...
Дипломна робота “Сучасні підходи та ефективність використання саморобних приладів на уроках фізики” PDF Печать E-mail


Зміст
Вступ……………………………………………………………….………….3
1.    Педагогічна ефективність використання саморобних приладів
у навчанні фізики…………………………………………………….……….7   
1.1 Саморобні прилади як наочність на уроках фізики……………………9   
1.2  Роль фізико-технічних кружків в процесі розвитку,
навчання учнів…………………………………………………………….11
1.3  Ефективність самостійної роботи учнів на уроках фізики……………20
2.  Технологічний аспект конструювання і застосування
саморобних приладів на уроках фізики…………………………………….…27
2.1  Можливості застосування саморобних приладів
на уроках фізики………………………………………………….. 35
2.2  Використання саморобних приладів в поєднанні з ЕОМ
у навчально-виховному процесі………………………………….…61
3.  Експериментальне навчання фізики
3.1  Навчальний експеримент як метод навчання, за умов
переходу на стандартизовані моделі навчання фізики……………………………………………………………………..71
3.2  Система навчально-фізичного експерименту. ……………………74
3.3  Методичні вимоги до організації демонстраційного
експерименту…………………………………………………………..…81
4.  Педагогічний експеримент……………………………………………….…87
4.1  Педагогічний експеримент на 4-му курсі (2005-2006 р.)…………87
4.2  Педагогічний експеримент на 5-му курсі (2006-2007 р.)…………90
5.  Загальні висновки……………………………………………………………92
6.  Додатки……………………………………………………………………….95
7.  Список використаних джерел………………………………………………101


Вступ
Актуальність дослідження
Сучасне українське суспільство потребує освічених, всесторонньо підготовлених, вихованих молодих людей, оскільки це є передумовою стабільності держави, діє на характер і ступінь розвитку економіки в цілому. В даний час на виробництві існує потреба у фахівцях технічного профілю. Технічна підготовленість сприяє орієнтації спеціальностей різних технічних напрямів учнів, а також створюють сприятливі психологічні і педагогічні передумови для розвитку творчих здібностей особи, виховання працьовитості, колективізму і соціальної адаптації підлітків.
Конструкторська, моделююча діяльність в умовах загальноосвітньої школи на заняттях фізики є одним з ефективних способів навчання, виховання і готує молоду людину до майбутнього життя. В даний час випускники загальноосвітніх шкіл мають низький рівень практичних умінь по фізиці, вибирають технічні спеціальності без урахування здібностей до даного виду діяльності, процес викладання фізики не пов'язаний з практичною діяльністю людини.
У роботах по методиці викладання фізики В.Г. Разумовського, А.И. Бугайова, Ю.И. Дика, О.Ф. Кабардина, Э.М. Бравермана, Г.Р. Глущенко, И.Я. Ланиной, які були видані в 70 – 80-х роках минулого століття, особливо відмічена роль позакласних занять в процесі навчання, виховання і розвитку учнів. В даний час потрібно знов звернути увагу на дане питання методики викладання з урахуванням сучасних умов. Тому що такий напрям роботи по предметах може сприяти вирішенню багатьох проблем, що виникають в освіті. Організована конструкторська діяльність в умовах учбового закладу крім завдань, пов'язаних з навчанням і вихованням, сприяє вирішенню проблеми оснащення кабінету фізики учбовим устаткуванням. Деякі прилади для проведення занять елективних курсів, лабораторних робіт, демонстрацій і т.д. можна виготовити на заняттях фізики або фізико-технічного кружка, силами учнів при цьому отримати певний педагогічний ефект.
На додаткових заняттях фізики вчитель може зайнятися разом з учнями розробкою нових зразків учбового устаткування. Даним питанням методики викладання займалися в кінці 19-го початку 20-го століття В.Г. Бойль, В.В. Лермантов, К.В. Дубровский, Я.И. Ковальский, Б.Ю. Кольбе, В.Л. Розенберг і т.д. В середині 20-го століття розробкою учбового устаткування займалася також велика кількість педагогів: А.В. Покровский, В.Г. Разумовский, Н.М. Митрофанов і т.д. Це напрям методики викладання фізики залишається актуальним, оскільки конструкції приладів, які були розроблені раніше, вже багато в чому застаріли.
Гуманізація освіти є ключовим елементом нового педагогічного мислення. При цьому основною метою навчання є розвиток дитини. Тому позакласна робота по фізиці в загальноосвітній школі набуває особливої важливості в сучасних умовах. На позакласних заняттях вчитель має можливість підійти до кожної дитини індивідуально з метою розвитку його творчих, інтелектуальних здібностей і виховання. Тому потрібно розробити методику організації занять фізики по різних напрямах з урахуванням сучасних умов.
Сучасна педагогіка міняє свої провідні принципи. Активна одностороння дія, прийнята в авторитарній педагогіці, заміщається взаємодією, в основі якого лежить спільна діяльність педагога і учнів. Суттю педагогічної взаємодії є пряма або непряма дія суб'єктів цього процесу один на одного, що породжує їх взаємний зв'язок. Взаємодія учня і педагога в процесі спільної діяльності - це важливий момент у вихованні і навчанні учнів. В процесі роботи учні дістають можливість спілкуватися не тільки з своїми однолітками, але і з педагогом у вільнішій обстановці, що є важливим моментом, як для учня, так і для вчителя. Гуманістична технологія педагогічної взаємодії визнає спілкування найважливішою умовою і засобом розвитку особи.
Все це доводить актуальність вибраної теми дипломної роботи.
Об'єкт дослідження. Процес навчання фізиці в загальноосвітній школі.
Предмет дослідження. Конструкторська діяльність учнів на заняттях фізики.
Мета дослідження. Методика організації конструкторської діяльності учнів на заняттях фізики в загальноосвітній школі.

Гіпотеза дослідження.
Введення конструкторської діяльності в учбовий процес загальноосвітньої школи при навчанні фізиці на спеціальних заняттях фізико-технічного характеру дозволить сформувати практичні уміння, підвищить якість навчання по фізиці, дасть позитивний виховний ефект.
Сформульована гіпотеза визначила завдання дослідження:
1. Виявити роль конструкторської діяльності в процесі навчання і виховання в загальноосвітній школі з урахуванням сучасних умов.
2. Розробити зміст і методику організації занять «фізико-технічного моделювання» на основі конструювання саморобних приладів шкільного фізичного практикуму.
3. Розробити програму кружка і різнорівневу систему завдань конструювання для учнів з урахуванням рівня складності конструкції.
4. Провести педагогічний експеримент. Проаналізувати результати експерименту.
Для вирішення завдань дослідження були використані наступні методи дослідження:
– теоретичні – аналіз досліджуваної проблеми, узагальнення наявних розробок, аналіз психолого-педагогічної, методичної і технічної літератури з проблеми дослідження;
– експериментальні – аналіз продуктів учбової діяльності, педагогічний експеримент, спостереження.
Наукова новизна.
1. Теоретично і практично доведена роль конструкторської діяльності на заняттях фізики в підвищенні успішності і вихованні учнів, слабомотивованих на вивчення фізики.
2. Виявлений взаємозв'язок конструкторської діяльності учнів з вивченням фізики, сприяюча розвитку практичних і конструкторських умінь школярів, підвищенню рівня засвоєння предмету.


Теоретична значущість.
1. Обґрунтована різнорівнева система організації конструкторської діяльності учнів, яка дозволяє добитися учбово-виховного ефекту в учбовому процесі в плані засвоєння фізичних знань, формування практичних і конструкторських умінь, виховання учнів.
Практична значущість.
1. Розроблена програма «фізико-технічного моделювання» з урахуванням виду діяльності учнів.
2. Розроблені конструкції шкільних фізичних приладів, які представлені як завдання на конструювання з урахуванням рівня складності конструкції.
3. Приведені рекомендації, пов'язані з проведенням технологічних операцій в умовах шкільного фізичного кабінету при виготовленні приладів.
На захист виносяться:
1. Психилого-педагогічна ефективність при конструюванні саморобних приладів.
2.  Роль саморобних приладів на діяльність учнів в процесі навчання фізики.
3. Роль різнорівневої конструкторської діяльності що вчаться в процесі навчання і вихованні.
Структура дипломної роботи.
Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, бібліографічного списку, додатку.


1.Педагогічна ефективність використання саморобних приладів у навчанні фізики.
Фізика – наука експериментальна. Спостереження і досліди є джерелом знань про природу фізичних явищ. Спостереження, вимірювання і аналіз отриманих результатів, які проводять учнів на практичних заняттях, є по суті відтворенням основних методів фізики як науки. Вважаю, що без опори на учбовий експеримент не може бути успішного викладання фізики в школі. Для постановки більшості дослідів по фізиці в нашій школі використовується стандартне устаткування кабінетів фізики, передбачене «Типовими переліками учбової-наочної допомоги і учбового устаткування для загальноосвітніх шкіл». Останнім часом це устаткування не поповнюється і не оновлюється. Це дуже серйозна проблема. Величезне бажання демонструвати виразно суть фізичних явищ, різні залежності між фізичними величинами на кожному уроці спонукало  зайнятися створенням саморобних приладів. Вважаємо, що навіть за наявності стандартного устаткування використання саморобних приладів дозволяє педагогові рішати успішно задачі, пов'язані як із засвоєнням учнями наочного курсу, так і розвитком їх особових якостей. Даний напрям роботи з учнями сприяє розвитку професійних навиків через розробку нових і удосконалення  старої демонстраційної допомоги, а також розширює можливості експерименту, запропонованої стандартом освіти, економить час для щоденної підготовки демонстрацій до уроків; розвиває творчі здібності учнів.
Перші пристрої були типу електрифікованих вікторин по окремих фізичних темах, планшетів з різними видами електричних ланцюгів, прості випрямлячі, ошийник на світлодіодах для вигулу собаки в нічний час, електронний метроном і ін. Але з тих пір цілі виготовлення саморобних приладів дещо змінилися. Всі роботи учнів стали значущими у вивченні фізики.
Однією з особливостей розвитку творчих здібностей є те, що вони, як і будь-які інші здібності розвиваються в діяльності. Отже, нашим головним завданням було і є залучення як можна більшої кількості учнів в діяльність по створенню саморобних фізичних приладів. Саме на це вказував академік П. Л. Капіца: «Школяр розуміє фізичний досвід добре тоді, коли його робить сам, але ще краще він розуміє його, якщо він сам робить прилад для експерименту. Тому залучення школярів до виготовлення приладів треба всіляко вітати, і при конструюванні приладів треба звернути увагу на виявлення творчих здібностей дітей і давати їм максимальну можливість проявити свої винахідницькі схильності, хоч би в дрібницях».
Що ж спонукало і спонукає тепер багатьох викладачів братися за виготовлення саморобних приладів?
Саморобні прилади, дбайливо виготовлені, відрізняються від фабричних, по-перше, своєю простотою, відсутністю зайвих деталей, які хоч іноді і дають деякі зручності при проведенні тих чи інших дослідів, але розсіюють увагу учнів і забирають у викладача певний час для пояснення їх призначення. Треба пам'ятати, що прилади мають лише службове значення: чим простіший прилад, тим краще він відповідає своєму призначенню; тому в усіх випадках, коли вік і розвиток учнів вимагають особливої наочності, потрібно , по можливості, користуватися простими-приладами. При виготовленні саморобних приладів викладач набуває навичок користуватися найпростішим слюсарним та столярним інструментом, а такі навички у практичній роботі, викладача фізики дуже потрібні. Так, наприклад, коли який-небудь прилад «не діє» і треба його розібрати, полагодити, викладач, що має технічні навички, може це зробити сам, не звертаючись до спеціальних майстерень.
Саморобний прилад, який бездоганно відповідає своєму призначенню, завжди дає викладачеві велике задоволення і спонукає його до дальшої творчої роботи в цьому напрямі, а зацікавлення викладача передається і його учням.

Дану роботу ви можете отримати по замовленню!

 

Яндекс.Метрика >