...
Курсова робота на тему: “Експериментальне навчання в контексті стандартизованих моделей вивчення фізики” PDF Печать E-mail


Зміст

Вступ    3
Розділ 1. Навчальний експеримент як метод навчання, за умов переходу на стандартизовані моделі навчання фізики    5
1.1     Актуальність проблеми стандартизації фізичної освіти    7
1.2     Система навчально-фізичного експерименту. Методичні вимоги до   організації демонстраційного фізичного експерименту.    8
1.3 Демонстраційний та лабораторний експеримент, їх порівняльні характеристики.    19
Розділ 2. Методика проведення фронтального лабораторного експерименту у контексті стандартизованих схем навчання фізики    21
2.1 Методичні  особливості  проведення лабораторних робіт у старшій школі    24
2.2 Експериментальний дослід в аспекті удосконалення інноваційних прийомів навчання фізики    29
2.3 Апробація теоретичного матеріалу в ході активної педагогічної практики та участь у звітній конференції    35
Висновок    36
Література    38

Вступ
Фізика - наука експериментальна. Оскільки між фізикою - наукою і фізикою - навчальним предметом існує тісний зв'язок, процес навчання фізики полягає в послідовному формуванні нових для учнів фізичних понять і теорій на основі не багатьох фундаментальних положень, що опираються на дослід. У ході цього процесу знаходить відображення індуктивний характер встановлення основних фізичних закономірностей на базі експерименту і дедуктивний характер виведення наслідків із встановлених таким чином закономірностей з використанням доступного для учнів математичного апарату.
Предметом дослідження в цій курсовій роботі ми обрали фізичний експеримент як метод навчання за умов переходу на  стандартизовані схеми вивчення фізики.
Що ми розуміємо під поняттям фізичний експеримент? Навіщо він нам? Хіба не можливо викинути експеримент із такої науки як фізика? Якщо ви відповіли так, то ви дуже сильно помиляєтесь. Адже експеримент у фізиці це те саме, що фундамент у певній споруді, без якого неможливе існування будь-якої будівлі. Багатство уяви, гострота спостережливості, зосередженість дій та волі — це ті психічні властивості, без яких немає ґрунтовної підготовки особистості з фізики, які дають людині можливість правильно орієнтуватися в природних явищах, самостійно здобувати знання і плідно їх застосовувати у своїй праці. Ось чому все більше увагу вчителі фізики приділяють питанню використання фізичного експерименту, та ефективне втілення його в навчальний процес фізики.
Такі автори як О.І.Бугайов, М.П.Бойко, С.П.Величко, С.У.Гончаренко, А.М.Гуржій, Ю.О.Жук, М.В.Каленик , Є.В.Коршак, Д.Я.Костюкевич, О.І.Ляшенко, В.І.Нечет, В.Ф.Савченко, О.В.Сергєєв, М.І.Шут і багато інших, в останні роки сформували низку ідей, які стосуються впровадження галузевих стандартів шкільної освіти, зокрема, фізичної. Загалом особлива увага у цих стандартах приділяється практичній і творчій складовій навчальної діяльності. І неможливо тут обійти боком фізичний експеримент, тому що він є невід’ємною складовою як одної так і іншої гілки навчальної діяльності. Система демонстраційних, фронтальних і домашніх дослідів, експериментальних задач, фронтальних лабораторних робіт і фізичного практикуму сприяє не тільки міцнішому та глибшому засвоєнню програмного матеріалу, а й формуванню в учнів експериментальних умінь і навичок. Особливо важливе значення має самостійне виконання навчального експерименту.
Об’єктом дослідження в нашій курсовій роботі ми обрали процес навчально-пізнавальної діяльності учнів з фізики в аспекті постановки навчально-фізичного експерименту.
Метою дослідження було взято експериментальне навчання в контексті стандартизованих моделей вивчення фізики: теоретично обґрунтувати і методично сформувати особливості навчального фізичного експерименту в умовах переходу на стандарти фізичної освіти.
Завдання які стояли перед нами це:
1.    Проаналізувати стан досліджуваної проблеми;
2.    Теоретично обґрунтувати основні ідеї ефективного навчання фізики експериментальними методами;
3.    Розробити метод рекомендацій для учнів щодо актуалізації знань постановки, диференціації, індивідуалізації, експериментальної роботи з фізики;
4.    Сформувати дидактичні матеріали для проведення фронтальних лабораторних робіт, демонстраційного експерименту;
Апробувати теоретичний матеріал у ході проходження активних педагогічних практик та участі у звітній конференціях студентів та магістрантів КПДУ.


Навчальний експеримент як метод навчання, за умов переходу на стандартизовані моделі навчання фізики
В останні роки в роботах багатьох дослідників-методистів з’являється низка ідей, які стосуються впровадження галузевих стандартів шкільної освіти, зокрема, фізичної: О.І.Бугайов, М.П.Бойко, С.П.Величко, С.У.Гончаренко, А.М.Гуржій, Ю.О.Жук, М.В.Каленик, Є.В.Коршак, Д.Я.Костюкевич, О.І.Ляшенко, В.І.Нечет, В.Ф.Савченко, О.В.Сергєєв, М.І.Шут і багато інших. В основу змістового наповнення цих ідей покладені “Концепція Державного стандарту загальної середньої освіти в Україні”, а також європейський та світовий досвід стандартизації освіти.
Щодо означення “стандарт освіти” існує багато суперечок: називають його “мінімальним обов’язковим рівнем засвоєння знань, умінь та навичок”, “мінімізованою сукупністю теоретичних знань і практичних навичок та вмінь”, “мінімально необхідним полем можливостей”, або ж “мінімумом змісту фізичної освіти”. “Стандарт фізичної освіти визначається також своєрідним планом, який становить головну частину освітньої фізичної моделі як суспільного ідеалу навчання, як результату передбачення наслідків фізичної освіти в теперішньому часі та у найближчій перспективі”.
Особливої уваги потребує практична і творча складова навчальної діяльності. У державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів зростає роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності. Між ступенями шкільної освіти забезпечується наступність і перспективність змісту та вимог щодо  засвоєння його учнями.
Д. Я. Костюкевич, В. В. Смолянець запевняють, що “застосування стандартів у фізичній освіті дасть змогу учням давати опис природних явищ, перехованих у “стандартах”, знаходити ці явища у навколишньому середовищі, застосувати фізичні закони, поняття, моделі для пояснення фізичних явищ, відтворювати їх у вигляді схем, рисунків, креслень з використанням фізичних експериментів”.
На думку М.В.Каленика, стандарти фізичної освіти визначають також способи встановлення ступеня наближення результатів навчання певного учня до зразків, що встановлюються системою знань, фундаментальних цінностей особистості, які повинні бути не мінімальними, а такими, що визначаються потребами суспільства. Окрім цього, стандарт не визначає обов’язковий рівень освіченості та розвитку кожного учня, а вказує на обов’язковість врахування його під час планування і проведення систем навчальних занять.
Отже практична і творча складова навчальної діяльності є основним напрямком в нових стандартах освіти. Тоді можна говорити, що експериментальні задачі, експерименти, досліди як практична навчальна діяльність відіграють важливу роль в навчальному процесі фізики. Наприклад взяти експериментальну задачу, яка є важливим та невід’ємним компонентом навчання фізики. Саме вона поєднує в собі теоретичні знання і практичну діяльність учнів і за допомогою неї учні можуть підвищувати знання, навички та уміння з певного розділу фізики і взагалі. Наскільки нам відомо в експериментальні задачі досить тісно переплітається експеримент, дослід.
Оскільки експеримент виступає невід’ємним елементом експериментальної (пізнавальної) задачі, то він може нести в собі всі параметри реалізації контролю (усвідомленість, стереотипність, пристрасність). Еталони контролю (розуміння головного, наслідування, заучування знань, повне володіння знаннями, уміння застосовувати знання, переконання, навички) у відповідності з характером дослідницької діяльності вимагають врахування параметрів цього процесу, таких як рівень творчої самодіяльності, рівень пізнавальних здібностей, міру допомоги учителя, кінцеву мету дослідження тощо.
З усього вище сказаного ми можемо зробити висновок, що практична і творча діяльність (експеримент, задачі різних типів, досліди, дослідницькі роботи, спостереження) в нових навчальних стандартах відіграє важливу, значущу роль як головний (основний) компонент в подальшому навчанні учнів. 

Актуальність проблеми стандартизації фізичної освіти.
Так, на наш погляд [271], нова освітянська реформа в Україні носить більш політичне забарвлення, що, на жаль, не зовсім означає підвищення її якісних ознак.
Простежимо за тим, як авторський колектив [58] самостійно не визнає пріоритетності якості навчання у даній інноваційній системі. Отже, цитата про визнання навчання за кордоном: “повне визнання навчання означає, що його період за кордоном (включаючи екзамени та інші форми оцінювання), замінює порівнюваний період навчання у місцевому університеті (включаючи екзамени та інші форми оцінювання), хоча зміст погодженої програми навчання може відрізнятися” [58, с.187]. — Націлює нас на думку, що зміст навчально-пізнавальної діяльності не є головним та основним визначником якості освіти у Болонському процесі. Далі зазначається, що для різних суб’єктів вищого навчального закладу ECTS акумулює такі недоліки, як “фрагментація знань, сегментація процесу навчання, зменшення значимості наукових досліджень у процесі навчання” [58, с.228], а це не уможливлює ствердження про високу якість отриманих фахівцями знань (основними принципами навчання ще й досі виступають системність, неперервність, систематичність, науковість). Цікавою, на нашу думку, є цитата: “ECTS, окрім цього, дає можливість для подальшого навчання за кордоном. З ECTS студент не обов’язково повернеться назад до місцевого закладу після періоду навчання за кордоном; він/вона може віддати перевагу тому, щоб здобути ступінь чи навіть перейти до третього закладу. До компетенції закладів належить вирішувати, прийнятне це чи ні і які умови студент повинен виконати, щоб одержати диплом чи реєстрацію перезарахування“ [58, с.188].  Як висновок з цього, перевантаження академічних груп окремих ВНЗ та постійний психологічний стрес студентів щодо входження до нових соціальних груп. І наприкінці автори наголошують, що “серед інших перешкод важливою є слабка підготовка з іноземних мов у середній та вищій школі, візовий режим, різниця в рівні життя населення України та країн Європи“ [58, с.264]. Як результат із цього всього, у 2005-2006 навчальному році Україна перейшла на кредитно-модульну систему організації навчального процесу у вищу освіту, але ж чіткої визначеності щодо її запровадження не має — не реорганізовано систему освітньо-кваліфікаційних рівнів, не визначено термін підготовки бакалаврів і магістрів, не завершена робота щодо розробки Стандартів вищої школи, не визначені залікові кредити курсів, змістові модулі залікових кредитів, не розроблена їх система оцінювання. “Саме тому принципи Болонської декларації повною мірою вирішено запровадити у 2010 році (в країнах Західної Європи — С.О.), а 2005-й визначено як проміжний етап моніторингу зробленого” [58, с.236].
Постають запитання: “Так чому ж наша Україна повинна руйнувати існуючу систему освіти і науки? Хіба не правильно, удосконалювати те, що працювало багато років якісно, перш ніж будувати кардинально нове? Чи варто бути рабами політичних реформ?”.
Підсумовуючи, зазначимо, що не потрібно повною мірою входити до чогось зовсім нам невідомого і непрозорого в системі освіти, а лише модернізувати та удосконалити те якісне, позитивне, що притаманне вітчизняній системі. Адже вона на сьогоднішній день займає належне місце серед європейських освітянських систем.
Система навчально-фізичного експерименту. Методичні вимоги до   організації демонстраційного фізичного експерименту
Фiзика — експериментальна наука. Тому ця її риса визначає низку специфiчних завдань шкiльного курсу фiзики, спрямованих на засвоєння наукових методiв пiзнання. Завдяки навчальному фізичному експерименту учні оволодівають досвідом практичної діяльності людства в галузі здобуття фактів та їх попереднього узагальнення на рівні емпіричних уявлень, понять і законів. За таких умов він виконує функцію методу навчального пізнання, завдяки якому у свідомості учня утворюються нові зв’язки і відношення, формується суб’єктивно нове особистісне знання.

Дану роботу ви можете отримати по замовленню!

 

Яндекс.Метрика >