їхні організми, показали, що різні види туризму по-різному впливають на окремі системи.
Так для збільшення сили м’язів верхнього плечового пояса ефективнішими є лижні походи, м’язів спини – пішохідні, м’язів нижніх кінцівок – велосипедні походи. Багаторічні регулярні заняття туризмом позитивно впливають на фізичний розвиток школярів, їхню фізичну підготованість.
Так, якщо кистьова сила дівчаток, що не займаються спортом і туризмом в 16 років збільшується проти показника у 12 років на 46,7%, то в тих, що займаються туризмом, вона зростає на 63,9%. У хлопців збільшення кистьової сили у цей період складає відповідно 81,2% і 99,9%.
Результат стрибків в довжину з місця у дівчаток 16 років, що не займаються спортом і туризмом, зріс порівняно з 12-річним віком на 5,3%, тоді як у туристок на 9,1%.
Спостерігається також значне уповільнення пульсу ,збільшується глибина дихання, вентиляція легенів.
Саме тому шкільний туризм у тісному контакті з краєзнавчою роботою такий популярний серед школярів і молоді.
Зміцнення нервової системи організму. У вік технічного прогресу людина перевантажена інформацією, шумами, необхідністю контактувати з великою кількістю людей у школі, транспорті, на вулицях, участю у суспільно-корисній роботі, численних гуртках, заняттями у музичній, художній та інших школах, приготуванням домашніх завдань, читанням художньої літератури, переглядом телепередач, диханням забрудненим повітрям, гіподинамією, що в свою чергу призводить до кисневого голодання, зниження працездатності, перевантаженням нервової системи, що призводить до погіршення настрою роз лагодження сну, захворювань.
Туристські походи є не тільки потужним засобом профілактики вищезгаданих негативних явищ, але й можуть бути використані для лікування багатьох захворювань.
Влітку у лісі в 3 рази більша кількість легких іонів кисню з негативним зарядом. Вони освіжають повітря, знімають втому і нервову напругу, стимулюють діяльність серцево-судинної, дихальної систем, покращують терморегуляцію, знижують артеріальний тиск, підвищують тонус вегетативної і центральної нервової системи.
Шум лісу (як і морських хвиль) благодійно впливає на психіку людини.
Зимові пейзажі, перебування в безмовному засніженому лісі діють заспокійливо на нервову систему.
Активний відпочинок у лісі (особливо плавні і розмашисті рухи лижника) знижує нервове напруження. Особливо корисні ці заняття для людей розумової праці, які ведуть переважно сидячий спосіб життя та людей з виснаженою нервовою системою. Після перебування у лісі зазвичай ці люди відчувають прилив енергії та бадьорості, зняття напруги, внутрішню припіднятість, підвищення розумової працездатності.

3.2 Зміцнення терморегуляторної системи організму.
Стрес фізичного навантаження дуже часто ускладнюють температурні фактори навколишнього середовища. Виконання м'язової діяльності в умовах високої і низької температури навколишнього середовища стає досить тяжкою "ношею" для механізмів, які регулюють температуру тіла. Хоча ці механізми ефективні при регуляції температури тіла, їх функціонування може бути неадекватним в умовах екстремальних температур. На щастя, наш організм з часом може адаптуватися до таких стресів.
Як підготовитися до виконання фізичних навантажень в умовах високої температури навколишнього середовища? Чи підвищують толерантність до термального стресу тренування, які проводяться в умовах високої температури навколишнього середовища? Ці питання досліджувались не раз. Результати численних експериментів показують, що тренування, які проводяться в умовах високої температури, викликають поступове пристосування нашого організму до термального стресу і, як наслідок, підвищення рівня м'язової діяльності в умовах високої температури.
Довготривалі тренувальні навантаження в умовах підвищеної температури навколишнього середовища поступово покращують здатність організму віддавати надлишок тепла. Це знижує ризик теплового перевантаження і теплового удару. Цей процес називається акліматизацією до умов підвищеної температури навколишнього середовища і містить багато змін в процесі потовиділення і периферійному кровообігу.
При повторних впливах умов жаркого клімату на спортсмена постійно покращується властивість віддачі тепла тілом. Цей процес адаптації називається акліматизацією до умов високої температури.
Інтенсивність потовиділення збільшується в ділянках, які найбільш підпадають під вплив теплових факторів, а також в ділянках, які характеризуються максимальними втратами тепла. Це веде до зниження температури шкіри і підвищенню термального градієнта між температурою ядра і температурою шкіри, який забезпечує втрати тепла.
Внаслідок акліматизації збільшується систоличний об'єм крові. В разі необхідності це сприяє кращому кровозабезпеченню активних м'язів і шкіри.
Акліматизація до умов високої температури знижує інтенсивність використання м'язового глікогену, тим самим затримуючи виникнення втоми.
Акліматизація до умов високої температури відбувається при виконання фізичних навантажень в умовах високої температури, а не простого перебування в таких умовах. Ступінь досягнення акліматизації залежить від умов, в яких спортсмен знаходився під час кожного тренувального заняття, тривалості перебування в таких умовах, а також від інтенсивності метаболічного утворення енергії.
Як ми уже знаємо, гіпоталамус має установочний температурний рівень близько 370C, добові коливання температури не перевищують 10C. Зниження шкірної температури або температури крові змушує терморегуляторний центр (гіпоталамус) активізувати механізми, які зберігають тепло і збільшують його утворення. Основні способи запобігання надмірного переохолодження нашого тіла включають:
- тремтіння;
- нескорочувальний термогенез;
- звуження периферійних судин.
Тремтіння (неконтрольовані скорочення м'язів) збільшують інтенсивність утворення тепла внаслідок метаболічних процесів, допомагають зберегти або підвищити температуру тіла.
Нескорочувальний термогенез виконує ту ж функцію шляхом стимулювання симпатичної нервової системи, а також завдяки дії таких гормонів, як тироксин і катехоламіни.
Звуження периферійних судин обмежує передачу тепла з глибини тіла до поверхні шкіри і, як наслідок, знижує його віддачу навколишньому середовищу.
Розміри тіла також впливають на величину тепловтрат. При більшій площі поверхні тіла і незначній кількості підшкірного жиру віддача тепла в навколишнє середовище відбувається швидше. Тому менш схильні до виникаючої гіпотермії ті, у кого менше відношення площі тіла до маси, і ті, у кого більш високий вміст жиру в організмі.
Вітер підсилює тепловтрати конвекцією і проведенням, тому його дію необхідно приймати до уваги при виконанні фізичних навантажень в умовах низької температури навколишнього середовища.
Значно збільшуються тепловтрати проведенням при зануренні у холодну воду. В деякій мірі вони компенсуються утворенням тепла внаслідок виконання фізичних навантажень.
Охолоджений м'яз стає більш слабким, тому швидше виникає втома.
При тривалому виконанні фізичних навантажень, коли енергозабезпечення скорочується, а інтенсивність роботи зменшується, у людини підвищується сприйняття до виникнення гіпотермії.
М'язова діяльність стимулює виділення катехоламінів, які збільшують мобілізацію і використання вільних жирних кислот у якості джерела енергії. Але в умовах низької температури відбувається звуження судин, яке обмежує кровопостачання підшкірної жирової тканини і тим самим негативно впливає на цей процес.
Є досить незначна інформація про акліматизацію людини до холоду. Згідно даним, тривалий щоденний вплив холодної води призводить до збільшення підшкірного жиру.
Приводились також дані про те, що впливи холоду які повторюються, змінюють периферійний кровообіг і температуру шкіри, але ступінь змін був досить незначний, а отримані результати непереконливі. Польові дослідження показали, що тривалі впливи холоду на деякі ділянки тіла, наприклад руки, можуть підвищувати толерантність до низької температури. Наприклад, у рибаків, які протягом тривалого часу працюють руками у холодній воді, значно звужені судини. Крім того, у них спостерігається локальне зігрівання шкіри рук. Інтенсивність і ступінь пристосувальних реакцій до таких умов повністю не досліджені. Таким чином, акліматизація до умов низької температури навколишнього середовища не так старанно досліджена, як акліматизація до теплового стресу.

4. Учбова та позаурочна форма шкільного туризму як передмова жля зміцнення здоров’я.
Туристсько-краєзнавча робота є початком ознайомлення учнів з туризмом як засобом оздоровлення.
Основними завданнями туристичної роботи в школі на сучасному етапі є:
1) допомога школі у навчанні та вихованні;
2) прищеплювати любов до праці, виявляти і всебічно вивчати індивідуальні особливості характеру учнів та їх нахили, допомагати їм у свідомому виборі майбутньої професії;
3) оздоровлювати дітей, зміцнювати їх фізично і морально;
4) поповнювати зібраними у походах та на екскурсіях матеріалами шкільні краєзнавчі музеї, кабінеті, кутки;
5) підвищувати кваліфікацію вчителів географії, фізичної культури, вдосконалювати навики їх науково-дослідної роботи та суспільно-корисної праці тощо.
Отже туристсько-краєзнавчу діяльність можна розглядати як об'єктивну потребу суспільства, пов'язувати навчально-виховний процес з актуальними питаннями становлення нашої держави, з підготовкою учнів до суспільно-корисної та трудової дисципліни.
Туристсько-краєзнавча робота, яка в недалекому минулому була справою лише вчителів-ентузіастів, останнім часом все більше впроваджується в практику школи, послідовно проходить через весь процес навчання та виховання школярів.
Шкільний туризм включає в себе дві форми навчання - учбова та позашкільна. Ці форми туризму знаходяться в тісному взаємозв'язку і доповнюють одне одного. Але між ними є й відмінність - зміст, форми роботи, принципи комплектування групи учасниками туристичного гуртка. Якщо в учбовому туризмі, краєзнавстві приймають участь усі школярі, то в позашкільному - тільки за бажанням. Учбовий туризм пов'язаний з проведенням учбових занять; позашкільний опирається на такі форми, як гурток, походи, експедиції, змагання тощо.
Туристичні походи, експедиції, екскурсії здійснюються групою школярів за визначеними маршрутами з використанням різних способів та засобів пересування з метою змістовного відпочинку, фізичного розвитку, пізнання, виконання суспільно-корисної праці і профорієнтації.
Як багато не читали б ми про якусь місцевість, скільки б нам не розказували наші товариші, побачивши розумієш, наскільки бідними були наші уявлення і наскільки багате та цікаве те що ми бачимо своїми очима. Навіть сьогодні, маючи на озброєнні телебачення, кіно, фотоогляди, неможливо зрівняти сприйняття незвіданого на даний час. Ми не тільки бачимо, але й чуємо, сприймаємо запахи, відчуваємо свіжі струмені вітерця, стік води з гірського водоспаду. А найважливіше, пізнаючи свій край, долаючи перешкоди, загартовуємо свою волю, змінюємо своє ставлення до природи, товаришів, до фізичної культури, до себе особисто.
Учбова форма шкільного туризму. Примірні учбові плани і програми,графік проведення походів і масових туристичних заходів побудована відповідно до вимог сучасного рівня географічної науки та завдань щодо подальшого зміцнення зв'язку навчання і виховання з життям.
В учбовій програмі з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів туризму відводиться по 2 години в четвертому, п'ятому, сьомому класах і по 4 години в шостому, восьмому і дев'ятому класах. У початкових та десятих, одинадцятих класах туризм в програмному матеріалі з фізичної культури не передбачений. Єдиним засобом збільшення кількості годин є створення секцій, гуртків, клубів з туризму, або його різновиду.
ІV класи
Підготовка групового та особистого спорядження до туристської подорожі. Пакування спорядження та пакування рюкзака. Встановлення намету. Гігієна туриста. Загальні гігієнічні вимоги. Забезпечення самоконтролю. Комплектація похідної аптечки.
Рух у похідному строю. Зміни типу руху. Зупинки для відпочинку. Подолання перешкод.
Домашнім завданням для 4 класу є укладання рюкзака за 1 XB.
V класи
Орієнтування в поході. Топографічна підготовка. Користування компасом. Визначення азимуту та рух за азимутом. Визначення місця та обладнання бівуака.
VI класи
Долікарняна медична допомога. Транспортування потерпшого. Краєзнавство. Підготовка до участі у змаганнях з туристичної техніки на етапах: 1) укладання рюкзака; 2) підготовка до розпалювання багаття; встановлення намету; 4) орієнтування на місцевості; 5) основні топографічні дані; 6) перша долікарняна допомога; 7) подолання завалів, хащі, чагарників; 8) в'язка вузлів; 9) рух через умовне «болото по купинах»; 10) рух по жердинах; 11) переправа через умовну річку убрід; 12) траверс схилу; 13) спуск по схилу спортивним способом; 14) підготовка до переправи одним із способів (на плавзасобах, мотузках з поручнями, убрід з поручнями, по колоді, підвісна переправа).
VII класи
Оздоровче змагання. Фізична підготовка юного туриста. Орієнтування на місцевості різними способами.
VIII класи
Проходження етапів туристської техніка: спуск, підйом та траверс схилу; в'язання вузлів (провідник, подвійний провідник, вісімка, булінь, брамшкотовий, удавка, прямий, зустрічний, схоплюючий); різні види переправ; рух по купинах та жердинах.
IX класи
Орієнтування на місцевості. Надання долікарняної допомоги. Технічні етапи туристичних змагань.
Отже, можна відмітити, що початкова туристична підготовка школярів досить насичена і дає нам всі підстави для подальшого розвитку туризму, закріплення знань і вмінь на практиці, наробка навичок.
Позаурочна форма шкільного туризму. Шкільною програмою передбачено проведення навчальних екскурсій. Навчальні екскурсії ставлять за мету практично закріпити теоретичний матеріал відповідно до шкільної програми. Позапрограмні екскурсії мають в основному дослідницький характер, їх мета ширша: вивчити свій населений пункт, мікрорайон, місто, область, господарські і культурні центри, історичне минуле і перспективи на майбутнє, познайомитись з людьми, з їхньою працею, традиціями, виконанням народногосподарських планів. Екскурсія - недовготривалий колективний вихід чи поїздка за межі звичайного оточення для безпосереднього ознайомлення з природою і діяльністю населення, найбільш доступна для широких учнівських мас форма пізнання навколишнього світу, яка передбачає досить вузьку програму.
Екскурсія, як і урок, має мету, тему, план, свої методи роботи. Екскурсії бувають різними за змістом, місцем проведення і способом пересування.
За змістом екскурсії поділяють на оглядові (багатопланові), тематичні. Тематичні екскурсії завжди присвячуються певній темі, що, як правило, висвітлює окремий історичний період, одну значну подію або явище.
За місцем проведення розрізняють екскурсії по місту, музейні, природознавчі, виробничі. Значення учбових екскурсій полягає в тому, що шляхом цілеспрямованого вивчення діяльності рідного краю вони готують всіх учнів до пізнання абстрактних теоретичних знань.
Сьогодні, коли питання раціонального природокористування та охорони природи набули першорядного значення, роль екскурсій у природу зростає.
Організація близьких та дальніх екскурсій сприяє вивченню молоддю своєї Батьківщини, залученню її до трудової і громадської діяльності. Такі екскурсії мають широке пізнавальне й практичне значення.
Похід і подорож - це споріднені між собою за дидактичними завданнями і способами реалізації основні організаційні форми позакласної роботи.
Подорожують школярі і відправляються в походи здебільшого в канікулярний час. Одноденні походи і так звані вилазки (прогулянки) влаштовують і у вихідні, передвихідні та святкові дні. Доступність і масовість, тематична спрямованість, широка програма, переважання елементів живого споглядання і дослідництва, чудова можливість для фізичного загартування організму учасників - усі ці риси майже однаковою мірою притаманні для обох форм.
Похід - це недовгочасний (від одного-двох до шести днів) груповий перехід учнів середнього і старшого віку з метою вивчення рідного краю та фізичного загартування організму, основна форма туристсько-краєзнавчої роботи.
Похід - це найбільш масовий захід. Він поєднує як туристський захід (вибір і розробку маршруту, оволодіння туристськими навиками), так і краєзнавчий - вивчення особливостей природи свого краю, його економіки, культури тощо.
Всі походи передбачають способи пересування: пішки, по воді (плаваючі засоби), на лижах, на велосипедах тощо.
Саме в поході можна перевірити на практиці свої теоретичні знання, сформувати вміння, згуртувати групу, виявити свої здібності та інтереси. З досвіду роботи в школі видно, що найбільш ефективний результат дають туристичні походи. В поході закріплюються на практиці теоретичні знання, проявляються найрізноманітніші риси характеру, де вчитель може деякі з них розвивати, від деяких старається позбавити дітей. Можна сміливо сказати, що один похід більш ефективний, ніж декілька теоретичних занять. Тому юні туристи значний час проводять в походах.
Велику увагу приділяється найбільш поширеній та доступній формі туристичних походів - походу вихідного дня. Основним у підготовці походів вихідного дня є мета, для вирішення якої розробляється маршрут. При розробці маршруту походів вихідного дня враховується вік, фізична підготовка, інтереси учнів.
Включення в програму походів масових заходів (ігри на місцевості, змагання з туризму, спортивному орієнтуванню, конкурс самодіяльності біля вогнища, приготування їжі) підвищує інтерес до походів, покращує емоційний стан учасників походу, робить відпочинок більш ефективним.
В школах де ведеться туристична підготовка, велику допомогу можуть надати батьки, які мають певні навички туристсько-краєзнавчої роботи. Документом, що дає право на проведення походу вихідного дня, є маршрутний лист, до якого додається план-графік і схема маршруту.
Подорож: - тривале (в середньому до 20 днів) пересування фізично загартованих старшокласників з метою поглибленого вивчення свого краю чи віддалених місць республіки і країни - основна форма туристської роботи.
Основне призначення загальнооглядових походів і подорожей полягає в тому, щоб дати можливість юним мандрівникам дістати загальне враження про навколишній світ, про його характерні особливості, цікаві об'єкти й визначні місця.
Експедиція - тривале відрядження самодіяльної групи старшокласників з науковою метою, найскладніша форма організації позакласної краєзнавчої роботи, здійснюваної за планами наукових установ, господарських організацій для поглибленого вивчення навколишнього світу.
Мета експедиції - надати можливість школярам оволодіти елементарними прийомами дослідницької роботи в польових умовах, щоб прищепити їм смак до наукових спостережень і похідного життя. Важливим є також задоволення науковими і практичними результатами завдань.
Комплексна експедиція всебічно вивчає певну територію. У такому дослідженні беруть участь великі експедиційні загони, що об'єднують кілька спеціалізованих груп з тих, що ввійшли до галузевих експедицій.
Туристична естафета - це форма дитячого туризму, яка передбачає вивчення певного району, області, краю, чи всієї країни не однією групою, а кількома, які на певних відрізках маршруту змінюють одна одну. Завчасно траси туристичної подорожі поділяються на ділянки. Пройшовши свою ділянку і виконавши поставлені перед нею завдання, група передає естафету наступній і т.д.
Туристичні зльоти мають на меті обмін досвідом і підбиття підсумків туристсько-краєзнавчої роботи. Вони передбачають також змагання з туристського багатоборства, техніки пішохідного туризму, спортивного орієнтування тощо. На районному чи обласному зльоті всі матеріали узагальнюються і підбиваються підсумки.
Зліт починається парадом учасників В програму змагань включають:
1. Крос-похід, який здійснюється за маршрутом, розробленим методистами обласної станції юних туристів. При проходженні маршруту, учні отримують завдання по орієнтуванню на місцевості, рух в заданому напрямку, по маркерованій трасі.
2. Туристична естафета.
3. Огляд-конкурс на кращий стан бівуака.
4. Вікторина.
5. Конкурс поварів.
6. Конкурс туристичної пісні.
7. Конкурс на кращу фотогазету.
8. Топографічна зйомка місцевості тощо.
Туристичні зльоти особливо цінні тим, що вони сприяють зародженню нових туристичних секцій і об'єднанню розрізнених туристичних груп та окремих туристів в один згуртований і сильний колектив.
Мета зльотів - пропаганда туризму.

Висновки.
Оскільки метою даного дослідження було поставлене питання зміцнення систем організму засобами оздоровчо-спортивного туризму, була опрацьована велика кількість відповідної літератури, а також проведені досліди та зібрані статистичні дані. Виходячи з вищесказаного і відповідно пунктів, що були розглянуті в цій курсовій роботі, можна зробити наступні висновки.
Туризм, на нашу думку, може бути важливим засобом оздоровлення та реабілітації молоді, служити метою всебічного розвитку, підготовки до життя, праці.
У молоді, що займається туризмом дуже швидко зникає бажання вживати алкогольні напої, тютюн,  і, тим більше, наркотичні засоби.
Фізичне навантаження вкрай необіхдне для пониження ризику розвитку різних хвороб. Так як малорухливий спосіб життя може бути більш суттєвим фактором розвитку ожиріння, ніж переїдання.
Не викликає сумніву позитивний вплив батьків, що займаються різними видами спортивного туризму, на здоровий спосіб життя своїх дітей, оскільки успішні походи та сходження вимагають хорошої фізичної та технічної підготовки, а як наслідок - постійні тренування.
Отже, можна зробити висновок, що зайняття батьків туризмом і залучення до туризму дітей сприяє як фізичному, та психологічному та  моральному вихованню дітей.
Роблячи аналіз найбільш підходящих видів спорту та активного відпочинку ми бачимо, що найефективніші з них - це види туризму (водного, гірського, лижного). Профілактична цінність цих видів фізичної активності найкраще зміцнює функціональні системи організму: нервову, серцево-судинну, дихальну, м'язову, ендокринну та терморегуляторну.
Туристсько-краєзнавча робота є початком ознайомлення учнів з туризмом як засобом оздоровлення.
Таким чином, використання засобів оздоровчо-спортивного туризму є одним із ефективних шляхів психологічного та фізичного відновлення організму людини.

Література.
1. Аркин Я.Г., Захаров П.П. Люди в горах. Беседы об альпинизма. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - 270 с.
2. Бардык К.В. Азбука туризма. - М.: Просвещение, 1981. - 205 с.
3. Веретенников Е.И., Дрогов А.И. Общественный туристский анализ, подготовка, обучение, воспитание. - М.: Профиздат, 1990. - 171 с.
4. Ветер странствий: Альманах. Вып. 24 /Сост. Л.Г.Трипольський и др. -М.: Физкультура и спорт, 1989. - 224 с.
5. Вишняк А.И., Тарасенко В.И. Культура молодежного досуга. - К.: Вища школа, 1988.-72 с.
6. Власов А.А., Нагорный А.Г. Туризм. - М.: Висшая школа, 1977. - 95 с.
7. Гусева Э.Д. По туристским маршрутам. - М.: Знание, 1981. - 64 с.
8. Дрогов И.А., Фадеев В.Г. Подготовка и повышение квалификации кадров самодеятельного туризма. - М.: Центральное рекламное информационное бюро «Турист», 1987. - 80 с.
9. Кварталов В.А., Федорченко В.К. Туризм социальный: История и современность. - К.: Вища школа, 1989. - 342 с.
10 .Короп Ю.А., Цвек С.Ф. Физическое воспитание в спортивно-оздоровительных лагерях. - К.: Здоров'я, 1988. - 136 с.
11.Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. - К.: Вища школа, 1994. - 191 с.
12.Крачило Н.П. Организация работы по географическому краеведению и туризму. - К.: УМК ВО, 1988. - 200 с.
13.Кудрявцев В.Н., Колесников А.А. Туристские слеты и соревнования. -М.: ВЦПС Профиздат, 1965. - 96 с.
14.Никишин Л.Ф., Коструб А.А. Туризм и здоровье. - К.: Здоровье, 1991.-217с.
15.Пиротинский А.Е. Подготовка скалолаза. - М.: Физкультура и спорт, 1987.-256 с.
І6.Плахтій П.Д. Фізіологія системи дихання. - Кам'янець-Подільськ, 1996.-116с.
17.Попчиковский В.Ю. Организация и проведение туристических походов. - М.: Профиздат, 1987. - 24 с.
18.Походы выходного дня: Методические рекомендации. - М.: Центральное рекламное информационное бюро «Турист», 1977. - 44 с.
19.Програма для турисько-краєзнавчих гуртків позашкільних закладів /За ред. Д.Г.Омельченко. - К.: ІЗМН, 1996. - 124 с.
20.Путрик Ю.С., Свешников В.В. Туризм глазами географа. - М.: Мысль, 1986.-158 с.
21.Ромашков Е.Г. Туристский поход в выходной день. - М.: Профиздат, 1964.-71 с.
22.Ростовцев Д.Е. Подготовка горнолыжника. - М.: Физкультура и спорт, 1987.-176 с.
23.Рувинский Л.И., Хохлов С.И. Как воспитать волю и характер. - М.: Просвещение, 1988. - 160 с.
24.Сергеев В.Н., Синеков А.Ф. Умеете ли вы отдыхать? Прочь усталость! -М.: Знание, 1989.-191 с.
25.Сергеев В.Н. Туризм и здоровье. - М.: Профиздат, 1987. - 80 с.

 

Яндекс.Метрика >