...
Дипломна робота Особливості побудови тренувального процесу при двоцикловій організації річного тренування бігунів стаєрів. PDF Печать E-mail


Дипломна робота
Особливості побудови тренувального процесу
при двоцикловій організації річного
тренування бігунів стаєрів.



Зміст
Вступ
Розділ І      Фізіологічні основи бігу на довгі дистанції.
І.1.   Розминка і її фізіологічна суть.
І.2.   Фізіологічна характеристика стану впрацюваня.
І.3.   Поняття фізичного тренування, натренованості, підготовленості
і спортивної форми.
Розділ ІІ     Структура річного змагально - тренувального циклу
підготовки бігунів - стаєрів.
ІІ.1   Планування цілорічного тренувального процесу бігунів
на довгі дистанції.
ІІ.2.  Структура цілорічного тренування бігунів - стаєрів при
одно - і двоцикловій побудові.
ІІ.3.  Обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень в річному
циклі у бігунів на довгі дистанції.
ІІ.4.  Організація проведення та аналіз результатів дослідження.
Висновки
Додатки
Література

Вступ

Актуальність.

Розвиток матеріальної бази змінив уявлення про легку атлетику як літній вид спорту. У світі було зведено чимало манежів і з'явилася можливість проводити у зимовий час значну кількість змагань. Це в свою чергу призвело до значного розширення календаря змагань.
Необхідність виступати в манежах, невпинне зростання результатів вимагають проведення спеціальной підготовки і зміни традиційного планування цілорічного тренування. Так з'являється система цілорічного тренування легкоатлетів за двома циклами.
За останні роки рівень результатів у бігунів на довгі дистанції в Україні значно піднявся. Але помітне значне відставання від закордонних спортсменів, які показують досить високі результати як зимою, так і у літній період. Причин чимало, і однією з них є недосконала побудова цілорічної системи тренування бігунів на довгі дистанції, як при одноцикловому, двоцикловому, так і багатоцикловому тренуванні.
Дослідження порівняльної ефективності одно -, та двоциклової періодизації трренування бігунів на довгі дистанції свідчить про те, що для бігунів масових розрядів ( ІІІ, ІІ ) ( за темпами щорічного зростання результатів ) більш ефективне двоциклова побудова тренування.
Спортсмени ж високого класу з багаторічним досвідом занять можуть використовувати як одно - , так і двоциклову періодизацію в залежності від завдань, які стоять перед ними в даному році, із урахуванням індивідуальних особливостей.

Робоча гіпотеза.

Теоретичний аналіз спеціальної, наукової і методичної літератури, узагальненя досвіду практичної роботи вітчизняних і зарубіжних спеціалістів дозволяє передбачити, що при двоцикловій побудові цілорічного тренування бігунів на довгі дистанції буде більш високий приріст результатів протягом усього змагального періоду.

Об'єкт дослідження - тренувальний процес при двоцикловій організації річноготренування юних бігунів - стаєрів.

Предмет дослідження - організаційно - педагогічні особливості побудови тренувального процесу при двоцикловому річному плануванні.

Метою нашої роботи є спроба розглянути сучасний стан періодизації спортивног тренування у бігунів на довгі дистанції, дати аналіз обсягу і інтенсивності навантаження в річному циклі тренування, дослідити дина міку росту спортивного результату на основній  і суміжних дистанціях у річному циклі. Вивчення і перевірка ефективності побудови тренувального процесу при двоцикловій організації цілорічного тренування бігунів - стаєрів.

Завдання дослідження:
1.  Вивчит системи побудови тренувального процесу протягом річного циклу, стан періодизації спортивного тренування бігунів на довгі дистанції.
2.  Зробити аналіз обсягу інтенсивності тренувального навантаження, їхнє оптимальне поєднання в річному циклі тренівання.
3.  Дослідити динаміку росту спортивного результату на основній дистанції у річному циклі.
4.  Розробити практичні рекомендації до застосування засобів тренування по етапам і періодам річного циклу.

Практичне значення дослідження полягає в підготовці і впровадженні в практику ДЮСШ методичних рекомендацій, що до особливостей побудови тренувального процесу при двоцикловій організації річного тренування бігунів на довгі дистанції.


Розділ І.   Фізіологічні основи бігу на довгі дистанції.

І.1.   Розминка її суть і значення.

Будь які предстартові зрушення в організмі не спроможні забезпечити повну підготовку юного спортсмена до високопродуктивної мязової діяльності. Кінцева функціональна  готовність спортсмена досягається розминкою.
Розминка - це комплекс фізичних вправ, після яких проходить тренувальне заняття, або змагальна діяльність ( старт ).
Мета розминки - підведення організму юного спортсмена в стан якнайбільшої працездатності перед стартом. Розминка поліпшує забезпечення працюючих м'язів киснем. Це досягається посиленням активності киснезабезпечуючих систем ( зростанням легеневої вентиляції та швидкості дифузії кисню з альвеол в кров, направлений перерозподіл кровообігу, вихід депованої крові ) до рівня, необхідного перед початком основної діяльності. Розминка є важливим фактором оптимізації процесів терморегуляції, прискорення впрацювання вегетативних систем. Посилюючи кровообіг в капілярах шкіри, розминка знижує поріг потовиділення, поліпшує тепловіддачу, попереджуючи тим самим перегрівання організму.
Суттєва роль розминки як фактора підвищенння температури працюючих м'язів і організму вцілому. Розігрівання м'язів знижує їх в'язкість, підвищує збудливість і скоротливість ( викликане розминкою підвищення температури тіла на два градуси збільшує швидкість скорочення м'язів на 10 - 25 % ). Слід пам'ятати, що пасивне розігрівання м'язів і навіть загальне підвищення температури тіла не дає такого ж підвищення працездатності, як активна розминка [      ]. Це ще раз підкреслює важливу роль розминки, як специфічного фактора підвищення працездатності.
Під впливом розминки посилюється активність окислюваних ферментів і розпад оксигемоглобіну в м'язах, знижується в'язкість крові. Викликане розминкою зниження в'язкості м'язів і підвищення їх еластичності є основними факторами, що попереджують мікророзриви в м'язах.
Розминці важлива спецефічність. Вона визначається характером майбутньої роботи. Так розминка стаєра направлена на розгортання переважно аеробних процесів енергозабезпечення.
В залежності від завдань які передбачається вирішити за допомогою розминки, розрізняють її загальну і спеціальну частини.
Загальна розминка спричиняє неспецифічні зміни фунцій організму ( зміни, які не залежать від специфіки майбутньої роботи). Ці зміни забезпечують підготовку організму вцілому до майбутньої роботи. Метою загальної розминки є посилення функцій усіх фізіологічних систем. При використанні різноманітних вправ (біг, загальнорозвиваючі вправи для рук, ніг, тулуба тощо) ця частина розминки може бути однаковою, як у спринтера так і у марафонця.
Спеціальна розминка забеспечує вибіркове підвищення збудливості окремих нервових центрів, окремих груп скелетних м'язів. Метою спеціальної розминки є посилення головним чином тих функцій, які найбільш важливі в майбутній м'язевій діяльності. Використання цих вправ в розминці направлене головним чином на активізацію нервових центрів, які забезпечуватимуть узгоджену діяльність окремих ланок рухового апарату.
Тривалість розминки, величина інтервалу часу між її закінченням і початком основної роботи залежить від характеру діяльності, метеорологічних умов, ступеня натренованості спортсмена, його емоційного стану. Середня тривалість розминки 40 хвилин.Для попередження порушень умовнорефлекторних зв'язків, що утворилися раніше між розминкою і тренуванням, тривалість розминки перед змаганнями повинна бути такою ж, якою вона була перед тренуванням.
Інтенсивність розминки повинна бути такою, щоб забезпечити рясне потовиділення. Разом з тим, вона повинна бути індивідуальною і невтомливою. Крім того, враховуючи закономірність зниження хронаксії м'язів, які не беруть участі в даній роботі, при розминці доцільно навантажувати не лише ті м'язи, які братимуть безпосередню участь у виконанні даної роботи, але й інші неактивні.

І.2. Характериистика стану впрацювання.

На початку будь-якої роботи відбувається підвищення працездатності. Цей прцес адаптації організму до більш високого рівня активності називається впрацюванням. Впрацювання часто істотно впливає на ефективність діяльності спортсмена - це біологічна закономірність, один із основних принципів фізіологічного життя [       ].
Спортивне впрацювання - це період переходу від рівня стартового стану до стійкого стану працездатності, період пошуку найбільш оптимального рівня фунціонувння оргнів і систем органызму для забезпечення узгодженого переходу активності усіх функцій на робочий рівень. Таким чином в період впрацювання формується новий рівень функціонування вегетативних і анімальних функцій, відбувається формування характерної для даного виду м'язевої діяльності рухової домінанти [       ].
Формування необхідного стереотипу рухів, який обумовлює поліпшення координації рухів, сили і витривалості, вимагає відповідних витрат енергії і проходить поступово. Адже на початку будь-якої роботи рухи людини погано координовані, енерговитрати на одиницю роботи більші, ніж після впрацювання. Для підвищення працездатності скелетних м'язів потрібен деякий час. Так, впрацювання рухового апарату юного спортсмена на довгі дистанції триває біля 2 хвилин [       ].
Таким чином при виконанні швидкої роботи впрацювання триває всього декілька секунд, а при тривалій роботі - декілька хвилин. Це пояснюється тим, що досягнення максимальної анаеробної продуктивності, за рахунок якої здійснюється енергозабезпечення короткотривалої м'язевої роботи, відбувається значно швидше,ніж розгортання аеробних реакцій дихального фосфорилювання.Невідповідність між кисневими потребами організму і його реальним забезпеченням в період впрацювання призводить до утворення кисневого дифіциту. При виконанні вправ невеликої інтенсивності кисневий дефіцит покривається ще до закінчення роботи за рахунок надмірного споживання кисню на початку періоду стійкого стану. так, споживання кисню у стаєрів встигає досягнути 4 - 6 л/хв. Але повністю кисневий запит незадовільняється, тому стан, який виникає, не є стійким. МСК (максимальне споживання кисню) сягає таких величин -  77 - 94 мл/кг за 1 хвилину.
Сумарний кисневий запит при бігу на 5000м дорівнює в середньому 90л, при бігу на 10000м - близько 130л. Його величина залежить від тактики пробігання дистанції. Якщо сортсмен біжить з прскоренням і особливо, колии він різко фінішує,то кисневий борг може зрости до 10 - 12л і більше.
У фізично натренованих спортсменів період впрацювання менш тривалий, ніж у новачків. Цим пояснюється велика різниця щодо величин кисневого дифіциту, у натренованих спортсменів вона завжди менша, ніж у новачків.

І.3.  Поняття фізичного тренування, натренованості, підготовленості і спортивної форми.

З фізіологічної точки зору тренування - це процес, спрямований на вдосконалення механізмів нервової та гуморальної регуляції функцій рухового апарату і вегетативних систем енергозабеспечення діяльності, зростання обсягу функціональних резервів окремих органів і систем організму. Прямим наслідком тренування є підвищення спеціальної працездатності (розвиток підготовленості).
Аспекти підготовленості . Під впливом сиистематичних тренувань в організм юних спортсменів проходять біомеханічні, морфологічні і функціональні зміни, направлені на зростання працездатності організму. Сумарний ефект спортивного тренування умовно виражається поняттям про натренованість, підготовленість і спортивну форму.
Натренованість - це ступінь біологічного пристосування організму до пред'явлених йому     тренувальних навантажень. Натренованість є наслідком систематичного виконання фізичних вправ, вона є основою підвищення працездатності спортсмена. Фізіологічний аспект натренованості визначається рівнем морфо-фізіологічних показників організму, загальним станом здоров'я, обсягом функціональних резервів окремих органів і систем організму.
Таким чином, розвиток натренованості полягає в регулюванні взаємовідношень процесів втомии і відновлення. Збудником і основним стимулятором відновних процесів в працюючих органах є втома. Увідповідь наа дію подразників ( якщо робота була достатньою,тобто ппороговою або надпороговою за інтесифікацією і обсягом ) організм реагує адаптивним вдосконаленням вегатативних і анімальних функцій, надвідновленням витрачених на роботу енергоресурсів. При цоьму як справедливо стверджував О.О. Ухтамський, організм не лише не зношується, а й розвивається: здатність до адаптаційної асиміляції. Виконання достатньої за величиною м'язевої роботи викликає активізацію генетичного апарата клітин, стимулює біосинтез енергосубстратів, м'язових білків та інших речовин, необхідних для побудови клітин.
Розрізняють негайний і слідовий ефекти вправи. Негайний ефект фізичної вправи -це       
функціональні зміни, які відбуваються в організмі безпосередньо під час виконання вправи.  Реакція - відповідь організму на виконану вправу, позначається терміном 'слідовий ефект '.
В час вконання вправи  відбувається оперативна реалізація набутої раніше працездтності. Під кінець напруженої роботи і тривалої роботи працездтність спортсмена знижується, виникає втома. В цей період істотно зростає функціонльна активність органів і систем організму, зростають втрати енергії необхідної для м'зових скорочень та функціонування інших систем організму. 
Відновлення функціонального стану окремих органів і систем проходить гетерохронно. В ряді випадків ( при виконанні статичних вправ ). Гетерохроність, відновлення окремих функцій  належить враховувати при нормуванні інтервалів відпочинку між повторним виконанням вправи. Тому виняткова увага аспекту натренованості приділяється у видах спорту, в основі підготовки яких лежить витривалість, а отже і бігу на довгі дистанції.
Підготовленість - це комплексний результат фізичної ( міри розвитку рухових здібностей), технічної ( рівень вдосконалення рухових навичок ), тактичної ( рівень знань та рівень розвитку тактичного мислення по дистанції ), функціональної ( обсяг функціональних резервів окремих органів та систем організму в цілому ) і психологічної ( рівень вдосконалення вольових якостей ) підготовки.
Спортивна форма відображає об'єктивний і суб'єктивний стан найвищого для даного періоду тренувального циклу, готовність спортсменів до спортивних досягнень. Спортивна форма характеризується найвищим рівнем натренованості спортсмена, його готовністю до участі в основних змаганнях.
Систематичні тренування бігунів на довгі дистанції призводять до вдосконалення функцій всіх органів і систем організму спортсмена.
В річному тренувальному циклі специфічна працездатність змінюється пофазно. Для першої фази характерним є встановлення спортивної форми, для другої - її стабілізація, для третьої - тимчасова втрата. Відповідно вказаним фазам розвитку натренованості в кожному річному тренувальному циклі виділяють підготовчий, змагальний і перехідний періоди.
Метою підготовчого періоду є забезпечення поступової адаптації організму до фізичних навантажень, розвиток необхідних рухових здібностей і вдосконалення техніки бігу. В цьому періоді поступово підвищують обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень. Загальна тривалість підготовчого періоду залежить від специфіки бігу, рівня підготовленості спортсмена, вона може тривати від декількох тижнів до 3 - 6 місяців. Інтенсивність початкових навантажень - 60 % від максимально можливих.
Поліпшення загального самопочуття, підвищення порогу толерантності до фізичних навантажень, свідчать про готовність переходу до основного ( змагального) періоду тренувань.
Змагальний період передбачає участь у основних змаганнях. Його мета - збереження і підвищення досягнутого рівня натренованості, тривалість - 4 - 5 місяців.

Розділ ІІ   Структура річного змагально - тренувального циклу підготовки бігунів - стаєрів.

ІІ.1.   Планування цілорічного тренувального процесу бігунів на довгі дистанції.

Характерна для сучасного спорту тенденція  - використання змагань, як одного з найбільш ефективних методів підготовки спортсменів високого класу - створили ілюзію того,
що створені погляди на періодизацію спортивної підготовки вступили впротиріччя з передовою спортивною практикою.
Ряд теоретиків і практиків стали заперечувати наявність підготовчого, змагального і перехідного періодів з наявними їм специфічними завданнями і змістом, вводили планування тренувального процесу з підготовкою до більш чи менш великого змагання. Окремі спеціалісти рекомендують виключити існуючу періодизацію і пропонують розглядати тренувальний процес, як суцільний ланцюг безпосередньої підготовки і участі спортсменів в різних змаганнях [       ].
В той же час виникли і нові, протилежні вище наведеним, теорії побудови річного циклу у спортсменів високої кваліфікації. На сьогоднішній день створені науково-теоретичні основи для побудови підготовки  3-х, 4-5  і навіть 6-7 циклів, що відповідає реальному стану спортивної практики другої половини 90-х років [       ].
Не секрет, що майже всі спеціалісти, що висвітлюють нові теорії побудови підготовки, не наводять конкретних матеріалів, а частіше за все посилаються на представників еліти сучасного спорту, приписуючи їм, без фактичного аналізу їх спортивної практики, властивість показувати вищі спортивні досягнення практично цілий рік.
Дослідження структури річного змагально - тренувального циклу в найсильніших легкоатлетів світу показали, що в спорті вищих досягнень він не складається з  3-4-5-6 макроциклів, як вважають окремі спеціалісти. В той же час в легкій атлетиці чітко зберігаються дві структури річного циклу: одно - і двоциклова, розроблені і апробовані ще в 50-ті роки. Цих двох структур дотримуються спортсмени всіх континентів і обох півкуль.
Плануючи цілорічне тренування спортсменів, тренер опирався на необхідність досягнення максимального можливого рівня спортивних результатів для конкретного етапу вдосконалення спортсмена. Це можливо лише при наявності спортивної форми - стану оптимальної готовності до найвищих досягнень. Розвиток спортивної форми проходить в три фази: набуття, стабілізації, тимчасово їх втрати. Фазами розвитку спортивної форми визначаються особливості побудови цілорічного тренування. У відповідності з етапами розвитку спортивної форми тренувальний макроцикл поділяється на три періоди: підготовчий, змагальний і перехідний. Підготовчий період фазі набуття спортивної форми, змагальний - її стабілізації і перехідний - тимчасової втрати [       ].
Підготовчий період. Центральне місце в річному циклі тренування юного спортсмена займає підготовчий період. Удосконалення в вибраному виді спорту проходить на фоні великої роботи, направленої на покращення всебічного фізичного розвитку юного спортсмена, на підвищення функціональних можливостей його організму та оволодіння технікою, вольовою закалкою.
Адже саме в цьому періоді формуються основи для подальших спеціальних навантажень. Образно висловлюючись: ' Що посієш в підготовчому періоді, те й пожнеж в змагальному'.
Підготовчий період прийнято поділяти на два етапи. Перший - ( жовтень - лютий ) і другий етап ( березень - квітень ). Таке поділення на два етапи радить А. Макаров. Та багато інших авторів радять ділити підготовчий період на три етапи ( Бойко О.Ф. Леоненко.И.Ф. Смирнов. А.Ф.). Але рекомендації цих авторів в основному торкається підготовки спортсменів високої кваліфікації, та не виключено, що такий розподіл і для юних бігунів-стаєрів. При плануванні підготовчого періоду тренер повинен поставити перед собою такі задачі:
а) підвищення рівня загальної фізичної підготовки ( ЗФП );
б) розвиток загальної витривалості і основних рухових якостей: сили, швидкості, спритності;
в) виховання морально-вольових якостей;
г) вивчення техніки бігу;
д) набуття знань про гігієну і самоконтроль спортсмена;
Головна задача першого етапу втягнутись в біг, сприяти розвитку загальної витривалості, показником якої може бути зниження ЧСС.
Підготовчий період розподіляється на два етапи: загально-підготовчий і спеціально-підготовчий. На цьому етапі тренування, загальний об'єм вправ ЗФП значно перевищує об'єм вправ СФП. Основними засобами спеціальної підготовки являються спеціально-підготовчі вправи.
Мікроцикли першого етапу підготовчого періоду формуються так, щоб створити якомога кращі умови для всебічної підготовки спортсмена. Кількість основних занять в недільному циклі коливається від 3 до 5 ( в залежності від підготовленості юного спортсмена. Кожне заняття як правило вирішує декілька завдань і разом з тим має свою певну направленість.

Приблизна схема тренування на початку підготовчого періоду.
Дні мікро-циклу    Переважна направленість занять    Відносна характеристика навантаження
За об’ємом     За інтенсивністю
1-й    Зальна спортивно-технічна підготовка , розвиток сили або швидкості    Середнє     Високе
2-й    Спеціальна технічна підготовка, розвиток швидкості або сили    Середнє     Максимальне або високе
3-й    Активний відпочинок або додаткове заняття     Мала     Низьке або середнє
4-й    Розвиток швидкості, сили і витривалості    Середнє або велике    Високе
5-й    Активний відпочинок або додаткове заняття    Мале або середнє    Низьке
6-й    Розвиток загальної витривалості    Максимальне або велике   
7-й    Активний відпочинок    _______    ______

Основна направленість спеціально-підготовчого етапу підготовчого періоду встановлення спортивної форми. Змінюючи зміст різних сторін підготовки юних спортсменів, який тепер направлений на розвиток спеціальних фізичних якостей, засвоєння технічних і тактичних навиків і знань, збільшується об'єм спеціальної підготовки і змінюється зміст її засобів. Додаються змагальні вправи, хоча у відносно малому об'ємі.

Приблизна схема мікроциклу тренування на спеціально-підготвчому етапі підготовчого періоду.

Дні мікро-циклу    Переважна направленість занять    Відносна характеристика навантаження
За об’ємом     За інтенсивністю
1-й    Активний відпочинок    _________    ________
2-й    Загальна фізична підготовка    Велике або середнє     Велике або середнє
3-й    Спеціальна підготовка    Велике     Велике або максимальне
4-й    Активний відпочинок або загальна підготовка    Мале або середнє    Середнє
5-й    Спеціальна підготовка    Середнє     Середнє або велике
6-й    Спеціальна підготовка або активний відпочинок типу розминка    Мале     Велика або середня
7-й    Відпочинок     _______    ______

Змагальний період. В цьому періоді основна увага приділяється розвитку спеціальної витривалості і вихованню анаеробних процесів для цього інтенсивність занять підвищується, проте ця задача другорядна і на ній не потрібно зациклюватись.
В змагальному періоді всі якості набуті бігуном в підготовчому періоді, повинні найти своє вираження в досягненні високого результату в період відповідальних змагань. В цей період поставлені такі задачі:
а) подальше підвищення загальної і спеціальної витривалості, а також швидкості;
б) оволодіння технікою бігу та її вдосконалення;
в) підтримка всебічного фізичного розвитку;
г) набуття досвіду участі в змаганнях;
д) вивчення тактики бігу;
є) розвиток "відчуття темпу";
Для вирішення цих задач використовуються всі форми бігового тренування. Основними, залишаються методи довготривалого тренування, перемінного тренування і "фартлєк".
Однак значно зростає інтервальний біг на рівних відрізках ( 150 - 800м ) ( 1000 - 2000м ), що в сумі має близько 2 - 3 км в першому випадку, та 4 - 6 в другому.
Перед участю в перших змаганнях проводиться психологічний настрій бігуна, в який входить постанова задач змагань. Участь в змаганнях потрібно проаналізувати і вказати учням на їх помилки. З початком змагань виникає потреба в вивченні тактики бігу. Для вивчення тактичних прийомів використовують наступні вправи:
а) групові старти з задачею бути лідером;
б) біг зі зміною лідерів;
в) біг по дистанції з декількома фінішами;
Перехідний період. Головною задачею перехідного періоду являється відновлення сил бігуна після напружених тренувань і змагань.
В цей період під час тренувальних занять, бажано широко використовувати груповий метод тренування, можливість в невимушеній ситуації вирішувати тактичні задачі і вдосконалювати техніку бігу, шляхом використання таких засобів, як біг в колону по одному зі зміною лідера, "фартлєк", повторний біг з "форою", перемінний біг зі зміною швидкості.
Слід використовувати емоційні спортивні ігри ( футбол, баскетбол, регбі, гандбол ).Як було помічено тренерами, техніка рухів відновлюється значно швидше ніж діяльність внутрішніх органів ( особливо дихальної і серцево - судинної системи ).Для відновлення цих органів необхідно затратити майже половину заключного періоду. От чому крім перерахованих засобів велику увагу приділяють довготривалому бігу в повільному темпі. А також широко використовують довготривалі прогулянки в ліс та гори.
При плануванні спортивного тренування також необхідно враховувати особливості шкільного навчального процесу. Періодизація спортивного тренування у школярів - спортсменів повинна бути іншою, ніж у дорослих:  підвищені спортивні навантаження доцільно поєднувати з зимовими, весняними, а особливо літніми канікулами.
Дотримуватись вікових обмежень при допуску дітей до спортивних змагань. В залежності від віку допускаються: до районних і місцевих - 11 - 12 років, до обласних - 13 - 14 років, до республіканських - 15 - 16 років, до міжнародних - 16 - 18 років . А також кількість змагань на протязі повинна бути обмеженою.
ІІ.2.  Структура цілорічного тренування бігунів - стаєрів при одно - і двоцикловій побудові.

МАКРОЦИКЛИ
На сьогоднішній день офіційно визначеною в теорії і методиці фізичного виховання є структура одноциклового і двоциклового планування. При одноцикловому плануванні річний цикл тренування складається з одного підготовчого, одного змагального і перехідного періодів. Тривалість першого складає 5 - 7 місяців, другого 4 - 6. При використанні двоциклового планування річний цикл складається вже з двох підготовчих, двох змагальних і одного перехідного періоду. В свою чергу, підготовчі періоди при структурі одноциклового і двоциклового планування складається з двох етапів загально-підготовчого і спеціально- підготовчого.
Тривалість підготовчих періодів в випадку використання структури двоциклового планування коливається в залежності від календаря змагань від двох до трьох місяців. Перший змагальний період триває 4 - 6 тижнів, а другий - 4 - 5 місяців. Як правило, на долю загально-підготовчого і спеціально-підготовчого періодів припадає 50 % загального часу, затраченого не на підготовчі періоди. Тривалість перехідного періоду коливається від 4 до 6 тижнів. Найбільш часто в спортивній практиці використовують першу величину ( 4 тижні ).
Протягом загально-підготовчого етапу вирішується завдання створення бази для майбутньої спортивної форми. Тут в основному використовувалися загально-підготовчі вправи, а спеціальні підготовчі вправи застосовувалися у меншій кількості. Їх співвідношення складає 3 : 1 чи 3 : 2.
протягом спеціального підготовчого етапу вирішується завдання становлення спортивної форми, але вже за рахунок переважного використання спеціально-підготовчих вправ - до 70 % від загального обсягу. На долю загальнопідготовчих вправ відводиться решта тренувального навантаження.
Структура підготовчих періодів представляє собою певне чергування, а в залежності від поставлених спортсменом, в тому чи іншому річному циклі тренування, завдань, календаря змагань втягуючих, базових, розвиваючих і інших мезоциклів.
В змагальних періодах вирішується завдання збереження спортивної форми, створення сприятливих умов для виступів у змаганнях. Змагальні періоди в залежності від їх тривалості будуються з двох різних мезоциклів  ( відповідально-підготовчі, відновлювально-підтримуючі, передзмагальні, змагальні ).
Головним завданням перехідного періоду є відпочинок. В цей період використовуються в основному засоби загальної підготовки, виключаючи елементи спортивних ігор.
Динаміка обсягу і інтенсивності тренувальних навантажень на протязі підготовчого і змагального періодів характеризується хвилеподібною кривою.
Конфігурація динаміки обсягу і інтенсивності в даному випадку досить різноманітна і залежить від індивідуальних особливостей спортсменів, календаря змагань, структури мезоциклів, що використовувалися на даному етапі [       ].
В світовій практиці існує три підходи до планування динаміки обсягу і інтенсивності тренувальних навантажень протягом піврічних циклів тренувань. Для першого підходу характерна така динаміка, при якій велика об'ємна тренувальна робота яка виключає високу інтенсивність - третя, четверта і п'ята зони, тобто, виконуються великі об'єми тренувальних навантажень, але з малою інтенсивністю.
Представники другого напрямку притримуються думки, що на тренувальних заняттях слід використовувати порівняно невеликі обсяги тренувальних навантажень, але з використанням високої інтенсивності - третя, четверта і п'ята зони.
Спеціалісти третього напрямку рекомендують не протиставляти об'єм тренувальних навантажень інтенсивності. Вони пропонують незалежно від об'єму навантажень на протязі різного циклу застосовувати тренувальну роботу в третій, четвертій і п'ятій зонах.
Враховуючи специфічність тривалих адаптаційних перебудов, що відбуваються в системах організму, другий і третій напрямок більш ефективні, ніж перший [        ].

МЕЗОЦИКЛИ

Тренувальний макроцикл може бути представлений як система середніх циклів ( мезоциклів ) - структурних утворень тренувального процесу, кожен з яких складається з 4 - 6 мікроциклів і мають загальну тривалість близьку до місячної.
Зовнішньою ознакою середніх циклів є повторне відтворення певної сукупності малих циклів ( в одній і тій же послідовності ) чи зміна даної сукупності малих циклів іншою їх сукупністю. Мезоцикли є необхідною формою побудови тренування перш за все по тій причині, що вони дозволяють доцільно керувати кумулятивним тренувальним ефектом кожної серії мікроциклів, забезпечувати при цьому високі темпи розвитку тренованості зміни на різних рівнях морфо-функціональної організації протікають неодночасно ( гетерохронно) і тому в тій чи іншій мірі запізнюються по відношенню до динаміки тренувальних навантажень. Щоб не допустити вкрай небезпечних невідповідностей ( перетренувань ), необхідно повним чином змінювати тенденцію навантажень в серії мікроциклів.
Структура мезоциклів залежить від особливостей змісту підготовки спортсмена в різні періоди макроциклів, системи змагань, величини інтервалів між ними, закономірностей кумуляції ефекту тренувальних і змагальних навантажень, умов відновлення і інших обставин. Виділяють такі типи мезоциклів:
Втягуючий мезоцикл. З них як правило розпочинають підготовчий період. Включає в себе  2 - 3 мікроцикли. Застосовуються вправи, направлені на підвищення витривалості при аеробній роботі, вправи вдосконалення швидкісно-силових якостей і гнучкості. Загальний рівень інтенсивності навантажень у втягуючому мезоциклі менший, ніж в основних мезоциклах підготовчого періоду, але об'єм навантажень може сягати значних величин. Склад тренувальних засобів характеризується застосуванням в значних кількостях загальнопідготовчих вправ.
Базовий мезоцикл. Це головний тип мезоциклів підготовчого періоду тренування. Саме в них проводиться  основна робота по підвищенню функціональних можливостей основних систем організму спортсмена, розвитку фізичних якостей, формуванню нових і перетворенню раніше засвоєних спортивних рухових навиків, становленню технічної і психологічної підготовленості. Значних величин сягають тренувальні навантаження ( сумарний об'єм навантажень стаєрів сягає 600 - 800 кілометрів і більше ). Число базових мезоциклів залежить від загальних закономірностей побудови тренування в підготовчому періоді, індивідуальних особливостей розвитку тренованості і часу, який має спортсмен для підготовки до відповідальних змагань.
Контрольно - підготовчий мезоцикл. В мезоциклах цього типу синтезуються можливості спортсмена, досягнуті в попередніх мезоциклах, тобто здійснюється інтегральна підготовка. Характерною особливістю спеціальних підготовчих вправ, максимально схожих до змагальних. Власне тренувальна робота поєднується з участю в серії змагань, які мають в основному контрольно - тренувальне значення і підпорядкована завданням підготовки до основних змагань. В залежності від загального ходу розвитку тренованості і недоліків, виявлених контрольними стартами, зміст тренувальних занять набуває різної направленості. Це відноситься і до тенденції тренувальних навантажень. В одних випадках тенденцією стає інтенсифікація спеціально - підготовчих вправ, в інших - стабілізація чи навіть зниження загального рівня навантаження.
Передзмагальний мезоцикл. Особливості таких мезоциклів визначаються тим, що в ньому необхідно з максимально можливим наближенням змоделювати режим майбутніх змагань, забезпечити адаптацію до конкретних умов ( створити оптимальні умови ) для повної реалізації можливостей спортсмена у вирішальних стартах. Крім того, увага звертається на усунення незначних недоліків, виявлених в ході підготовки, вдосконалення технічних можливостей. Особливе місце займає цілеспрямована психічна і тактична підготовка. В залежності від стану, в якому спортсмен підійшов до початку передзмагального мезоциклу, тренування може бути побудоване переважно на основі навантажувальних мікроциклів чи розвантажувальних, які сприяють посиленню процесів відновлення, попередженню перевтоми, ефективному протіканню адаптаційних процесів.
Змагальний мезоцикл. Це основний тип мезоциклів в період основних змагань, коли їх декілька і вони ідуть один за одним з інтервалом в тривалість мезоциклу. Відповідальні змагання охоплюють період від одного до двох місяців. Структура і кількість мезоциклів визначається особливостями спортивного календаря, кваліфікацією і рівнем підготовленості.

МІКРОЦИКЛИ

Рівень мікроструктури є вихідною ланкою рівнів мезо - і макроструктури, але функція його значно важливіша. Це тому, що ефективність залежить в основному від мезо - і макроструктури, від побудови тижневого циклу: застосування певних засобів і методів, об'єму і інтенсивності тренувальних навантажень, а також динаміки чергування днів тренувальних занять з днем пасивного і активного відпочинку. Тренувальна і змагальна діяльність спортсмена організовується в формі мікроциклів різного типу. Тривалість їх від 3 - 4 до 10 - 14 днів. Найбільш поширені 7-денні.
Втягуючий мікроцикл. Разом із зростаючим об'ємом навантаження характеризується високою його сумарною інтенсивністю, яка досягається шляхом концентрації занять в часі. Основне завдання - це стимуляція адаптаційних процесів в організмі спортсмена.
Підвідний будується за правилами безпосереднього підведення до змагань, здійснюється моделювання ряду елементів режиму і програми майбутніх змагань ( розподіл навантаження і відпочинку у відповідності з порядком чергування днів виступів і інтервалів між ними, відтворення порядку виступу на протязі дня і т.д. ), повне відновлення сил і психічний настрій.
Змагальний. Мікроцикли такого циклу мають свій основний режим виступів, які встановлюються офіційними правилами і регламентом конкретного змагання. Вся організація поведінки спортсмена направлена на те, щоб забезпечити оптимальний стан готовності до моменту стартів, сприяти відновленню і  " понадвідновленністю " працездатності в процесі змагання, гарантувати повну реабілітацію можливостей спортсмена.
Відновлюючий мікроцикл слідує, як правило, за напруженими змаганнями чи вводиться в кінці ударних чи підвідних мікроциклів. Мікроцикли такого циклу характеризуються відносно зменшеною інтенсивністю тренувальних навантажень, збільшеною кількістю днів активного відпочинку, контрастною зміною складу вправ і зовнішніх умов занять, що в сукупності направлено на оптимізацію відновлювальних процесів. [       ].
В залежності від завдань, які ставляться на відповідному етапі підготовки, можуть використовуватись різноманітні комбінації стандартних мікроциклів. В змагальний - в процесі збереження рівня досягнень і підведення до головного старту частіше використовується комбінація з різнонаправлених мікроциклів [       ].

ІІ.3.  Обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень в річному циклі у бігунів на довгі дистанції.

Досягнення високих результатів у бігу на довгі дистанції визначається виконанням великої тренувальної роботи ( як за об'ємом так і за інтенсивністю ). На сьогодні стаєри освоїли річні тренувальні об'єми від 5000 до 7000 кілометрів, а інколи вони сягають 8000 - 9000 кілометрів. При чому тижневі коливання досить різноманітні і змінюються у великому діапазоні - від 80 до 250 кілометрів, а у окремих бігунів до 300 кілометрів. Це досягається як за рахунок збільшення об'єму тренувального навантаження окремого заняття, так і за рахунок збільшення кількості тренувальних занять. Їх кількість у бігунів високого класу складає 550 - 600 занять на рік, 10 - 15 занять в тиждень і 2 - 3 в день.
Але важливим не лише об'єм тренувальної роботи, але й досягнення оптимального співвідношення окремих об'ємів  навантажень в залежності від їх інтенсивності, відповідно, спрямованості на організм спортсмена. На сьогодні тенденція до подальшого підвищення об'єму зменшується, але збільшується доля більш інтенсивного бігу у загальному об'ємі.
Витривалість - важлива фізична якість, рівень розвитку якої головним чином обумовлює спортивний результат в бігу на середні та довгі дистанції. Основним у розвитку витривалості є засоби бігової і спеціальної силової підготовки. в залежності від переважного впливу на організм бігунів всі ці засоби відносять до різних так би мовити зон навантаження. В наш час прийнято поділяти такі зони:
І - мала зона, включає навантаження, що само пособі не веде до підвищення витривалості, але сприяє її розвитку при використанні більш інтенсивних навантажень. ЧСС при цьому сягає 130 - 140 уд/хв. Так навантаження спрямоване на стимуляцію процесів відновлення після напруженої роботи.
ІІ - помірна зона. Енергозабезпечення забезпечується переважно за рахунок аеробних процесів. ЧСС сягає 140 - 150 уд/хв., а в змагальний період збільшується до 170 уд/хв. Робота в цій зоні підвищує аеробні можливості. В основному використовується у підготовчий період.
ІІІ - зона великих навантажень, характеризується максимальними можливостями аеробного енергозабезпечення, одночасно активізуючи і анаеробну. Це справляє комплексний вплив на організм бігуна. ЧСС сягає 160 уд/хв., на початку підготовчого і 185 уд/хв - в змагальний період. Одним з найважливіших завдань тренування бігунів на довгі дистанції є досягнення такої функціональної підготовки організму спортсмена, яка дозволяє підвищити швидкість бігу на рівні АнП ( анаеробного порогу ) близько до критичної ( на рівні МСК ). Вирішенню цього завдання сприяє застосування навантажень цієї зони. Засобами, що відносяться до цієї зони є "темповий біг", "фартлєк", повторний біг на довгих відрізках дистанцій ( 800 - 3000 метрів ).
ІV - зона субмаксимальних навантажень. Застосовуються навантаження даної зони з метою підвищення анаеробної витривалості, вдосконалення здібностей до можливо повної реалізації функціонального і силового потенціалу в умовах змагальної діяльності. Сюди відносяться різні види інтервального бігу при ЧСС 180 - 190 уд/хв. і вище. Засобами є біг на довгих  ( 800 - 1200 метрів ) відрізках при швидкості 85 - 90 % від максимальної на відрізку і біг на більш коротких ( 200 - 700 метрів ) дистанціях при швидкості 85 - 100 % навантаження даної зони використовується в кінці підготовчого і в змагальний період.
V - зона максимальних навантажень. Діяльність в цій зоні забезпечується енергією за рахунок анаеробного алактатного механізму енергозабезпечення. Застосування навантажень цієї зони направлене на розвиток швидкісно силових і швидкісних здібностей, тому тривалість окремих вправ не повинна перевищувати 15 - 20 секунд. Навантаження використовується у вигляді бігу на коротких відрізках ( 50 - 100 метрів ) зі швидкістю 95 - 100 %, а також біг у гору на дистанцію 100 - 300 метрів зі швидкістю близькою до граничної та максимально. Використовуються вони головним чином на передзмагальному етапі і періодично в змагальний період [        ].
На протязі кожного з етапів всіх періодів річного циклу вирішуються відповідні завдання із застосуванням тих чи інших засобів і методів тренування ( різне співвідношення об'єму і інтенсивності тренувальних навантажень і тренувальної роботи аеробної, анаеробної і змішаної спрямованості ). Співвідношення перелічених режимів тренувальних впливів весь час змінюється. Оптимальне поєднання навантажень різних зон інтенсивності у макро-, мезо- та мікроциклах стає найбільш важливою умовою для активного управління тренувальним процесом і повинне втілюватися з урахуванням особливостей енергозабезпечення, характерного для стаєра. Так, у підготовчому періоді використовується навантаження в основному аеробного енергозабезпечення ( І - ІІІ зона навантаження). З наближенням до змагального періоду ( спеціально-підготовчий етап ) зростає доля в анаеробному і змішаному режимі ( ІV - V зона ), і продовжує зростати у змагальний період. У сильніших бігунів парціальні об'єми розподіляються приблизно так: біг в аеробному режимі - 60%, біг в змішаному режимі - 35%, біг в анаеробному режимі - 5%.
Проблема об’єму і інтенсивності тренувальних навантажень в сучасній системі підготовки спортсменів займає одне з головних місць. Це обумовлено перш за все постійним ростом спортивних результатів і високою конкуренцією на міжнародній арені.
Велика кількість питань, пов’язаних з плануванням тренувального процесу, зводиться до двох основних розділів – змісту і структури.
В спортивній практиці оцінка тренувальних вправ здійснюється за окремими показниками, які показують зовнішню і внутрішню сторону навантаження. Зовнішня сторона навантаження підкреслюється в тій роботі, яку виконує спортсмен. Це може бути тривалість і швидкість виконання вправи, кількість елементів, підходів і т.д.
Внутрішня сторона навантаження характеризується ступенем мобілізації функціональних можливостей і величиною фізіологічних, біохімічних та інших змін в організмі, викликаних зовнішньою стороною навантаження. А щодо рівня навантаження функцій організму спортсмена під час виконання фізичних вправ можна оцінювати за такими показниками, як: 1) кисневе споживання і кисневий борг; 2) ЧСС і систологічний об’єм; 3) концентрація молочної кислоти в крові; 4) об’єм легеневої вентиляції; 5) величина рН; 6) енергетична вартість.
Для контролю за величиною навантаження використовуються показники об’єму і інтенсивності, зареєстровані при виконанні фізичних вправ.
Поняття “об’єму тренувальних навантажень” означає довготривалість дій, а також сумарну її кількість. Інтенсивність характеризується функціонуванням систем організму при виконанні навантаження або ступеням концентрації об’єму тренувальної роботи в часі. Об’єм навантаження визначається такими зовнішніми показниками, як час, витрачений на виконання вправи, відстань, подолана спортсменом, кількість тренувальних днів (занять, годин).
Інтенсивність оцінюють по швидкості виконання вправ. При цьому розрізняють інтенсивність абсолютну (інтенсивність змагальної вправа, швидкість руху) і відносну (інтенсивність тренувальної вправи, яка вимірюється у відсотках від абсолютної). Відносну інтенсивність можна розраховувати виходячи з максимальної швидкості і швидкості загальної вправи. Наприклад спортсмен на змаганнях пробіг дистанцію 800 м за 2 хв, середня швидкість бігу 6,66 м/с, що характеризує абсолютну швидкість вправи. Якщо на тренуванні цей спортсмен пробіг 200 м за 27 сек. (середня швидкість – 7,40 м/сек.), а потім за 32 с (середня швидкість – 6,25 м\с), то відносна інтенсивність в першому випадку 111%, а в другому 94%.
В сучасній системі тренування юних спортсменів вилику увагу привертають питання, пов’язані з раціональним поєднанням об’єму і інтенсивності тренувальних навантажень різної напрямленості і дії. В процесі багато річної підготовки зміни об’єму інтенсивності необхідно чергувати таким чином, щоб сумарна величина навантаження періодично зростала. Величина і направленість тренувальних навантажень на етапі початкової спортивної спеціалізації таблиця №1.
В ній представленні дані ретроспективного аналізу багаторічної динаміки тренувальних навантажень юних бігунів 13 – 17 років на середній та довгій дистанції, які можуть бути використанні в якості орієнтирів при плануванні підготовки спортсменів.
При плануванні тренувального процесу бігунів початківців слід враховувати особливості етапу початкової спортивної спеціалізації. В бігові на довгі дистанції він починається у віці 13-14 років і триває 2-3 роки. Головними завданнями тренування на даному етапі є подальша рівнобічна фізична підготовка, врахування загальної спеціальної і витривалості, швидкісно силових якостей, вдосконалення техніки бігу, набуття загального досвіду і виховання морально-вольових якостей.
Таблиця №1
Примірна динаміка бігових навантажень на етапі початкової спортивної спеціалізації (13-17 років)
Об’єм бігу, км    Вік, років
13-14    14-15    15-16    16-17
Загальний бігун на середній дистанції    1600-1800    2000-2200    2400-2700    2700-3000
Стаєри    1600-1800    2000-2200    2400-2700    2700-2800
Анаеробному режимі               
Бігуни на середній дистанції    50-60    60-70    90-110    110-120
Стаєри    50-60    60-70    90-110    130-150
1Включаючи об’єм змагального бігу.
2.4.організація проведення та аналіз результатів дослідження.
Методи педагогічного дослідження.
1.    аналіз літературних джерел по даній темі.
При вивченні літератури основна увага звертається на:
а) системи побудови річного циклу тренування у бігунів-стаєрів;
б) засоби і методи розвитку загальної і спеціальної витривалості;
в) силову підготовку бігунів по річному циклі тренування;
г) обсяг та інтенсивність навантаження як окремого тренування, так і в мікро-, мезо-, і макроструктурах її співвідношення (обсягу та інтенсивності) по етапах і періодах по річному циклі тренувань.
2.    Педагогічні спостереження проводили з метою вивчення реакції організму спортсменів на фізичні навантаження за зовнішніми ознаками втоми.
3.    Педагогічний експеримент проводиться з метою оцінки результатів дослідження, характеристики умов проведення тренувальних навантажень, опису даних про затрати часу, зусиль і засобів (для цього проводиться хронометраж дестанції окремих відрізків і часу відношення за показниками ЧСС); характеру тренувальних навантажень.
4.    Методи математичної статистичної обробки. Автоматична обробка отриманих даних дає можливість об’єктивно оцінювати ступінь надійності і достовірності кількістних характеристик результатів дослідження, виявити закономірності в змінах показників, які вивчалися. В залежності від характеру отриманих даних розраховувалось середнє арифметичне значення !х!, стандартні відхилення !?!, середніх арефметичних !т!, і показники достовірності !t,p!.
Організація лосліджень
Дослідження проводилось з 1-го вересня 2001 року по 29-те квітня 2002 року. Педагогічний експеримент мав виявлення ефективності побудови тренування бігунів на довгі дестанції при одно- та двоциклові тренування в річному циклі. Досліджуванні в кількості 20-ти чоловік були розподілені на дві групи (експериментальну і контрольну) по 10 осіб в кожній. Рівень підготовки обох груп був практично однаковий, відхилень у стані здоров’я у легкоатлетів обох груп не виявлено. Досліджуванні маси мали ІІ-й та ІІІ-й спортивні розряди класифікації України, стаж занять легкою атлетикою від 2-х до 4-х років,вік юнаків – 16-17 років.
Ранній цикл тренування для обох груп спортсменів складався з 30 мікро-циклів (тижнів). В совою чергу річний цикл спортсменів експериментальної групи поділявся на два підготовчих змагальних періоду. А спортсменів контрольної групи – на один підготовчий і один змагальний.
Перший підготовчий період експериментальної групи складався з 14 мікроциклів: 4 тижні втягуючий мезоцикл і 10 – базовий. Перший змагальний період, тривалістю в 7 мікроциклів складався з перед змагального мезоциклу (3 тижні)і змагального (4 тижні). Другий підготовчий період складався з 6-ти мікроциклів (базовий мезоцикл). Другий змагальний період тривалістю 8-м мікроциклів складався з перед змагального (3 тижні) і змагального 5 тижнів мезоциклів. Для спортсменів контрольної групи підготовчий період складався з 24-х мікроциклів (4 тижні втягуючий мезоцикл і 20 базовий).
Спортсмени експериментальної групи (двоциклової побудови)планували участь у зимових та весняних змаганнях, одночасно працюючи над удосконаленням загальної і спеціальної витривалості. Основним був весняний змагальний період.
Досліджувальні контрольної групи ( одноциклова побудова ) до зимових змагань спеціально не готувалися, а робота над удосконаленням спеціальної витривалості здійснювалася в змагальному періоді ( зима -весна ). Основними виділяли весняний період.
Тренувальні навантаження різних зон інтенсивності в річному циклі були розподілені таким чином:
1. Загальний обсяг навантаження 2200км.
2. Обсяг роботи в аеробному режимі ( І і П зони інтенсивності ) склала 1831км ( 83% від загального обсягу навантаження ).
3. Обсяг роботи в змішаному аеробно-анаеробному режимі ( Ш і IV зони ) склав 250км (11,4% від загального обсягу навантаження).
4. Обсяг бігової роботи в анаеробному режимі ( V зона ) склав 77км (3,5% від загального обсягу навантаження ).
5. Крім того, 42км ( 2,6 % ) склав обсяг силової роботи ( спеціально бігові вправи, стрибкові вправи ).
Загальний обсяг роботи по кожній зоні інтенсивності окремо для обох груп був однаковий в річному циклі, але відмінність була в розподілі навантаження по періодах.
Спортсмени як експериментальної, так і контрольної груп мали однаковий календар змагань. За період дослідження спортсменам планувався виступ в 12 змаганнях, 5 - на основній дистанції (3000м ) і 7 - на суміжних. З них одні змагання - на зимовому змагальному етапі і двоє - на весняному вважалися контрольними для обох груп і проводились в однаковий час. Решта змагань носили тренувальний характер, завданням яких було «підведення» спортсменів до основних змагань.
В зимовий змагальний період ( з 25 грудня по 18 січня ) спортсмени обох груп виступали на чотирьох змаганнях, останні з них були контрольними.
У весняний змагальний період ( 25 березня - 29 квітня ) досліджувані виступали на восьми змаганнях, останні два були контрольними, на яких спортсмени намагалися показати максимальні результати.
Крім змагань на основній дистанції (3000м ) спортсмени приймали участь на коротких дистанціях (1500м ) і довгих ( 5000м ).
В підготовчому періоді зі спортсменами обох груп проводилися п'ять тренувальних занять на тиждень : перші три дні проводилися тренування, поті - день відпочинку, далі - два дні тренування і знову - день відпочинку.
В змагальному періоді зі спортсменами обох груп проводилися чотири або п'ять тренувальних занять на тиждень., в залежності від календаря змагань: якщо графік змагань був напруженим., то перший день тижня спортсмени відпочивали.

Зміст тижневого мікроциклу підготовчого періоду (змагально-підготовчий етап)
Дні тижня    Направленість тренувального заняття    Засоби розвитку фізичної якості
1-й    Розвиток загальної витривалості    Крос 12-14 км, ЗРВ, ЗФП,СБВ 5 Впр х50-60 м/2 серії
2-й    Розвиток загальної витривалості, силових якостей    Крос по пересічній місцевості з прискореннями в гору широким кроком 10-12 км, ЗРВ
3-й    Розвиток загальної витривалості    Крос 14-17 км, ЗРВ, стрибкові вправи, ЗФП
4-й    Відпочинок    Сауна 1,5 год
5-й    Розвиток спеціальної витривалості    Розминка 2 км, ЗРВ, СБВ 5 Впр х 50-60 м/2 серії, темповий біг 6-8 км, ЗРВ,(фартлек 10-12 км), заминка 1,5-2км
6-й    Розвиток загальної витривалості    Крос 12-14 км, ЗРВ, ЗФП
7-й    Відпочинок    ___









Зміст тижневого мікроциклу підготовчого періоду (спеціально-підготовчий етап)
Дні тижня    Направленість тренувального заняття    Засоби розвитку фізичної якості
1-й    Розвиток спеціальної витривалості    Розминка – 2 км, ЗРВ, ЗФП,СБВ 5 Впр х60-70 м/2 серії, інтервальний біг 3 х 200/100, 10 х 400/200, заминка 1,5 – 2км
2-й    Розвиток загальної витривалості    Крос 14-17 км, ЗРВ,ЗФП
3-й    Розвиток загальної витривалості, силових якостей    Крос 12-14 км, ЗРВ,СБВ 5 Впр х 60-70 м/3 серії, стрибкові вправи
4-й    Відпочинок    Сауна 1,5 год
5-й    Розвиток спеціальної витривалості    Розминка 2 км, ЗРВ, СБВ 5 Впр х 60-70 м/2 серії, інтервальний біг 3-4 х 1000м/400-600м, повторний біг 2-3х 200/2-3хв
6-й    Розвиток загальної витривалості    Крос 13-15 км, ЗРВ, ЗФП
7-й    Відпочинок    ___

Змагальний період складався з 11 мікроциклів (6 тижнів передзмагальний мезоцикл.і 5 - змагальний).



Зміст тижневого мікроциклу змагального періоду
Дні тижня    Направленість тренувального заняття    Засоби розвитку фізичної якості
1-й    Розвиток (підтримання рівня) спеціальної витривалості чи відпочинок    Крос 14 – 16 км, ЗРВ
2-й    Розвиток загальної витривалості    Крос 10-12 км, ЗРВ, СБВ 2 серії 5 х 100/100
3-й    Розвиток спеціальної витривалості, швидкості    Розминка – 2 км, ЗРВ, СБВ 1-2серії 3 х 3 х 100/1-2 хв, 10 х 400/200 чи 12-15 х 200/200, заминка 1,5 км
4-й    Відпочинок    Сауна 1 год
5-й    Відновлення функціональних властивостей організму    Крос 10-12 км, ЗРВ
6-й    Підтримання рівня спеціальної витривалості    Розминка 6-8 км, ЗРВ, СБВ 2 серії, 5 х 100/100 (швидкість змагальна), заминка 1,5 км
7-й    Визначення рівня підготовки    Змагання

Аналіз результатів
Після перших чотирьох з половиною місяців роботи ми отримали такі результати:
І.Загальрий обсяг бігу, який виконали спортсмени експерементальної групи, складав 1320 км. З них 1091 км ( 82,7% ) припав на І і П зони навантаження, 150км (12% ) - на ІІІ і IV зони і 38км ( 2,1% ) на V зону. Крім того, 30км ( 2,3% ) складав кілометраж вправ силового характеру ( стрибки, спеціальні бігові вправи ).
2. В свою чергу, спортсменами контрольної групи була виконана робота, загальний обсяг якої складав 1450км, 1261км (87% ) з якого припало на І і П зони навантаження, 160км ( 10,5% ) - на ПІ і IV зони і лише 15км ( 1% ) -V на зону. А обсяг вправ силового характеру склав 35км ( 2,0% ) від загального обсягу.
3. Загальний обсяг роботи за цей період у спортсменів контрольної групи перевищував експериментальну на 5% (130км). Але обсяг бігу у V зоні був вищим у спортсменів експериментальної групи у 2,5 рази. Результати, отримані після зимового змагального періоду (грудень-січень) показали, що вдаліше виступали спортсмени експериментальної групи, середній час проходження дистанції полішився на 14,6сек, порівняно з попередніми результатами, а у спортсменів контрольної групи лише на 7,2сек.(результати в таблиці №1 ).
За наступні 3,5місяці ( для експериментальної групи це був другий макроцикл ) ми отримали такі дані:
1.    Загальний обсяг роботи спортсменів експериментальної групи склав 880км. Найбільший відсоток в ньому займали навантаження в І та П зонах 730км (82,9% ). Робота в Ш і IV зонах досягла величини 100км ( 11,2%), а в V зоні сягнула 38км (4,5%), силового характеру 12км (1,4%). Порівнюючи з попередніми результатами цієї групи можна сказати, що зросла процентна доля навантаження в V зоні ( 2,9% в попередніх і 4,5% в останніх) вся решта вмайже в однаковому співвідношенні.
2.    У спортсменів контрольної групи показники відчутно змістилися в бік більш інтенсивних зон навантаження. Загальний обсяг роботи склав 750км. Зменшився обсяг роботи в 1-й і П-й зонах - 574км (76,5% від загального, а попередні показники становили 87% від загального ), але збільшився в Ш- IV зонах на 4% і складав 13,9%; особливо в V зоні на 7% і становив 60км ( 8% від загальногообсягу за даний період). А обсяг силової роботи склав 12км (1,6% від загального обсягу за даний період).
3.    Порівнюючи показники обох груп за другий період (січень-квітень), можна зробити висновки:
-    обсяг роботи 1-ї і П-ї зон навантаження спортсменів експериментальної групи перевищував контрольну на 7%, а загальний обсяг -на 15%
-    щодо Ш-ї, ІУ-Ї і V зон навантаження, то найбільших величин досягла контрольна група, яка перевищувала показники експериментальної відповідно на 2,5% в Ш - IV -й зонах і на 4% в V зоні.
У весняний змагальний період спортсмени показали найвищі свої результати за весь річний цикл. Спортсмени контрольної групи підвищили свої результати відносно попередніх (зимових) в середньому на 11 сек, і за весь річний цикл на 17,2сек.Спортсмени експерементальної групи відповідно на 6,8 сек.і на 21,4 за весь період дослідження.
Як видно, загальний приріст результатів вищий у експерементальній групі на 4,2 сек. Методом математичної статистики ми визначили, що між середніми значеннями двох вибірок є статично достовірна різниця ( Р(t)<0,05).

Висновок
1.    При вивченні системи побудови тренувального процесу протягом річного циклу, ми побачили, що бігуни на довгих дистанціях використовують як одно-, так і двоциклову побудову тренування.  А Тува спортсменів високого класу, які досягли граничного, генетичного обумовленого рівня розвитку функціональних можливостей, частіше використовують одноциклову побудову, оскільки тренування їх срямоване не стільки на підвищення даного рівня функціональних можливостей, скільки на вдосконалення здібностей до їх реалізації в умовах змагальної діяльності.
2.    Зробивши аналіз обсягу і інтенсивності тренувального навантаження та їхнє оптимальне поєднання в річному циклі ми дійшли висновку, що тренування бігунів на довгі дистанції вимагає значного обсягу роботи, не може бути особливо аеробного характеру. Проте інтенсивність такої роботи не може бути такою високою. Інтенсивність поступово зростає з наближенням до змагань, паралельно з тим знижується обсяг роботи. Двоциклова побудова дозволяє зменшити обсяг бігової роботи, проте збільшити її інтенсивність. Таким чином дозволить показувати високі результати протягом усього уроку.
3.    При дослідженні динаміки росту спортивного результату на основній дистанції в річному циклі ми побачили, що протягом усього змагального періоду приріст результату був вищий в експериментальній групі. Найбільший приріст в експериментальній групі спостерігався в зимовий змагальний період (14,6 с), а контрольний в весняний змагальний період.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
?    На нашу думку, для спортсменів масових розрядів на початковому етапі підготовки більш ефективним буде двоциклове планування побудови річного циклу тренування. Спортсменам масових розрядів з низьким рівнем функціональних можливостей необхідно поступово збільшувати змагальний обсяг бігової роботи, паралельно підвищуючи її інтенсивність.
?    Протягом всього річного циклу підготовки необхідно включати засоби силової підготовки, збільшуючи їх обсяг під кінець підготовчих періодів і зменшуючи під час змагань.
?    При виборі засобів і методів розвитку фізичних якостей враховувати індивідуальні особливості спортсмена, реакцію кожного спортсмена на навантаження.










Додатки
Протоколи результатів з бігу на 3000 м
І. Експериментальна група Попередні показники (осінь)
№ п/п
Прізвище та ім'я
Рік народження
Спорт, розряд
Результат

1.
Вдовин Артем
1985
III
10.10.8

2.
Гирко Ігор
1986
ІІІ
10.48.8

3.
Кривонос Володимир
1985
II
9.34.8

4.
Лахман Сергій
1985
II
10.09.6

5.
Мудрицький Олександр
1986
ІІІ-
11.17.6

6.
Нагорняк Сергій
1985
ІІІ
10.21.5

7.
Нагорняк Віктор
•1986
III
10.51.4

8.
Полубейник Вадим
1986
III
11.25.4

9.
Христич Сергій
1985
II
9.45.3

10.
Янчук Андрій
1986
III
10.32.8

Попередні показники (зима)
№ п/п
Прізвище та ім'я
Рік народження
Спорт, розряд
Результат

1.
Вдовин Артем
1985
III
9.58.8

2.
Гирко Ігор
1986
III
10.35.8

3.
Кривонос Володимир
1985
II
9.22.0

4.
Лахман Сергій
1985
II
9.54.8

5.
Мудрицький Олександр
1986
III
11.01.6

6.
Нагорняк Сергій
1985
III
10.06.5

7.
Нагорняк Віктор
1986
III
10.38.6

8.
Полубейник Вадим
1986
III
11.09.4

9.
Христич Сергій
1985
II
9.31.6

10.
Янчук Андрій
1986
III
10.13.2


Кінцеві показники (весна)
№ п/п^
Прізвище та ім'я
Рік народження
Спорт, розряд
Результат

1.
Вдовин Артем
1985
III
9.51.4

2.
Гирко Ігор
1986
III
10.31.1

3.
Кривонос Володимир
1985
II
9.16.0

4.
Лахман Сергій
1985
II
9.46.1

5.
Мудрицький Олександр
1986
III
10.53.2

6.
Нагорняк Сергій
1985
III
9.59.4

7.
Нагорняк Віктор
1986
ІІІ
10.29.8

8.
Полубейник Вадим
1986
III
11.01.4

9.
Христич Сергій
1985
II
9.26.7

10.
Янчук Андрій
1986
III
10.08.6

II: Контрольна група
Попередні показники (осінь)
№ п/п
Прізвище та ім'я
Рік народження
Спорт, розряд
Результат

1.
Брунецький Віталій
1986
III
10.51.2

2.
Варцаба Олександр
1986
III
11.22.8

3.
Москалюк Андрій
І985
II
9.54.1

4.
Подолян Сергій
1985
II
9.38.7

5.
Сенік Валерій
1985
III
10.14.7

6.
Сиберко Євгеній
1986
ІІІ
10.58.8

7.
Смоль Микола
1985
IІI
10.31.4

8.
Ходаков Іван
1985
II
9.48.8

9.
Ходацький Сергій
1986
II
11.04.4

10.
Шпак Павло
1986
III
11.14.6

Поточні показники (зима)
№ п/п
Прізвище та ім'я
ч
Рік народження
Спорт, розряд
Результат

1.
Брунецький Віталій
1986
III
10.45.4

2.
Варцаба Олександр
1986
III
11.16.4

3.
Москалюк Андрій
1985
II
9.45.8

4.
Подолян Сергій
1985
II
9.32.3

5.
Сенік Валерій
1985
III
10.03.8

6.
Сиберко Євгеній
1986
ІІІ
10.52.1

7.
Смоль Микола
1985
III
10.25.8

8.
Ходаков Іван
1985
II
9.41.1

9.
Ходацький Сергій
1986
II
10.58.8

10.
Шпак Павло
1986
ІІІ
11.07.3

Кінцеві показники (весна)
№ п/п
Прізвище та ім'я
Рік народження
Спорт, розряд
Результат

1.
Брунецький Віталій
1986
III
10.33.7

2.
Варцаба Олександр
1986
III
11.00.0

3.
Москалюк Андрій
1985
II
9.35.8

4.
Подолян Сергій
1985
II
9.21.1

5.
Сенік Валерій
1985
III
9.52.1

6.
Сиберко Євгеній
*
1986
III
10.41.5

7.
Смоль Микола
1985
III
10.14.3

8.
Ходаков Іван
1985
II
9.32.1

9.
Ходацький Сергій
1986
II
10.46.9

10.
Шпак Павло
1986
III
10.55.3

Графік 1
Динаміка загального обсягу роботи

Графік 2
Динаміка обсягу роботи І-ІІ зони інтенсивності
Графік 3
Динаміка обсягу роботи ІІІ і ІV зон інтенсивності
Графік 3
Динаміка обсягу роботи V зони інтенсивності
Графік 3
Динаміка росту спортивного результату протягом річного циклу


ЛІТЕРАТУРА
^        1. Ашмарін  Б.А.  Теория й методика педагогических  исследований  в
физическом воспитании. - М.: ФиС, 1978. - 223 с. /        2. Бондарчук А.П. Обьем тренировочньїх нагрузок й длительность цикл а
развития' спортивной формьі. - К.:  Теория  й  практика физической
культури, 1989. - № 8. - С. 18-20.
#        3. Бондарчук А.П. Тренировка легкоатлета. - К.: "Здоров'я", 1986. - 157с. 9        4. Бондарчук   А.П.   Построение   системьі   физической   подготовки   в
скоростно-силовьіх видах легкой атлетики. - К.: "Здоров'я-", 1981. -
122с.
3 в     5. Платонов В.Н. Теория й методика спортивной тренировки. - К.: Вища
школа, 1984.-350с. 6. Воробьев А.Н. Тренировка, работоспособность, реабилитация. - М.:
ФиС, 1989.-272с. 2*.ф     7. Максименко   Г.Н.   Управление   тренировочньїм    процессом    юньїх
бегунов. - К. : "Здоров'я", 1978. - 143 с.
4 3    8. Суслов  Ф.П.,  Шепель  С.П.  Структура  годичного  соревновательно-
тренировочного цикла подготовки: реальность й иллюзии. - К.: Теория
й практика физической культурьі. - С. 57-61. ЦО     9. Платонов В.Н. О концепции периодизации спортивной тренировки й
развития   общей  теории   подготовки   спортсменов.  -  К.:   Теория   й
практика физической культури, 1998. - № 8. - С.23-26, 39-46. З?       Ю.Матвеев Л.П. Основи спортивной тренировки. - М.: ФиС, 1977. - 280 с. 1^      11.Сиренко В.А. Подготовка бегунов на средние й длинньїе дистанции. -
К.: "Здоров'я", 1990.-142с. ^Ч      12.Суслов Ф.П., Максименко Г.Н. Подготовка сильнейших бегунов мира. -
К.: "Здоров'я", 1990. - 205 с. 2_$.     Г З.Макаров А.Н. Бег на средние й долгие дистанции. - М.: ФиС, 1973. -
240с.
Н.Петровский В.В. Организация спортивной тренировки. - К.: "Здоров'я",
1978.-96с. ІЗ.Козловский Ю.И. Скоростно-силовая подготовка бегунов на средние й
длинньїе дистанции. - К.: "Здоров'я", 1980. - 96 с. Іб.Матвеев Л.П., Михайлов В.В. Спортсменам о спортивной форме. - М.:
ФиС, 1962.-55с. 17.Никимушкин В.Г., Максименко Г.Н. Подготовка юньїх бегунов. - К.:
"Здоров'я", 1988.-112с. $• 18.Полунин А.И., Снесарев М.К. Методические особенности подготовки
вьісококвалифицированньїх  бегунов   на  длинньїе  дистанции.   -  М.:
Советский спорт, 1990. - 45 с. 19.Васильева В.В., Коссовская З.Б. Физиология человека. - М.: ФиС, 1973.
-192с. '   20.Ашмари«_ЕгА.  Теория й  методика педагогических  исследований  в
физическом воспитании. - М.: ФиС, 1978. - 223 с.

 

Яндекс.Метрика >