...
ДИПЛОМНА РОБОТА “ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНИХ ЗДОБУТКІВ УЧНІВ З ФІЗИКИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПЕОМ PDF Печать E-mail

ДИПЛОМНА РОБОТА
“ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНИХ ЗДОБУТКІВ УЧНІВ З ФІЗИКИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПЕОМ


ЗМІСТ

ВСТУП    4
РОЗДІЛ І. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ УЧНІВ З ФІЗИКИ    6
1.1. Державні стандарти як один із шляхів удосконалення контролю знань учнів з фізики    6
1.2 Особистісно-орієнтоване навчання як парадигма загальної середньої освіти з фізики.    18
РОЗДІЛ ІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ УЧНІВ З ФІЗИКИ    26
2.1 Теорія програмованого навчання у світлі стандартів освіти    26
2.2. Еталони контролю як основа розробки технології навчання  фізики    35
2.3. Шляхи реалізації комп’ютерного навчання    51
РОЗДІЛ ІІІ. ПЕДАГОГІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ    64
3.1. Організація педагогічного експерименту    64
3.2. Результати педагогічного експерименту    67
ВИСНОВКИ    70
Список використаних джерел    71
ДОДАТКИ    75


ВСТУП
При переході загальної середньої освіти на 12-річний термін навчання особливої ваги набувають аспекти цілевизначеності навчання фізики. Основні вимоги такого навчання сформульовані Державним стандартом освіти, який регламентує тенденції сучасної педагогічної науки: тематичний контроль знань учнів з фізики, коригування результатів навчально-пізнавальної діяльності на кожному уроці згідно визначеної мети-еталону, підготовка та проведення самостійних та контрольних робіт з фізики в 7-11 класах, що вимагають для своєї реалізації адекватних засобів і методів .
Перспективним шляхом реалізації такої програми є впровадження в навчальний процес школи інноваційних технологій, що підвищують рівень знань за рахунок інтенсифікації навчально-виховного процесу. Особлива увага приділяється особистісно-орієнтованим системам навчання, які об’єктивізують контроль знань і створюють передумови для розвитку творчих здібностей учнів. При цьому технологія навчання гарантує досягнення мінімального рівня знань на основі оперативного контролю, системи рівневих завдань, чітких критеріїв (еталонів) оцінювання знань.
Одним з ефективних засобів реалізації технологій навчання є сучасні інформаційні технології на базі комп’ютерної техніки. Однак використання засобів НІТ в навчальному процесі сучасної загальноосвітньої школи вимагає строгого дотримання дидактичних принципів, особливо у питаннях розробки систем контролю результатів  навчально-пізнавальної діяльності. Визначення та узгодження вимог Державного стандарту з критеріями об’єктно-орієнтованого навчання в умовах об’єктивізації контролю засобами нових інформаційних технологій визначають актуальність дослідження.
Головною метою дослідження є обґрунтування і реалізація ефективного контролю навчальних здобутків учнів з фізики при використанні ПЕОМ..
Основна ідея дослідження полягає у тому, що при використанні чітких критеріїв (еталонів) оцінки здобутків учнів і при здійсненні оперативного контролю з використанням ПЕОМ можна досягти запроектованих рівнів навченості    учнів.
Гіпотеза дослідження визначається тим, що автоматизовані системи навчання та контролю за допомогою ПЕОМ побудовані на визначених критеріях оцінювання знань учнів, забезпечують оперативний і тематичний контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Завдання дослідження:
1. Визначити вимоги Державного стандарту до змісту освіти з фізики в умовах 12-ти річного навчання.
2. Встановити критерії особистісно-орієнтованого навчання;
3. Визначити умови комп’ютерного навчання і контролю навчальних здобутків учнів.
4. Розробити програмний продукт для реалізації тематичного контролю з фізики в 10-му класі.
Об’єктом дослідження виступають закономірності контрольно-оціночної діяльності навчальних здобутків учнів з фізики..
Предметом дослідження є критерії особистісно-орієнтованого навчання і практика комп’ютерного навчання з контролю результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. З фізики
.Методологічну основу дослідження складають основні положення теорій: пізнання, відображення, програмованого навчання, управління складних систем; технології: особистісно-орієнтованого навчання, управління навчально-пізнавальною діяльністю, розробки педагогічних програмних засобі; дидактичні принципи: єдності свідомості і діяльності, інтенсифікації навчання, об’єктивності контролю та ін.
Практична цінність дослідження полягає у виявленні умов, шляхів, прийомів і методів контролю рівня знань учнів з фізики при використанні ПЕОМ, що реалізують елементи технологій особистісно-орієнтовного  навчання
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювались під час педагогічної практики в школі-комплексі №9 м. Кам’янець-Подільського: в – 2002-2003 н.р.  в 10-А  і 10-Б класі. Основні результати дослідження розглянуті на звітній студентській науковій конференції, на семінарах з методики викладання фізики.

РОЗДІЛ І. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ УЧНІВ З ФІЗИКИ

1.1. Державні стандарти як один із шляхів удосконалення контролю знань учнів з фізики

Традиційна роль освіти значно розширюється як у нашій країні, так і за рубежем, і все частіше на передній план виступає проблема стандартизації європейської освіти, уведення загальних європейсь¬ких сертифікатів, розробки єдиних підходів до добору змісту навчання та виховання. Зростає значення зв'язку школи з навколишнім світом та її  діяль¬ності у формуванні умінь загальнолюдського, загальножиттєвого плану, яким у сучасній європейській педагогіці надається більше ваги, ніж суто профе¬сійним умінням. І незважаючи на те, що знання, безумовно, залишаються ос¬новним параметром, акцентується увага на їх раціоналізації і використанні адекватно певній навчальній ситуації.
Удосконалення діяльності сучасної школи поряд з іншими завданнями реформування освіти в цілому вимагає з'ясування державних вимог до за¬гальної середньої освіти як основи соціального становлення молодої люди¬ни в суспільстві. За таких умов виникає гостра потреба у створенні певного нормативного документа, в змісті якого відображався б суспільний ідеал освіченості випускника, враховувались реальні потреби і можливості держа¬ви, потреби і нахили особистості, шляхи досягнення цього ідеалу більшістю учнів.
Таким документом у більшості розвинутих країн є державний стандарт, який є унормованою системою показників про освіченість особи на даному освітньому рівні Важливість створення такого документа і реалізація його основних положень розкривається в «Законі України про загальну середню освіту». У п'ятому розділі в чотирьох статтях висвітлюються такі основні положення, як «Поняття державного стандарту загальної середньої освіти», «Розроблення та затвердження стандарту загальної середньої освіти», «Струк¬тура Державного стандарту загальної середньої освіти», «Додержання Дер¬жавного стандарту загальної середньої освіти», «Атестація та оцінювання знань учнів (вихованців)».
Державний стандарт реалізується комплектом нормативних документів, які визначають суспільне зумовлений зміст загальної середньої освіти, структурований у змістовому плані (знання, способи діяльності, досвід творчого ви¬користання знань і способів діяльності, досвід емоційно-ціннісного ставлен¬ня до змісту) і за ступенями навчання (І, II, III), та вимоги до засвоєння цього змісту. Важливою складовою стандарту є гарантії держави щодо одержання освіти громадянами. Підготовці змісту стандарту передувало визначення його основних цілей, які обумовлюють досягнення певного результату.
Автори стандарту до основних цілей його введення відносять:
1. Забезпечення еквівалентної середньої освіти в різних типах навчаль¬них закладів.
2. Збереження єдиного освітнього простору в державі на основі стабілі¬зуючої і регламентуючої ролі стандарту.
3. Визначення обов'язкового і достатнього рівня загальноосвітньої підго¬товки учнів (водночас не закриваючи можливостей для поглибленого вивчен¬ня окремих предметів за рахунок годин шкільного і регіонального компо¬нентів).
4. Впорядкування ліцензування і атестації шкіл та вчителів.
5. Дозвіл відійти від предметного егоцентризму, побачити зміст шкільної освіти цілісно.
6. Визначення рівнів відповідальності: що є обов'язковим на державно¬му рівні, а що є функцією регіону і школи.
7. Створення основи, ядра для розробки варіантів типових програм, які створюються з урахуванням змісту освітніх галузей.
Стандарт повинен відображати оптимальний достатній обов'язковий мінімум змісту загальноосвітньої підготовки.
Опрацювання і введення державних стандартів є не одномоментним за¬ходом, це еволюційний процес, і потрібна постійна робота з модифікації змісту освіти для масової школи і обдарованих дітей.
Державний стандарт — це пакет документів, які відображають зміст і ви¬моги до загальноосвітньої підготовки. Він включає: базовий навчальний план, перелік освітніх галузей, варіанти типових планів, систему вимірників якості їх засвоєння.
Оскільки в стандарті вживаються терміни, які ще не дістали однознач¬ного тлумачення в педагогічній теорії і практиці, окреслимо понятійне поле їх вживання в контексті стандартизації [58].
Загальна середня освіта — складова освіти, головним завданням якої є розвиток особистості, її здібностей і нахилів з метою соціалізації молодої людини в суспільстві. Завдяки засвоєнню загальнокультурних цінностей та моралі, наукових знань і досвіду творчої діяльності, вона стає основою са¬мовизначення учнем свого подальшого життєвого шляху і професійного ста¬новлення.
Структура загальної середньої освіти — складові середньої освіти, які визначають досягнення учнем певного освітнього рівня — початкової, базо¬вої і повної середньої освіти.
Освітня галузь знань — виокремлення у змісті освіти культурних пластів (інтегрованих галузей знань), які відтворюють певні логіко-епістемологічні відношення в системній тріаді «Людина — Природа — Суспільство».
Структура освітньої галузі — перелік навчальних предметів та інтег¬рованих курсів, завдяки яким на відповідних освітніх рівнях реалізується зміст галузі.
Державний компонент середньої освіти — її інваріантна частина, що має забезпечити досягнення відповідного освітнього рівня кожним учнем і є обов'язковою для всіх середніх закладів освіти, що видають документ про загальну середню освіту. Його визначають: обов'язковий мінімум змісту ос¬віти (за освітніми галузями), мінімальна тривалість їх вивчення та загально обов'язкові результати навчання освітніх галузей.
Регіональний та шкільний компоненти середньої освіти — її варіа¬тивна частина, покликана розширити і поглибити загальноосвітню підготовку учнів з урахуванням їхніх освітніх потреб, забезпечення індивідуального розвитку, пізнавальних інтересів і нахилів, а також має на меті відобразити в змісті освіти етносоціальну і природничо-географічну своєрідність регіону, його історію та культуру, національні традиції тощо. Регіональний компонент може бути частково поданий у державному компоненті (наприклад, рідна мова для шкіл національних меншин).
Обов'язковий мінімум змісту середньої освіти — змістове наповнення освітніх галузей державного компонента, структуроване за змістовими лініями, яке має бути обов'язково висвітлено в навчальному процесі на одному з освітніх рівнів.
Загальнообов'язкові результати навчання освітньої галузі — встанов¬лені державою норми освіченості громадянина на даному освітньому рівні, який вимагається від кожної особи, котра претендує на одержання загальної середньої освіти. Загальнообов'язкові результати встановлюються як вимо¬ги до учня щодо засвоєння ним змісту конкретної галузі знань на відповід¬ному освітньому рівні. Важливою інваріантною складовою державного стан¬дарту, а саме змісту освіти, є освітні галузі.
Основоположним принципом побудови змісту освітніх галузей є ук¬раїнознавче їх спрямування шляхом розгляду суспільно-історичного про¬цесу становлення і буття української нації, самобутності її культури і само¬свідомості в контексті розвитку світової науки і культури. Тому не виокрем¬люється освітня галузь «Українознавство», оскільки українознавча змістова лінія проймає всі без винятку освітні галузі шляхом насичення їх відповід¬ним матеріалом.
Освітня галузь «Суспільствознавство» розкриває суть соціальних явищ і процесів, що відбувалися в ході історичного розвитку людства, зокрема української нації, формує в учнів здатність аналізувати і давати оцінки істо¬ричним подіям на основі особистого осмислення соціального досвіду України і людства загалом. Завдяки їй учні усвідомлюють закономірності історичних і соціальних процесів, засвоюють соціальні норми, в них формуються риси патріота-громадянина України, що сприяє виробленню особистої соціальної позиції. Суспільствознавство допомагає учням пізнати ідеї гуманізму, засвоїти демократичні цінності, засади правознавства, ознайомлює з поняттями різних суспільних наук (філософія, соціологія, економіка, демографія тощо). Ця освітня галузь є визначальною у формуванні соціальної картини світу.
У початковій школі її зміст інтегрується зі змістом галузі «Природознав¬ство» і подається як одне ціле з відповідним об'єднанням навчальних годин, відведених планом на їх вивчення.
Освітня галузь «Природознавство» має на меті забезпечити учнів знан¬нями основ природничих наук (наукові факти, поняття, ідеї, моделі, закони тощо) і методології наукового пізнання (мова науки, емпіричні й теоретичні методи дослідження, досвід пошукової діяльності, гіпотетично-дедуктивний шлях пізнання тощо), сприяти усвідомленню ними сучасної природничо-наукової (фізичної, хімічної, біологічної) картини світу і наукового стилю мислення, пояснити прикладне значення фізичних, хімічних, біологічних і географічних знань, спонукати до безконфліктного співіснування людини в Природі на основі гармонізації стосунків з нею.
Освітня галузь «Математика» покликана сформувати в учнів уявлення про сутність математичного знання, ознайомити їх з ідеями та методами математики, її роллю у пізнанні й перетворенні дійсності, забезпечити      ово¬лодіння системою математичних знань і вмінь, які мають передусім загаль¬ноосвітнє й загальнокультурне спрямування, а також необхідні для успішно¬го вивчення інших освітніх галузей.
Для оволодіння інформаційною грамотністю запроваджується курс «Ос¬нови інформатики», який ознайомлює учнів із сучасними засобами обчислювальної техніки, прищеплює навички роботи з комп'ютерами та іншими засобами сучасних інформаційних технологій.
Освітня галузь «Технології» має на меті сформувати технічно і технологічно грамотну особистість, дати учням загальні відомості про основи виробництва з елементами підприємницької діяльності, про ринкову економіку менеджмент і маркетинг, різноманітні технології, у тому числі й інформаційні, виробничі, зі сфери домашнього господарювання тощо. Ця освітня галузі, покликана підготувати їх до трудової діяльності, сприяти професійному самовизначенню, прищепити навички конструкторської діяльності. У межах цієї галузі учні можуть дістати початкову професійну підготовку з найпростіших професій.
Варіативна складова змісту освіти (регіональний і шкільний  компоненти) слугує завданням демократичного вирішення об'єктивної суперечності між вимогами держави, суспільства до загальноосвітньої підготовки підростаючого покоління і потребами та інтересами особи, а також гармонізації регіональних і державних інтересів у цій справі. Вона відповідає пере¬дусім цілям забезпечення повноцінного індивідуального розвитку особистості і формується школою з урахуванням інтересів, здібностей, життєвих планів у учнів. Її години можуть бути використані для поглибленого вивчення окре¬мих навчальних предметів, курсів за вибором учнів, організації індивідуальної роботи з різними категоріями дітей.
Крім того, ця складова передбачає відображення в змісті освіти регіональних, національних, економічних, природничих, географічних, історичних, соціокультурних особливостей, що не увійшли до загальнодержавного компонента змісту освіти, але є суттєвими елементами формування світогляду і патріотичних почуттів особистості, інших якостей, необхідних для її повноцінного входження у життя в умовах суспільного оточення конкретного регіону. Частина такого змісту може реалізуватися в процесі вивчення предметів і курсів державного компонента як органічне їх доповнення, інша — за рахунок годин варіативної складової (наприклад, вивчення мов національних меншин, окремих спецкурсів тощо).
Все вищезазначене свідчить про наявність розробки основних положень, стандартизації в освіті, і вони неодноразово розкривались в освітянських журналах і газетах. Але достатнього наукового обґрунтування необхідності введення стандартів з методологічних точок зору поки що немає. Перш за все ¬нам необхідно відповісти на ряд питань, що пов'язані із стандартизацією освіти.
У чому полягає суть стандартизації у сфері освіти? Для чого необхідно вводить стандартизацію у багатоаспектну, чуттєву і в таку в значній мірі імпро¬візаційну сферу, як освіта? Що підлягає стандартизації: цілі, зміст, методи, форми чи результат навчально-виховного процесу? Яким чином      (у процесу¬альному плані) необхідно здійснювати стандартизаційні акції в різних видах освітньої діяльності? Які результати можна або необхідно чекати від введен¬ня стандартизації?
На перший погляд, кожна стандартизація (standard — англ.; зразок, ета¬лон, модель) суперечить ідеї творчої педагогічної діяльності і звичайно асо¬ціюється із деякою зрівнялівкою, з адмініструванням, централізацією та уні¬фікацією управлінської діяльності. Але кожна творча діяльність повинна приводити до певного результату, який задовольняв би визначені потреби (суспільні і власні). Разом з тим слід підкреслити, що зазначені потреби по¬стійно змінюються і оцінка результату також, що виражається у зміні норм. Звідси випливає, що кожен стандарт має рухомий і динамічний характер, він  лише фіксує зовнішні і внутрішні детермінуючі фактори і обставини, які так або інакше впливають на оцінку результативності освітньої діяльності.
Кожен стандарт може бути встановлений або прийнятий лише на основі обліку відповідних вимог до стандартизованих об'єктів або явищ, на основі і співвіднесення змістових параметрів даних об'єктів або явищ з деяким детермінованим ззовні еталоном. У цьому розумінні стандарт виступає і як мета, і як результат, який повинен бути співставлений з метою, завжди в тій чи іншій мірі ідеалізованою. Разом з тим стандарт як мета є могутнім засо¬бом підвищення якості тієї предметної діяльності, яка приводить до бажа¬ного результату.
Отже стандартизація — це і процедура, яка супроводжує етапи цілепокладання, і оцінка результативності певної діяльності (у даному випадку — навчально-виховної) Цей висновок розширюють у власному дослідженні Б.С.Гершунський і В.Н.Березовський [18] «Стандартизація не уби¬ває творчий початок, не зводиться до жорсткого регламентування і алгорит¬мізації усього. Вона виступає як засіб організації діяльності, що дозволяє розщепити системні якості об'єкта на елементи, що його складають, конкре¬тизувати властивості цих елементів в їх взаємозв'язку, своєчасно враховую¬чи динаміку детермінуючих факторів, організувати пошук шляхів до бажа¬ного результату, ввести як обов'язкову процедуру співвіднесення цілей і ре¬зультатів, сприяти корекції як цілей і результатів, так і процесу, який лежить між ними. З останньою фразою можна не погодитись (бо процес освіти вклю¬чає в себе і цілепокладання, і отримання реального результату), але в цілому висновок досить повний і змістовний. Врешті-решт стандартизація спрямо¬вана на досягнення регламентованого рівня, якості і ефективності в кожній діяльності.
Зазначені вище положення стосуються кожного виду діяльності, і на ос¬нові їх положень розглянемо питання впровадження стандартизації безпосе¬редньо в сфері освіти, яка розглядається як система, як процес і результат.
Взаємозв'язок і взаємозалежність всіх ланок і ступенів освіти дають підставу використовувати для характеристики цілісності освітнього просто¬ру поняття «система». Нова парадигма освіти, що ґрунтується на формуванні неповторної особистості з індивідуальними потребами і нахилами,    диферен¬ціації та індивідуалізації підходу до навчання учнів, варіативності й альтер¬нативності освітніх систем і навчальних закладів, гнучкості і динамічності програмно-методичної документації, дозволяє по-новому оцінити можливості стандартизації стосовно цілісної системи освіти і компонентів, що входять до неї.
Торкаючись компонентів освітньої системи, необхідно відзначити     на¬явність горизонтального шару (школа, гімназія, ліцей, коледж) і вертикаль¬ного, де мова йде про суспільно значущу спадковість навчальних завдань різного рівня (початкова школа, неповна середня та старша школа). Спад¬ковість означає, що «вихід» нижчого ступеня освіти повинен природно  зістиковуватися із «входом» до наступного ступеня. Слід чітко уявляти, завдяки яким параметрам така «вертикальна стиковка» може бути здійснена. Без роз¬роблених процедур стандартизації таке завдання вирішити надто складно. Тим паче, що проблема спадковості в системі освіти має ґрунтуватися сама на стандартизації відповідних рівнів освіти.
Більшість опонентів стандартизації в освіті посилаються на два основних положення: 1) педагогічний процес, а саме його якість, залежить від творчої діяльності педагогів, яку неможливо стандартизувати; 2) закономірності ста¬новлення особистості відзначаються певною складністю, далекою до межі традиційної психолого-педагогічної проблематики, але вони ще з належною повнотою і ґрунтовністю не встановлені. Торкаючись першого положення, ряд авторів як одну з ознак творчого підходу до педагогічного процесу виді¬ляють педагогічну інтуїцію. Але слід нагадати їм, що інтуїція педагога — це не тільки раптове осяяння, що спричиняє оптимальне рішення в різних по складності педагогічних ситуаціях. В інтуїції і творчості педагога втілені знання, уміння, навички, його досвід, індивідуальні риси і здібності. Твор¬чий характер педагогічного процесу не викликає сумніву, але в ньому мож¬лива і бажана обґрунтована алгоритмізація дій і педагога, і учнів, а знайти оптимальний алгоритм таких дій допомагає педагогічна освіта. На кожному рівні суспільного розвитку вона повинна відповідати певним нормам, стан¬дартам, які обумовлюють той мінімум професійної кваліфікації, без якого педагог не може скластися.
Досвід [18] свідчить, що більшість педагогів не може працювати лише на інтуїції. Отже, попри всю варіативність практичної діяльності, індивіду¬альність творчого стилю, в реальному педагогічному процесі завжди є місце для стандартних ситуацій, вирішення яких можливе лише на основі певного мінімуму професійних якостей педагога, нижче рівня якого опускатися не¬можливо. І як висновок із вищезазначеного, є те, що результат освіти (як підсу¬мок діяльності вчителя) має бути співвіднесений з деяким освітнім стандар¬том, нижче якого також опускатися не можна.
Більшість педагогів чомусь стандартизацію вважають як мінімізацію оч¬ікуваного результату і розуміють лише як нижчий допустимий рівень. Тому необхідно пояснити, що освітній стандарт не можна ототожнювати з допус¬тимим, гарантованим мінімумом. Мову необхідно вести про певну ієрархію результативності освіти, про рівні стандарту, які належать до результатів навчання, виховання і розвитку учнів. І якщо ці рівні з виховання і розвитку ще необхідно науково обґрунтувати, то в питаннях результатів навчання вже зроблена спроба використовувати такі рівні — репродуктивний, конструктив¬ний, творчий.

Дану роботу можна придбати по замовленню!

 

Яндекс.Метрика >